Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №727/16187/25 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/16187/25

Провадження № 2/727/294/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м.Чернівці у складі:

головуючого судді – Танасійчук Н.М.,

секретар судового засідання – Кремзелюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , яким просить стягнути з останнього суму заборгованості за кредитним договором №Z06.000118.004477379 від 29 жовтня 2018 року в розмірі 123450,31 гривень, з яких 42948,37 гривень – сума заборгованості за основною сумою боргу, 31179,52 гривень – сума заборгованості за відсотками, 49322,42 грн. – заборгованості за комісіями а також понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29 жовтня 2018 року ОСОБА_1 уклав із Акціонерним товариством «Ідея Банк» кредитний договір №Z06.000118.004477379 від 29 жовтня 2018 року.

17 листопада 2023 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №17112023, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №Z06.000118.004477379 від 29 жовтня 2018 року, укладеним між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Ідея Банк» перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів». Згідно п. 2.1. Договору факторингу за цим Договором Акціонерне товариство «Ідея Банк» відступає Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Акціонерного товариства «Ідея Банк» за плату та на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до п. 2.2. Договору факторингу Права вимоги, які Акціонерне товариство «Ідея Банк» відступає Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за цим Договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості Боржників перед Акціонерним товариством «Ідея Банк», та визначені в Реєстрі Боржників, що підписується сторонами, у паперовому вигляді в день укладення цього договору та надсилається Акціонерним товариством «Ідея Банк» Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в електронному вигляді засобами корпоративного зв`язку у захищеному паролем файлі в день укладання цього договору. Реєстр боржників після належного його підписання сторонами вважається невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до реєстру боржників №2 до договору факторингу Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №Z06.000118.004477379 від 29 жовтня 2018 року в сумі 123450,31 гривень, з яких 42948,37 гривень – сума заборгованості за основною сумою боргу, 31179,52 гривень – сума заборгованості за відсотками, 49322,42 грн. – заборгованості за комісіями.

Згідно п. 5.1. Договору факторингу Права Вимоги вважаються такими, що перейшли від Акціонерного товариства «Ідея Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в день підписання відповідного реєстру боржників, за умови виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» зобов`язань передбачених п. 4.1. цього Договору.

Згідно з умовами Кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах передбачених договором. Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором у зв`язку з чим виникла заборгованість на вказану вище суму.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 12 січня 2026 року провадження по справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача Грибанов Д.В., який діє на підставі довіреності, у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, в якій підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, а у разі неявки в судове засідання відповідача - ухвалити рішення в заочному порядку.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідач відзиву на позов не надав, з будь-якими клопотаннями та заявами до суду не звертався.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, яка не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо дослідивши всі наявні докази у справі, з`ясувавши всі обставини, дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з статтею 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 1, 5, 6, 7 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Важливим є те, що, в цій ситуації на позивача покладається обов`язок довести наявність підстав для встановлення відповідних фактів, про що він повинен надати докази, при цьому, відповідачі мають зустрічний обов`язок довести ті обставини, які становлять основу його заперечень, тягар доказування позивача існує завжди, в свою чергу відповідач обирає варіант захисту від активного заперечення до повного мовчання.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

З боку позивача на підтвердження своїх доводів та вимог позову надано кредитний договір, договір добровільного страхування, ордер на отриманні коштів, виписка про рух коштів по кредитному договору, довідка-розрахунок заборгованості за кредитним договором, договір факторингу, реєстр боржників.

Судом встановлено, що відповідно до наданої відповідачем виписки по рахунку від 17.11.2023 року, яка містить відомості про рух коштів за кредитним договором, за дебетом та кредитом рахунку відображено повне погашення кредитної заборгованості.

Зазначена виписка свідчить про відсутність непогашеного залишку основної суми кредиту, а також будь-якої іншої простроченої заборгованості станом на дату її формування. При цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували відомості, зазначені у виписці, або підтверджували наявність у відповідача непогашеної заборгованості за кредитним договором після 17.11.2023 року.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обов`язок доказування наявності заборгованості покладається на позивача як на особу, яка звернулася до суду з відповідними вимогами.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту існування заборгованості відповідача за кредитним договором на момент звернення до суду та на час розгляду справи. Натомість наявні в матеріалах справи докази підтверджують повне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором.

Відступлення права грошової вимоги в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів укладання такого договору.

Отже, оцінюючи надані докази і зіставляючи їх з фактами, які доводить позивач, суд виснує, що ним не виконаний свій обов`язок по доведенню позовних вимог і на підставі наданих доказів неможливо зробити висновок, що факти, на які посилається позивач, мали місце. Крім того, стороною позивача не було здійснено заяв про неможливість подачі будь-яких доказів, а також не заявлялося клопотання про їх витребування

Враховуючи вищевикладене, суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором не підлягають задоволенню.

Згідно з п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України, ухвалюючи рішення суд, зокрема вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.5,10,13,19,76,77,81,141,142, 263-265, ЦПК України, суд,-

ухвалив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №Z06.000118.004477379 від 29 жовтня 2018 року в розмірі 123450,31 гривень - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя: Н.М. Танасійчук