Постанова від 02 квітня 2026 р. у справі №317/3165/24 — Запорізький апеляційний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №317/3165/24 Головуючий в 1 інст. Мінгазов Р.В.

Провадження №33/807/133/26 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В.

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 року місто Запоріжжя

Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., за участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності – адвоката Рикуна А.В., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою останнього, з доповненнями захисника-адвоката Рикуна А.В. на постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 18 вересня 2024 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік,

стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Згідно з постановою суду, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №619578 встановлено, що 30 травня 2024 року о 10 год. 58 хв. по вул.Центральна біля буд.1 в с.Новоолександрівка, Запорізького району, Запорізької області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Daewoo Sens д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на встановлення стану наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку у лікаря нарколога водій відмовився. Від керування транспортного засобу відсторонений.

Даними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України та скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження стосовно нього за відсутності події та складу адміністративних правопорушень.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи і має бути скасована.

Вважає, що суд першої інстанції допустив спрощений підхід при розгляді справи, всебічно не з`ясувавши всіх обставин події у справі.

На думку апелянта, суд розглянув справу поверхнево, оскільки викладені в постанові висновки суду про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах справи, та не відповідають фактичним обставинам справи.

В доповненнях до апеляційної скарги, захисник-адвокат Рикун А.В. просить скасувати постанову суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що представники поліції всупереч вимогам законодавства, встановили «формальні» ознаки наркотичного сп`яніння з метою притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за будь-яких обставин.

Крім того, при складанні адміністративних матеріалів працівнику поліції було повідомлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому має спеціальний правовий статус, однак працівниками поліції не було вжито жодних заходів щодо повідомлення уповноважених осіб органів Військової служби правопорядку в Збройних Силах України щодо того, що ними було виявлено військовослужбовця, який нібито перебуває в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а відтак допущено порушення принципу законності, оскільки не було вжито всіх передбачених законом заходів.

У зв`язку з викладеним, захисник вважає, що вся процедура огляду, яку застосували до водія поліцейські, є недійсною, а її результати - недопустимими доказами.

Посилається на те, що протокол про адміністративне правопорушення, складений стосовно ОСОБА_1 , не може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки фактичні обставини, викладені в протоколі, не підтверджуються сукупністю доказів.

Крім того, до зазначених доповнень до апеляційної скарги захисником-адвокатом Рикуном А.В. додано клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо нього до звільнення його з військової служби або припинення воєнного стану.

17 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» захисник – адвокат Рикун А.В. подав клопотання про визнання результатів огляду недійсними, про виклик поліцейського, про призначення покарання з урахуванням принципу індивідуалізації, про закриття провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.

Заявлене ОСОБА_1 клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду підлягає задоволенню, оскільки як убачається з оскаржуваної постанови, справу судом першої інстанції розглянуто без участі ОСОБА_1 , відомості про отримання останнім копії оскаржуваної постанови в матеріалах справи відсутні, отже доводи апелянта з зазначеного приводу не суперечать матеріалам справи, зловживання своїми процесуальними правами з боку останнього не убачається. Виходячи з того, що доводи апелянта щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження є переконливими, виходячи з принципу верховенства права, який визнається і діє в Україні (ст.8 Конституції України), задля забезпечення особі, що притягається до адміністративної відповідальності, можливості реалізувати свої процесуальні права, подана апеляційна скарга підлягає розгляду.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі, апеляційний суд звертає увагу на таке.

За змістом положень ст.294 КУпАП, участь в апеляційному розгляді осіб – учасників провадження у справі про адміністративне правопорушення не є обов`язковою.

Апеляційний суд враховує те, що справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у разі, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи, і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, відповідно до вимог частини 1 статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

У листі Верховного Суду від 04 грудня 2025 року №718/0/158-25, який адресований апеляційним та місцевим судам загальної юрисдикції, зазначено, що зупинення розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП, у зв`язку з перебуванням осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, на військовій службі, можливе лише після внесення відповідних змін до КУпАП.

У зв`язку з наведеним, клопотання особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо нього до звільнення його з військової служби задоволенню не підлягає.

В судове засідання апеляційного суду особа, яка притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 не з`явився, захисник останнього - адвокат Рикун А.В. зазначив про обізнаність ОСОБА_1 про день, час та місце судового засідання, вважав за можливе здійснювати розгляд справи апеляційним судом за відсутності ОСОБА_1 , зазначив про узгодженість вказаного питання та правової позиції між ним та ОСОБА_1 .

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає за можливе здійснювати апеляційний розгляд без участі ОСОБА_1 .

Заслухавши аргументи захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ) - адвоката Рикуна А.В., який підтримав апеляційну скаргу ОСОБА_1 , з урахуванням клопотань, та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався при розгляді справи.

Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена наявними в справі доказами, зокрема відомостями, які містяться:

- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №619578 від 30 травня 2024 року, згідно з яким, 30 травня 2024 року о 10-58 годині по вул.Центральна біля буд.1 в с.Новоолександрівка, Запорізького району, Запорізької області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Daewoo Sens д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей, що не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку водій відмовився. Від керування транспортного засобу відсторонений, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП;

- у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 30 травня 2024 року;

- у довідці про відсутність повторності за ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_2 та отримання останнім посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 13 вересня 2023 року;

- відеозаписом події, який узгоджується із обставинами, вказаними в протоколі та долучених до нього матеріалах.

Вказані докази узгоджуються з відомостями, викладеними в рапорті поліцейського взводу 1 роти 2 батальйону 3 УПП в Запорізькій області ДПП старшого лейтенанта поліції Михайленка С., згідно з яким, останній доповідає, що під час несення служби 30 травня 2024 року о 10-58 годині було зупинено автомобіль Daewoo Sens д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який є військовослужбовцем певної військової частини. В ході спілкування у водія було виявлено явні ознаки наркотичного сп`яніння (порушення мови, порушення координації рухів, зіниці очей, що не реагують на світло). Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку в медичному закладі у лікаря-нарколога водій відмовився. На водія ОСОБА_1 складено протокол серії ААД №619578 за ч.1 ст.130 КУпАП, було вилучено посвідчення водія серії НОМЕР_4 , також було видано тимчасовий дозвіл серії ДТ203696. Від керування автомобілем відсторонений. Подію зафіксовано на нагрудний відео реєстратор №471423,474967. Фізична сила та спецзасоби не застосовувались.

Дослідивши всі наявні докази у їх сукупності, суд дійшов до правильного висновку про те, що ці докази підтверджують вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах.

Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними та допустимими.

Як зазначено в оскаржуваній постанові, в судові засідання правопорушник ОСОБА_1 не з`явився, причин неявки суд не повідомив, при цьому достовірно знав, що стосовно нього складено протокол, який направлено до суду, про що свідчить його підпис в протоколі про адміністративне правопорушення. а також повідомлявся надісланням SMS-повідомлення на номер телефону, зазначений у протоколі. Згідно з довідкою про доставку SMS, абонент SMS-повідомлення отримав завчасно. Крім того, правопорушника було повідомлено шляхом опублікуванням оголошення на веб-сайті суду «Судова влада». Заяви про відкладення розгляду справи не надав.

На думку апеляційного суду, доводи, викладені в апеляційній скарзі, та заявлені стороною захисту при апеляційному розгляду справі, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Доводи захисника-адвоката Рикуна А.В., викладені в доповненнях до апеляційної скарги, про встановлення «формальних» ознак наркотичного сп`яніння з метою притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за будь-яких обставин, є безпідставними.

З наявного в справі відеозапису убачається, що у працівників поліції виникла підозра про перебування водія ОСОБА_1 в стані наркотичного сп`яніння. Так, під час спілкування з ОСОБА_1 в ході проведення його поверхневого огляду тощо, працівники поліції виявили у ОСОБА_1 певні ознаки наркотичного сп`яніння, у зв`язку з чим, працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі у лікаря-нарколога, на що ОСОБА_1 відмовився, вказавши на те, що йому необхідно їхати до суду. Працівником поліції зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, роз`яснено, що йому заборонений подальший рух на транспортному засобі, роз`яснено його права, передбачені ст.63 Конституції України, та ст.268 КУпАП, а також роз`яснені наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння у лікаря-нарколога, та повідомлено, що він має очікувати на складання адміністративних матеріалів.

Те, що у ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, підтверджується не тільки відомостями з протоколу, а й направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відеозаписом події.

Порушень з боку поліцейських не убачається. Працівники поліції, після виявлення у ОСОБА_1 певних ознак наркотичного сп`яніння, повідомили про це останньому. Викладене і стало підставою для висловлення поліцейськими пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, що повністю узгоджується з вимогами закону.

Так, у працівників поліції були обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом перебував з явними ознаками наркотичного сп`яніння.

В свою чергу, статтею 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водій зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України "Про дорожній рух" і Правилами дорожнього руху, зокрема передбачений вказаним законом обов`язок виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів.

Одним із таких розпоряджень поліцейського, є вимога пройти огляд з метою встановлення стану сп`яніння (п. 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 11-21сап21, п.76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 липня 2025 року у справі № 990SCGC/9/25).

Доводи сторони захисту про те, що при складанні адміністративних матеріалів працівнику поліції було повідомлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому має спеціальний правовий статус, однак працівниками поліції не було вжито жодних заходів щодо повідомлення уповноважених осіб органів Військової служби правопорядку в Збройних Силах України щодо того, що ними було виявлено військовослужбовця, який нібито перебуває в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а відтак допущено порушення принципу законності, оскільки не було вжито всіх передбачених законом заходів, на думку суду апеляційної інстанції не є слушними, з огляду на таке.

Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції закріплено у ст.266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція).

Під час здійснення розмежування двох суміжних статей: 266 та 266-1 КУпАП, суд виходить із того, що за своїм видом правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, відноситься до правопорушень на транспорті.

Статтею 255 КУпАП визначено органи, які мають право складати протоколи. Зокрема, органи Національної поліції складають протоколи за статтею 130 КУпАП, а управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України по правопорушенням, вчиненим військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов`язків, - стаття 44, частини друга і третя статті 123, статті 172-10 - 172-20, 173, 174, 178, 182, 184-1, 185 і 185-7. КУпАП.

Отже, представники органів Військової служби правопорядку або інші військові службові особи не наділені повноваженнями складати протоколи відносно військовослужбовців за статтею 130 КУпАП.

Доводи захисника-адвоката Рикуна А.В., викладені в доповненнях до апеляційної скарги, про те, що огляд ОСОБА_1 як військовослужбовця, мав здійснюватись в порядку, передбаченому ст.266-1 КУпАП, є безпідставними. Ці доводи ґрунтуються на помилковому розумінні норм права.

Так, відповідно до ч.ч.1-3 ст.266-1 КУпАП військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

У разі незгоди військовозобов`язаного та резервіста під час проходження зборів, а також військовослужбовця Збройних Сил України на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

З матеріалів справи, серед іншого і з відеозапису, убачається, що ОСОБА_1 керував не військовим автомобілем на час його зупинки працівниками поліції, а своїм власним транспортним засобом, та не виконував саме у час зупинки транспортного засобу завдання, пов`язаного з військовою службою, та жодного разу не казав про таке працівникам поліції, а навпаки зазначив, що їде у своїх особистих справах – до суду.

Отже, підстав для застосування процедури, передбаченої ст.266-1 КУпАП не було.

Окрім того, відповідно до вимог ст.15 КУпАП, військовослужбовці несуть відповідальність за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, на загальних підставах.

Тому, в цьому випадку адміністративні матеріали оформлені та протокол про адміністративне правопорушення обґрунтовано складені працівником поліції, що повністю відповідає вимогам ст.255 КУпАП.

Об`єктивних даних, які б давали підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення та інші адміністративні матеріали складені не уповноваженими особами, в матеріалах справи немає.

Всі докази, наявні в справі, узгоджуються між собою та істотних суперечностей не мають.

Достовірність цих доказів стороною захисту в т.ч. самим ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не спростовано.

Наявними в справі доказами поза розумним сумнівом підтверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а доводи сторони захисту про протилежне є безпідставними та суперечать матеріалам справи.

Відповідаючи на доводи захисника-адвоката Рикуна А.В., викладені в письмовому клопотанні, про те, що у разі визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, необхідно застосувати за аналогією права положення ст.69 КК України та при накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення не позбавляти його права керування транспортними засобами, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Відповідно до вимог ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ч.4 ст.30 КУпАП, позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв`язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі невиконання вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Санкція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає накладення адміністративного стягнення у виді штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, у рішенні в справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи користується автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізує своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Діяння, які кваліфікуються за ст.130 КУпАП, є найбільш суспільно шкідливими правопорушеннями у сфері безпеки дорожнього руху.

Законодавством України про адміністративні правопорушення не передбачено можливості накладення на особу, яка вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, іншого стягнення, ніж передбачене санкцією цієї статті, або ж звільнення від стягнення.

Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП.

При накладені адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.

Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Клопотання захисника-адвоката Рикуна А.В. про закриття провадження в цій справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП – через закінчення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП, задоволенню також не підлягає, з таких підстав.

Згідно з встановленими судом обставинами, адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 , мало місце 30 травня 2024 року.

Отже, на момент розгляду справи судом першої інстанції – 18 вересня 2024 року, строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ч.6 ст.38 КУпАП, не закінчились.

Тому підстави для закриття провадження в справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП відсутні, а думка сторони захисту про протилежне не узгоджується з положеннями законодавства України про адміністративні правопорушення.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Запорізького районного суду Запорізької області від 18 вересня 2024 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 з доповненнями захисника-адвоката Рикуна А.В. залишити без задоволення.

Постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 18 вересня 2024 року стосовно ОСОБА_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду С.В. Дадашева

Дата документу Справа № 317/3165/24