Вирок від 02 червня 2026 р. у справі №932/2163/26 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа № 932/2163/26

Провадження № 1-кп/932/456/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року Шевченківський районний суд міста Дніпра

у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Дніпра, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12026042150000204 від 12 лютого 2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпропетровськ, Дніпропетровської області, громадянина України, українця, із середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, проживаючого за адресом: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 , маючи умисел, направлений на носіння, зберігання, придбання вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу та реалізуючи його, діючи умисно, у порушення Положення про дозвільну систему (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. №576 з наступними змінами), Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року №622; зі змінами, внесеними наказом від 13 квітня 1999 року №292), усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у невстановлений час, але не пізніше 17 години 34 хвилин 12.02.2026, знаходячись у невстановленому місці, з невстановленого джерела, без передбаченого законом дозволу придбав: промислово виготовлений корпус ручної осколкової наступальної гранати GHO-1 (виробництва Болгарії), який є конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини і належить до категорії вибухових речовин; промислово виготовлений запал AF11 (виробництва Болгарії), який належить до категорії вибухових пристроїв, які при передбачуваному конструктивному поєднанні (у зборі) утворюють промислово виготовлену осколкову наступальну ручну гранату GHO-1 (виробництва Болгарії), яка належить до категорії бойових припасів та придатна для здійснення вибуху, та які також без передбаченого законом дозволу, у порушення законодавства України у сфері дії дозвільної системи ОСОБА_5 залишив зберігати при собі, носив по вулицям м. Дніпра до 17 години 44 хвилин 12.02.2026.

12.02.2026, приблизно о 17 годині 44 хвилин, поблизу ТРЦ «ДАФІ», за адресою: м. Дніпро, бульвар Зоряний, 1-А, уповноваженою службовою особою на підставі ст.39ЗУ «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VII (зі змінами) зупинено ОСОБА_5 .. У той же день, тобто 12.02.2026, у проміжок часу з 20 години 01 хвилин до 20 години 14 хвилин уповноваженою службовою особою у встановленому законом порядку за участі двох понятих проведено огляд місця події, а саме: ділянки місцевості поблизу будинку №1-А на бульварі Зоряному в м. Дніпрі, де знаходився ОСОБА_5 , під час проведення якого, у останнього виявлено та вилучено: промислово виготовлений корпус ручної осколкової наступальної гранати GHO-1 (виробництва Болгарії), який є конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини і належить до категорії вибухових речовин; промислово виготовлений запал AF11 (виробництва Болгарії), який належить до категорії вибухових пристроїв, які при передбачуваному конструктивному поєднанні (у зборі) утворюють промислово виготовлену осколкову наступальну ручну гранату GHO-1 (виробництва Болгарії), яка належить до категорії бойових припасів та придатна для здійснення вибуху, та які ОСОБА_5 без передбаченого законом, у порушення законодавства України у сфері дії дозвільної системи дозволу придбав, зберігав та носив при собі по вулицям м. Дніпра до 17 години 44 хвилин 12.02.2026.

Обвинувачений ОСОБА_5 пояснив суду, що він дійсно - 12.02.2026, без передбаченого законом дозволу придбав: промислово виготовлений корпус ручної осколкової наступальної гранати GHO-1 та промислово виготовлений запал AF11, які у порушення законодавства України, залишив зберігати при собі, носив по вулицям м. Дніпра до вечора того ж дня, поки поліцейськими - 12.02.2026, у проміжок часу з 20 години 01 хвилин до 20 години 14 хвилин на ділянці місцевості поблизу будинку №1-А на бульварі Зоряному в м. Дніпрі, де він знаходився, під час проведення його особистого огляду, у нього виявили та вилучили вищевказані предмети.

Свою провину обвинувачений ОСОБА_5 визнав повністю, погодившись із усіма обставинами скоєного кримінального правопорушення, щиро покаявся, зазначивши про відсутність намірів в подальшому вчиняти подібне.

В судовому засіданні, учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, а тому судовий розгляд кримінального провадження було проведено у відповідності до вимог ч.3 ст.349КПК України. При цьому судом було роз`яснено учасникам судового провадження, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч.1 ст.263КК України, як носіння, зберігання, придбання вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 згідно з вимогами ст.ст.65-67КК України, суд з додержанням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини кримінального правопорушення, за яким обвинувачений визнає себе винуватим, його наслідки та відношення обвинуваченого до них, дані про особу винуватого, який вважається особою раніше не судимою, до адміністративної відповідальності не притягувався; має місце мешкання та місце реєстрації; за сімейним станом – не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку – не має, на диспансерних обліках в закладах охорони здоров`я - не перебуває; офіційно не працевлаштований,а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Згідно ст.66КК України, обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_5 , суд враховує його щире каяття.

Згідно ст.67КК України, обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , судом не встановлено.

Судом приймається до відома досудова доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_5 , за якою рівень ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства - оцінюються як середній. Орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_5 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе, та не становить високої небезпеки для суспільства.

Відповідно до ч.2 ст.50КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.

При визначенні застосування необхідного покарання обвинуваченому ОСОБА_5 судом, також, взято до уваги правову позицію, зазначену в постанові ВСУ від 14.04.2016 року, де зазначено, що Україна є правовою державою (стаття 1 Конституції України). Відповідно до частини першої статті 8 Основного Закону України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо (постанова Верховного Суду від 01.02.2018 року по справі № 634/609/15-к).

Крім того, необхідно враховувати позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні №15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року, відповідно до якої окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

На підставі вище викладеного, додержуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини кримінального правопорушення, його наслідки, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст.263КК України, приходячи при цьому до переконання, що саме таке покарання буде найбільш відповідати принципам та цілям його призначення, призведе до позитивних змін в його особистості та відверне підвищений ступінь суспільної небезпечності його особи і у сукупності утворить бажання обвинуваченого стати на шлях виправлення.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував на принцип пропорційності, коли призначене особі покарання вважалося непропорційним втручанням держави у права людини. Прикладом може слугувати рішення у справі «Швидка проти України».

Дотримання принципу пропорційності, є дотриманням стандартів прав людини, передбачених ЄСПЛ у вирішенні питань покарання, та дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.

Крім того, необхідно враховувати позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні №15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року, відповідно до якої окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Із постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 23.01.2014 року (справа №5-48 кс13) вбачається, що загальні засади призначення покарання (ст.65КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Іспитовий строк — це певний проміжок часу, протягом якого здійснюється контроль за засудженим, який під загрозою реального відбування призначеного покарання зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки та інші умови випробування. Іспитовий строк містить у собі погрозу реального виконання покарання, якщо засуджений не буде виконувати умови випробування, і можливість остаточного звільнення від відбування покарання і погашення судимості, якщо особа виконає покладені на неї обов`язки.

Іспитовий строк дисциплінує засудженого, має на меті привчити його до додержання законів, нагадує йому, що він не виправданий, а проходить випробування, від результату якого залежить його подальша доля — звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування

З урахуванням наведеного, ретельно вивчивши інформацію про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , наслідки вчиненого, визнання вини, щирого каяття, критичного ставлення щодо скоєного, наміру уникати в подальшому повторення подібного та й інших кримінальних правопорушень, дає суду підстави вважати, що можливість соціальної реабілітації не втрачена, і виправлення обвинуваченого можливе без реального відбування покарання, а тому суд приходить до висновку про можливість застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 положень ст.75КК України, звільнивши останнього від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком з покладенням на нього обов`язків, передбачених у ст.76КК України, оскільки вважає, що виправлення ОСОБА_5 можливе без реального відбування покарання, а застосування вказаних вище положень призведе до позитивних змін в його особистості і створить у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві.

На думку суду іспитовий строк тривалістю одинрік належним чином забезпечить здійснення контролю та виконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 обов`язків та інші умови випробування.

Цивільний позов не заявлено.

Документально підтвердженні процесуальні витрати на залучення експерта, відповідно до ст.ст.122,124КПК України, слід покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 з якого стягнути на користь держави витрати за проведення: судової вибухово-технічної експертизи №СЕ-19/104-26/5394-ВТХ від 19.02.2026 у розмірі 1782 грн. (одна тисяча сімсот вісімдесят дві гривні) 80 коп.

Питання про речові докази необхідно вирішити у відповідності до приписів ст.100КПК України.

Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого ОСОБА_5 під час судового провадження - не обирався, клопотання від прокурора з цього приводу не надходило та суд не знаходить підстав для його застосування.

Керуючись ч.3 ст.349, ст.ст.368-374КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 - визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст.75ККУкраїни ОСОБА_5 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік з покладенням на нього відповідно до ст.76КК України обов`язку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Нагляд за ОСОБА_5 доручити уповноваженому органу з питань пробації за місцем проживання засудженого.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової вибухово-технічної експертизи №СЕ-19/104-26/5394-ВТХ від 19.02.2026 у розмірі 1782 грн. (одна тисяча сімсот вісімдесят дві гривні), 80 коп.

Речові докази:

-предмет схожий на корпус гранати зеленого кольору з маркуванням G40-1RDX, який упаковано до спец. пакету NPU5280900, змив з предмету схожого на корпус гранати дистильованою водою на марлевий тампон, який упаковано до паперового конверту, предмет схожий на запал від гранати, який упаковано до спец. пакету NPU5280901, змив з предмету схожого на запал від гранати дистильованою водою на марлевий тампон, який упаковано до паперового конверту, які знаходяться в камері зберігання речових доказів ВП№4 ДРУП№1 ГУНП в Дніпропетровській області, після набрання вироком законної сили - знищити.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя Шевченківського районного

суду міста Дніпра ОСОБА_1