Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №760/27244/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:760/27244/25

Провадження №: 2-о/755/24/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" травня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарі - Мовчан А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Київській відділ державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення факту смерті особи в певний час, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник, ОСОБА_1 , звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва, із заявою, в якій, з урахуванням уточнення просить суд: встановити факт смерті «27».04.2012 (в КМЛК АДРЕСА_1 ) громадянина « ОСОБА_2 », « ІНФОРМАЦІЯ_1 ; внести зміни в актовий запис про смерть № 8227 від «04».05.2012 у прізвищі померлого: з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_2 », та у даті народження; з «1943 року» на « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що 16.11.2012 рішенням Солом`янського районного суду м. Києва у справі №2609/11459/12 була задоволена заява ОСОБА_1 (до зміни прізвища ОСОБА_3 ) про визнання безвісно відсутнім співвласника частині, належного їм обом, будинку по АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 . В квітні-травні 2015 року заявник, був ознайомлений з висновками матеріалів ЖРЗПЗ чергової частини Солом`янського РУ ГУМВС України в м. Києві за № 19756 від 21.10.2010 та оперативно-розшукової справи (категорії «Розшук») за № 09-2025 від 01.11.2010 щодо безвісно зниклого ОСОБА_2 , 27.05.1942, за якими останній, як ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 по АДРЕСА_3 в КМЛК № 4 в 2-му хірургічному відділенні, відповідно до протоколу розтину патологоанатома цієї лікарні за № 195, та труп якого 11.07.2012, під прізвищем « ОСОБА_2 », був похований на Північному кладовищі м. Києва в могилі № НОМЕР_1 , як незатребуваний рідними. Так, відповідно до протоколу пред`явлення фототаблиці з зображенням трупа для впізнання від 06.04.2015, працівниками СКР Солом`янського РУ ГУМВС України в м. Києві була проведена процедура впізнання попередньо виявленого невпізнаного трупу чоловічої статі - ОСОБА_2 , яким виявився ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Воронеж РФ, у зв`язку з чим, 08.04.2015 оперативно-розшукова справа № 09-2025 від 01.11.2010 була закрита. Зазначені обставини підтверджені також листом Солом`янського УП ГУНП у м. Києві № 274368-2025 від 17.07.2025. Згідно відповіді КНП «Київська міська клінічна лікарня № 4» від 29.07.2025 № 1003, свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 04.05.2012 видано на ім`я не ОСОБА_2 , а іншої особи. Листом Київського відділу державної реєстрації смерті ЦМУ МЮ (м. Київ) № 2651/33.12-58 від 04.09.2025 підтверджується смерть ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , 1943 р.н, про що складено актовий запис про смерть № 8287 від 04.05.2012 з видачею свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 04.05.2012. Листом Київського відділу реєстрації смерті ЦМУ МЮ (м. Київ) № 2798/33.12.-58 від 12.09.2025 у заяві представника ОСОБА_1 про встановлення факту смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 (в КМЛК № 4 по вул. Солом`янській, 17, м. Києва) громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та внесення змін в актовий запис про смерть № 8287 від 04.05.2012 у прізвищі померлого: з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_2 », та у даті народження: з «1943 року» на « ІНФОРМАЦІЯ_4 », було відмовлено з процедурних питань. З огляду на наведене, слід прийняти про доведеність факту смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 27.05.1942, але похованого, як ОСОБА_2 , 1943 р.н. У зв`язку з наведеним, з метою встановлення в судовому порядку факту смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , саме як « ОСОБА_2 », замість « ОСОБА_2 », із внесенням відповідних замін до актового запису про його смерть (щодо прізвища та дати народження), а також для фактичного припинення його статусу, як безвісно зниклого, у тому числі, для створення передумов вирішення майнових прав ОСОБА_1 , що частини нерухомого майна померлого в порядку набувальної давності, та враховуючи до уваги етично-моральні засади обставин справи, а саме, для приведення до ладу місця поховання останнього під його справжнім ім`ям, а не номером № 5218, виникла необхідність звернення до суд із зазначеною заявою.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва дану заяву передано за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Києва.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17.12.2025 заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду у порядку окремого провадження, призначено судове засідання та витребувано докази у справі.

15.01.2026 з Київського відділу державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) до суду надійшли витребувані докази, а саме: актовий запис про смерть ОСОБА_2 № 8287 від 04.05.2012.

11.02.2026 з Державної прикордонної служби України до суду надійшов лист на виконання ухвали суду про витребування доказів.

16.02.2026 з Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), до суду надійшов лист на виконання ухвали суду про витребування доказів.

18.02.2026 з КНП «Київська міська клінічна лікарня №4, до суду надійшли витребувані докази, а саме: довідка про причину смерті, та свідоцтво ОСОБА_2 (а/з про смерть №8287 від 04.05.2012).

19.02.2026 з Державної прикордонної служби України до суду надійшов лист на виконання ухвали суду про витребування доказів.

19.02.2026 з Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області, до суду надійшов лист на виконання ухвали суду про витребування доказів.

24.02.2026 з Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) до суду надійшов лист на виконання ухвали суду про витребування доказів.

26.02.2026 з Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області, до суду надійшов лист на виконання ухвали суду про витребування доказів та витребувані докази.

02.03.2026 з Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), до суду надійшов лист повторно, на виконання ухвали суду про витребування доказів.

Цього ж дня, з Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області до суду надійшов лист на виконання ухвали суду про витребування доказів.

10.03.2026 від представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 до суду надійшла заява про уточнення вимог заяви від 30.09.2025 та заява про розгляд справи без участі.

12.03.2026 з Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) до суду надійшов лист в якому просять суд розгляд справи проводити за відсутності їхнього представника та постановити рішення відповідно до чинного законодавства.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13.03.2026 прийнято заяву ОСОБА_1 від 06.03.2026 (Вх. 12747 від 10.03.2026) про уточнення вимог заяви.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13.03.2026 витребувано докази у справі.

24.04.2026 з Державної прикордонної служби України до суду надійшов лист на виконання ухвали суду про витребування доказів.

30.04.2026 з Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до суду надійшов лист на виконання ухвали суду про витребування доказів.

07.05.2026 з Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області до суду надійшов лист на виконання ухвали суду про витребування доказів.

08.05.2026 з Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до суду надійшов лист на виконання ухвали суду про витребування доказів.

20.05.2026 від представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 до суду надійшла заява про приєднати до матеріалів справи доказів та заява про розгляд справи у його відсутність, у якій додатково вказав, що підтримує в повному обсязі заяву та просить її задовольнити.

В судове засідання учасники справи не з`явились, подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутність.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, доходить наступного.

Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якому розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 2 статті 315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого поряду їх встановлення.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі - постанови Пленуму) із змінами та доповненнями від 25.05.1998, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Як убачається з матеріалів справи, заявником у справі є громадянин України ОСОБА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України, виданого 04.11.1997 Залізничним РУ ГУМ МВС України в м. Києві (а.с.7).

Згідно договору від 17.04.1992 посвідченого державним нотаріусом Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори Бочковою Н.Г., гр. ОСОБА_6 продала гр. ОСОБА_7 2/3 частини житлового будинку що знаходиться в АДРЕСА_2 розташованого на земельній ділянці 568 кв.м (а.с.12).

Згідно з свідоцтвом про переміну прізвища, імені, по батькові серії НОМЕР_3 від 06.06.1994, виданого відділом реєстрації актів громадського стану Залізничної районної державної адміністрації, ОСОБА_7 перемінив прізвище на ОСОБА_8 (а.с.13).

Згідно договору від 26.03.1975 ОСОБА_2 купив 1/3 частину житлового будинку загальною житловою площею 49,5 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_2 (а.с.14-15).

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 16.11.2012 заяву ОСОБА_1 задоволено та визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , безвісно відсутнім (а.с.9-10).

06.04.2015 начальником СКР ВКР Солом`янського РУ ГУМС України було складено протокол пред`явлення фототаблиці з зображенням трупа для впізнання особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , смерть якого зареєстровано як ОСОБА_2 , згідно якого свідок ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , заявила, що незатребуваний труп, зображений на фототаблиці є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що народився в м. Воронеж, російської федерації та проживав за адресою: АДРЕСА_4 , якому свідок надавала допомогу в оформленні документів на лікування в квітні 2012 року до лікарні № 4 м. Києва, як особі, що зверталася за допомогою до ордену «Сестри святої Марії» католицької церкви (а.с.11).

Листом Київського відділу реєстрації смерті ЦМУ МЮ (м. Київ) № 2798/33.12.-58 від 12.09.2025 у заяві представника ОСОБА_1 про встановлення факту смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та внесення змін в актовий запис про смерть № 8287 від 04.05.2012 у прізвищі померлого: з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_2 », та у даті народження: з «1943 року» на « ІНФОРМАЦІЯ_4 », фактично відмовлено (а.с.23).

Згідно з листом Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 24.04.2026 № 705/24.4-72, за даними Державного реєстру актів цивільного стану та за результатами перевірки встановлено відсутність будь-яких актових записів по відділу про народження, шлюб, батьківство відносно гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Одночасно, за даними Державного реєстру акту цивільного стану громадян виявлено актовий запис про шлюб відносно гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № 850 від 28.05.1975 складений Голосіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (а.с.112).

Відповідно п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно ст.318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Як роз`яснено в пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин, а також вказати вірну заінтересовану особу - орган РАЦС.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ЦК України та ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ЦК України, актами цивільного стану є, зокрема, смерть.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 ЦК України, реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.

Відповідно до пункту 12 Розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану, при державній реєстрації смерті невпізнаних осіб до актового запису про смерть уносяться тільки ті відомості, які містяться у лікарському свідоцтві про смерть. При встановленні надалі відомостей про померлого, яких бракувало, зміни і доповнення до актового запису про смерть уносяться згідно із законодавством, яке регулює порядок внесення змін, поновлення та припинення дії актових записів цивільного стану, на підставі висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану за наявності протоколу впізнання трупа.

Судом встановлено, що факт смерті ОСОБА_2 належним чином зафіксовано свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданим відділом реєстрації смерті в м. Києві, актовий запис № 8287.

Статтею 49 Цивільного кодексу України визначено, що Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Як роз`яснено в абз.2 п.3, п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 «Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану» від 07.07.1995, суд розглядає заяви про встановлення неправильності запису в акті громадянського стану як у випадках не виправлення органами реєстрації актів громадянського стану помилок, допущених при складанні актового запису, так і при відмові зазначених органів внести в ці записи передбачені законодавством зміни (прізвища, імені, по батькові тощо) і доповнення (наприклад, про національність і громадянство батьків). Суд постановляє рішення про неправильність запису в акті громадського стану, саме в тій частині цього запису, в якій встановлено неправильність, а не запису всього акта громадянського стану. При цьому, неправильність в актовому записі не обов`язково має бути пов`язана з помилками власне при складенні актового запису чи помилками реєстратора, така неправильність може бути пов`язана з іншими чинниками, наприклад, неправильним перекладом в документі, на підставі якого вносились відомості до актового запису.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

За тимчасової відсутності доступу до Державного реєстру актів цивільного стану громадян заява про державну реєстрацію акту цивільного стану подається, а актовий запис цивільного стану складається в паперовій формі без використання програмних засобів ведення цього реєстру з подальшим обов`язковим внесенням відомостей цього актованого запису до Державного реєстру актів цивільного стану громадян протягом п`яти робочих днів з дня відновлення такого доступу.

Внесення до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відомостей актового запису цивільного стану провадиться у порядку, передбаченому пунктом 4.5 розділу IV Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.07.2008 № 1269/5, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 25.07.2008 за № 691/15382, за винятком внесення до Реєстру позначки «Архівний». У графі «Для відміток» паперового носія такого актового запису додатково зазначаються причини, які призвели до державної реєстрації акту цивільного стану без використання Реєстру, та унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності) з подальшим обов`язковим внесенням його до відповідних даних Реєстру.

Внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання здійснюється відповідно до Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 14.01.2011 за № 55/18793.

Згідно з пунктом 1.1 розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його в адміністративному та/або судовому порядку.

Відповідно до п.п.2.13.1, п.2.13 Правил, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

За положенням п.2.16 Правил, зміни, доповнення, виправлення вносяться в паперові носії актових записів цивільного стану та одночасно до Державного реєстру актів цивільного стану громадян, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту.

На підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду (п.п.2.16.7).

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 17.12.2019 у справі № 425/2737/17.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п.45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».

Згідно ч 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В своїй постанові від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Проаналізувавши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку про наявність неправильності в актовому записі № 8287, складеному 04.05.2012 Відділом реєстрації смерті у м. Києві про смерть ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , оскільки як за актовими записами про шлюб, народження, смерть, так і за відомостями щодо отримання паспорту громадянина України, місця проживання, такої особи як ОСОБА_2 1943 р.н., встановити не вдалося.

Так, листом КНП «Київська міська клінічна лікарня №4», надала довідку про причину смерті, та свідоцтво про смерть ОСОБА_2 (а/з про смерть №8287 від 04.05.2012). При цьому повідомлено, що документи, на підставі яких встановлювалась його особа, відсутні.

Згідно відомостей Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області, інформації про документування паспортом громадянина України та паспортом громадянина для виїзду за кордон ОСОБА_2 , 1943 р.н., не виявлено. При цьому, відповідно до відомостей повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, в актовому записі № 8287 від 04.05.2012, складеному відділом реєстрації смерті у м. Києві про смерть ОСОБА_2 , 1943 р.н., паспорт особи на час державної реєстрації смерті не зданий.

Також, за відомостями Державної прикордонної служби України, Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області, відсутні будь які відомості щодо особи ОСОБА_2 , 1943 р.н., а саме, що народження, одруження, батьківства, отримання паспорту, перетину державного кордону та місця реєстрації.

Натомість, за відомостями Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та за даними Державного реєстру акту цивільного стану громадян виявлено актовий запис про шлюб відносно гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № 850 від 28.05.1975 складений Голосіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Згідно інформації з Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у відділі не проводилась державна реєстрація смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За відомостями Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області, виявлено заяву про видачу паспорта громадянина СРСР зразка 1974 року з частково тотожними персональними даними на ім`я ОСОБА_2 (рос.мова), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 29.12.1979 Залізничним РВВС м. Києва.

Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п.45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням принципу «балансу вірогідностей», що підтверджують правдивість обставин, на які посилалася заявник на обґрунтування своїх вимог, доказами, що знаходяться в матеріалах справи та обставинами встановленими під час розгляду даної цивільної справи, суд приходить до висновку про доведеність неправильності в актовому записі № 8287, складеному 04.05.2012 відділом реєстрації смерті у м. Києві про смерть ОСОБА_2 , а саме у частині зазначення його прізвища « ОСОБА_10 », замість вірного « ОСОБА_10 » та дати народження «1943 рік» замість вірного « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України - у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (суд ураховує роз`яснення Верховного Суду «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»: «суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії свідоцтва про право на спадщину»).

Виникнення особистих, майнових прав громадян, їх зміну і припинення закон пов`язує з настанням чи зміною певних обставин, тобто з юридичними фактами, які підтверджуються різними свідоцтвами, довідками та іншими документами, що видаються громадянам в адміністративному порядку. Не завжди заінтересована особа має можливість довести документально, що той чи інший факт мав місце (неможливість поновлення втраченого документа або виправлення наявних у ньому помилок тощо), тому допускається судовий порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника.

Юридичні факти - це обставини чи життєві факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи, що встановлення факту неправильності в актовому записі про смерть, який просить встановити заявник є юридичним, оскільки від його встановлення залежить виникнення особистих прав заявника, а чинним законодавством не передбачений інший порядок його встановлення, він не пов`язаний з наступним вирішенням спору про право та встановлення його іншим шляхом неможливе, заява ОСОБА_1 в цій частині підлягає задоволенню. При, цьому оскільки судом встановлено, що факт смерті ОСОБА_2 , 1943 р.н., який насправді є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований відділом реєстрації смерті у м. Києві відповідно до актового запису про смерть № 8287 від 04.05.2012, то таким чином вимога заявника щодо встановлення факту смерті ОСОБА_2 є безпідставною, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись т. ст. 2, 3, 4, 10, 13, 76-81, 89, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 293, 294, 315, 319, 353-355 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», із змінами та доповненнями від 25.05.1998, суд -

У Х В А Л И В:

ЗаявуОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , АДРЕСА_5 ), заінтересована особа: Київській відділ державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (код в ЄДРПОУ: 25719063, вул. Бульварно-Кудрявська, 47/17, м. Київ) про встановлення факту смерті особи в певний час - задовольнити частково.

Встановити факт неправильності запису в актовому записі про смерть №8287, складеному 04.05.2012 Відділом реєстрації смерті у м. Києві на ОСОБА_2 , 1943 року народження, в частині запису прізвища « ОСОБА_10 » замість вірного « ОСОБА_10 » та дати народження «1943 рік» замість вірного « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

В іншій частині вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 01.06.2026.

Суддя: