Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №334/8991/25 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 01.06.2026

Справа № 334/8991/25

Провадження № 2-а/334/11/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Добрєва М.В.,

за участю секретаря: Денисенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бойко О.В. до Запорізької митниці ДМС України про скасування постанови в справі про порушення митних правил,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Запорізької митниці ДМС України, в якому просила поновити строк на оскарження постанови; скасувати постанову Запорізької митниці ДМС України у справі про порушення митних правил №0057/11200/21 від 07.12.2021, а провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 469 МК України закрити, у зв`язку з порушенням процедури притягнення до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що 19.11.2017 через міжнародний пункт пропуску «Нові Яриловичі-Нова Гута» митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці ДФС громадянкою ОСОБА_2 , паспорт № НОМЕР_1 , на митну територію України в митному режимі «транзит» з метою особистого користування було ввезено автомобіль «AUDI A6», VIN: НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 , країна реєстрації Литва.

14.07.2021 року до митного поста «Запоріжжя» Запорізької митниці на підставі Закону України №1403-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо тимчасового спрощення митного оформлення транспортних засобів ввезених на митну територію України» від 15 квітня 2021 року, агентом з митного оформлення ТОВ «Грін-Лайн» в особі Вітрук Є.І. в інтересах громадянина ОСОБА_3 відповідно до договору з надання послуг митного брокера №23-2021 від 14.07.2021 року, було подано до митного оформлення митну декларацію типу ІМ40 АА якій було присвоєно № UA112080/2021/001087, за якою заявлено в митному режимі «імпорт» автомобіль «AUDI A6», VIN: НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 .

В ході здійснення митного контролю та перевірки товаросупровідних документів було встановлено, що відповідно до купчої № б/н від 24.10.2019 року вищевказаний транспортний засіб було передано у володіння громадянину України ОСОБА_3 (паспорт НОМЕР_4 виданий 21.10.1998 Синельниківським МРВУМВС України в Дніпропетровській області) без дозволу митного органу.

Позивачка зазначає, що фактичне володіння транспортним засобом та користування ним було передано іншій особі безпосередньо в день його ввезення на територію України — 19.11.2017 року. Натомість, адміністративну відповідальність за передачу транзитного авто у володіння чи користування третім особам без дозволу митного органу (ч. 4 ст. 469 МК України) було запроваджено лише з 08.11.2018 року на підставі Закону України № 2612-VIII. Зважаючи на приписи ст. 58 Конституції України, закон не має зворотної дії в часі, а особа не може нести відповідальність за діяння, які на момент їх вчинення не визнавалися правопорушенням.

Також позивач вказує на порушення порядку притягнення особи до адміністративної відповідальності, а саме ОСОБА_1 небула належним чином повідомлена про місце і час розгляду, відносно неї, справи про порушення митних правил, оскільки жодних повідомлень, стосовно розгляду в установленому законом порядку від митних органів ОСОБА_1 не отримувала.

Всі повідомлення Запорізькою митницею направлялись на адресу Сумська обл., м. Шостка, вул.Горького, 1/46 отримувач (Адресат) ОСОБА_2 , однак на той час ОСОБА_2 мала прізвище ОСОБА_4 та відповідно довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 її місце реєстрації: АДРЕСА_1

Тобто всі повідомлення були направлені за іншою адресою та на неналежного отримувача.

Позивач зазначив, що безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, що має місце в даній справі через відсутність належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про порушення митних правил, є окремою самостійною і достатньою підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил.

З огляду на це, просила позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 24.10.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

07.01.2026 представником відповідача було подано відзив на позовну заяву у якому останній проти позовних вимог заперечував.

Свої заперечення мотивував тим, що факт передачі транспортного засобу «AUDI А6» ОСОБА_5 від ОСОБА_6 19.11.2017 не може братися до уваги Судом, адже не має ніяких доказів факту передачі транспортного засобу, а всі докази по даному факту ґрунтуються лише на твердженнях ОСОБА_6 .

Захисник посилається на те, що норма, за якою особу притягнуто до відповідальності за порушення митних правил відповідно до ч. 4 ст. 469 МК України, було включено до митного кодексу після ввезення транспортного засобу «AUDI А6» на митну територію України.

Проте, відповідно до інформації на підставі якої складено протокол про порушення митних правил № 0057/11200/21 від 07.12.2021, встановлено, що транспортний засіб «AUDI А6» було ввезено на митну територію України 19.11.2017, а митну декларацію типу ІМ 40 АА подано 14.07.2021 до митного поста «Запоріжжя» Запорізької митниці. Ніяких підтверджуючих документів щодо передачі транспортного засобу іншій особі в строк до 08.11.2018 відповідно до Закону України «Про внесення змін до митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» № 2612-VIII від 08.11.2018 громадянкою ОСОБА_6 надано не було, що виключає можливість взяття до уваги її твердження щодо передачі транспортного засобу «AUDI А6» іншій особі 19.11.2017.

Таким чином, в період з моменту ввезення транспортного засобу «AUDI А6» 19.11.2017 по 24.10.2019 автомобіль перебував у ОСОБА_6 . В підтвердження даного факту наявні пояснення гр. ОСОБА_3 щодо придбання даного авто. Отже, ч. 4 ст. 469 МК України стосовно притягнення ОСОБА_6 до відповідальності за порушення митних правил застосовано з додержанням вимог чинного законодавства та на законних підставах.

Щодо складання протоколу та Постанови за відсутності ОСОБА_6 .

Відповідно до матеріалів справи, наявний супровідний лист № 7.20-1/08-01/20-01/10/371 від 15.07.2021 щодо направлення протоколу про порушення митних правил № 0057/11200/21 від 07.12.2021, в якому ОСОБА_6 запропоновано прибути до Запорізької митниці у період з 13 по 17 вересня 2021 року для надання пояснень по змісту даного протоколу, а також повідомлено про розгляд справи на 02.11.2021.

Відповідно до даних Диспетчера ЗМК та Пасажирського пункту пропуску, адреса по якій проживає ОСОБА_6 значиться: АДРЕСА_1 , що в свою чергу підтверджується захисником Чуб Антоном Володимировичем в наданій позовній заяві, де він зазначає що ОСОБА_6 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, ОСОБА_6 сповіщена належним чином про дату та час розгляду справи про порушення митних правил № 0057/11200/21, а протокол про порушення митних правил направлено за наявною в митних органах адресою (місце проживання або фактичного перебування).

Тому у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі факти та відповідні до них правовідносин.

Судом встановлено, що 19.11.2017 через міжнародний пункт пропуску «Нові Яриловичі-Нова Гута» митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці ДФС громадянкою ОСОБА_2 , паспорт № НОМЕР_1 , на митну територію України в митному режимі «транзит» з метою особистого користування було ввезено автомобіль «AUDI A6», VIN: НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 , країна реєстрації Литва.

14.07.2021 року до митного поста «Запоріжжя» Запорізької митниці на підставі Закону України №1403-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо тимчасового спрощення митного оформлення транспортних засобів ввезених на митну територію України» від 15 квітня 2021 року, агентом з митного оформлення ТОВ «Грін-Лайн» в особі Вітрук Є.І. в інтересах громадянина ОСОБА_3 відповідно до договору з надання послуг митного брокера №23-2021 від 14.07.2021 року, було подано до митного оформлення митну декларацію типу ІМ40 АА якій було присвоєно № UA112080/2021/001087, за якою заявлено в митному режимі «імпорт» автомобіль «AUDI A6», VIN: НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 .

В ході здійснення митного контролю та перевірки товаросупровідних документів було встановлено, що відповідно до купчої № б/н від 24.10.2019 року вищевказаний транспортний засіб було передано у володіння громадянину України ОСОБА_3 (паспорт НОМЕР_4 виданий 21.10.1998 Синельниківським МРВУМВС України в Дніпропетровській області) без дозволу митного органу.

14.07.2021 року головним державним інспектором оперативного відділу управління боротьби з контрабандою та порушення митних правил Запорізької митниці Фроловим Ю.С., у відсутності особи, що притягується до відповідальності, громадянина ОСОБА_2 , було складено протокол про порушення митних правил № 0057/11200/21 за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України.

07.12.2021 року начальником Запорізької митниці Бєлінським О.П. винесено постанову у справі про порушення митних правил №0057/11200/21, якою визнано позивача ОСОБА_2 винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 34000 грн.

У постанові зазначено, що громадянка ОСОБА_2 передала у володіння, користування або розпорядження, тимчасово ввезений нею на митну територію України, автомобіль «AUDI А6», VIN: НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 , особі, яка не ввозила вказаний транспортний засіб на митну територію України, чим вчинила порушення митних правил, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 469 МК України.

Строки звернення позивача до суду підлягають поновленню, оскільки матеріали справи не містять відомостей, що позивач був повідомлений про розгляд справи про порушення митних правил, до відзиву відповідачем долучено конверт, як доказ неотримання позивачем протоколу про порушення митних правил, в якому було зазначено про дату та місце розгляду справи, доказів про вручення постанови від 10.03.2022 року матеріали справи не містять.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 2 КАС України, суд, надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, керується критеріями, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Статтями 72-79 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За правилами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 року «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення», орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, виходячи із закріпленого в частині 4 статті 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Отже, досліджуючи питання правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності у спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача підстави для прийняття оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, визнання позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 469 МК України.

У ході судового розгляду даної справи судом було встановлено, що часом вчинення адміністративного правопорушення є 19.11.2017 року, тобто момент ввезення позивачем транспортного засобу, у митному режимі транзиту з метою особистого користування на митну територію України.

Так, п. 7 розділу І Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» від 08.11.2018 року № 2612-VIII до ст. 469 Митного кодексу України було внесено зміни, а саме - назву статті викласти в такій редакції: «Стаття 469. Неправомірні операції з товарами, митне оформлення яких не закінчено, або з товарами, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем, або з транспортними засобами особистого користування, тимчасово ввезеними на митну територію України чи поміщеними у митний режим транзиту» та доповнено новою частиною четвертою такого змісту: «Передача транспортного засобу особистого користування, тимчасово ввезеного на митну територію України чи поміщеного у митний режим транзиту, у володіння, користування або розпорядження особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не помішувала його у митний режим транзиту, за винятком випадків, коли в транспортному засобі знаходиться особа, яка безпосередньо ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи помішувала його у митний режим транзиту, а так само використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Згідно п. 1 розділу II вказаного Закону він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 7 і 8 розділу І та підпункту 1 пункту 2 розділу II цього Закону, які набирають чинності через 270 днів з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

Тобто, п. 7 розділу І Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» набрав чинності 22 серпня 2019 року, в той час, як транспортний засіб «AUDI A6», VIN: НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 , ввезено на митну територію України 19.11.2017 року.

Відповідно до положень ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Таким чином, особа не може бути притягнута до відповідальності за вчинення дій, які на той момент не становили складу адміністративного правопорушення внаслідок відсутності норми права, яка встановлював міру відповідальності за відповідні дії.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналіз досліджених у справі доказів свідчить, що позивачем доведено ті обставини, на які вона посилається як на підставу позову, та такі її доводи не знайшли своє об`єктивне спростування доводами відповідача.

За приписами ч. 3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, під час розгляду справи позивачем доведено, що постанова в справі про порушення митних правил №0057/11200/21 від 07.12.2021 року за ч. 4 ст. 469 МК України, винесена посадовою особою Запорізької митниці стосовно неї без встановлення всіх обставин справи та без їх належної оцінки, а тому підлягає до скасування, а провадження по справі закриттю.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, враховуючи, що позов підлягає задоволенню та зазначені норми КАС України, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню судовий збір в сумі 1211,20 гривень на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 493-494, 498, 526 МК України, ст.ст. 245, 280 КУпАП, ст.ст. 9, 77, 90, 139. 241-246, 286, 294-295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду із вказаним позовом.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Запорізької митниці про скасування постанови у справі про порушення митних правил задовольнити.

Постанову Запорізької митниці у справі про порушення митних правил № 0057/11200/21 від 07 грудня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України – скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211 грн (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя: Добрєв М. В.