Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №18/257 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року м. Харків Справа № 18/257

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А.

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.

за участю представників сторін:

апелянта (Валі Маруф) – Валі Маруф (особисто), Калінін О.М.

апелянта (ГУ ПФУ в Полтавській області) – Коноз Л.С.

апелянта (ПАТ БК “БУКРОС”) – Тищенко О.І.

кредитора – ОСОБА_1

розглянувши апеляційні скарги керуючої санацією ПАТ БК “БУКРОС” Тищенко О.І. (вх. №660П/1), ВАЛІ МАРУФ (вх. №804П/1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вх. № 881П/1) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 02.04.2026 у справі № 18/257

за заявою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області

до Публічного акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос", м. Полтава

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.11.2017 року введено процедуру санації Публічного акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос".

20.11.25 до господарського суду Полтавської області від ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) надійшла заява про заміну кредиторів у справі про банкрутство на правонаступника (вх.№ 14932 від 20.11.25), згідно якої заявник просить:

- здійснити процесуальну заміну кредитора — Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код 13967927) на правонаступника — ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо вимог у розмірі 1 058 506,41 грн.;

- здійснити процесуальну заміну кредитора — ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на правонаступника — ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо вимог у розмірі 2 454 061,56 грн.;

- зобов`язати керуючого санацією внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів ПАТ БК “БУКРОС”.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 02.04.2026 у справі № 18/257 заяву про заміну кредиторів на ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) як правонаступника задоволено частково.

Замінено кредитора у справі №18/257 - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927; 36000, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Гоголя, буд.34) на його правонаступника ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) (Дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 Громадянство: ОСОБА_5 , Посвідка на постійне проживання: № НОМЕР_3 від 11.07.2024, РНОКПП: НОМЕР_1 , Адреса реєстрації/проживання: АДРЕСА_1 ) щодо вимог у розмірі 1 058 506,41 грн.

В задоволенні заяви про заміну кредитора у справі №18/257 - ОСОБА_1 , на ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) як правонаступника відмовлено.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що :

- суд вважає можливим застосування за аналогією закону положень частини третьої статті 528 ЦК України до правовідносин, які виникли під час здійснення щодо боржника судової процедури санації та стосуються питання виконання зобов`язань товариства-боржника його учасником/акціонером у разі небезпеки втрати майнових прав внаслідок введення ліквідаційної процедури, при цьому обов`язковою умовою такого правозастосування є встановлення судом обставин тривалого перебування боржника у процедурі санації без затвердження плану санації, зокрема, з підстав його несхвалення зборами кредиторів;

- провадження у цій справі про банкрутство ПАТ БК ”Букрос” було відкрито ухвалою господарського суду від 18.07.2006, а ухвалою від 21.11.2017 введено процедуру його санації, тобто, ПАТ "БК "Букрос" перебуває у банкрутстві більше 19-ти років без затвердженого плану санації;

- тривале незатвердження судом плану санації через його несхвалення зборами кредиторів не узгоджується з приписами Закону про банкрутство (у питанні обмеження строку процедури санації у відповідності до вимог частини першої статті 17 цього Закону) та зумовлює єдино-можливий наслідок, а саме введення процедури ліквідації, отже, заявник ОСОБА_6 як акціонер ПАТ БК ”Букрос” не позбавлений права виконати зобов`язання замість Боржника перед конкурсним кредитором, що призведе до консолідації кількості голосів на зборах кредиторів та можливості впливу на вирішення питання схвалення плану санації Боржника з метою відновлення його платоспроможності;

- як докази погашення заборгованості перед Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, в сумі 1 058 506,41 грн. ОСОБА_7 надані платіжні інструкції № 2.407009289.1 (828 077,96 грн), № 1.407027175.1 (149 243,34 грн), № 2.407237179.1 (54 333,63 грн), № 2.407253971.1 (9 226,66 грн), № 2.407280513.1 (17 625,51 грн) від 18.11.2025, і означене свідчить про наявність підстав для заміни конкурсного кредитора у справі №18/257 - Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на суму 1 058 506,41 грн. на правонаступника - ОСОБА_6 ;

- щодо погашення заборгованості заявником - ОСОБА_6 перед ОСОБА_1 , на загальну суму 2 454 061,56 грн. згідно платіжних інструкцій № 0.0.4634461394.1 (58 610,70 грн), № 0.0.4634441609.1 (1 372 641,87 грн) від 19.11.2025; квитанції № 532383404306 (230 000,00 грн), N 532383403588 (792 808,99 грн) від 19.11.2025, то в даному випадку має місце намагання замінити кредитора-акціонера ОСОБА_1 іншим акціонером ОСОБА_6 , що вказує на відсутність класичної підстави для застосування частини третьої статті 528 ЦК України і зазначені обставини кваліфікуються судом як намагання маніпулювати складом конкурсних кредиторів;

- зазначені заявником ОСОБА_6 обставини в обґрунтування небезпеки втратити право на майно боржника внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно, не найшли свого підтвердження (стосовно вимог про заміну кредитора ОСОБА_1 ).

До Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась керуюча санацією ПАТ БК “БУКРОС” Тищенко О.І., в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 02.04.2026 у справі № 18/257 про відмову у задоволенні заяви вх. № 14932 від 19.11.2025 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_8 та замінити кредитора ОСОБА_1 на правонаступника — ОСОБА_8 у справі про банкрутство ПАТ БК “БУКРОС” № 18/257.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що:

- з метою збереження активів підприємства, припинення зловживань та відновлення законності у процедурі банкрутства, 19.11.2025 ОСОБА_7 за власний рахунок здійснено повне та фактичне погашення заборгованості ПАТ БК «БУКРОС» перед усіма конкурсними кредиторами, що залишилися у реєстрі, зокрема: здійснено погашення заборгованості перед ОСОБА_1 , а саме: сплачено загальну суму: 2 454 061,56 грн, отже, зобов`язання Боржника перед вказаними кредитором припинилися виконанням, а права вимоги в повному обсязі перейшли до ОСОБА_4 в силу закону (статті 512, 514, 528 Цивільного кодексу України);

- до заяви ОСОБА_4 про заміну кредитора ОСОБА_1 його правонаступником. (вх. № 14932 від 19.11.2025) доданий повний пакет підтвердних документів і, враховуючи положення ч. 1 ст. 55 Кодексу України з процедур банкрутства, за наявності належного обґрунтування та документального підтвердження правонаступництва задоволення такої заяви є обов`язком суду;

- постановою КГС ВС від 10.07.2024 ухвалу судді Киричука О.А. від 17.10.2023 частково скасовано, справу в скасованій частині направлено на новий розгляд і питання, які розглядалися Верховним Судом, безпосередньо стосуються правового статусу ОСОБА_1 у реєстрі кредиторів — тобто того ж кола правовідносин, що і заява вх. № 14932, при цьому Статтею 36 ГПК України встановлено, що суддя, рішення якого скасоване з направленням на новий розгляд, не може брати участі у такому новому розгляді .

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керуючої санацією ПАТ БК “БУКРОС” Тищенко О.І. (вх. № 660П/1) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 02.04.2026 у справі № 18/257. Призначено справу до розгляду на 19.05.2026.

До Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою також звернувся ОСОБА_2 , в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 02.04.2026 по справі № 18/257 в частині відмови в задоволенні заяви про заміну кредитора у справі № 18/257 – ОСОБА_1 , на ОСОБА_6 ( ОСОБА_3 ) як правонаступника та ухвалити в цій частині нове рішення, яким здійснити процесуальну заміну кредитора – ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на правонаступника – ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо вимог у розмірі 2 454 061,56 грн.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що:

- своїми діями кредитор ОСОБА_1 створив реальну небезпеку втрати права на майно Боржника іншій особі, а саме: власнику майна боржника та акціонеру боржника – ОСОБА_6 ;

- ОСОБА_6 , керуючись правом акціонера, власника майна, а також ст. 528 ЦК України, 19.11.2025 погасив борги відповідно до ухвали суду по справі №18/257 від 22.10- 24.10.2008 про затвердження реєстру вимог кредиторів, з огляду на що до ОСОБА_6 перейшли права кредитора у зобов`язанні, які він виконав за ПАТ БК «Букрос», а тому наявні всі підстави для заміни конкурсного кредитора у справі № 18/257 – ОСОБА_1 на суму 2 454 061,56 грн. на правонаступника – ОСОБА_6 .

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 (вх. № 804П/1) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 02.04.2026 у справі № 18/257. Об`єднано апеляційні скарги керуючої санацією ПАТ БК “БУКРОС” ОСОБА_9 (вх. №660П/1) та ВАЛІ МАРУФ (вх. №804П/1) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 02.04.2026 у справі № 18/257 в одне апеляційне провадження. Призначено справу до розгляду на 19.05.2026.

До Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою також звернулось Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 02.04.2026 у справі №18/257 в частині заміни кредитора у справі №18/257 - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на його правонаступника ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) щодо вимог у розмірі 1 058 506,41 грн. та ухвалити в цій частині нове рішенням, яким відмовити у заміні кредитора у справі №18/257 - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на його правонаступника ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) щодо вимог у розмірі 1 058 506,41 грн.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що:

- в матеріалах справи при поданні заяви про заміну кредитора були відсутні жодні відомості про небезпеку втрати ОСОБА_6 права на майно боржника, такі докази були залучені в ході розгляду, отже, ризик втрати прав на майно боржника не доведено.

- застосування судом ч. 3 ст. 528 ЦК України ігнорує умови, за яких третя особа (у даному випадку ОСОБА_6 ) не мав реальної загрози від Управління щодо втрати майна боржника;

- у даному випадку не відбулось вибуття Управління із матеріальних правовідносин з боржником ПАТ БК “Букрос” і як наслідок не відбулась заміна на правонаступника ОСОБА_4 , оскільки погашення заборгованості згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” покладено на страхувальника ПАТ БК “Букрос” і є особистим зобов`язанням, водночас, згідно з даних підсистеми ІКІС ПФУ “Відомості з реєстру страхувальників” в органах Пенсійного фонду України ОСОБА_6 на обліку не перебуває, а отже не є страхувальником чи застрахованою особою у розумінні Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, у зв`язку з чим 1058507,10 грн заборгованості зі страхових внесків та з відшкодування наукових пенсій були віднесені до невизначених платежів ;

- відповідно до частини 12 статті 21 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (Закон про банкрутство) в редакції, чинній до 19.01.2013, розрахунки з кредиторами, вимоги яких включені до реєстру, проводяться керуючим санацією починаючи з дати, зазначеної у затвердженому господарським судом плану санації, в порядку черговості, установленому статтею 31 цього Закону. Погашення заборгованості таким чином суперечить нормам спеціального закону та порушує порядок черговості задоволення вимог кредиторів;

- Закон про банкрутство визначає особливий порядок погашення вимог конкурсних кредиторів у процедурі санації залежно від способу, визначеного планом санації боржника (зокрема й шляхом виконання зобов`язань боржника третіми особами) і такий порядок, з урахуванням принципу щодо переваги застосування спеціальних норм права над загальними, виключає можливість припинення зобов`язання боржника шляхом його виконання третьою особою у порядку частини першої статті 528 ЦК України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вх. № 881П/1) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 02.04.2026 у справі № 18/257. Об`єднано апеляційні скарги керуючої санацією ПАТ БК “БУКРОС” Тищенко О.І. (вх. №660П/1), ВАЛІ МАРУФ (вх. №804П/1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вх. № 881П/1) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 02.04.2026 у справі № 18/257 в одне апеляційне провадження. Призначено справу до розгляду на 19.05.2026.

07.05.2026 від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу ПАТ БК “Букрос”, в якому він просить апеляційну скаргу ПАТ БК “Букрос” на ухвалу господарського суду Полтавської області від 02 квітня 2026 року у справі №18/257 залишити без задоволення в повному обсязі.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що:

- ОСОБА_1 не є первинним кредитором, а затверджений зборами конкурсних кредиторів та судом інвестором, який згідно із Законом повинен особисто закрити борги, і процедурою санації може бути передбачена участь інвестора у відновленні платоспроможності юридичної особи;

- у статті 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора, проте інвестор не є первісним кредитором і це відноситься і до ст.517 Цивільного кодексу України ;

- в статті 512 визначено, що кредитор може бути замінений, якщо з умов договору, вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто, Закон зобов`язує інвестора виконати погашення особисто і про це сказано і в ч.1 ст.528 Цивільного кодексу України.

08.05.2026 від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_10 , в якому він просить апеляційну скаргу ОСОБА_10 на ухвалу господарського суду Полтавської області від 02 квітня 2026 року у справі №18/257 залишити без задоволення в повному обсязі.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що:

- ОСОБА_1 є не первісним конкурсним кредитором, а інвестором згідно із Законом, оскільки в такому статусі він був затверджений зборами конкурсних кредиторів та судом ;

- апелянт стверджує, що судом першої інстанції були порушені ст.ст. 512; 514 Цивільного кодексу України, проте він не звернув увагу на те, що в статті 512 визначено, що кредитор може бути замінений, якщо з умов договору, вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто, Закон зобов`язує інвестора виконати погашення особисто і про це сказано і в ч.1 ст.528 Цивільного кодексу України;

- у статті 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора, проте інвестор не є первісним кредитором і це відноситься і до ст.517 Цивільного кодексу України;

- апелянт стверджує, що у даному випадку небезпека втратити право на майно (корпоративні права та активи підприємства) полягає у високому ризику реалізації незаконної схеми заволодіння активами через затвердження судом плану санації, що базується на підроблених даних про структуру власності, а також у загрозі примусової ліквідації підприємства через штучне блокування процедури санації, проте: 1) апелянт не пояснив, що таке підроблені дані структури власноті і не надав з цього приводу жодних доказів; 2) загроза ліквідації підприємства іде від керуючого санацією Тищенко О.І. і саме вона подала клопотання про відкриття ліквідаційної процедури за №02-44\2601 від 29.10.2025 ; 3 ) апелянт вказує на порушення ч. 1 ст.55 КУзПБ, тоді як в даному випадку норми цього Кодексу застосуванню не підлягають; 4) порушення ст.52 ГПК України не було, так як не було заміни сторони чи третьої особи .

08.05.2026 від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу ГУ ПФУ у Полтавській області , в якому він просить апеляційну скаргу ГУ ПФУ у Полтавській області на ухвалу господарського суду в Полтавській області у справі №18/257 від 02.04.2026 задовольнити в повному обсязі.

Свою правову позицію обґрунтовує тим, що:

- інвестором ОСОБА_1 , затвердженим зборами конкурсних кредиторів,закриті згідно Закону конкурсні борги ПАТ БК “Букрос” перед конкурсними кредиторами, а конкурсні борги, які зобовязано ПАТ БК “Букрос” закривати самостійно та поточні борги внесені в план санації ПАТ БК “Букрос” , з чіткими строками виконання і відповідальністю Інвестора, після рішення Східного апеляційного суду, яким було скасовано затвердження плану санації судом першої інстанції, план санації скорегований з урахуванням всіх зауважень апеляційного суду та знову погоджений кредиторами;

- обгрунтування заміни кредитора ГУ ПФУ у Полтавській області в зобовязанні ОСОБА_11 грунтується на тому, що інвестор ОСОБА_1 затвердив на зборах кредиторів план санації, в якому передбачається можлива втрата деякого майна і вказав ОСОБА_10 на цей пункт плану санації тільки з метою застосування п.3 ст.528, а потім, коли не буде поряд стримуючих факторів, разом з керуючим санацією Тищенко О.І. ПАТ БК “Букрос” ліквідують з особистих міркувань;

- керуюча санацією Тищенко О.І могла вже від імені ПАТ БК “Букрос” закрити суму 1 058 506,41 грн., як того потребує закон, але вона . порушила Постанову Національного банку України №162 від 29.07.2022 року і використовувала кошти ПАТ БК “Букрос” без погодження з комітетом конкурсних кредиторі на свій розсуд і дане порушення виявлено в результаті перевірки діяльності арбітражного керуючого Тищенко О.І. Міністерством юстицї України;

- ОСОБА_10 побудував свої доводи можливої втрати майна на бувшому плані санації ПАТ БК “Букрос”, рішенням апеляційної інстанції скасовано затвердження колтшнього плану санації, суд в першій інстанції по заміні кредитора ГУ ПФУ У Полтвськіій області на ОСОБА_12 проходив після вступу в закону силу рішення Східного апеляційного суду, отже причина можливої втрати майна була ліквідована, а звідси, ухвала про заміну кредитора ГУ ПФУ у Полтавській області винесена незаконно, з порушенням п.3 ст.528 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.05.2026 в судовому засіданні оголошено перерву до 26.05.2026 об 10:00 год.

22.05.2026 від ОСОБА_6 надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він зазначає, що відповідно до положень статтей 17, 18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції, чинній до 19.01.20 13 , суб`єкт набуває офіційного процесуального статусу інвестора виключно з моменту винесення господарським судом ухвали про залучення його до справи як інвестора та затвердження плану санації. Станом на сьогоднішній день господарським судом судового рішення про залучення ОСОБА_1 або будь якої іншої особи до справи як інвестора та про затвердження плану санації по справі № 18/257 не приймалося.

Також звертає увагу на те, що, враховуючи зміст постанови Верховного Суду від 10.07.20 24 року та постанови Східного апеляційного господарського суду 26 вересня 2024 року у зазначеній справі, конкурсним кредитор у справі № 18/257 про банкрутство ПАТ «БК «Букрос» став ОСОБА_1 –розмір визнаних господарським судом вимог кредитора 2 454 0 61,56 грн. (1 372 64 1,87грн.+792 80 8,99 грн.+58 610 ,70 грн.+230 0 0 0 ,0 0 грн.), також конкурсним кредитор у справі № 18/257 про банкрутство ПАТ «БК «Букрос» залишилося Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - розмір визнаних господарським судом вимог кредитора 10 58 50 6,4 1 грн. (2 34 2 587,0 1грн.+88 561,27 грн.-1 372 64 1,87грн.).

Крім того, зазначає, що постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 року по справі № 18/257 було скасовано ухвалу господарського суду Полтавської області від 20 .11.20 25 року у справі № 18/257 в частині затвердження плану санації, розробленого інвестором ПАТ «БК «БУКРОС» Кулієм В.М. по справі № 18/257 (вх. № 11296 від 02.09.25), та прийняте в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 (вх. № 11296 від 0 2.0 9.25) про затвердження плану санації, розробленого інвестором ПАТ «БК «Букрос» ОСОБА_1 у справі № 18/257 і у вказаній постанові встановлено, що згідно з планом санації, розробленим кредитором, інвестором ПАТ БК «БУКРОС» ОСОБА_1 по справі № 18/257 (вх. № 11296 від 0 2.0 9.25) здійснювалося б погашення вимог кредиторів виключно за рахунок майна боржника. Тобто, ОСОБА_1 створив небезпеку втрати права на майно боржника для іншій особі, а саме, власнику майна боржника, акціонеру боржника – ОСОБА_6 .А тому ОСОБА_6 , керуючись правом акціонера, власника майна, а також ст. 528 ЦК України погасив борги відповідно до ухвали суду від 22.10-24.10.2008 року по справі № 18/257 про затвердження реєстру вимог кредиторів, з огляду на що до ОСОБА_6 перейшли права кредитора у зобов`язанні, які він виконав за ПАТ «БК «Букрос». Відповідно до положень статей 17, 18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції, чинній до 19.01.2013 року, суб`єкт набуває офіційного процесуального статусу інвестора виключно з моменту винесення господарським судом ухвали про залучення його до справи як інвестора та затвердження плану санації. Станом на сьогоднішній день господарським судом судового рішення про залучення ОСОБА_1 або жодної іншої особи до справи як інвестора та про затвердження плану санації по справі № 18/257 не приймалося.

22.05.2026 від ОСОБА_9 надійшли додаткові пояснення у справі, в яких вона зазначає, що постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 замінено конкурсного кредитора у справі №18/257 - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927; 36000, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Гоголя, буд.34) на суму 1 372 641,87 грн. на його правонаступника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), замінено конкурсного кредитора у справі №18/257 - Головне управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ ВП 44057192; 36000, Полтавська обл., м.Полтава, вул.Європейська, буд.4) на суму 792 808,99 грн. на його правонаступника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та замінено конкурсного кредитора у справі №18/257 - Полтавський обласний центр зайнятості (код ЄДРПОУ 03491234; 36039, Полтавська обл., м.Полтава, вул.Сінна, буд.45) на суму 58 610,70 грн. на його правонаступника - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ). Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 у справі №18/257 замінено Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго-сервісна компанія «Еско-Північ» (код ЄДРПОУ 30732144, 04073, м.Київ, вул. Рилєєва, будинок 10-А, офіс 518) на його правонаступника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у сумі 230000,00 грн.

22.05.2025 від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він зазначив, що згідно ст.17, п.2 Закону України ”Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банккрутом" у редакції чинній до 19.01.2013, інвестор обирається комітетом кредиторів. Закон не передбачає його призначення судом, як керуючого санацією. Твердження ОСОБА_6 , що відповідно до положень статей 17,18 Закону України ”Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банккрутом" у редакції чинній до 19.01.2013 року, суб`єкт набуває офіційного процесуального статусу інвестора виключно з моменту винесення господарським судом ухвали про залучення його до справи як інвестора, не відповідає законодавчій дійсності. Жодної небезпеки втрати майна при розгляді справи в першій інстанції не було, так як і план санації був скасований 14.01.2026 року. Оплата ОСОБА_6 була при затвердженому плану санації. При затвердженому плану санації ніяких погашень боргів, згідно Закону, не передбачено, окрім погашень , передбачених планом санації.

В судове засідання 26.05.2026 з`явилися представник апелянта ОСОБА_6 та керуюча санацією ПАТ БК “БУКРОС” Тищенко О.І., які підтримали свої апеляційні скарги та заперечували проти апеляційної скарги ГУ ПФУ в Полтавській області, також в судове засідання з`явилися представник апелянта ГУ ПФУ в Полтавській області, який підтримав свою апеляційну скаргу та заперечував проти апеляційних скарг Валі Маруф та керуючої санацією ПАТ БК “БУКРОС” Тищенко О.І., а також Кулій В.М., який заперечував проти задоволення апеляційних скарг Валі Маруф та керуючої санацією ПАТ БК “БУКРОС” Тищенко О.І.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Поряд з цим Кодекс України з процедур банкрутства було введено в дію 21.10.2019 (далі - КУзПБ).

Пунктом 4 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Ураховуючи наведені норми, у випадку перебування на дату введення в дію КУзПБ (21.10.2019) справи про банкрутство на стадії санації, то до переходу до наступної судової процедури подальше провадження у такій справі продовжується відповідно до Закону про банкрутство.

Провадження у цій справі № 18/257 відкрито ухвалою господарського суду від 18.07.2006, а ухвалою суду від 21.11.2017 введено процедуру санації ПАТ "БК "Букрос".

Отже, оскільки станом на дату введення в дію КУзПБ провадження у справі про банкрутство Боржника перебувало та досі триває на стадії санації, тому провадження у цій справі продовжується відповідно до Закону про банкрутство (Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

При цьому ураховуючи норми пункту 1-1 Розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про банкрутство (в редакції Закону, що діяла з 19.01.2013), застосуванню до спірних правовідносин та самої процедури санації Боржника підлягають норми цього Закону в його редакції, чинній до 19.01.2013.

Зазначена правова позиція узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові у постанові від 10.07.2024 у справі №18/257.

Згідно з частиною першої статті 5 Закону про банкрутство (тут і надалі в редакції, що діяла до 19.01.2013) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Ч. 1 ст. 52 ГПК України передбачено, що у разі заміни кредитора (боржника) у зобов`язанні суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу, про що постановляє ухвалу. Зазначене положення є загальним щодо процесуальних норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», які не містять жодних винятків з такого загального правила (постанови КГС ВС від 27 лютого 2020 року у справі № 911/806/17).

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи зі складу спірного матеріального правовідношення.

Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. Для вирішення питань можливості процесуального правонаступництва необхідним є встановлення фактичних обставин заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником відповідно до норм матеріального права.

За змістом положень статей 1, 43, 45 КУзПБ, статей 512, 514, 517 ЦК України, статті 52 ГПК України суд, вирішуючи у справах про банкрутство за заявою правонаступника питання щодо заміни первісного кредитора правонаступником у разі сингулярного правонаступництва кредитора (внаслідок вибуття чи заміни первісного кредитора у зобов`язанні), має виходити з того, що заява правонаступника повинна містити виклад обставин, що обґрунтовують таке правонаступництво, розмір вимог нового кредитора із визначенням їх черговості та визначенням їх правової природи за укладеним договором відступлення прав вимоги (конкурсні, поточні, забезпечені або не забезпечені заставою майна боржника), з окремим виділенням суми неустойки (штрафу, пені).

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 ГПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи, яке обумовлене вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Щодо можливості застосування у процедурі банкрутства положень частини 3 статті 528 Цивільного кодексу України Верховний Суд у постанові від 10.07.2024 у справі №18/257 виклав такі висновки:

«Загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов`язанні передбачені статтею 512 ЦК України, відповідно до пункту 4 частини першої якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою.

Відповідно до частини першої статті 528 ЦК України виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Аналіз наведених вище норм ЦК України дає підстави для висновку про те, що можливість передоручення виконання (покладення виконання зобов`язання боржника на третю особу) згідно чинного законодавства може мати місце й без згоди кредитора, однак виключно у випадку, якщо обов`язок виконання зобов`язання не є для боржника особистим.

Отже, норма частини першої статті 528 ЦК України не ставить можливість виконання обов`язку боржника іншою особою у залежність від волі кредитора. Навпаки, кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою, крім винятку, коли згідно вимог закону чи умов договору обов`язок виконання зобов`язання є особистим для боржника.

При цьому за загальним правилом належне виконання зобов`язання за боржника іншою особою у порядку вимог частини першої статті 528 ЦК України припиняє таке зобов`язання. У цьому зв`язку у боржника може виникнути нове зобов`язання перед третьою особою, що залежить від умов договору між такою особою та боржником, на підставі якого здійснено виконання зобов`язання перед кредитором замість боржника та який (договір) може бути як оплатним, так і безоплатним.

У свою чергу, частиною третьою статті 528 ЦК України передбачено, що інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов`язанні і застосовуються положення статей 512-519 цього Кодексу.

Тобто, на відміну від припинення зобов`язання, належне виконання якого за боржника іншою особою мало місце у порядку частини першої статті 528 ЦК України, зобов`язання ж, яке виконується іншою особою на підставі частини третьої цієї статті, не припиняється навіть при його належному виконанні. У такому випадку відбувається заміна кредитора у зобов`язанні і застосовуються, як це передбачено самою нормою частини третьої статті 528 ЦК України, положення статей 512-519 цього Кодексу.

Як зазначено вище, зобов`язання, яке виконується іншою особою на підставі частини третьої статті 528 ЦК України, не припиняється, адже відбувається лише заміна кредитора у такому зобов`язанні.

Наведене свідчить про те, що заміна кредитора у зобов`язанні у відповідному порядку не зумовлює погашення (припинення) зобов`язань боржника, а тому не може суперечити визначеним Законом про банкрутство порядку та способам погашення вимог конкурсних кредиторів у судовій процедурі санації боржника.

Водночас необхідність застосування за аналогією закону норм частини третьої статті 528 ЦК України до спірних правовідносин, які стосуються питання виконання зобов`язань боржника іншою особою (акціонером товариства-боржника) у судовій процедурі санації пояснюється таким.

Частиною третьою статті 528 ЦК України унормовано, що інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов`язанні і застосовуються положення статей 512-519 цього Кодексу.

Верховний Суд акцентує, що звернення стягнення на майно боржника (незалежно від способу його здійснення) у кінцевому результаті передбачає припинення права власності боржника на таке майно. Аналогічно зазначеному перехід у справі про банкрутство до процедури ліквідації боржника передбачає продаж усього належного боржнику майна, яке підлягає включенню до ліквідаційної маси. Тобто, перехід до ліквідаційної процедури у справі про банкрутство як і звернення стягнення на майно зумовлюють в кінцевому результаті аналогічні наслідки для боржника, а саме припинення права власності останнього на належне йому майно.

У свою чергу, за змістом частини шостої статті 18 Закону про банкрутство неподання до господарського суду плану санації боржника протягом шести місяців з дня винесення ухвали про санацію має наслідком визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Водночас із введенням щодо боржника ліквідаційної процедури у справі про банкрутство господарська (підприємницька) діяльність останнього завершується (частина перша статті 23 Закону про банкрутство). У цьому зв`язку вбачається вплив на майнові права учасника господарського товариства, зокрема щодо права на одержання частини прибутку товариства (дивідендів), що прямо залежить від здійснення ним господарської діяльності, яка, як зазначено вище, припиняється у випадку введення щодо боржника ліквідаційної процедури. Відтак, очевидною є зацікавленість учасника/акціонера у відновленні платоспроможності товариства-боржника шляхом здійснення процедури його санації з метою запобігання банкрутства.

Наведене свідчить про наявність в учасника/акціонера господарського товариства ризику втрати майнових прав у випадку тривалого не затвердження плану санації, що матиме наслідком введення господарським судом щодо такого товариства-боржника ліквідаційної процедури у справі про банкрутство.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що правовідносини щодо виконання зобов`язання товариства-боржника його учасником/акціонером у разі небезпеки втрати майнових прав внаслідок введення щодо боржника ліквідаційної процедури у справі про банкрутство вбачаються подібними врегульованим частиною третьою статті 528 ЦК України правовідносинам щодо задоволення третьою особою вимоги кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно.

При цьому виконання зобов`язання третьою особою без згоди боржника, на думку суду, може пов`язуватись не лише з ризиком втрати права на майно боржника, але й із захистом майнових прав такої особи як учасника господарського товариства.

Втім, положеннями чинного законодавства України, у тому числі у галузі банкрутства, не врегульовано питання можливості виконання зобов`язання товариства-боржника його учасником/акціонером у разі небезпеки втрати майнових прав унаслідок введення щодо боржника ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, яке (введення) зумовлене тривалим не затвердженням господарським судом плану санації.

Відповідно до частини першої статті 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

За змістом частини десятої статті 11 ГПК суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований.

Зважаючи на викладені вище мотиви та правові норми, Верховний Суд вважає можливим застосування за аналогією закону положень частини третьої статті 528 ЦК України до правовідносин, які виникли під час здійснення щодо боржника судової процедури санації та стосуються питання виконання зобов`язань товариства-боржника його учасником/акціонером у разі небезпеки втрати майнових прав внаслідок введення ліквідаційної процедури.

При цьому обов`язковою умовою такого правозастосування є встановлення судом обставин тривалого перебування боржника у процедурі санації без затвердження плану санації, зокрема, з підстав його не схвалення зборами кредиторів. Оцінка такого факту має здійснюватися судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Отже, висновок Верховного Суду про можливість застосування за аналогією закону норм частини третьої статті 528 ЦК України не має універсального характеру для усіх правовідносин, які виникають у судових процедурах санації боржників. Такий висновок є релевантним до тих правовідносин, які стосуються питання виконання у процедурі санації зобов`язань товариства-боржника виключно його акціонером та за виняткових зазначених вище умов».

А тому, відповідно до висновків Верховного Суду, викладеними у постанові від 10.07.2024 у справі №18/257, застосування за аналогією закону норм частини третьої статті 528 ЦК України при розгляді справи про банкрутство боржника у процедурі санації є можливим у разі виконання у процедурі санації зобов`язань товариства-боржника виключно його акціонером за наявності виняткових обставин, а саме: обставин тривалого перебування боржника у процедурі санації без затвердження плану санації, зокрема, з підстав його не схвалення зборами кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "БК "Букрос" перебуває у процедурі банкрутства більше, аніж 19 років за відсутності затвердженого плану санації, а тому тривале незатвердження судом плану санації через його несхвалення зборами кредиторів не узгоджується з приписами Закону про банкрутство (у питанні обмеження строку процедури санації у відповідності до вимог частини першої статті 17 цього Закону) та зумовлює єдино-можливий наслідок, а саме введення процедури ліквідації.

Тривале незатвердження плану санації, яке матиме наслідком введення господарським судом щодо такого товариства-боржника ліквідаційної процедури, само по собі свідчить про наявність в учасника/акціонера господарського товариства ризику втрати майнових прав, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 10.07.2024 у справі №18/257.

Отже, обставина можливості переходу до ліквідаційної процедури у даній справі про банкрутство як і звернення стягнення на майно зумовить припинення права власності боржника на належне йому майно та свідчитиме про небезпеку втрати кредитором-акціонером ОСОБА_6 права на майно боржника внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно.

Крім того, необхідно зазначити, що постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 року по справі № 18/257, було скасовано ухвалу господарського суду Полтавської області від 20.11.20 25 року у справі № 18/257 в частині затвердження плану санації, розробленого інвестором ПАТ «БК «БУКРОС» ОСОБА_1 по справі № 18/257 (вх. № 11296 від 02.09.25), та прийняте в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 (вх. № 11296 від 0 2.0 9.25) про затвердження плану санації, розробленого інвестором ПАТ «БК «Букрос» ОСОБА_1 у справі № 18/257 і у вказаній постанові встановлено, що згідно з планом санації, розробленим кредитором та інвестором ПАТ БК «БУКРОС» ОСОБА_1 по справі № 18/257 (вх. № 11296 від 02.09.25) здійснювалося б погашення вимог кредиторів виключно за рахунок майна боржника.

Зазначені обставини свідчать про реальну небезпеку втрати права на майно боржника його акціонером – ОСОБА_6 .

Отже, ОСОБА_6 , керуючись правом акціонера, власника майна, а також ст. 528 Цивільного кодексу України, погасив борги 18.11.20 25 року перед кредитором-Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області в сумі 10 58 50 6,4 1рн. (платіжні інструкції № 2.4 07009289.1(828 077,96 грн), № 1.4 07027175.1(14 9 24 3,34 грн), № 2.4 07237179.1(54 333,63 грн), № 2.4 07253971.1(9 226,66 грн), № 2.4 07280513.1(17 625,51грн) від 18.11.2025 р.) та 19.11.20 25 року перед кредитором- ОСОБА_1 в сумі 2 454 0 61,56 грн. (Платіжна інструкція № 0.0.4 634 4 61394 .1від 19.11.2025 р. на суму 58 610,70 грн.; Платіжна інструкція № 0.0.4 634 4 4 1609.1від 19.11.2025 р. на суму 1 372 64 1,87 грн.; Квитанція № 5323834 04 306 від 19.11.2025 р. на суму 230 000,00 грн.; Квитанція № 5323834 03588 від 19.11.2025 р. на суму 792 808,99 грн.) відповідно до ухвали суду по справі № 18/257 від 22.10 -24 .10 .20 0 8 про затвердження реєстру вимог кредиторів, з огляду на що до ОСОБА_6 перейшли права кредитора у зобов`язанні, які він виконав за ПАТ «БК «Букрос».

Зважаючи на наведене, ОСОБА_6 як акціонер ПАТ БК ”Букрос” не позбавлений права виконати зобов`язання замість боржника перед конкурсними кредиторами, що призведе до консолідації кількості голосів на зборах кредиторів та можливості впливу на вирішення питання схвалення плану санації Боржника з метою відновлення його платоспроможності.

20.11.2025 року ОСОБА_6 звернувся до господарського суду Полтавської області з заявою про заміну кредиторів у справі № 18/257 про банкрутство на правонаступника та надав до суду першої інстанції копії платіжних документів як докази погашення конкурсних вимог перед ОСОБА_1 на загальну суму 2 454 0 61,56 грн. та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області на загальну суму 1 058 506,41 грн.

Як вже зазначалося, відповідно до висновків Верховного Суду, викладеними у постанові від 10.07.2024 у справі №18/257, застосування за аналогією закону норм частини третьої статті 528 ЦК України при розгляді справи про банкрутство боржника у процедурі санації є можливим у разі виконання у процедурі санації зобов`язань товариства-боржника виключно його акціонером за наявності виняткових обставин, а саме: обставин тривалого перебування боржника у процедурі санації без затвердження плану санації, зокрема, з підстав його несхвалення зборами кредиторів.

В даному випадку наявні всі вищенаведені виняткові обставини для застосування частини 3 статті 528 ЦК України, про що вже зазначалося.

Отже, наявні достатні правові підстави для заміни конкурсного кредитора у справі № 18/257 – ОСОБА_1 на суму 2 454 0 61,56 грн. на правонаступника – ОСОБА_6 .

Окрім цього, колегія суддів в зазначеному питання спирається на принципи розумності та справедливості.

Так, одним із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).

Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).

Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).

В даному аспекті заміна судом першої інстанції кредитора Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на його правонаступника ОСОБА_2 та одночасна відмова у заміні кредитора ОСОБА_1 на ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) за тотожних підстав для такої заміни, не узгоджується із принципом розумності та справедливості.

Щодо тверджень ОСОБА_1 про те, що у разі заміна ОСОБА_1 як кредитора у даній справі на ОСОБА_4 порушить його права інвестора, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до статті 1 Закону про банкрутство (в редакції, що діяла до 19.01.2013) учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб`єкта підприємницької діяльності – боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство. Сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут)

Згідно з частиною 10 статті 23 Закону України про банкрутство (в редакції, що діяла до 19.01.2013) фізичні особи та/або юридичні особи, які бажають взяти участь у санації боржника (далі - інвестори), можуть подати розпоряднику майна заяву про участь у санації боржника та свої пропозиції щодо санації боржника (план санації тощо).

Відповідно до частини 4 статті 28 Закону України про банкрутство (в редакції, що діяла до 19.01.2013) з моменту винесення ухвали про введення процедури санації офіційне оприлюднення повідомлення про введення процедури санації здійснюється на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет і таке повідомлення містить характеристики і тип виробництва боржника, суми кредиторської заборгованості, строк подачі заявок інвесторами, який не може перевищувати двох місяців, тощо

Зі змісту вказаних норм вбачається, що інвестор як учасник у справі про банкрутство заявляється в рамках процедури санації і сама участь такого суб`єкта у справі про банкрутство обумовлена саме їх участю в оздоровленні фінансового стану боржника.

Водночас, участь інвестора поза процедурою санації боржника Законом України « Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діяла до 19.01.2013) не передбачена.

При цьому слід зазначити, що статус інвестора потребує формалізації і суб`єкт отримує такий статус з моменту винесення суддею господарського суду ухвали про залучення його до справи в якості інвестора. Суб`єкт стає повноцінним учасником справи (інвестором) саме після постановлення ухвали про залучення його до справи, тоді як усні чи письмові домовленості щодо інвестування без такого процесуального рішення суду цього статусу не надають та носять декларативний характер.

Крім того, відповідно до абзаців 4 та 5 частини 1 статті 29 Закону про банкрутство в редакції, що діяла до 19.01.2013) у разі наявності інвесторів план санації розробляється за участю інвесторів та підписується інвесторами. Інвестор - особа, яка приймає рішення щодо внесення власних, позичених та залучених майнових і інтелектуальних цінностей в об`єкти інвестування та несе відповідальність за невиконання своїх зобов`язань.

Частиною 6 зазначеної статті встановлено, що план санації вважається схваленим, якщо він підтриманий на засіданні комітету кредиторів більш як половиною голосів кредиторів - членів комітету кредиторів.

Другим абзацом частини 7 статті 29 Закону про банкрутство (в редакції, що діяла до 19.01.2013) встановлено, що схвалений комітетом кредиторів план санації (зміни до нього) та протокол засідання комітету кредиторів про введення процедури санації подаються арбітражним керуючим до господарського суду.

Частиною 8 Господарський суд статті 29 Закону про банкрутство (в редакції, що діяла до 19.01.2013) передбачено, що суд затверджує схвалений та погоджений план санації боржника і виносить ухвалу про затвердження плану санації.

Отже, виходячи зі змісту вказаних норм, реалізувати свої функції інвестора задля отримання бажаного матеріального результату інвестор може лише за наявності розробленого за його участю, схваленого та погодженого кредиторами, а потім затвердженого судом плану санації. А тому за відсутності такого плану санації відсутні підстави стверджувати про можливість порушення прав інвестора у справі про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент здійснення ним оплати на користь кредиторів (у 2017 році - заборгованості перед ТОВ «ЕСК «Еско-Північ» у розмірі 230000,00 грн; у 2017 – заборгованості перед Полтавським обласного центром зайнятості на суму 58 610,70 грн.; у 2020 році- заборгованості перед ГУ ПФУ в Полтавській області у розмірі 1 372 641,87 грн.; у 2020 році - заборгованості перед ГУ ДПС у Полтавській у розмірі 792 808,99 грн., всього на суму 2 454 061,56 грн.) розробленого ним плану санації (вх. № 11296 від 02.09.25) ще не існувало, а тому оплата заборгованості ОСОБА_1 перед кредиторами здійснювалось ним з метою отримання статусу кредитора та не пов`язана із інвестуванням у процесі санації. Чинний затверджений судом план санації, в рамках якого інвестор міг би реалізувати свої функції, відсутній.

Крім того, слід зазначити, що Верховний Суд у своїх постановах (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 р. у справі №390/34/17 (провадження №61 22 315сво18), постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.04.2019 р. у справі №903/394/18 та від 17.11.2018 у справі №911/205/18) наголошував, що поведінка учасників господарських та цивільних правовідносин не повинна суперечити принципу venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), який базується ще на римській максимі — «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці)».

ОСОБА_1 , стверджує про те, що у разі заміни ОСОБА_1 як кредитора у даній справі на ОСОБА_6 будуть порушені його права інвестора.

Разом з цим, як вже зазначалося, на момент здійснення ним оплат на користь кредиторів ( у 2017 та 2020 роках) розробленого ним плану санації (вх. № 11296 від 02.09.25) ще не існувало, а тому оплата заборгованості ОСОБА_1 перед кредиторами здійснювалось ним з метою отримання статусу кредитора, а не як інвестором.

До того ж, ОСОБА_1 наполягає на тому, що він є саме інвестором, а не конкурсним кредитором, при цьому ОСОБА_1 звертає увагу на те, що у статті 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора, проте інвестор не є первісним кредитором і це відноситься і до ст.517 Цивільного кодексу України.

Водночас, стверджуючи про відсутність статусу конкурсного кредитора та наявність лише статусу інвестора, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі заперечує проти заміни його як конкурсного кредитора на ОСОБА_6 , тобто заперечує проти втрати ним саме статусу конкурсного кредитора.

При цьому здійснення заміни конкурсних кредиторів на ОСОБА_1 на загальну суму 2 454 061,56 грн. відбувалось саме за його заявами із посиланням на норми, які регулюють заміну кредитора в матеріальних та процесуальних правовідносинах, що, зокрема, вбачається зі змісту постанов Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 та від 26.09.2024 у даній справі.

Зазначена поведінка ОСОБА_1 суперечить його попередній поведінці, а отже така поведінка не узгоджується із принципом venire contra factum proprium.

Необхідно зазначити, що Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в апеляційній скарзі вказує на те, що у даному випадку не відбулось вибуття Управління із матеріальних правовідносин з боржником ПАТ БК “Букрос” і як наслідок не відбулась заміна на правонаступника ОСОБА_4 , оскільки погашення заборгованості згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” покладено на страхувальника ПАТ БК “Букрос” і є особистим зобов`язанням, водночас, згідно з даних підсистеми ІКІС ПФУ “Відомості з реєстру страхувальників” в органах Пенсійного фонду України ОСОБА_6 на обліку не перебуває, а отже не є страхувальником чи застрахованою особою у розумінні Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, у зв`язку з чим 1058507,10 грн заборгованості зі страхових внесків та з відшкодування наукових пенсій були віднесені до невизначених платежів.

Однак колегія суддів не може погодитися із такими посиланнями, керуючись таким.

В Преамбулі Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діяла до 19.03.2013) зазначено, що цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Отже, метою процедури відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом є саме задоволення вимог кредиторів.

Як вже зазначалося, вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до Боржника були задоволені ОСОБА_6 , тобто мета процедури відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом відносно кредитора Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області була досягнута.

Водночас, стверджуючи, що ОСОБА_6 не є страхувальником, у зв`язку з чим сплачені ним кошти були віднесені до невизначених платежів, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зазначені кошти платнику не повернуло.

До того ж, Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області як апелянт у справі, не навело жодних доводів щодо того, яким чином оскаржуване рішенням порушує його права та законні інтереси, враховуючи обставину отримання Управлінням від ОСОБА_6 коштів в рахунок погашення заборгованості Боржника перед цим кредитором.

Також Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до частини 12 статті 21 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в редакції, чинній до 19.01.2013, розрахунки з кредиторами, вимоги яких включені до реєстру, проводяться керуючим санацією починаючи з дати, зазначеної у затвердженому господарським судом плану санації, в порядку черговості, установленому статтею 31 цього Закону. Погашення заборгованості таким чином суперечить нормам спеціального закону та порушує порядок черговості задоволення вимог кредиторів.

Однак такі твердження вказаного апелянта є безпідставними, оскільки, як вже зазначалося, матеріали справи свідчать про те, що чинний затверджений судом план санації в рамках даної справи відсутній.

Також Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в апеляційній скарзі зазначає, що Закон про банкрутство визначає особливий порядок погашення вимог конкурсних кредиторів у процедурі санації залежно від способу, визначеного планом санації боржника (зокрема й шляхом виконання зобов`язань боржника третіми особами) і такий порядок, з урахуванням принципу щодо переваги застосування спеціальних норм права над загальними, виключає можливість припинення зобов`язання боржника шляхом його виконання третьою особою у порядку частини першої статті 528 ЦК України.

Однак, як вже зазначалося, відповідно до висновків Верховного Суду, викладеними у постанові від 10.07.2024 у справі №18/257, застосування за аналогією закону норм частини третьої статті 528 ЦК України при розгляді справи про банкрутство боржника у процедурі санації є можливим у разі виконання у процедурі санації зобов`язань товариства-боржника виключно його акціонером за наявності виняткових обставин, а саме: обставин тривалого перебування боржника у процедурі санації без затвердження плану санації, зокрема, з підстав його несхвалення зборами кредиторів. В даному випадку наявні всі вищенаведені виняткові обставини для застосування частини 3 статті 528 ЦК України, про що вже зазначалося.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд, постановляючи оскаржувану ухвалу в частині відмови у задоволенні заяви про заміну кредитора у справі №18/257 - ОСОБА_1 на ВАЛІ МАРУФ ( ОСОБА_3 ) як правонаступника, порушив норми законодавства та неповністю встановив обставини, які мають значення для справи.

В решті ухвала місцевого господарського суду є законною та обґрунтованою.

Отже, ухвалу місцевого господарського суду слід скасувати в частині відмови у задоволенні заяви про заміну кредитора у справі №18/257 - ОСОБА_1 на ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) як правонаступника та ухвалити в цій частині нове рішення, яким заяву про заміну кредитора — ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на правонаступника — ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити. Замінити кредитора у справі №18/257 - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на його правонаступника ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) (Дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 Громадянство: ОСОБА_5 , Посвідка на постійне проживання: № НОМЕР_3 від 11.07.2024, РНОКПП: НОМЕР_1 , Адреса реєстрації/проживання: АДРЕСА_1 ) щодо вимог у розмірі 2 454 061,56 грн.

В решті оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 269, 270, 271 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу керуючої санацією ПАТ БК “БУКРОС” Тищенко О.І. (вх. №660П/1) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 02.04.2026 у справі № 18/257 задовольнити.

Апеляційну скаргу ВАЛІ МАРУФ (вх. №804П/1) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 02.04.2026 у справі № 18/257 задовольнити.

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вх. № 881П/1) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 02.04.2026 у справі № 18/257 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 02.04.2026 у справі № 18/257 скасувати в частині відмови у задоволенні заяви про заміну кредитора у справі №18/257 - ОСОБА_1 на ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) як правонаступника та ухвалити в цій частині нове рішення, яким заяву про заміну кредитора — ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на правонаступника — ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити.

Замінити кредитора у справі №18/257 - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на його правонаступника ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) (Дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 Громадянство: ОСОБА_5 , Посвідка на постійне проживання: № НОМЕР_3 від 11.07.2024, РНОКПП: НОМЕР_1 , Адреса реєстрації/проживання: АДРЕСА_1 ) щодо вимог у розмірі 2 454 061,56 грн.

В решті ухвалу господарського суду Полтавської області від 02.04.2026 у справі № 18/257 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 05.06.2026.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя І.А. Шутенко