Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №595/23/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 595/23/26 пров. № А/857/11597/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.,

суддів: Заверухи О.Б., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судових засідань – Демидюк О.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 03 лютого 2026 року (головуючий суддя: Содомора Р.О., місце ухвалення – м. Бучач) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови, –

встановив:

ОСОБА_1 , 08.01.2026 звернувся до суду з позовом, в якому, просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1909335 від 03 листопада 2025 року, згідно якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 850 грн, та провадження у справі закрити.

Обґрунтовує позов тим, що про існування оскаржуваної постанови позивач фактично дізнався лише після надходження постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження щодо примусового стягнення штрафу. До цього моменту позивачу не вручали копію постанови серії ЕГА № 1909335, належним чином не повідомляли про її винесення та не забезпечили можливості своєчасно реалізувати право на оскарження і захист. Таким чином, висновок про вчинення позивачем правопорушення за ст. 183 КУпАП зроблено формально, без належного встановлення суб`єктивної сторони правопорушення (умислу), тоді як саме умисел на повідомлення завідомо неправдивої інформації є обов`язковою ознакою складу цього правопорушення. На підставі наведеного просить поновити строк на оскарження постанови, скасувати постанову серії ЕГА № 1909335, а провадження у справі закрити.

Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 03 лютого 2026 року позов задоволено.

Поновлено строк для оскарження постанови серії ЕГА № 1909335 від 03 листопада 2025 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ст. 183 КУпАП.

Скасовано постанову серії ЕГА № 1909335 від 03 листопада 2025, винесену інспектором відділення поліції № 2 (м. Бучач) Чортківського районного управління поліції Головного управління поліції в Тернопільській області Боднаруком І.І., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП, із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн, та закрито справу про адміністративне правопорушення.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області 532 (п`ятсот тридцять дві) грн 48 коп. судового збору.

Із цим судовим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги покликається на те, що позивач здійснив завідомо не правдивий виклик поліції, а отже вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 183 КУпАП, оскільки під час розмови з поліцейським ОСОБА_1 , не може чітко вказати, який саме напад здійснений на нього. В один момент позивач говорить, що на нього нападають, через декілька секунд стверджує, що з ним невідомі б`ються, а потім говорить, що йому погрожують, додаючи, що напад відбувся неподалік магазину в період 18-19 год. Коли ж поліцейський запитує, чи потрібна ОСОБА_1 медична чи інша допомога, останній відповів, що не потрібно йому медичної допомоги, «бо він їх здолав».

Позивач, 18.05.2026 подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив апеляційну скаргу відхилити.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.

У відповідності до ч. 3 ст. 268 і ч. 4 ст. 229 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до постанови серії ЕГА № 1909335 від 03.11.2025, близько 18:30 год 30.10.2025 ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння здійснив завідомо неправдивий виклик спеціальних служб, а саме поліції, повідомивши, що йому нанесли тілесні ушкодження, проте такого не було, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП, за що його притягнуто до відповідальності у виді штрафу в дохід держави у розмірі 850 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких доказів на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, матеріали справи не містять, а також не містять доказів наявності ознак суб`єктивної сторони правопорушення, а саме: прямого умислу особи на здійснення завідомо неправдивого виклику працівників поліції, а тому постанова серії ЕГА № 1909335 від 03.11.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн є протиправною та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 183 КУпАП, завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань, тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до приписів статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Тобто, зі змісту вказаних норм слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд апеляційної зазначає, що об`єктивна сторона правопорушення, визначеного ст. 183 КУпАП, яке інкримінується позивачу, полягає у завідомо неправдивому виклику служби, зокрема поліції. При цьому дії особи спрямовані саме на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як, зокрема, поліції. Особа викликає поліцейського нібито для надання допомоги, знаючи наперед те, що у цьому немає ніякої необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Особа, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, та бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 , 30.10.2025 вчинив завідомо неправдивий виклик поліції, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідач покликається на те, що 30.10.2025, позивач, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, здійснив завідомо неправдивий виклик спеціальних служб, а саме поліції, повідомивши, що йому нанесли тілесні ушкодження, проте такого вчинено щодо ОСОБА_1 не було, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП, за що його притягнуто до відповідальності у виді штрафу в дохід держави у розмірі 850 грн.

Однак, з такими твердженнями відповідача суд апеляційної інстанції не погоджується з огляду на таке.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, позивач покликається на те, що ця постанова є необґрунтованою та незаконною, а накладення адміністративного стягнення на нього є безпідставним, оскільки позивач телефонував на номер « 102» у зв`язку з тим, що нього був здійснений напад.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що подія про яку описану в оскаржуваній постанові датована 30.10.2025, разом з тим ця постанова складена 03.11.2025.

Однак, суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідачем не надано доказів, які саме заходи вживалися працівниками поліції між цими датами, які надали правові підстави для висновку про неправдивий виклик спеціальних служб, а саме поліції.

Тобто, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що поліцейським, перед винесенням відносно позивача постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, було перевірено та надано належну правову оцінку обставинам, які зумовили ОСОБА_1 30.10.2025 зателефонувати на лінію « 102».

Натомість, пояснення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продавця магазину с. Зубрець, які відібрані працівниками відділення поліції № 2 Чортківського РУП в Тернопільській області від 03.11.2025, не можуть бути безмовним доказом того, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, яке ставиться йому у вину.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що суб`єктивна сторона правопорушення, яке ставиться у вину позивачу, характеризується наявністю прямого умислу. Тобто, особа, повідомляючи певну інформацію поліції, усвідомлює, що вона є неправдивою, та бажає безпідставного виїзду на місце виклику працівників поліції.

Разом з тим, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджено факту наявності у позивача прямого умислу на вчинення завідомо неправдивого виклику поліції, оскільки такий виклик був зумовлений суб`єктивним сприйняттям позивача загрози його безпеці.

Отже, аналіз фактичних обставин справи, установлених під час її розгляду, у їх взаємному зв`язку та сукупності, та мотивів, покладених в основу оскаржуваної постанови, надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку про недоведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст. 183 КУпАП.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки доказів вчинення позивачем завідомо неправдивого виклику поліції відповідачем не надано, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Щодо покликання апелянта на пропуск позивачем строку звернення до суду, то суд апеляційної інстанції зазначає, що такий не пропущений, оскільки представник позивача отримав копію постанови у відповіді на адвокатський запит у Бучацькому відділі ДВС у Чортківському районі Тернопільської області 29.12.2025, після чого, 08.01.2026 подав позов до суду.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Національної поліції в Тернопільській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.

Керуючись ст. ст. 286, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд –

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 03 лютого 2026 року у справі № 595/23/26 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. М. Гінда

судді О. Б. Заверуха

Т. В. Онишкевич

Повне судове рішення складено 05.06.26