Суд: Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 19 травня 2026 р.
Справа: №183/13396/25
Суддя: Краснокутський С. О.
Справа № 183/13396/25
№ 3/183/1387/26
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 травня 2026 року м. Самар
Суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області Краснокутський С.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП стосовно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
встановив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 10.12.2025 року, о 16 год. 15 хв., м. Самар вул. Паланочна, 5, керував автомобілем Мерседес, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився під відеозапис на службову бодікамеру. Правопорушення вчинене повторно протягом року, водія було відсторонено від керування, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав, пояснив, що він не керував транспортним засобом «Мерседес» за наведених у протоколі обставин. Зазначив, що дійсно 10.12.2025 року, о 16 год. 15 хв., м. Самар вул. Паланочна, 5 він перебував у вказаному транспортному засобі, проте ним керувала ОСОБА_2 . Під час руху вони побачили автомобіль поліцейських і зупинились, оскільки були увімкнені проблискові маячки. Він почав спілкуватись із поліцейськими. Зазначив, що він неодноразово повідомляв поліцейським, що не керував транспортним засобом.
Захисник Козинець Р.М. вважав, що зазначений протокол є незаконним та таким, що не може бути покладений в основу притягнення особи до адміністративної відповідальності, у зв`язку із істотними порушеннями вимог законодавства, які були допущені під час його складання, а саме: відсутній факт керування транспортним засобом водієм ОСОБА_1 . Просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що 10.12.2025 року, о 16 год. 15 хв., вона керувала автомобілем Мерседес, д.н.з. НОМЕР_1 , їхали по вул. Паланочна і зупинились біля дитячого комплексу «Дитяча планета», після цього побачила поліцейський автомобіль, який увімкнув проблискові маячки. ОСОБА_1 підійшов до поліцейських. Вона не виходила із автомобіля, оскільки поліцейські до автомобіля не підходили.
В судове засідання за клопотанням сторони захисту викликався в якості свідка поліцейський Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , який складав протокол про адміністративне правопорушення. Проте, будучи належним чином повідомленим про виклик до суду у якості свідка, ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , захисника Козинця Р.М., свідка ОСОБА_2 дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точності відповідності з законом.
Частиною 2 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Судом досліджені матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №536966 від 10.12.2025 року; рапорт працівника поліції від 10.12.2025 року; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння; інформаційна довідка інспектора САП від 11.12.2025 року; копія постанови Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02.07.2025 року; диск з відеозаписом з портативних відео реєстраторів поліцейських.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, диспозицією ч. 2 ст. 130 КУпАП відповідальність за вказаною нормою закону настає за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч. 1 цієї статті, якою встановлена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об`єктивна сторона правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, є повторне протягом року керування транспортними засобами особами в стані сп`яніння, а так само відмова від проходження огляду на стан сп`яніння.
Отже, при наявності у особи яка керувала транспортним засобом ознак алкогольного чи іншого сп`яніння, як і відмова такої особи від проходження медичного огляду на стан сп`яніння є підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП. Обов`язок проходження особами огляду на стан сп`яніння, покладається на осіб, які керували транспортними засобами з явними ознаками сп`яніння.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу.
Відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху, водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
З дослідженого судом відеозапису з портативних відеореєстраторів поліцейських, який долучений до протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що на ньому не зафіксовано моменту зупинки транспортного засобу «Мерседес», а також не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 вказаним автомобілем.
Разом з тим, із вказаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово заявляв патрульним поліцейським, що він не керував вказаним транспортним засобом.
Отже вказаний відеозапис не підтверджує факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та не містить зафіксованого моменту зупинки автомобіля під його керуванням. Із відеозапису вбачається лише факт перебування ОСОБА_1 поруч з автомобілем.
Крім того, в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснила, що 10.12.2025 року, о 16 год. 15 хв., саме вона керувала автомобілем Мерседес, д.н.з. НОМЕР_1 .
Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами, не підтверджено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що є обов`язковою складовою об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення за ч. 2 ст.130 КУпАП.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-р 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.
Враховуючи викладене, суд вважає недоведеною, поза розумним сумнівом, наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі встановлення відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 247 КУпАП, суд,
постановив:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, щодо якої її винесено до Дніпровського апеляційного суду через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Суддя С.О.Краснокутський
Оригінал: reyestr.court.gov.ua