Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №171/45/25 — Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Номер справи 171/45/25

Номер провадження 2-о/171/67/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.26 року м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпровської області у складі:

головуючого судді - Шкарлат Я.Ю.,

при секретарі: Бахтіяровій Н.В.,

за участю представника заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , заінтересована особа: Виконавчий комітет Апостолівської міської ради про встановлення факту перебування на утриманні,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою, в якій просить встановити факт факт того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував на утриманні свого брата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2013 року по день його смерті (загибелі) ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заява мотивована тим, що заявник та ОСОБА_3 є рідними братами. Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії МСЕ-ДНА-01 № 689271, заявнику з 10.11.2009 року встановлено ІІІ групу інвалідності безтерміново. ОСОБА_2 отримує пенсію по інвалідності. Згідно Довідки ОК-7 трудовий стаж відсутній та будь-які доходи відсутні теж. Батьки заявника померли, що підтверджується свідоцтвами про смерть. Враховуючи вказані обставини, єдиною рідною людиною, хто міг би здійснювати догляд та у кого міг би перебувати на утримані заявник, є його рідний брат ОСОБА_3 . Однак, згідно сповіщення сім`ї № 120797 від 23.10.2024 брат заявника - ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 поблизу населеного пункту Черкаське Порічне Суджанського району Курської області російської федерації. Смерть брата заявника ОСОБА_3 підтверджується і свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . За життя заявник та його брат ОСОБА_3 проживали разом в будинку останнього та вели спільне господарство. Загиблий здійснював постійний догляд за ОСОБА_2 та допомагав йому. ОСОБА_3 ніс усі витрати за харчування, на купівлю майна спільного користування, сплачував комунальні платежі та інше. Також купував заявнику ліки, одяг тощо. Таким чином вони фактично проживали разом та були пов`язані спільним побутом.

Встановлення факту проживання та перебування на утриманні загиблого брата необхідне заявнику для реалізації права на отримання матеріальних виплат та гарантій, передбачених Законами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 у зв`язку з смертю військовослужбовця, який був годувальником. У зв`язку з цим, заявник змушений звернутися до суду, оскільки інших способів встановлення цих фактів не існує.

Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 20.04.2026 року суддею Шкарлат Я.Ю. прийнято до свого провадження справу за заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , заінтересована особа: Виконавчий комітет Апостолівської міської ради про встановлення факту перебування на утриманні..

В судовому засіданні представник заявника підтримала заяву про встановлення факту та просила суд її задовольнити, з підстав, викладених у заяві.

Представник заінтересованої особи надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.

Заслухавши пояснення представника заявника, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які заявник посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази по справі, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють правовідносини, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Відповідно до ст.318 ЦПК України у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено, зокрема, який факт заявник просить встановити та з якою метою. Мета встановлення факту це ті наслідки, настання яких бажав би заявник.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідним братом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про народження заявника ОСОБА_2 серія НОМЕР_2 виданого 17.01.1981 року, свідоцтвом про народження ОСОБА_3 серія НОМЕР_3 виданого повторно 11.08.2003 року.

З копії свідоцтв про народження серія НОМЕР_2 виданого 17.01.1981 та серія НОМЕР_3 виданого повторно 11.08.2003, слідує, що батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вказані - батько ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Батьки заявника померли, що підтверджується свідоцтвами про смерть, а саме: ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 виданого 27 листопада 2013 року; ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 виданого 21 листопада 2012 року.

Згідно з сповіщення сім`ї №12097 від 23.10.2024 року повідомлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 поблизу населеного пункту Черкаське Порічне Суджанського району Курської області російська федерація.

Смерть ОСОБА_3 підтверджується копією свідоцтва про смерть виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №1014, свідоцтво серії НОМЕР_1 .

Відповідно до акту обстеження уповноваженої особи, виданою Козацькокутським старостинським округом Апостолівської міської ради від 03 січня 2025 року №01, ОСОБА_6 здійснено обстеження помешкання за адресою: АДРЕСА_1 , за участі сусідів (свідків): ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в присутності громадянина ОСОБА_2 , в ході якого виявлено, що ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав разом зі своїм братом ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_7 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 проживав та проживає по теперішній час без реєстрації. Зі слів ОСОБА_2 він є інвалідом 3 гр. та перебував на утриманні свого брата ОСОБА_3 .

Відповідно до до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії МСЕ-ДНА-01 № 689271, ОСОБА_2 встановлено з 10.11.2009 року ІІІ групу інвалідності безтерміново.

Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно положень ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ст.ст.293, 315 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Частиною 2 вказаної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі №520/6518/17, постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №210/2422/16-ц, повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Згідно Довідки ОК-7 від 19.12.2024 трудовий стаж ОСОБА_2 та будь-які доходи відсутні.

Як слідує з п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 №5, встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Відповідно до ч.2, ч.4 ст.3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно з абзацом 5 пункту 6 мотивувальної частинирішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 №5-рп/99у справі про офіційне тлумачення терміна "член сім`ї" членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.

Конституційний суд України у своєму рішенні від 03.09.1999 у справі № 1-8/99 зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин

Відповідно до ст.16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 року у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Згідно із ч.1 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 року одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників. У разі відмови однієї з осіб, зазначених у пункті 4 статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також якщо одна із таких осіб у строк, встановлений пунктом 9 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання такої допомоги, у рівних частках. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Згідно із ст.29 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Разом тим, згідно із ч.1 ст.31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Відповідно до п.6 ч.1, ч.4 ст.10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-ХІІ від 22.10.1993 року до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать сім`ї осіб, які загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. До членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначених у цій статті, належать, зокрема, утриманці загиблого (померлого), яким у зв`язку з цим виплачується пенсія.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст.319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Аналізуючи встановлені судом на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті наведених норм законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість поданої заяви і необхідність її задоволення, виходячи з наступного.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази як кожен окремо, так і в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Надані представником заявника та досліджені судом докази в їх сукупності, дають підстави для висновку про те, що ОСОБА_2 перебував на утриманні померлого брата ОСОБА_3 .

Так, за загальним правилом судом може бути встановлено факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, що має значення для одержання свідоцтва про право на спадщину, призначення пенсії, відшкодування шкоди чи отримання грошової допомоги тощо. Факт перебування особи на утриманні померлого має місце за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю (заявнику), була для нього постійним і основним джерелом засобів до існування.

Метою встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні є реалізація його права на отримання матеріальних виплат, нематеріальних благ та гарантій і пільг, передбачених законодавчими та підзаконними нормативно-правовими актами, отже такий факт породжує юридичні наслідки.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що в судовому засіданні знайшли підтвердження обставини на які посилається заявник, і є такими, що дозволяють встановити факт перебування ОСОБА_2 на утриманні ОСОБА_3 , а відтак заява підлягає до задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 258, 263-265, 273, 315-319 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , заінтересована особа: Виконавчий комітет Апостолівської міської ради про встановлення факту перебування на утриманні - задовольнити.

Встановити факт того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_6 перебував на утриманні свого брата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 2013 року по день його смерті (загибелі) ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Я.Ю.Шкарлат