Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №462/3533/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Суд: Залізничний районний суд м. Львова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна

Дата: 01 червня 2026 р.

Справа: №462/3533/26

Суддя: Гедз Б. М.

Справа № 462/3533/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 червня 2026 року м. Львів

Суддя Залізничного районного суду м. Львова Гедз Б.М., за участю потеріплого – ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1

за ст. 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

ОСОБА_2 07.04.2026 о 10.20 год. на вул. Шевченка, 75 у м. Львові, керуючи електроскутером марки Forte U1 WIN code НОМЕР_1 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не відреагував на її зміну, при зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечно та не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки Tesla Model 3, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в попутному напрямку. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.3.б, 10.1., 13.1. Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби та паркан отримали механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки.

Крім того, ОСОБА_2 07.04.2026 о 10.20 год. на вул. Шевченка, 75 у м. Львові, керуючи електроскутером марки Forte U1 WIN code НОМЕР_1 , та будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, не залишився на місці події та не повідомив орган чи уповноважений підрозділ поліції, чим порушив вимоги п. 2.10. а Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.

Постановою суду від 02.06.2026 матеріали справ № 462/3533/26 за ст. 124 КУпАП та

№ 462/3535/26 за ст. 122-4 КУпАП щодо гр. ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження.

ОСОБА_2 на виклик суду в призначене судове засідання повторно не з`явився, хоча судом неодноразово вживались заходи для належного повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про дату, час та місце судового розгляду справи, зокрема шляхом надсилання судових повісток рекомендованою поштовою кореспонденцією за адресою, вказаною ОСОБА_2 у протоколі про адміністративне правопорушення. Як вбачається із наявних у матеріалах справи конвертів, судова кореспонденція повернута на адресу суду повернута неврученою у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 травня 2023 року у справі

№ 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Крім того, про достовірну обізнаність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності про перебування на розгляді в Залізничному районному суду м. Львова справи про адміністративне правопорушення щодо нього, свідчить особистий підпис ОСОБА_2 у відповідній графі протоколу про адміністративне правопорушення, при цьому, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 03.04.2008 року в справі «Пономарьов проти України» наголошено на тому, що особа в розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження, відтак із врахуванням вимог ст. 268 КУпАП, оскільки справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 124 та 122-4 КУпАП, не віднесено до таких, які підлягають розгляду за обов`язкової присутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_2 , на підставі наявних документів, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення.

Потерпілий ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що 07.04.2026 о 10.20 год. рухався на вул. Шевченка, 75 у м. Львові автомобілем марки Tesla Model 3, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в своєму ряду руху автомобілів в крайній правій смузі. ОСОБА_2 , керуючи електроскутером, рухався у лівій смузі руху та не переконавшись, що це буде безпечно, різко змінив смугу руху і перестроївся у крайню праву смугу руху зіткнувшись з його автомбілем. При спілкуванні після дорожньо-транспортної пригоди повідомив, що жодних документів з собою немає, додатком Дія не користується, а після того як перейшли до обговорення питання відшкодування шкоди, ОСОБА_2 покинув місце дорожньо-транспортної пригоди. Завдані збитки внаслідок ДТП ОСОБА_2 добровільно так і не відшкодував та з даного питання жодним чином не контактував.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до п. 2.3. б Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Згідно із п. 10.1. Правил дорожнього руху перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

У відповідності до п. 13.1. Правил дорожнього руху водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» електричний колісний транспортний засіб - це двох- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху України визначено, що транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Однак, при цьому, норма ст.124 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Отже, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:

- легкий персональний електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;

- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Такі зміни були також викладені і в Законі України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Отже, фактично зміна полягає у тому, що електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами.

Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Стаття 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначає адміністративну відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Винуватість ОСОБА_2 підтверджується матеріалами справи, зокрема, даними протоколів про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 646316 від 21.04.2026 та серія ЕПР1 № 646330 від 21.04.2026 схемою місця ДТП, яка сталась 07.04.2026, в якій зафіксована дорожня обстановка, місце розташування, перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень, отриманих внаслідок ДТП, рапортами працівників поліції від 07.04.2026 та від 21.04.2026, письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 07.04.2026 та ОСОБА_2 від 21.04.2026, даними відеозапису з місця події.

Враховуючи наведене, вважаю, що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, 122-4 КУпАП.

Із врахуванням даних про особу правопорушника у сукупності із обставинами справи та ступеня тяжкості вчиненого ним правопорушення, для досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної ст. 23 КУпАП, вважаю, що до ОСОБА_2 слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, у разі винесення суддею постанови про накладання адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у відповідності до ст.4 Закону України «Про судовий збір» в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Керуючись ст. 40-1, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

постановив:

Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення та обрати йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 3 400 (три чотириста) гривень.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору.

Роз`яснити правопорушнику, що штраф має бути сплачений ним не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови, з наданням до суду в цей строк документа, який підтверджує його сплату.

В порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу, в разі несплати правопорушником штрафу у строк, штраф стягується у подвійному розмірі штрафу, визначеного у відповідній статті Кодексу України про адміністративні правопорушення та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя (підпис) Б.М. Гедз

З оригіналом згідно.

Оригінал постанови знаходиться в матеріалах справи № 462/3533/26.

Суддя Б.М. Гедз

Оригінал: reyestr.court.gov.ua