Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №302/536/26 — Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/536/26

Провадження № 2/302/379/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

08.06.2026 селище Міжгір`я Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Пухальського С. В.,

за участю секретарів судового засідання Сити Л. М., Магдича В. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Рішко Сергій Іванович, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - орган опіки та піклування виконавчого комітету Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав щодо їхньої неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 29 жовтня 2011 року по 06 вересня 2016 року, від якого мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв`язку з фактичним припиненням сімейних відносин на початку 2016 року сторони перестали проживати однією сім`єю, а після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати разом із матір`ю та перебуває на її повному утриманні.

Позивачка вказує, що після припинення сімейних відносин відповідач фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків. З її слів, протягом тривалого часу після припинення сімейних відносин відповідач не підтримує стосунків із донькою, не спілкується з нею, не бере участі у її вихованні, не цікавиться станом здоров`я, навчанням, розвитком, захопленнями та повсякденним життям дитини, не надає їй моральної підтримки та не виявляє заінтересованості у її долі.

Також позивачка зазначає, що відповідач не бере участі у матеріальному забезпеченні дитини. Незважаючи на наявність судового рішення про стягнення аліментів, відповідач належним чином не виконує покладений на нього обов`язок щодо утримання доньки, у зв`язку з чим утворилася значна заборгованість зі сплати аліментів, яка станом на березень 2026 року перевищує 260 тис. грн.

Крім того, позивачка стверджує, що відповідач не бере участі у вирішенні будь-яких питань, пов`язаних із вихованням, навчанням та розвитком дитини, не цікавиться умовами її проживання, успішністю в навчальному закладі, станом здоров`я та іншими обставинами, які мають істотне значення для забезпечення належного фізичного, духовного та морального розвитку дитини.

Позивачка також зазначає, що після укладення нового шлюбу вихованням та забезпеченням дитини поряд із нею фактично займається її чоловік ОСОБА_4 , який бере активну участь у житті дитини та виконує щодо неї батьківські функції.

Посилаючись на тривале невиконання відповідачем обов`язків щодо виховання та утримання дитини, відсутність будь-якої участі в її житті, а також свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків, позивачка вважає наявними передбачені пунктом 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 29 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 18 травня 2026 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивачки - адвокат Рішко С. І. подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивачки, у якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судових повісток за його зареєстрованим місцем проживання, а також шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному вебсайті Судової влади України. Причин неявки суду не повідомив, відзиву на позов не подав.

Від органу опіки та піклування виконавчого комітету Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника. У поданій заяві зазначено про підтримання позовних вимог.

Враховуючи відсутність заперечень позивачки щодо заочного розгляду справи, належне повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання, його повторну неявку без поважних причин та неподання відзиву на позов, суд відповідно до статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)дійшов висновку про можливість проведення заочного розгляду справи.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив такі обставини.

25 січня 2025 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зареєстровано шлюб між позивачкою та ОСОБА_4 , про що складено актовий запис № 19. У зв`язку з реєстрацією шлюбу позивачка змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 9).

Судом встановлено, що в період з 29 жовтня 2011 року по 06 вересня 2016 року позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 (а.с. 13-14).

Від зазначеного шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 10).

Заочним рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 25 серпня 2016 року у справі № 302/301/16-ц шлюб між сторонами розірвано та стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивачки аліменти на утримання доньки у розмірі однієї третини з усіх видів його доходу щомісячно, починаючи з 28 березня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Зазначене рішення набрало законної сили 06 вересня 2016 року (а.с. 13-14).

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів № 5568/19.5-38, складеного Міжгірським відділом державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області 24 квітня 2026 року, станом на 31 березня 2026 року заборгованість відповідача зі сплати аліментів становила 261 902 грн 36 коп. (а.с. 15).

Згідно з витягами з реєстру територіальної громади № 2026/006562783 від 24 квітня 2026 року та № 2026/006147360 від 17 квітня 2026 року позивачка та неповнолітня ОСОБА_3 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8, 11).

Відповідно до довідки Міжгірського ліцею № 1 Міжгірської селищної ради від 16 січня 2026 року № 7 мати дитини постійно цікавиться її навчанням, приділяє належну увагу вихованню та систематично бере участь у батьківських зборах. У зазначеній довідці також вказано, що батько дитини участі у її вихованні не бере (а.с. 12).

Згідно з висновком органу опіки та піклування Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, затвердженим рішенням виконавчого комітету від 28 травня 2026 року № 136, орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо його неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 42-44).

Як вбачається зі змісту зазначеного висновку, під час його підготовки органом опіки та піклування були досліджені умови проживання дитини, заслухано пояснення матері, з`ясовано думку самої дитини, а також вживалися заходи для отримання позиції відповідача та забезпечення його участі у розгляді питання. Водночас відповідач на контакт із службою у справах дітей належним чином не виходив, на засідання комісії з питань захисту прав дитини не з`явився, письмових пояснень не надав та будь-яких доказів своєї участі у вихованні дитини не подав.

Органом опіки та піклування встановлено, що дитина проживає разом із матір`ю в належних побутових умовах, забезпечена всім необхідним для проживання, навчання та розвитку, а мати належним чином виконує свої батьківські обов`язки.

Крім того, у висновку зазначено, що відповідач протягом тривалого часу не підтримує з дочкою особистих стосунків, не спілкується з нею, не цікавиться її навчанням, станом здоров`я, розвитком та потребами, не бере участі у її вихованні та не надає належної матеріальної підтримки. Також враховано наявність значної заборгованості відповідача зі сплати аліментів, що свідчить про тривале невиконання ним обов`язку щодо утримання дитини.

Під час проведення відповідної перевірки було враховано й думку неповнолітньої ОСОБА_3 , яка повідомила про відсутність спілкування з батьком, його неучасть у її вихованні та житті, а також зазначила, що не заперечує проти позбавлення його батьківських прав. Дитина також зазначила, що фактичну батьківську турботу та підтримку отримує від вітчима, якого сприймає як близьку людину.

За результатами аналізу зібраних матеріалів орган опіки та піклування дійшов висновку, що ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків має тривалий і свідомий характер, а позбавлення його батьківських прав відповідатиме найкращим інтересам дитини та сприятиме забезпеченню її належного фізичного, морального, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до статті 150 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття нею повної загальної середньої освіти та готувати її до самостійного життя.

Згідно з частинами першою та другою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до частин другої та третьої статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні та має право на особисте спілкування з нею.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 164 СК України мати або батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце тоді, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання та підготовку до самостійного життя, не забезпечують належного харчування, медичного догляду, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу та свідомо нехтують своїми батьківськими обов`язками.

За змістом статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до статті 18 Конвенції саме батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини, а найкращі інтереси дитини мають бути предметом їх основного піклування.

У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, однак особлива увага має приділятися найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та значенням переважають над інтересами батьків.

У рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що при визначенні найкращих інтересів дитини необхідно враховувати потребу забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стабільному середовищі.

Позбавлення батьківських прав є виключним заходом сімейно-правової відповідальності, який застосовується лише за наявності достатніх та переконливих доказів винного ухилення матері або батька від виконання своїх батьківських обов`язків та за умови, що такий захід відповідає найкращим інтересам дитини.

Дослідивши матеріали справи та надавши оцінку зібраним доказам у їх сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач протягом тривалого часу фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків щодо доньки. Судом встановлено, що після припинення сімейних відносин між сторонами відповідач не бере участі у вихованні дитини, не підтримує з нею особистих стосунків, не цікавиться станом її здоров`я, навчанням, розвитком та потребами, не бере участі у вирішенні питань, пов`язаних із її життям, а також не забезпечує належного матеріального утримання.

Наявність у відповідача значної заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 261 902,36 грн, відсутність належних доказів його участі у вихованні дитини, невчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на підтримання особистих стосунків із донькою та невикористання наданих органом опіки та піклування можливостей висловити свою позицію свідчать не про тимчасові труднощі у виконанні батьківських обов`язків, а про свідоме та тривале ухилення від їх виконання.

Суд також бере до уваги висновок органу опіки та піклування Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, який дійшов висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, а також думку неповнолітньої ОСОБА_3 , висловлену під час проведення відповідної перевірки органом опіки та піклування.

Підстав не погодитися з наведеним висновком органу опіки та піклування судом не встановлено.

Будь-яких доказів, які б свідчили про наявність об`єктивних та непереборних обставин, що перешкоджали відповідачу виконувати свої батьківські обов`язки, підтримувати зв`язок із дитиною, брати участь у її вихованні та матеріальному забезпеченні, матеріали справи не містять, а відповідач таких доказів суду не надав.

Суд також враховує, що протягом тривалого часу відповідач не вжив жодних заходів для відновлення стосунків із дитиною, участі у її вихованні чи належного виконання обов`язку щодо її утримання.

За таких обставин суд приходить до висновку, що поведінка відповідача свідчить про винне ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо виховання дитини у розумінні пункту 2 частини першої статті 164 СК України, а тому наявні передбачені законом підстави для позбавлення його батьківських прав.

При цьому суд враховує, що позбавлення батьківських прав є виключним заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків. Разом із тим встановлені у справі обставини свідчать про тривалий та свідомий характер такої поведінки відповідача, а тому застосування менш суворих заходів захисту прав та інтересів дитини у даному випадку не забезпечить досягнення мети сімейно-правового регулювання та належного захисту прав дитини.

З огляду на викладене, беручи до уваги принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, суд дійшов висновку, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідає інтересам дитини та є необхідним і пропорційним заходом у конкретних обставинах цієї справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, сплачений позивачкою при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1 331 грн 20 коп. підлягає стягненню з відповідача на її користь.

Керуючись статтями 3, 7, 150, 155, 157, 164-166 Сімейного кодексу України, статтями 3, 12 Конвенції про права дитини, статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76-82, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-284 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Рішко Сергій Іванович, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - орган опіки та піклування виконавчого комітету Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , батьківських прав щодо його неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений також у разі його пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про його перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Пухальський С. В.