Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №340/3443/25 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

Суд: Кіровоградський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі

Дата: 04 червня 2026 р.

Справа: №340/3443/25

Суддя: О.А. ЧЕРНИШ

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/3443/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач: військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , через представника Мотальову-Кравець В.Ю., звернулася до суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 , який під час проходження військової служби за призовом під час мобілізації у складі військової частини НОМЕР_2 зник безвісти за особливих обставин. У період з квітня 2024 року по лютий 2025 року відповідач здійснював позивачці як дружині зниклого безвісти військовослужбовця виплату належного останньому грошового забезпечення. Однак з лютого 2025 року такі виплати були припинені з посиланням на зміну порядку виплати грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців у зв`язку з внесенням змін до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Позивачка вважає такі дії відповідача протиправними, зазначаючи, що право на отримання грошового забезпечення чоловіка виникло у неї до набрання чинності відповідними законодавчими змінами. На її переконання, застосування до спірних правовідносин нової редакції зазначеної норми призводить до звуження обсягу вже набутих нею прав та суперечить вимогам статті 58 Конституції України щодо недопустимості зворотної дії законів та інших нормативно-правових актів у часі. У зв`язку з цим позивачка просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати їй грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_2 згідно з пунктом 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснювати нарахування та виплату грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_2 згідно з пунктом 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції Закону станом на дату призначення грошового забезпечення, а також здійснити повний розрахунок та виплату всіх належних сум грошового забезпечення, які підлягали виплаті, але не були виплачені.

Ухвалою судді від 04.06.2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що військова частина НОМЕР_2 з 09.03.2024 року обліковувала військовослужбовця ОСОБА_2 як такого, що зник безвісти, та до 01.02.2025 року здійснювала виплату належного йому грошового забезпечення дружині - ОСОБА_1 . Починаючи з 01.02.2025 року спірні правовідносини регулюються пунктом 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у редакції Закону України від 08.10.2024 року №3995-IX та Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 року №884 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15.04.2025 року №449), якими запроваджено новий порядок виплати грошового забезпечення членам сім`ї військовослужбовця рівними частками, у разі відсутності його особистого розпорядження. Члени сім`ї військовослужбовця ОСОБА_2 на пропозицію відповідача не подали повний пакет документів про виплату грошового забезпечення, тому нараховані кошти не виплачуються і зберігаються на депонованому рахунку.

Представник позивачки подала відповідь на відзив, у якій вказувала, що відповідач безпідставно припинив виплату їй грошового забезпечення її чоловіка, а вимога про надання нового пакету документів для виплати грошового забезпечення є незаконною, оскільки така виплата вже призначена їй за раніше поданою заявою.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, суд установив такі обставини.

ОСОБА_1 з 2001 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 . Від шлюбу мають двох дітей: доньку ОСОБА_3 (2013 р.н.) та сина ОСОБА_4 (2017 р.н.).

ОСОБА_2 на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 року "Про загальну мобілізацію" був призваний на військову службу по мобілізації та з 05.03.2024 року проходив її у складі військової частини НОМЕР_2 .

Командир військової частини НОМЕР_2 видав наказ №70 від 10.03.2024 року, яким солдата ОСОБА_2 знято із забезпечення, а згодом видав наказ №81 від 20.03.2024 року про зарахування ОСОБА_2 у розпорядження командира військової частини із залишенням у списках підрозділу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 направив позивачці сповіщення від 13.03.2024 року про те, що її чоловік - солдат ОСОБА_2 зник безвісти 09.03.2024 року поблизу АДРЕСА_3 .

Військова частина НОМЕР_2 з квітня 2024 року щомісяця перераховувала позивачці кошти грошового забезпечення, нарахованого солдату ОСОБА_2 .

Останню виплату грошового забезпечення позивачці військова частина НОМЕР_2 здійснила у лютому 2025 року.

У квітні 2025 року військова частина НОМЕР_4 направила позивачці та матері ОСОБА_2 – ОСОБА_5 - повідомлення про те, що у зв`язку з прийняттям Закону України "Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх" №3995-IX від 08.10.2024 року їм слід надати додаткові документи, необхідні для вирахування частки у виплаті грошового забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця.

Не погоджуючись із такими діями, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд дійшов до таких висновків.

Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) військовослужбовець не виключається та контракт не припиняється (не розривається) у разі:

- перебування на лікуванні;

- захоплення в полон або заручником, а також інтернування у нейтральну державу;

- безвісної відсутності - до визнання його в установленому порядку безвісно відсутнім або оголошення померлим;

- настання інших випадків, визначених законодавством.

Загиблий (померлий) військовослужбовець виключається із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) з наступного після загибелі (смерті) дня, військовослужбовець, визнаний у встановленому законом порядку безвісно відсутнім або оголошений померлим, - з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до статей 1-2, 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року №2011-XII (надалі – Закон №2011-XII) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 6 статті 9 Закону №2011-XII (у редакції, яка була чинною станом на березень 2024 року) за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:

- дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

У разі індексації грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів грошове забезпечення членам сімей військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, виплачується з урахуванням такої індексації - з дня прийняття рішення про проведення такої індексації. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Верховна Рада України прийняла Закон України "Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх" №3995-IX від 08.10.2024 року (надалі – Закон №3995-ІХ), яким зазначену правову норму викладено в такій редакції:

"За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).

Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.

Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п`ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.

За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення."

Цей Закон №3995-ІХ набрав чинності 20.01.2025 року, а введений в дію з 01.01.2025 року.

Постановою Кабінету Міністрів України №884 від 30.11.2016 року затверджено Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (надалі - Порядок №884), який у редакції, яка була чинною станом на березень 2024 року, містив такі норми:

1. Цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - військовослужбовці).

2. У цьому Порядку під терміном "безвісно відсутній військовослужбовець" слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби.

3. За військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

4. Виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

До заяви додаються:

- копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування);

- довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім`ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті);

- копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності);

- копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності);

- копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).

5. Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.

У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов`язково зазначаються підстави для такої відмови.

Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі:

- подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку;

- подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку;

- подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку;

- з`ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.

Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв`язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.

Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.

6. Виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей:

- військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно;

- військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.

Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).

Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації):

- до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах;

- протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до дня набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.

7. Виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців:

У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.

Міноборони, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міноборони, Головний орган військового управління Національної гвардії, Адміністрація Держприкордонслужби, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв`язку, Адміністрація Держспецтрансслужби мають право отримувати з державних реєстрів інформацію щодо осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення військовослужбовців, шляхом доступу до таких реєстрів та/або шляхом електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством.

8. Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (установи, організації), місця служби або дезертирували, не здійснюється.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 15.04.2025 року №449 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 884 і від 14 травня 2024 р. № 550", яка застосовується з 01.02.2025 року.

Цією постановою Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти викладено у такій редакції:

Цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки, розвідувального органу Міноборони, розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти (далі - військовослужбовці), особі (особам), визначеній (визначеним) військовослужбовцем в особистому розпорядженні, складеному на випадок захоплення в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, про виплату грошового забезпечення особі (особам) за його вибором із зазначенням розмірів часток таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону), та особам, зазначеним в абзацах четвертому і п`ятому пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - визначені особи).

2. За військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

3. Виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, визначеним особам за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

До заяви про виплату грошового забезпечення (далі - заява про виплату) додаються такі документи:

копія паспорта громадянина України або копія тимчасового посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - копія паспортного документа іноземця або копія документа, що посвідчує особу без громадянства, копія посвідки на постійне/тимчасове проживання, копія посвідчення біженця або копія іншого документа, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України);

копія документа, що засвідчує реєстрацію заявника у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (картка платника податків), або дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків із зазначеного Реєстру, внесені до паспорта громадянина України (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);

копія свідоцтва про шлюб або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу - для виплати грошового забезпечення дружині (чоловікові);

копія свідоцтва про народження дитини або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження - для виплати грошового забезпечення законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей військовослужбовців;

копія документа, що підтверджує:

- призначення особи опікуном, піклувальником малолітньої (неповнолітньої) дитини військовослужбовця, усиновлення такої дитини, - для виплати грошового забезпечення законним представникам на малолітніх (неповнолітніх) дітей військовослужбовців або дітей військовослужбовців з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку);

- призначення військовослужбовця опікуном, піклувальником повнолітніх дітей, рідних братів (сестер) чи їх усиновлення, - для виплати грошового забезпечення повнолітнім дітям військовослужбовців, їх рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці;

- встановлення інвалідності, - для виплати грошового забезпечення дітям військовослужбовців з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам;

копія свідоцтва про народження військовослужбовців або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження - для виплати грошового забезпечення батькам військовослужбовців;

копія рішення суду про поновлення батьківських прав - для виплати грошового забезпечення батькам військовослужбовців, які були позбавлені батьківських прав стосовно військовослужбовців;

копія свідоцтва про смерть особи, яка має право на отримання грошового забезпечення (за наявності), - для перерахунку частки виплати грошового забезпечення;

інформація про назву банку та номер поточного банківського рахунка (у форматі IBAN) - для зарахування грошового забезпечення визначеній особі.

Заява про виплату та додані до неї документи подаються у паперовій формі особисто чи на поштову адресу або в електронній формі (за технічної можливості) на адресу електронної пошти чи засобами інформаційно-комунікаційних систем.

4. Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає заяву про виплату та додані до неї документи і приймає рішення про виплату належної частки грошового забезпечення заявникам або про відмову у виплаті грошового забезпечення.

Рішення про виплату належної частки грошового забезпечення заявникам приймається на підставі:

документів, визначених у пункті 3 цього Порядку;

інформації, отриманої з державних реєстрів;

копії особистого розпорядження на випадок полону (за наявності).

Рішення про виплату або відмову у виплаті грошового забезпечення у письмовій формі доводиться до відома заявника протягом 15 календарних днів з дня подання заяви про виплату з обов`язковим зазначенням підстави у разі відмови у такій виплаті.

Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення заявникам у разі:

подання заяви про виплату особами, не передбаченими в пункті 1 цього Порядку, а також визначеними особами, які мають (набули) громадянство Російської Федерації чи Республіки Білорусь, або постійно проживають на території таких країн, або засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору;

подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 3 цього Порядку;

з`ясування в установленому порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовців у полон, самовільного залишення ними військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирства.

У разі відсутності документів, визначених у пункті 3 цього Порядку, та для прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті грошового забезпечення заявникам командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) отримує відповідні витяги з державних реєстрів щодо військовослужбовців та зазначених осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення у порядку, визначеному в пункті 6 цього Порядку.

Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення заявникам не позбавляє їх права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.

Від виплати грошового забезпечення можуть відмовитися визначені особи, зазначені:

в абзаці четвертому пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", - на користь інших визначених осіб, зазначених в такому абзаці;

в абзаці п`ятому пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", - на користь інших визначених осіб, зазначених в такому абзаці.

Такі визначені особи подають відповідну заяву, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально, в якій зазначається інформація про іншу визначену особу і розмір належної їй частки грошового забезпечення.

У разі подання заяви про відмову від виплати грошового забезпечення без зазначення в ній інформації про іншу визначену особу, на користь якої відмовляється визначена особа, належна їй частка грошового забезпечення рівномірно розподіляється між іншими особами, зазначеними в абзаці четвертому або п`ятому пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Подання заяви про відмову від виплати грошового забезпечення від імені малолітніх, неповнолітніх дітей військовослужбовців, а також недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, які мають право на виплату грошового забезпечення, не допускається.

Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення заявнику може бути оскаржено у судовому порядку.

5. Виплата визначеним особам грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) щодо:

військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня з`ясування в установленому порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовців у полон або до дня їх звільнення з полону (дати складення актового запису про смерть) включно;

військовослужбовців, зниклих безвісти, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або дати складення актового запису про смерть включно.

В усіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовців із списків особового складу військової частини (установи, організації).

У разі коли заява про виплату надійшла до військової частини (установи, організації) до дня з`ясування в установленому порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовців у полон, до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, або до дати складення актового запису про смерть, сума виплаченого визначеним особам грошового забезпечення в розмірах, які діяли на дату виплати згідно із законодавством, поверненню не підлягає.

Грошове забезпечення виплачується визначеним особам шляхом перерахування коштів уповноваженими органами на рахунки в банківських установах, зазначених у заявах про виплату.

Належне до виплати грошове забезпечення зберігається за визначеними особами в розмірах частки, встановленої відповідно до абзаців другого - четвертого пункту 6 цього Порядку, але не більше ніж до дня, визначеного в абзацах другому і третьому цього пункту.

Збереження належного, але не виплаченого, грошового забезпечення за військовослужбовцями (визначеними особами) здійснюється військовою частиною (установою, організацією) за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні шляхом зарахування сум грошового забезпечення на депозитні рахунки в органах Казначейства. У разі збереження сум грошового забезпечення понад три роки і більше такі суми сплаті до відповідних бюджетів не підлягають.

Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) з метою здійснення контролю:

за виплатою (збереженням належних, але не виплачених сум) грошового забезпечення - організовує облік та звітність нарахованих, виплачених (не виплачених) сум грошового забезпечення згідно із законодавством;

за продовженням виплати грошового забезпечення визначеним особам (які отримують таку виплату понад шість місяців підряд) - щороку станом на 1 липня та 1 січня уточнює інформацію про таких визначених осіб щодо права на подальшу виплату грошового забезпечення. Під час здійснення зазначених заходів виплата грошового забезпечення визначеним особам не припиняється.

За результатами здійснення контролю за продовженням виплати грошового забезпечення визначеним особам командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) оголошує:

наказ про продовження виплати грошового забезпечення - у разі, коли у визначених осіб право на таку виплату залишилося незмінним;

наказ про припинення виплати грошового забезпечення - у разі, коли визначені особи втратили право на таку виплату.

У разі коли в ході здійснення контролю за продовженням виплати грошового забезпечення встановлено нових осіб, які набувають право на таку виплату, виплата грошового забезпечення здійснюється згідно з цим Порядком.

У разі ліквідації (припинення діяльності) військової частини (установи, організації), яка здійснює виплату грошового забезпечення, облік та звітність про нараховані, виплачені (не виплачені) суми грошового забезпечення передаються правонаступникам або органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів, згідно із законодавством.

6. Виплата грошового забезпечення здійснюється:

особам, визначеним в особистому розпорядженні на випадок полону, відповідно до зазначеного розміру частки у відсотках після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності в особистому розпорядженні на випадок полону стовідсоткового розподілу грошового забезпечення нерозподілена частка грошового забезпечення зберігається за військовослужбовцями;

у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені);

у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, - рівними частками, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань), - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці.

У разі неподання визначеними особами заяв про виплату належне не виплачене грошове забезпечення визначеним особам та військовослужбовцям:

виплачується військовослужбовцям з дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах;

включається до складу спадщини з дати складення актового запису про смерть.

Міноборони, зокрема територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міноборони, Головний орган військового управління Національної гвардії, Адміністрація Держприкордонслужби, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв`язку, Адміністрація Держспецтрансслужби мають право отримувати з державних реєстрів інформацію про осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення, шляхом доступу до таких реєстрів та/або шляхом електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством.

7. Виплата грошового забезпечення не здійснюється у разі:

добровільної здачі в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирства військовослужбовців;

наявності (набуття) у визначних осіб громадянства Російської Федерації чи Республіки Білорусь, або у разі постійного проживання на території таких країн, або засудження за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору."

Розділ ХХХ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року (у редакції Змін, затверджених наказом Міністерства оборони України №638 від 28.09.2025 року, які застосовуються з 01.02.2025 року) регламентує порядок виплата грошового забезпечення військовослужбовців у разі захоплення в полон або заручниками, а також інтернування у нейтральних державах або зникнення безвісти, а також у разі їх смерті (загибелі) і містить такі норми:

1. Грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно, самовільно залишили військову частину (установу, організацію), місце служби або здійснили дезертирство), а також у разі їх смерті (загибелі), виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884, військовою частиною, в якій військовослужбовець перебував на грошовому забезпеченні.

2. У разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне та не виплачене йому до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті)), після здійснення актового запису про смерть такого військовослужбовця, виплачується особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок захоплення військовослужбовця в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - особам, зазначеним у пункті 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а у разі їх відсутності - включається до складу спадщини військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув).

Грошове забезпечення виплачується спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.

Суд установив, що військовослужбовець Збройних Сил України ОСОБА_2 з березня 2024 року проходив військову службу за призовом під час мобілізації у складі військової частини НОМЕР_2 , у якій перебував на грошовому забезпеченні. Він зник безвісти 09.03.2024 року під час виконання бойового завдання.

З дня його зникнення, тобто з 09.03.2024 року, і до моменту втрати статусу безвісно відсутнього за ним зберігалося грошове забезпечення у розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення, як це передбачено пунктом 6 статті 9 Закону №2011-XII.

Відповідно до вимог пункту 6 статті 9 Закону № 2011-XII та механізму, визначеного Порядком № 884, військова частина НОМЕР_2 була зобов`язана здійснювати виплату зазначеного грошового забезпечення членам сім`ї безвісно відсутнього військовослужбовця.

Із заявою про виплату грошового забезпечення звернулася позивачка як дружина ОСОБА_2 .

Оскільки за чинними на той час нормами пункту 6 статті 9 Закону №2011-XII дружина безвісно відсутнього військовослужбовця мала пріоритетне право на отримання виплати грошового забезпечення перед іншими членами сім`ї, тому військова частина НОМЕР_2 прийняла рішення виплачувати грошове забезпечення саме позивачці ОСОБА_1 .

Військова частина НОМЕР_2 у квітні 2024 року – лютому 2025 року щомісяця виплачувала позивачці грошове забезпечення солдата ОСОБА_2 , нараховане за час його безвісної відсутності з березня 2024 року по січень 2025 року включно. Оскільки нарахування грошового забезпечення проводиться в поточному місяці за минулий, то виплата, здійснена у лютому 2025 року, відповідала грошовому забезпеченню, нарахованому за січень 2025 року. Після цього, з лютого 2025 року, військова частина НОМЕР_2 припинила подальшу виплату позивачці грошового забезпечення військовослужбовця.

З 01.02.2025 року введено в дію Закон №3995-IX, яким запроваджено можливість складання військовослужбовцем особистого розпорядження на випадок полону та змінено порядок та черговість отримання членами родини грошового забезпечення військовослужбовця у разі відсутності такого особистого розпорядження.

Особисте розпорядження на випадок полону – складений військовослужбовцем письмовий документ, у якому він за своїм вибором вказує особу (осіб), якій (яким) у випадку захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, має виплачуватися його грошове забезпечення, та визначає розмір частки такої особи (осіб) у відсотках.

За наявності особистого розпорядження на випадок полону виплата грошового забезпечення здійснюється особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні. Військовослужбовець може в особистому розпорядженні самостійно як призначити будь-яких осіб, яким надає право отримувати відповідну частку (частки) грошового забезпечення, так і залишити усе грошове забезпечення за собою.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення військовослужбовця виплачується у першу чергу: дружині (чоловіку), неповнолітнім дітям (в особі їх законних представників), повнолітнім дітям, які є особами з інвалідністю з дитинства (самостійно або в особі їх законних представників), батькам військовослужбовців.

Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 % грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та вказаних вище осіб, грошове забезпечення виплачується у другу чергу: повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець.

Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 % грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Виплата визначеним особам грошового забезпечення військовослужбовців, зниклих безвісти, здійснюється щомісяця на підставі наказів командира військової частини – до дня звільнення (повернення) з полону, або до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми, або до складення актового запису про смерть.

Решта нерозподіленого грошового забезпечення військовослужбовця залишається на збереженні у військовій частині за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні і зараховується на депозитні рахунки в органах Казначейства.

Невиплачене грошове забезпечення виплачується військовослужбовцям після їх повернення або включається до складу спадщини з дати складення актового запису про смерть.

Метою таких законодавчих змін є забезпечення матеріальної підтримки членів сім`ї військовослужбовця під час його перебування в полоні, інтернування або зникнення безвісти, а також збереження за самим військовослужбовцем частини чи всієї належної йому суми грошового забезпечення, щоб після повернення він не залишився без коштів для лікування, реабілітації та відновлення нормального життя.

Суд установив, що солдат ОСОБА_2 не склав особистого розпорядження на випадок полону про виплату належного йому грошового забезпечення будь-яким особам.

Тож з 01.02.2025 року виплата його грошового забезпечення мала здійснюватися в порядку, визначеному чинним законодавством для випадків відсутності такого особистого розпорядження.

Такий порядок передбачає зокрема: встановлення (уточнення) повного кола осіб (членів родини військовослужбовця), які відповідно до абзаців 4 та 5 пункту 6 статті 9 Закону №2011-XII мають право звернутися за виплатою грошового забезпечення; перевірку наявності у цих осіб права на отримання відповідних виплат; визначення часток грошового забезпечення, які підлягають збереженню (депонуванню) за військовослужбовцем, та належать до виплати визначеним особам, відповідно до встановленого права на цю виплату.

Військова частина НОМЕР_2 , встановлюючи коло осіб з числа можливих отримувачів грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 , віднесла до них його дружину - позивачку, двох їхніх неповнолітніх дітей, а також матір військовослужбовця – ОСОБА_5 .

Суд вважає такий підхід правильним, оскільки зазначені особи належать до кола осіб першої черги, визначеного абзацом 4 пункту 6 статті 9 Закону № 2011-XII, та мають право на отримання частини грошового забезпечення військовослужбовця за відсутності його особистого розпорядження на випадок полону.

Кожен із чотирьох отримувачів має право на рівну частку від тієї частини грошового забезпечення, яка відповідно до закону підлягає виплаті членам сім`ї військовослужбовця, тобто на 1/4 від 50 % грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Позивачка має право на отримання належної їй частки як дружина військовослужбовця, а також на отримання часток, що належать двом неповнолітнім дітям, як їх законний представник. Отже, загалом вона має право на отримання трьох із чотирьох часток від суми грошового забезпечення, що підлягає виплаті членам сім`ї військовослужбовця.

Разом з тим відповідач виплату зазначених сум не здійснив, а у повідомленні № 8703 від 19.05.2025 року вказав на необхідність подання позивачкою заяви встановленого зразка як законним представником дітей.

У цій справі позивачка наполягає на наявності у неї права на отримання 100 % грошового забезпечення безвісно відсутнього військовослужбовця ОСОБА_2 , мотивуючи свої вимоги тим, що саме в такому розмірі зазначена виплата призначена та фактично здійснювалася їй починаючи з березня 2024 року.

Водночас чинне з 01.02.2025 року законодавство передбачає інший порядок розподілу такого грошового забезпечення, за яким за відсутності особистого розпорядження частина коштів виплачується членам сім`ї, а решта (50% або 80 % грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань) зберігається за самим військовослужбовцем до настання визначених законом підстав для її виплати.

Зміни до пункту 6 статті 9 Закону №2011-XII, які внесені Законом №3995-IX, неконституційними не визнавалися та є чинними.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Суд зазначає, що вказані зміни не надавали закону зворотної дії в часі та не змінювали правових наслідків подій, які мали місце до набрання ними чинності, а лише по-новому врегулювали порядок розподілу коштів між членами сім`ї та самим військовослужбовцем у правовідносинах, що продовжували існувати після набрання чинності відповідними змінами.

Застосування до спірних правовідносин редакції пункту 6 статті 9 Закону №2011-XII, чинної на момент здійснення відповідних виплат, не є проявом зворотної дії закону в часі у розумінні статті 58 Конституції України, оскільки правовідносини є триваючими, а права та обов`язки їх учасників визначаються законодавством, чинним на момент виникнення відповідних правових наслідків.

Суд не вбачає у спірних правовідносинах звуження змісту чи обсягу конституційних прав позивачки. Право на отримання частини грошового забезпечення безвісно відсутнього військовослужбовця не є самостійним конституційним правом, а виникає виключно на підставі та в межах спеціального правового регулювання, встановленого Законом № 2011-XII.

Вносячи зміни до пункту 6 статті 9 Закону № 2011-XII, законодавець змінив порядок розподілу грошового забезпечення військовослужбовця у разі його перебування в полоні, інтернування або зникнення безвісти за особливих обставин. Такі зміни спрямовані на досягнення справедливого балансу між інтересами військовослужбовця та членів його сім`ї шляхом забезпечення матеріальної підтримки близьких осіб і одночасного збереження частини належного військовослужбовцю грошового забезпечення. Збереження грошового забезпечення за військовослужбовцем, який перебуває в полоні, інтернований у нейтральній державі або зник безвісти за особливих обставин, є насамперед гарантією його майнових прав як особи, якій належить відповідне грошове забезпечення. Право членів сім`ї на отримання частини такого грошового забезпечення є похідним від права самого військовослужбовця та визначається законом у встановлених ним межах.

Крім того, у разі смерті військовослужбовця або оголошення його судом померлим суми грошового забезпечення, що були збережені (депоновані) за ним, не втрачаються, а включаються до складу спадщини та переходять до спадкоємців (родичів) у порядку, встановленому законом.

При цьому суд не погоджується з позицією відповідача про необхідність подання позивачкою нової заяви як законним представником дітей, як умови подальшої виплати належної їй та/або їм частки грошового забезпечення.

Відповідач на підставі раніше поданої позивачкою заяви вже здійснював їй виплати грошового забезпечення військовослужбовця. Після змін, внесених Законом №3995-IX, позивачка не втратила право на отримання відповідних виплат. Визначення часток отримувачів належить до повноважень відповідача, який має у своєму розпорядженні необхідні відомості про сімейний стан військовослужбовця, витяги з ДРАЦС щодо актових записів про шлюб та народження дітей.

Порядок №884 не передбачає подання повторної заяви як обов`язкової умови для продовження виплати грошового забезпечення після набрання чинності Законом №3995-IX.

Отже, неподання позивачкою заяви не є підставою для невиплати належної їй частки грошового забезпечення зниклого безвісти чоловіка у розмірі, визначеному Законом №2011-XII з урахуванням змін, внесених Законом №3995-IX.

Суд вважає, що відповідач у спірних правовідносинах допустив протиправну бездіяльність, оскільки без належних правових підстав припинив з лютого 2025 року виплату позивачці частини грошового забезпечення, на яку вона має право відповідно до пункту 6 статті 9 Закону № 2011-XII у редакції Закону № 3995-IX.

Тож позов слід задовольнити частково, зобов`язавши відповідача відновити з лютого 2025 року виплату позивачці частини грошового забезпечення, нарахованого зниклому безвісти військовослужбовцю, врахувавши висновки суду у цій справі.

Позивачка з лютого 2025 року не має права на отримання всієї суми грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 , оскільки чинне законодавство передбачає інший порядок його розподілу між визначеними законом членами сім`ї військовослужбовця та збереження частини грошового забезпечення за самим військовослужбовцем, у зв`язку з чим у задоволенні позову в цій частині суд відмовляє.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За подання до суду цього позову через електронний кабінет позивачка сплатила судовий збір у розмірі 968,96 грн. (1211,20 грн. х 0,8). Зважаючи на часткове задоволення позову, на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, що становить 484, 48 грн.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати з лютого 2025 року ОСОБА_1 частини грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 .

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 відновити з лютого 2025 року виплату ОСОБА_1 частини грошового забезпечення, яке нараховане зниклому безвісти військовослужбовцю ОСОБА_2 , врахувавши висновки суду у цій справі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 484,48 грн. за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ

Оригінал: reyestr.court.gov.ua