Вирок від 04 червня 2026 р. у справі №183/3155/19 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/3155/19

№ 1-кп/183/462/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42019040010000098 від 09.04.2019 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Совхозне П`ятихатського району Дніпропетровської області, громадянина України, неодруженого, маючого середньо-спеціальну освіту, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 , проходячи військову службу за контрактом, перебуваючи у військовому званні «старший солдат» на посаді кулеметника 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 5 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , 06 серпня 2018 року самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 , яка дислокується в АДРЕСА_2 , без поважних причин в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, та незаконного перебував за межами військової частини до 10 грудня 2018 року.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 обставини викладені в обвинувальному акті не оспорював, повністю їх підтвердив. В скоєному щиро кається.

В судовому засіданні учасники судового розгляду не оспорювали обставини, при яких скоєно кримінальне правопорушення, тому суд вважає не доцільним досліджувати докази.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст наведених вище обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.

Крім того, учасникам судового провадження судом роз`яснені вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.

Суд вважає встановленою вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним:

- самовільного залишення військової частини, без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, військовослужбовцем – за ч. 4 ст. 407 КК України.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд керується ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, сукупність усіх обставин у справі.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Обставинами, які пом`якшують покарання суд визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.

Крім того, суд бере до уваги дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, свою вину визнав повністю, брав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації проти України, забезпечення їх здійснення, є учасником бойових дій.

Тому, з урахуванням особливостей вказаного кримінального правопорушення і обставин його вчинення, особи обвинуваченого та його ставлення до скоєного, за наявності кількох пом`якшуючих покарання обставин, а також відсутності обставин, які обтяжують його, суд доходить висновку про можливість призначення ОСОБА_3 покарання без ізоляції його від суспільства, а саме у виді позбавлення волі на певний строк на рівні мінімальної межі санкції ч. 4 ст. 407 КК України та на підставі ст. 75 КК України звільнення його від відбування покарання з випробуванням з мінімальним строком, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки саме таке покарання буде співмірним меті його застосування та повністю відповідатиме ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним його обставинам, обставинам, що пом`якшують покарання та обтяжують його, даним про особу обвинуваченого.

На думку суду, призначення такого покарання буде необхідним, достатнім та дієвим заходом для виправлення обвинуваченого та запобігання нових кримінальних правопорушень, таке покарання повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

На підставі викладеного, керуючись статтею 374 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного йому основного покарання з випробуванням строком 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Копію вироку негайно вручити ОСОБА_3 та прокурору.

Суддя ОСОБА_1