Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №388/2412/25 — Долинський районний суд Кіровоградської області

Справа № 388/2412/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2026 року Долинський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого – судді Баранського Д.М.,

за участю секретаря Івочки Л.П.,

представника ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні, у приміщенні суду в м. Долинській цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з цим позовом до ОСОБА_3 та просить суд стягнути з неї на свою користь 29796 грн матеріальної шкоди та 50000 грн моральної шкоди.

Позов мотивує тим, що у вересні 2022 року відповідачка здала йому в оренду для проживання з матір`ю житло за адресою: АДРЕСА_1 .

Спочатку до цієї квартири перевіз одяг та речі, а саме: два костюми, сукню, сорочку, грошові кошти в розмірі 400 євро, що знаходились в одязі, ковдру у чохлі, пелюшки, чотири пачки підгузок, два рушники, чоловіче спортивне взуття, більярдний кий та футляр до нього, фільтр АКПП, дві стійки стабілізатора, три банки мастила об`ємом 1 л, килим, автомобільний чохол.

Одразу до квартири не заселився, оскільки у квартирі було одне ліжко та йому необхідно було перевезти хвору матір. Тоді запропонував відповідачці, що купить ліжко в рахунок майбутньої орендної плати. ОСОБА_3 спочатку погодилась, а потім категорично відмовилась від таких умов.

30 вересня 2022 року ОСОБА_3 вимагала здійснити оренду плату за наступний місяць. Тоді її повідомив, що на цей момент у квартирі не перебуває, оскільки разом з матір`ю не заселились, терміново приїхати залишивши хвору матір не має змоги, а тому попросив почекати оплати до 1 жовтня 2022 року, коли мав перевозити до квартири матір та частину речей.

Приїхавши разом з матір`ю для заселення до квартири, спочатку відкрив тамбур, а коли спробував відкрити двері до квартири то не міг відкрити замок ключем. Тоді сусід повідомив, що зранку відповідачка з якимось чоловіком замінила замки дверей до квартири та передала, щоб залишив ключі сусідам.

Далі почав телефонувати до ОСОБА_3 , однак вона не відповідала на дзвінки. У свою чергу продовжував телефонувати до неї, а 4 жовтня 2022 року відправив їй повідомлення з приводу повернення речей. Вона у свою чергу не відповідала.

7 жовтня 2022 року за цим фактом звернувся до поліції.

13 жовтня 2022 року особисто прийшов до ОСОБА_3 за її місцем проживання та вимагав забрати свої речі, однак крім крику та нецензурної лайки, відповіді не почув.

14 жовтня 2022 року ОСОБА_3 разом з чоловіком, який з нею проживав, його та матері речі спробували відвезти до ЦНАП, а коли їм це не вдалося зробити то відповідачка з соціальним працівником ОСОБА_4 відвезли речі до МЦ «Червона Калина».

15 жовтня 2022 року знову прийшов до ОСОБА_3 за місцем проживання, а вона відмовилась йому віддати речі, виражалась нецензурною лайкою, погрожувала молотком, намагалася завдати ним удару в голову та кричала, щоб речі відшукував у МЦ «Червона Калина».

У зв`язку з цим позивач вважає, що йому було завдано матеріальної шкоди на суму 29796 грн (400 євро х 48,24 грн) та моральної шкоди на суму 50000 грн.

Відповідачка ОСОБА_3 надіслала до суду відзив на позовну заяву. Позов не визнає та просить відмовити у ньому. Зазначає, що дійсно надала ОСОБА_2 можливість тимчасово проживати у житлі, однак письмового договору між ними укладено не було, що свідчить про відсутність належним чином оформлених договірних зобов`язань. Фактичне користування житлом без письмового договору не створює у сторін обсягу прав та обов`язків.

30 вересня 2022 року коли з`ясувала, що у позивача відсутній намір проживати у квартирі, оскільки він відмовився сплачувати погоджену між ними суму за проживання, а також відшкодовувати вартість комунальних послуг за фактичний період користування житлом, відповідно подальше розпорядження житлом на її переконання було законним та відповідало її праву власності.

Особисто попередила позивача про необхідність забрати речі та звільнити квартиру до 1 жовтня 2022 року.

Після розмови з цього приводу з позивачем та до приїзду 1 жовтня 2022 року до квартири, побачила, що ОСОБА_2 заходив до квартири, однак власні речі не забрав. Протягом 1 жовтня 2022 року телефонувала йому з метою вирішення питання про остаточне звільнення житла, однак він на дзвінки не відповідав.

4 жовтня 2022 року позивач їй не направляв будь-якого повідомлення.

Оскільки ОСОБА_2 не з`явився та не забрав власні речі у строк до 1 жовтня 2022 року, особисто вирішила припинити йому доступ до житла шляхом заміни замка.

Речі позивача, які знаходились у квартирі не привласнила, а передала до МЦ «Червона Калина», про що позивача особисто проінформувала під час їх зустрічі 15 жовтня 2022 року.

ОСОБА_2 не надав будь-яких доказів, що мав грошові кошти в розмірі 400 євро, які знаходились в одязі, а факт крадіжки спростовується матеріалами справи.

Оскільки її дії щодо припинення доступу до квартири не є протиправними, тоді діяла в рамках захисту свого майна, завчасно попередила позивача, а тому відсутня її вина у завданні шкоди.

Позивач ОСОБА_2 надіслав до суду відповідь на відзив. Стверджує, що з огляду на зміст відзиву відповідачки, між ними попередньо були досягнуто домовленості про проживання у квартирі. Відповідачка визнає, що змінила замки вхідних дверей до квартири, оскільки він не виконав мінімальних домовленостей. У свою чергу особисто оплатив за проживання у квартирі та перевіз до неї власні речі, а також речі матері. Відповідачка визнає, що розпорядилась його речами, шляхом передачі їх до МЦ «Червона Калина».

Вважає, що відповідачка повинна була передати його речі на відповідальне зберігання стороннім суб`єктам, повідомити його про день та час транспортування речей, місце зберігання, скласти акт опису речей, укласти з цього приводу письмовий договір або передати ці речі до поліції, самостійно зберігати речі та вимагати у нього витрати за таке зберігання, звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні приміщенням.

ОСОБА_3 у свою чергу здійснила самоправство, безпідставно передавши його майно до МЦ «Червона Калина». У свою чергу вона не попередила позивача про такі дії. Тобто внаслідок таких неправомірних дій відповідачки йому було завдано матеріальної та моральної шкоди.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_1 позов підтримала та попросила його задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні. Суду пояснила, що 15 вересня 2022 року ОСОБА_2 звернувся до неї за проживанням. За їх домовленістю він повинен був проживати з 15 по 30 вересня 2022 року. Також він попереджався про сплату комунальних послуг та орендної плати. Орендну плату позивач заплатив наперед у розмірі більше двох тисяч гривень, а комунальні послуги повинен був заплатити 30 вересня 2022 року, згідно з показниками лічильників. 30 вересня 2022 року попередила його про необхідність сплати комунальних послуг, а він відмовився. Вона у свою чергу повідомила про необхідність звільнити квартиру. ОСОБА_2 з квартири не виїхав, а тому 1 жовтня 2022 року вона змінила замки у квартирі, а про це попередила сусідів. 1 жовтня 2022 року ОСОБА_2 на квартирі не було. У квартирі знаходились речі позивача, які віднесла до «Червоної Калини», тобто до будинку культури. Попередньо з цими речами зверталась до територіального центру. Речі складались з брезенту, підгузків, 3-4 пакетів з речами. ОСОБА_5 їй у цьому допомагала. У жовтні 2022 року до неї до дому прийшов ОСОБА_2 та намагався зайти до квартири, однак йому цього не дозволила. Після цього він до неї приходив повторно, лаявся та знімав на відео. Якби 30 вересня 2022 року позивач сплатив комунальні послуги то йому б все одно не дозволила проживати у квартирі. За оренду квартири ОСОБА_2 заплатив до 30 вересня 2022 року.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що відповідачка прийшла за адресою: АДРЕСА_2 . Із собою мала речі, зокрема, пакети та упаковку підгузків. Подія відбувалась давно, а тому не пам`ятає подробиць. ОСОБА_3 тоді залишила речі, однак керівник рекомендувала їх віднести до будинку культури в якому тоді розташовувалась гуманітарна місія для переселенців. Скільки точно було пакетів не пам`ятає. ОСОБА_3 особисто допомагала відносити ці пакети. Відповідачка тоді пояснювала, що у неї на квартирі проживав квартирант, який залишив ці речі. Тоді у « ОСОБА_6 » перевіряли речі. Подія відбувалась влітку або на початку осені 2022 року або 2023 року.

ОСОБА_2 звертався до їх центру за допомогою, оскільки його мати потребувала допомоги. У той період особисто була соціальним працівником. Тоді не змогли з ОСОБА_2 домовитись про зустріч з метою скласти шкалу соціальної активності його матері. ОСОБА_2 її переслідував та звинувачував, що вона переносила його речі. Його просила не звинувачувати та з цього приводу викликала поліцію.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та відповідачки, свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку про задоволення позову частково з таких підстав.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (чч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України).

Судом установлено, що позивач ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою, а також ветераном війни (учасником бойових дій), про що свідчить довідка від 20 квітня 2022 року № 3511-5001160306 та посвідчення серії НОМЕР_1 від 20 лютого 1998 року.

Між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 було досягнуто згоди про оренду квартири відповідачки за адресою: АДРЕСА_1 . У цій квартирі позивач повинен був проживати зі свою матір`ю. ОСОБА_2 у квартиру перевіз власні речі та речі своєї матері, однак тоді з матір`ю до цієї квартири не заселився. У подальшому відповідачка змінила замки вхідних дверей до квартири, а речі позивача та його матері намагалася передати різним організаціям, а передала ці речі до МЦ «Червона Калина», в якому тоді розташовувалась гуманітарна місія для переселенців.

Матеріали цієї справи не містять фактичних даних, що ОСОБА_7 попереджала ОСОБА_2 про необхідність забрати власні речі, а про знаходження цих речей у МЦ «Червона Калина» вона повідомила позивачеві тільки 15 жовтня 2022 року, про що зазначає у своєму відзиві, а також про це вказує позивач у відповіді на відзив.

Ці обставини по суті сторонами визнаються.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 13 ЦК України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди (ч. 1, п. 8, п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 19 ЦК України особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань.

Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За загальним правилом для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи. Неправомірною поведінкою можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина завдавача шкоди.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Одразу необхідно зазначити, що матеріали цієї справи не містять будь-яких фактичних даних про те, що внаслідок діяння відповідачки позивач втратив 400 євро. Також матеріали цієї справи не містять фактичних даних про те, що вартість його речей, які не є грошовими коштами, становить 10500 грн, а позивач втратив ці речі безповоротно.

У свою чергу, ОСОБА_2 не уповноважував ОСОБА_3 розпоряджатися його речами. Сторони ці обставини не заперечують. Тобто ОСОБА_3 розпорядилася речами позивача самоправно. Відповідачка не попередила ОСОБА_2 про розпорядження його речами, оскільки будь-які фактичні дані цього у матеріалах справи відсутні. Про місцезнаходження речей позивача, ОСОБА_3 попередила його тільки 15 жовтня 2022 року. Тобто п`ятнадцять днів ОСОБА_2 взагалі не знав про долю своїх речей, відповідно не міг їх використовувати. Окрім цього, ОСОБА_3 передала речі позивача гуманітарній місії для переселенців, тобто існував ризик втрати позивачем цих речей. Це свідчить, що відповідачка у той момент очевидно діяла з наміром завдати шкоди позивачеві, тобто неправомірно.

Отже, ОСОБА_3 у цій справі захищаючи своє право власності на квартиру, обрала спосіб захисту, що не відповідав змісту порушеного права, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. По суті про це також вказує ОСОБА_2 у змісті відповіді на відзив.

На переконання суду ОСОБА_3 у цій справі не спростувала презумпцію своєї вини у завданні ОСОБА_2 моральної шкоди своїм неправомірним діянням.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

У чч. 1, 2 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У цій цивільній справі внаслідок діяння відповідачки, позивач у визначений період не міг використовувати власне майно.

З урахуванням тих душевних страждань, яких ОСОБА_2 зазнав у зв`язку діянням відповідачки, враховуючи характер правопорушення, глибину душевних страждань, ступень вини, беручи до уваги принципи розумності та справедливості, суд уважає, що позивач має право на моральну шкоду у розмірі 3000 грн, що підлягають стягненню з відповідачки.

Згідно з вищезазначеним, цей позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, є частково обґрунтованим та підлягає задоволенню частково.

За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач у цій справі поніс судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн, що підлягають стягненню з відповідачки на його користь у розмірі 45,54 грн, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 19, 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 42, 48, 76, 81, 82, 83, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (проживає за адресою: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ) 3000 грн (три тисячі гривень) моральної шкоди та 45,54 грн (сорок п`ять гривень п`ятдесят чотири копійки) судових витрат.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 8 червня 2026 року.

Суддя Долинського районного суду Д. М. Баранський