Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №296/1222/26 — Житомирський апеляційний суд

Суд: Житомирський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них

Дата: 03 червня 2026 р.

Справа: №296/1222/26

Суддя: Шевчук А. М.

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/1222/26 Головуючий у 1-й інст. Адамович О. Й.

Категорія 57 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Павицької Т.М., Бондар О.О.,

за участі секретаря судового засідання Ковальчук М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №296/1222/26 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 05 лютого 2026 року, яка постановлена під головуванням судді Адамовича О.Й. у м. Житомирі,

у с т а н о в и в:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Житомирської міської ради. Просить: прийняти до розгляду позовну заяву про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів, так як спір має приватноправовий характер, обумовлений незаконним прийняттям рішення сесією 28 травня 2003 року №193 про передачу в приватну власність земельних ділянок, без наявності проєктів землеустрою, що має ознаки протиправних дій; прийняти клопотання, що вона ( ОСОБА_1 ) бажає захищати порушені цивільні права та інтереси за правилами цивільного судочинства та позовну заяву подає, керуючись своїми цивільними правами, які гарантуються ст.55 Конституції України; прийняти зміст та обґрунтування 23 випадків порушення законодавства, які мають ознаки протиправних дій, із зазначенням суті вчинених випадків, якими порушені цивільні права; прийняти пояснення стосовно відшкодування моральної шкоди, заподіяної 23 випадками недодержання вимог, встановлених законом, які визивали душевні страждання; прийняти пояснення стосовно розміру моральної шкоди та відшкодувати моральну шкоду за вчинення 23 випадків незаконних рішень, дій чи бездіяльності в сумі 200 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що Виконавчим комітетом Житомирської міської ради неналежно виконано свої службові обов`язки через подання на розгляд сесії проєкту рішення про передачу в приватну власність земельних ділянок, без наявності проєктів землеустрою на земельні ділянки. Земельна ділянка по АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, передана у приватну власність для житлового будівництва з наступними порушеннями: незаконне подання на розгляд сесії 28 травня 2003 року Виконавчим комітетом проєкту рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки для житлового будівництва, площею 0,1000 га, без наявності дозволу на розробку проєкту землеустрою та проєкту землеустрою; незаконне прийняття рішення сесією міської ради від 28 травня 2003 року №193 про передачу в приватну власність земельної ділянки під житлове будівництво площею 0,1000 га без наявності дозволу на розробку проєкту землеустрою та проєкту землеустрою; незаконне прийняття рішення сесією міської ради від 28 травня 2003 року №193 про передачу в приватну власність земельної ділянки під житлове будівництво без розробки проєкту землеустрою та з порушенням вимог ст.118 ЗК України; незаконне зазначення у рішенні від 28 травня 2003 року №193 підставою для надання земельної ділянки та її розмір (га) – «Рішення МВК від 23.10.51 р №736 – 0,2065», так як Виконавчий комітет незаконно відмовив урахувати рішення Виконкому Житомирської міської ради народних депутатів від 18 жовтня 1988 року №293 «Про затвердження оціночних актів на виплату грошової компенсації»; незаконне присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці – житлове будівництво 1810136300:07:020:0001 без розробки проєкту землеустрою; незаконне внесення до Державного земельного кадастру інформації про земельну ділянку – житлове будівництво про кадастровий номер, про межі без наявності проєкту землеустрою; незаконна реєстрація, витяг: «в Книзі державних актів на право власності на землю громадян, наявної у відділі 1, земельна ділянка за кадастровим номером 1810136300:07:020:0001 обліковується за гр.Рисинським … згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЖИ №034350 від 12 серпня 2003 року, реєстраційний номер 147…документація із землеустрою та державний акт серії ЖТ №034350 на вказану земельну ділянку відсутні у Державному фонді документації землеустрою та оцінки земель»; незаконний дозвіл Виконавчого комітету будувати житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , без наявності документації із землеустрою, згідно з чинним законодавством. Земельна ділянка по АДРЕСА_1 , площею 0,0903 га, передана у приватну власність для садівництва з наступними порушеннями: незаконне подання на розгляд сесії 28 травня 2003 року Виконавчим комітетом проєкту рішення про передачу в приватну власність земельної ділянки для садівництва площею 0,0903 га, без наявності дозволу на розробку проєкту землеустрою і проєкту землеустрою; незаконне прийняття рішення сесією міської ради від 28 травня 2003 року №193 про передачу в приватну власність земельної ділянки для садівництва площею 0,0903 га без наявності дозволу на розробку проєкту землеустрою та проєкту землеустрою; незаконна зміна цільового використання земельної ділянки, оскільки у центрі міста Житомира передано у власність земельну ділянку під садівництво, так як згідно Генерального плану від 26 грудня 2001 року №266 – це територія багатоповерхової житлової забудови; незаконне прийняття рішення сесією від 28 травня 2003 року №193 одночасно по земельним ділянкам для житлового будівництва та садівництва, одночасно по земельним ділянкам за однією адресою АДРЕСА_1 ; незаконне прийняття рішення сесією міської ради від 28 травня 2003 року №193 про передачу у приватну власність земельної ділянки під садівництво одночасно по земельним ділянкам за однією адресою АДРЕСА_1 ; незаконне прийняття рішення сесією міської ради від 28 травня 2003 року №193 про передачу в приватну власність земельну ділянку під садівництво без розробки проєкту землеустрою та з порушенням вимог ст.118 ЗК України; незаконне зазначення у рішенні від 28 травня 2003 року №193 підстави для надання земельної ділянки та її розмір (га) витяг: «Рішення МВК №736 від 23.10.51 р. – 0,2065», так як Виконавчий комітет незаконно відмовив врахувати рішення Виконкому Житомирської міської ради народних депутатів від 18 жовтня 1988 року №293 «Про затвердження оціночних актів на виплату грошової компенсації…»; незаконне присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці – садівництво:1810136300:07:020:0002 без розробки проєкту землеустрою; незаконне зазначення меж земельної ділянки для садівництва при присвоєнні кадастрового номеру; незаконне внесення до Державного земельного кадастру інформації про земельну ділянку садівництво – про межу, про кадастровий план, без наявності проєкту землеустрою; незаконна реєстрація в Книзі державних актів на право власності на землю громадян, наявної у Відділі №1, земельна ділянка з кадастровим номером 1810136300:07:020:0002 обліковується за гр.Рисинським … згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЖТ №034420 від 12 серпня 2003 року, реєстраційний номер 148…документації землеустрою та Державний акт серії ЖТ №034420 на вказану вище земельну ділянку відсутні у Державному фонді документації із землеустрою та оцінки земель; незаконний дозвіл Виконавчого комітету використовувати земельну ділянку, площею 0,0903 га, за адресою АДРЕСА_1 , протягом 20 років під садівництво, без наявності документації із землеустрою, згідно з чинним законодавством. Земельна ділянка по АДРЕСА_2 , вільна: незаконна відмова ОСОБА_1 мати не заборонені законом цивільні права знати площу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , так як Виконавчий комітет листом від 15 січня 2021 року №25/Д-9із27 повідомив, що інформація щодо вільної земельної ділянки не наданої у власність та користування за адресою АДРЕСА_2 , у Житомирській міській раді відсутня; незаконна відмова знати межі земельних ділянок, які суміжні з земельною ділянкою АДРЕСА_2 , – це АДРЕСА_1 , житлове будівництво та садівництво, у яких відсутні проєкти землеустрою; незаконна відмова Виконавчого комітету виконати вимоги, згідно чинного законодавства, протягом 20 років щодо використання земельних ділянок по АДРЕСА_3 , тому Держгеокадастр у листі від 16 серпня 2022 року №18.6.0, 44-1842/2-22 зазначив висновок – витяг: «свідчить про факт самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,07 га» та висновок «вжити заходи наданих законодавством повноважень». Допущення порушень у двадцяти трьох випадках недодержання вимог, встановлених законом, заподіяли їй душевні страждання – це емоції людини, змістом яких є душевний біль, муки, розчарування, відчуття несправедливості та інші негативні переживання, які визивали погіршення стану її здоров`я. Погіршення здоров`я, душевні страждання позбавляли її можливостей у реалізації її звичок та бажань, що сприяло погіршенню відносин з оточуючими людьми та інші негативні наслідки, які призвели до погіршення її життєвих зв`язків, які вимагали від неї додаткових зусиль для організації її життя.

Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 05 лютого 2026 року у відкритті провадження у справі відмовлено, із посиланням на п.1 частини першої ст.186 ЦПК України. Одночасно роз`яснено, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Житомирським окружним адміністративним судом.

Не погодившись із вказаною вище ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить: прийняти до розгляду апеляційну скаргу, ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 05 лютого 2026 року, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, позбавляє права захищати в суді порушені цивільні права та інтереси, скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; прийняти зміст обґрунтування апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що суд першої інстанції вчинив випадки порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали від 05 лютого 2026 року. Зокрема: незаконна зміна суті позовної заяви в вступній частині ухвали, так як зазначений висновок не відповідає суті позовної заяви, зазначений у вимозі 1; вона зазначала, що жодним Законом України судді не надано повноважень змінювати суть позовної заяви; незаконна зміна суті обґрунтування позовної вимоги 4; незаконна відмова при розгляді питання про відкриття провадження за позовною заявою розглянути та врахувати суть 23 випадків порушення законодавства, які призвели до порушення цивільних прав та інтересів ОСОБА_1 ; незаконна відмова при розгляді питання про відкриття провадження розглянути та врахувати вимогу 2 позовної заяви; незаконне тлумачення 15 висновків з Законів України без зазначення їх у взаємозв`язку з вимогами позовної заяви, які згідно з вимогами чинного законодавства при розгляді питання про відкриття провадження не підлягають застосуванню, носять ознаки надмірного формалізму; незаконна відмова при розгляді питання про відкриття провадження застосувати вимоги чинного законодавства, які підлягають застосуванню; суддя Адамович О.Й. вчинив порушення так як неповно з`ясував обставини вимоги 5 позовної заяви; недоведеність обставин, застосування частини п`ятої ст.21 КАС України, що має значення для справи, які суддя Адамович О.Й. в ухвалі визнав встановленою, без зазначення підстав для викладу такого висновку; незаконний виклад висновку в ухвалі, що спір у справі є публічно-правовий, суддя Адамович О.Й. незаконно відмовив розглянути вимогу 1, вимогу 2, вимогу 4 позовної заяви, що спір має приватно-правовий характер; незаконне внесення в ухвалу висновку, що спір підпадає під юрисдикцію адміністративного суду, так як суддя незаконно відмовив розглянути та врахувати всі вимоги позовної заяви, в тому числі вимоги зазначені у вимозі 2; недоведеність обставин застосування ст.19 та ст.186 ЦПК України для відмови, яку суддя Адамович О.Й. в ухвалі визнав встановленою без зазначення підстав для застосування вказаних статей; суддя Адамович О.Й. неповно з`ясував обставини позовної заяви, так як незаконно відмовив ОСОБА_1 мати незаборонені законом цивільні права розглянути та врахувати всі вимоги позовної заяви, що спір має приватноправовий характер; незаконна зміна суті позовної заяви у висновку резолютивної частини, так як зазначений висновок в ухвалі не відповідає суті позовної заяви, зазначеної у вимозі 1; суддя неповно з`ясував обставини позовної заяви, так як незаконно відмовив їй ( ОСОБА_1 ) мати незаборонені законом цивільні права розглянути та врахувати при розгляді питання про відкриття провадження всі вимоги позовної заяви, суддя вчинив правочин нікчемний.

Виконавчий комітет Житомирської міської ради правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу приписів частини третьої ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися. Судова повістка про виклик у судове засідання на 04 червня 2026 року вручена ОСОБА_1 28 травня 2026 року, а Виконкому Житомирської міської ради доставлена до електронного кабінету – 22 травня 2026 року (а.с.61-62). За положеннями частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволеною з наступних підстав.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За положеннями ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною першою ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. За таких обставин, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст.16 ЦК України.

Законодавець у частині першій ст.16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною другою ст.16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Отже, правом звернення до суду із позовом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи законних інтересів та, відповідно, таке цивільне право або інтерес може бути захищено судом у спосіб, який, зокрема, не суперечить чинному законодавству, договору та має бути ефективним.

Разом із тим, за змістом частини першої ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п.1 частини першої ст.4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За правилами п.1 частини першої ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пункту 1 частини першої ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Як убачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 порушення її прав обґрунтовує тим, що Виконавчий комітет Житомирської міської ради неналежно виконав свої повноваження, оскільки на розгляд сесії поданий проєкт рішення про передачу в приватну власність земельних ділянок без наявності проєктів землеустрою на земельні ділянки, чим двадцять три рази порушені вимоги законодавства, що спричинило ОСОБА_1 моральної шкоди.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з ст.125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Окрім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Із наведеного вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

У пункті 7 частини першої ст.4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до частини п`ятої ст.21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Ураховуючи викладене вище, при вирішенні судом позову в цій справі насамперед підлягає дослідженню правомірність дій Виконавчого комітету Житомирської міської ради, вчинених ним на виконання його повноважень у сферах регулювання земельних відносин та будівництва. Вказані обставини не стосуються захисту речового права на земельну ділянку, оскільки ОСОБА_1 ще права власності або іншого речового права на земельну ділянку не набула.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що спір у цій справі є публічно-правовим та підпадає під юрисдикцію адміністративного суду є правильним, оскільки стосується спору фізичної особи з постійно діючим органом місцевого самоврядування, предметом якого є перевірка законності дій та бездіяльності цього органу, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Відшкодування моральної шкоди залежить від вирішення публічно-правового спору, а тому також підлягає розгляду адміністративним судом за правилами частини п`ятої ст.21 КАС України.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 на підставі п.1 частини першої ст.186 ЦПК України.

Решта доводів апеляційної скарги ґрунтується на помилковому тлумаченні норм матеріального та процесуального права і з огляду на викладене вище додаткового правового обґрунтування не потребує.

Відповідно до змісту ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Ухвала відповідає вимогам чинного процесуального законодавства та залишається без змін.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 05 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua