Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №334/2497/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 05.06.2026

Справа № 334/2497/26

Провадження № 2/334/2451/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

у складі: головуючого судді Іскова Д.О.,

за участі секретаря судового засідання Прийменко А.В.,

розглянувши у підготовчому засіданні в місті Запоріжжі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

18 березня 2026 року до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 5000000,00 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.11.2025 року ОСОБА_2 отримав від позивача в позику грошові кошти у розмірі 5000000,00 гривень, про що власноручно склав розписку.

Строк повернення позики настав 30.12.2025 року.

У вказаний період відповідач грошові кошти за позикою не повернув, чим порушив свої договірні зобов`язання.

На прохання позивача про добровільну сплату боргу ніяким чином не відреагував.

З урахуванням викладеного, просить стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 5000000,00 гривень.

20.03.2026 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

14.05.2026 року позивачем подано до суду оригінал боргової розписки від 12.11.2025 року.

03.06.2026 року позивачем подані письмові пояснення у справі, в яких зазначено, що після подачі позову відповідачем ОСОБА_2 частково сплачено суму боргу у розмірі 311512,00 гривень. Сума боргу станом на 03.06.2026 року становить 4688488,00 гривень, про що вони з відповідачем склали спільну угоду.

У зв`язку з зазначеним просить зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача на його корисить борг у розмірі 4688488,00 гривень та судові витрати.

03.06.2026 року відповідачем подано до суду письмові пояснення у справі, в яких зазначно, що після подачі позову ОСОБА_1 він частково сплатив суму боргу на користь позивача у розмірі 311512,00 гривень. Сума боргу станом на 03.06.2026 року становить 4688488,00 гривень, про що вони з позивачем склали спільну угоду.

Позовні вимоги визнає, а тому просить стягнути з нього лише 50% судового збору.

Дослідивши матерали справи та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У відповідності до ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судом встановлено, 12.11.2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 5000000,00 гривень, про що власноручно склав розписку.

Сторони узгодили строк повернення позики - 30.12.2025 року.

У вказаний період відповідач грошові кошти за позикою не повернув, чим порушив свої договірні зобов`язання.

На прохання позивача про добровільну сплату боргу відповідач не відреагував, у зв`язку з чим позивач вимушений був звернутися до суду.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов`язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від позивача певних грошових сум.

Відповідно до статті 545 ЦК, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

В обумовлений договором строк відповідач не повернув грошові кошти в повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 4688488,00 гривень.

Наявність оригіналу боргової розписки у позивача (кредитора), яку за клопотанням позивача ОСОБА_1 було долучено до матеріалів цієї справи свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане відповідачем.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його \мов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша стаття 1049 ЦК України).

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Згідно до частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідач ОСОБА_2 визнав позовні вимоги до розгляду справи по суті, про що подав відповідну заяву.

На даний час відповідач не виконав зобов`язання і заборгованість за договорами не погасив, що є порушенням законних прав позивача а тому, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

При зверненні до суду з вказаним позовом ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 16640,00 гривень відповідно до платіжної інструкції на переказ коштів №59Т004ZL9 від 16.03.2026 року.

З огляду на вищевказані положення Закону, суд доходить до висновку, що позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, тобто 8320,00 гривень (16640,00 х 50 %), а інші 50 відсотків сплаченого судового збору у сумі 8320,00 гривень підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями: 12, 13, 76, 77, 81, 258-259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 4688488 (чотири мільйони шістсот вісімдесят вісім тисяч чотириста вісімдесят вісім) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 8320,00 гривень.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області повернути ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 8320,00 гривень, сплачений відповідно до платіжної інструкції на переказ коштів №59Т004ZL9 від 26.03.2026 року.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Ісаков Д.О.