Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №757/59736/25-п — Печерський районний суд міста Києва

Суд: Печерський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 02 червня 2026 р.

Справа: №757/59736/25-п

Суддя: Гречана С. І.

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/59736/25-п

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року м. Київ

Суддя Печерського районного суду м. Києва Гречана С.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

16.11.2025 о 03 год. 20 хв. у м. Київ, вул. Басейна 19 водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Hyundai IX35 д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук. Від огляду у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога або на місці відмовилась, що було зафіксовано на нагрудні бодікамери № 472977, № 473787. Вказаними діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судове засідання з`явились представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та ОСОБА_1 .

До суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 , відповідно до яких остання зазначила, що алкогольних напоїв не вживала, транспортним засобом у стані сп`яніння не керувала та від проходження огляду на стан сп`яніння не відмовлялась. Також вказала, що перебувала біля автомобіля у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, виконувала вказівки працівників поліції та висловлювала готовність пройти перевірку, однак її дії були помилково розцінені поліцейськими як відмова від проходження огляду.

Захисник ОСОБА_1 у поданих письмових запереченнях заперечував проти притягнення своєї підзахисної до адміністративної відповідальності та просив закрити провадження у справі за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, мотивуючи тим, що факт керування транспортним засобом не доведений належними і допустимими доказами, оскільки під час дії комендантської години вона лише підійшла до вже припаркованого автомобіля, що згідно з практикою Верховного Суду не є процесом керування; вимоги поліцейських були безпідставними через їхню непослідовність та штучне створення ознак сп`яніння, оскільки в протокол було внесено дві ознаки попри усне визнання інспектором наприкінці розмови наявності лише однієї; сама відмова від огляду була спровокована діями працівників поліції, які ввели ОСОБА_1 в оману та надали викривлену інформацію про процесуальні наслідки, зазначаючи, що питання про позбавлення прав вирішуватиме виключно суд; при цьому захист наголосив на кримінально-правовому забарвленні санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у розумінні критеріїв Енгеля та практики ЄСПЛ, що покладає тягар доказування виключно на орган поліції та вимагає доведення вини особи за стандартом «поза розумним сумнівом», тоді як усі наявні у справі сумніви мають трактуватися на користь особи відповідно до ст. 62 Конституції України та рішення Конституційного Суду України.

Вислухавши позицію представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вивчивши протокол про адміністративне правопорушення, дослідивши долучені до нього документи, переглянувши відеозапис з місця події, доходжу до наступних висновків.

У відповідності до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і обєктивне зясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобовязаний зясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що помякшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також зясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 2 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства Внутрішніх Справ України, Міністерства охорони здоровя України від 09.11.2015 №1452/735 (далі - Інструкція) встановлено, що огляду на стан спяніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані спяніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно п. 3 розділу 1 Інструкції, визначено ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

У відповідності до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обовязково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно до п. 7 розділу ІІ Інструкції встановлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції (п. 8 Інструкції).

Відповідно до п. 9 Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоровя, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоровя не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п. 9 розділу ІІ Інструкції №1452/735, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоровя, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоровя не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Відповідно, до п.п. 3, 4, 7 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 огляд у закладах охорони здоровя щодо виявлення стану спяніння проводиться лікарем закладу охорони здоровя (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством. Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану спяніння в обстежуваної особи. Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове.

Пунктом 21 розділу ІІІ Інструкції №1452/735 передбачено, що кожний випадок огляду на стан спяніння у закладі охорони здоровя реєструється в журналі реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ст. 130 КУпАП відповідальність за цією нормою настає, зокрема, у випадку керування транспортним засобом в стані алкогольного спяніння, або у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння.

Судом досліджено відеозапис з боді камер інспекторів патрульної поліції № 472977, № 473787 на якому зафіксовано, як у ході спілкування працівником поліції виявлено у ОСОБА_1 , яка керувала транспортним засобом Hyundai IX35 д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками алкогольного спяніння, у звязку з чим останній було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного спяніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу «Drager Alcotest» або пройти огляд у лікаря нарколога у закладі охорони здоровя та пояснено порядок його проходження. На що, ОСОБА_1 відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного спяніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу «Drager Alcotest» та огляду у лікаря нарколога у закладі охорони здоровя (03:24:22 відеозапису).

Такі дії ОСОБА_1 працівниками поліції розцінено як спосіб ухилення від проходження огляду, та кваліфіковано поліцейським як відмову від проходження огляду.

Також відеозаписом зафіксовано пояснення водія ОСОБА_1 , в яких остання неодноразово повідомляє, що «випила трошки вина» (03:17:43 та 03:23:38 відеозапису).

Суд критично оцінює письмові пояснення ОСОБА_1 про те, що вона не відмовлялась від проходження огляду на стан сп`яніння та не вживала алкогольних напоїв, оскільки такі пояснення спростовуються дослідженими у судовому засіданні відеозаписами з нагрудних бодікамер працівників поліції. Під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 неодноразово повідомляла, що «випила трошки вина», що також зафіксовано на відеозаписах, а тому її доводи про невживання алкогольних напоїв суд вважає такими, що спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності.

Натомість, досліджені судом відеозаписи є інформативними і не вказують на упередженість чи субєктивне ставлення працівників поліції до ОСОБА_1 , ними розяснено підстави для проходження огляду на стан сп`яніння і наслідки відмови від його проходження.

Крім того, ОСОБА_1 роз`яснено, що за відмову від проходження огляду на стан алкогольного спяніння у встановленому порядку відносно неї буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Тобто, відмова водія транспортного засобу від проведення огляду у встановленому законом порядку є самостійним адміністративним правопорушенням, за що передбачено відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Оцінюючи доводи захисника, викладені в судовому засіданні та в письмових запереченнях в інтересах ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Щодо заперечення факту керування транспортним засобом та тверджень про те, що ОСОБА_1 перебувала виключно у статусі пішохода, підійшовши до припаркованого автомобіля під час комендантської години, суд зазначає, що за змістом ст. 130 КУпАП відповідальність настає за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду. Як вбачається з досліджених відеоматеріалів, працівники поліції звернулися до ОСОБА_1 як до водія безпосередньо на місці зупинки автомобіля Hyundai IX35, д.н.з. НОМЕР_2 . Під час оформлення матеріалів ОСОБА_1 жодним чином не заперечувала свій статус водія, не стверджувала, що є випадковим перехожим, а її подальші пояснення про перебування біля автомобіля суто як пішохода через «погіршення стану здоров`я» розцінюються судом як штучно обрана лінія захисту з метою уникнення відповідальності.

Стосовно посилань на суперечливість дій працівників поліції, які нібито змінювали позицію щодо кількості ознак сп`яніння, суд наголошує, що відповідно до п. 2, 3 розділу І Інструкції № 1452/735, наявність навіть однієї з визначених ознак (зокрема, запаху алкоголю з ротової порожнини) є законною та цілком достатньою підставою для висунення поліцейським вимоги пройти огляд. У протоколі серії ЕПР1 № 514487 чітко зафіксовано дві ознаки: запах алкоголю з порожнини рота та виражене тремтіння пальців рук. Об`єктивне виявлення цих ознак повністю легітимізувало дії правоохоронців, а суб`єктивний аналіз захисником усних реплік інспекторів на відео не спростовує правову правомірність вимоги про огляд.

Суд також відхиляє аргументи захисту про «провокацію відмови» та введення ОСОБА_1 в оману фразою поліцейського про те, що «суддя сам буде вирішувати, позбавляти чи ні». Досліджений відеозапис (03:24:22) чітко демонструє, що інспектори неодноразово і в доступній формі пропонували водієві пройти тест на місці за допомогою приладу «Drager» або поїхати до медичного закладу, прямо попередивши, що наслідком відмови буде складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Посилання на те, що остаточне рішення приймає суд, є роз`ясненням норм процесуального законодавства України, оскільки розгляд справ даної категорії віднесено до виключної компетенції суду. Жодного примусу, тиску чи дезінформації, які б викривили волевиявлення ОСОБА_1 , судом не встановлено; відмова була усвідомленою та добровільною.

Розглядаючи аргументи захисту щодо вимог ч. 2 ст. 251, ст. 252 КУпАП, ст.ст. 8, 62 Конституції України, ч. 1 ст. 11 Загальної Декларації прав людини, ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), суд зазначає наступне.

Суд беззастережно поділяє позицію захисника, що процедура притягнення до адміністративної відповідальності в Україні ґрунтується на конституційних принципах, правових презумпціях та принципі верховенства права, що узгоджується з Рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010. Тягар доказування вини особи покладається виключно на уповноважені державні органи (ч. 2 ст. 251 КУпАП, Принцип 7 Рекомендацій № R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи), а сама стаття 130 КУпАП підпадає під гарантії ст. 6 Конвенції у її кримінально-правовому аспекті, що підтверджено практикою ЄСПЛ у справах «Надточий проти України», «Озтюрк проти Німеччини», «Малофєєв проти Росії», «Малиге проти Франції».

Водночас, сформульований у п. 43 рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» стандарт доказування «поза розумним сумнівом» передбачає, що сумнів має базуватися на певних встановлених обставинах події та здоровому глузді, а не на гіпотетичних припущеннях чи голослівних запереченнях. Розумним є сумнів, який змусив би зважену особу втриматися від прийняття рішення.

У даній справі будь-які «розумні сумніви» повністю нівелюються беззаперечним, послідовним та взаємоузгодженим масивом належних та допустимих доказів. Склад правопорушення у вигляді відмови від проходження огляду є формальним та вважається закінченим з моменту чіткого висловлення особою небажання проходити перевірку. Матеріалами безперервного відеозапису з нагрудних камер № 472977, № 473787 зафіксовано як факт законної вимоги поліцейських, так і пряму, беззастережну відмову ОСОБА_1 від тестування (о 03:24:22). Крім того, твердження захисту про повну тверезість водійки прямо спростовуються записаними аудіовізуальними поясненнями самої ОСОБА_1 на місці події, яка двічі чітко зазначила, що «випила трошки вина» (о 03:17:43 та 03:23:38).

Таким чином, уповноваженими особами патрульної поліції повністю виконано обов`язок щодо збирання доказів. Наявні у справі матеріали є чіткими, вагомими, узгодженими між собою та доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого проступку поза розумним сумнівом, що виключає застосування ст. 9 КУпАП в частині обставин, які б звільняли особу від відповідальності.

Матеріали справи не містять доказів про суттєві порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколів про адміністративне правопорушення, та вимоги ч. 2 ст. 251, ст. ст. 256, 252, 266, 268 КУпАП, «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» поліцейськими дотримано.

За такого, обставини вчинення ОСОБА_1 даного правопорушення знайшли своє об`єктивне підтвердження у ході судового розгляду справи на підставі фактичних даних, які містяться у:

-протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 514487 від 16.11.2025;

-направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцій від 16.11.2025;

-відео з бодікамери інспектора патрульної поліції № 472977, № 473787.

Враховуючи вищевикланене, оцінивши долучені до матеріалів справи докази, суд приходить до висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

За такого, при вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення суд, у відповідності до положень ст. 33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, яке носить суспільно небезпечний характер, дані про особу правопорушниці, а тому вважає необхідним призначити ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 130, 279, 283, 284 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та призначити стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через пятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через пятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. При здійсненні примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення до виконання - 3 (три) місяці.

Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Світлана ГРЕЧАНА

Оригінал: reyestr.court.gov.ua