Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №755/88/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/88/26

Провадження №: 2/755/67/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" травня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.,

при секретарі - Мовчан А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якому просить суд: позбавити батьківських прав громадянку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно її малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; позбавити батьківських прав громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно його малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що її дочка ОСОБА_2 , 1989 р.н., з 2012 року проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з гр. ОСОБА_3 , 1979 р.н. Від вказаних відносин в них народилась дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, складено відповідний актовий запис № 1824. Після народження дитини, одразу з пологового будинку позивач забрала дочку з онукою проживати до себе. Через незначний проміжок часу відповідач-1 разом з дитиною переїхала проживати за місцем своєї реєстрації. Через тиждень вона дізналась, що дочка зловживає наркотичними засобами і тоді остання одразу забрала онуку до себе додому. Впродовж року відповідач-1 іноді приходила навідати дитину. Батько дитини, ОСОБА_3 , 1979 р.н. з самого народження дочки участі у вихованні дитини не приймав, і жодного разу не навідав дитину, матеріально не допомагав. З 2023 року і мати дитини, ОСОБА_5 , перестала взагалі цікавитись життям дитини. Відповідач-1 та відповідач-2 з дочкою не проживають, вихованням та утриманням не займаються, не цікавляться її життям та здоров`ям, інтересами, не беруть участі у фізичному, духовному та моральному розвитку дитини, матеріально не утримують. Весь час її малолітня онука, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з позивачем і перебуває на повному її утриманні. Відповідачі ніяким чином не піклуються про дитину, не проявляють заінтересованості в її подальшій долі, не цікавляться успіхами доньки, станом здоров`я, не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , не мають будь-якого спілкування з дитиною та позбавили будь-якого зв`язку з ними. Останні ніде не працюють, обидва наркозалежні і перебувають на обліку в наркологічному диспансері. Відповідачі покладених законом на батьків обов`язків, не виконують, не беруть педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні дочки. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідачів. 18.11.2025 ОСОБА_2 написала нотаріально завірену заяву про те, що надає згоду на позбавлення її батьківських прав на малолітню дочку, дає згоду на оформлення опіки ОСОБА_1 , 1968 р.н., та просить розгляд питання про позбавлення батьківських прав проводити за її відсутності. Таким чином, батьки свідомо нехтують своїми обов`язками. Враховуючи викладене та в інтересах онуки, позивач звернулась до служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації з заявою про тимчасове влаштування малолітньої ОСОБА_4 у її родину, у зв`язку з чим був виданий наказ від 22.09.2025 № 19 «Про тимчасове влаштування дитини». З метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дитини позивач вважає за необхідне вирішити питання про позбавлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , батьківських прав.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 16.01.2026 відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання з повідомлення учасників справи. Сторонам роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки. Зобов`язано Орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації подати до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору в строк до закінчення підготовчого судового засідання.

Відповідачі копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви та доданими до неї документами не отримали. Конверти повернулися до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній».

11.03.2026 до суду від Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації надійшла заява, у якій Служба просить суд розглядати справу у відсутність їх представника, позовні вимоги підтримують. До вказаної заяви також долучено висновок Органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 26.02.2026 № 103/1855.

02.04.2026 до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява, у якій остання просить провести підготовче судове засідання у її відсутність, вимоги позовної заяви підтримує, уточнень до позову не має, мирову угоду укласти не бажає. Також, у заяві зазначила, що нею повідомлені всі відомі обставини. Просить призначити справу до судового розгляду по суті.

Цього ж дня, до суду від позивача ОСОБА_1 додатково надійшла заява в якій остання просить суд розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02.04.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, повторно, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, суд про причини не явки не повідомили, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалися.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явились, у поданих заявах просили справу розглянути у їх відсутність.

Відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи, та за згодою сторони позивача ухвалити заочне рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якої записані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1824 (а.с.14).

Відповідно до наказу служби у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 22.09.2025 № 19, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , влаштовано до родини бабусі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 тимчасово на період з 26.08.2025 по 26.02.2026, чи до вибуття, або вирішення питання про форму влаштування дитини (а.с.12).

Відповідно до актового запису про народження, ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьками записані ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , актовий запис № 2860 (а.с.20).

Згідно заяви від 13.12.2025 складеною ОСОБА_8 , сусідкою за адресою місця проживання дитини, якою підтверджує той факт що ОСОБА_2 не займається дитиною ОСОБА_4 . Дитиною піклується бабуся (а.с.17).

Згідно заяви від 13.12.2025 складеною ОСОБА_9 , сусідкою за адресою місця проживання дитини, якою підтверджує той факт, що ОСОБА_5 , не займається вихованням та життєзабезпеченням дитини - ОСОБА_4 , дитиною піклується бабуся, ОСОБА_1 (а.с.18).

Згідно заяви від 13.12.2025 складеною ОСОБА_10 , сусідкою за адресою місця проживання дитини, якою підтверджує той факт, що ОСОБА_5 , не займається вихованням дитини - ОСОБА_4 , дитиною піклується бабуся ОСОБА_1 (а.с.19).

Згідно декларації № 001-3ТНК-Т310 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, законним представником ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 (а.с.16).

Як вбачається з характеристики на ОСОБА_4 , учениці 5-А класу Гімназії № 126 Дніпровського районну міста Києва, ОСОБА_4 навчається у школі з першого класу. Зарекомендувала себе як старанна, дисциплінована, працелюбна, уважна учениця. Має навчальні досягнення достатнього рівня. Навчається в повну міру своїх сил. Має добрий загальний розвиток. Багато читає. До виконання громадських доручень ставиться сумлінно. Скромна , весела, товариська, стримана, дисциплінована. Правила поведінки завжди свідомо виконує. Користується повагою серед викладачів. Має багато друзів, підтримує дружні стосунки з багатьма учнями. Мама не приділяє належну увагу вихованню дочки. Бабуся активно цікавилася навчанням дитини, постійно допомагала у навчанні, систематично відвідувала зустрічі батьків (а.с.11)

Відповідно до нотаріально посвідченої заяви від 18.11.2025 ОСОБА_2 , надала згоду на позбавлення її батьківських прав на її малолітню дочку у зв`язку з життєвими обставинами та дає згоду на оформлення над нею опікунства - ОСОБА_1 , 1968 р.н. Вказала, що на час розгляду питання про позбавлення її батьківських прав в суд з`являтися не буде (а.с.10).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Згідно з частинами другою, третьою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У частині першій статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику ЄСПЛ як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ч.4 ст. 19 Сімейного Кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав тощо обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який згідно з ч.5 ст. 19 подає суду письмовий висновок щодо розв`язування спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Висновком Дніпровської районної в місті державної адміністрації, як Органу опіки та піклування № 103-1855 від 26.02.2026, виходячи з наявних матеріалів справи, враховуючи думку дитини та рекомендації комісії з питань прав дитини Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з тим, що вони ухилилися від виховання та утримання дитини.

Згідно вказаного висновку, на час розгляду зазначеного питання Комісією встановлено, що малолітня ОСОБА_4 , 2015 р.н., майже від самого народження проживає з бабусею ОСОБА_2 , яка самостійно займається її вихованням та утриманням. Дитина та бабуся проживають за адресою АДРЕСА_1 . В квартирі створено належні умови для проживання та виховання дитини. Відповідно до наказу Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 22.09.2025 № 19, малолітня ОСОБА_4 , яка залишилася без батьківського піклування, влаштована в родину бабусі, ОСОБА_1 , тимчасово на період з 26.08.2025 по 26.02.2026 до вирішення питання постійного влаштування дитини. Мати дитини, ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , з донькою не проживає, вихованням утриманням не займається, не цікавиться її життям та здоров`ям, інтересами, не бере участі у фізичному, духовному та моральному розвитку малолітньої. 18.11.2025 громадянка надала нотаріальну заяву про те, що вона не заперечує проти позбавлення її батьківських прав відносно доньки, розгляд питання про позбавлення батьківських прав проводити за її відсутності. Батько дитини, ОСОБА_3 , остання відома адреса проживання АДРЕСА_2 , на засіданні Комісії запрошений належним чином, але не з`явився, будь-яких повідомлень щодо участі його у вихованні та утриманні дитини до служби у справах дітей та сім`ї не надав. Малолітня, ОСОБА_4 , навчається в п`ятому класі гімназії № 126 Дніпровського району м. Києва. Відповідно до характеристики, наданої адміністрацією гімназії, мати не приділяє належну увагу вихованню дочки. На засіданні Комісії малолітня ОСОБА_4 підтримала заяву бабусі про позбавлення батьківських прав її батьків та повідомила, що вони не займаються її вихованням та утриманням, не цікавляться її життям, навчанням.

Конвенцією про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної Ради УРСР № 798 від 27.02.1991 визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дітей та несуть відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Як роз`яснено у пунктах 16, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постанові Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 724/743/15-ц (провадження № 61-16157св18) сформульовано висновки про те, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до статті 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У частині першій статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику ЄСПЛ як джерело права.

У рішенні від 16.07.2015 у справі «Мамчур проти України», Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України», зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

У рішенні від 10.09.2019 у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

У справі «Хант проти України» від 07.12.2006 Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Під час розгляду даного цивільної справи було установлено, що відповідачі свої батьківські обов`язки щодо доньки не виконують, матеріальної допомоги не надають, не піклується про стан її здоров`я, фізичний, моральний і духовний розвиток, не цікавляться її життям та не спілкується з донькою. Відповідачі фактично самоусунулися від виконання своїх батьківських обов`язків.

Аналізуючи вищевикладені доводи, оцінюючи докази в їх сукупності, з позиції належності та допустимості кожного з них, суд доходить висновку, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, батьківських прав відносно їх малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Тобто, відповідачі не позбавлені можливості все ж таки змінити своє ставлення до дитини та її виховання і у подальшому поставити питання про поновлення у батьківських правах (стаття 169 СК України), а також не позбавлені можливості звернутись до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною (ст. 168 СК України).

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 51 Конституції України, Конвенцією про права дитини, ст.ст. 7, 150, 164, 166, 181, 182, 191 СК України, ст. 65 ЦК України, ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», Постановою Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст.ст. 2, 10, 76, 77-81, 89, 209, 210, 223, 247, 265, 280-282, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_3 ), третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації (код в ЄДРПОУ: 37397237, вул. Харківське шосе, 4-А, м. Київ) про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянку України, батьківських прав відносно її малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянина України, батьківських прав відносно його малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 211,20 грн, в рівних частка з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 05.06.2026.

Суддя: