Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №182/4/26 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/4/26

Провадження № 2/0182/4/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05.06.2026 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді Рунчевої О.В., розглянувши в м. Нікополі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів з позивача та стягнення аліментів на утримання дитини з відповідача, суд –

ВСТАНОВИВ:

02.01.2026 року ОСОБА_1 звернулась до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області із даним позовом про припинення стягнення з неї аліментів на утримання сина ОСОБА_4 та стягнення аліментів на її користь з батька дитини ОСОБА_3 .

Свої вимоги мотивує тим, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , від якого у подружжя народився син – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 27.04.2012 року за рішенням суду шлюб між ними був розірваний. В 2012 році за сімейними обставинами позивачка була вимушена виїхати на роботу в Республіку Польща. Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.01.2019 року місце проживання дитини визначено з батьком та стягнуто з позивачки аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі частини від усіх видів її доходів щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. В Нікопольському відділі ДВС відкрито виконавче провадження з примусового виконання даного рішення. За можливості позивачка його виконувала та сплачувала аліменти.

20.11.2024 року спільний син сторін приїхав до матері в Польщу і до України більше не повертався. Він проживає разом з матір`ю та перебуває на її утриманні. Відповідач з того часу участі в утриманні дитини не бере.

З цих підстав позивачка просить суд припинити стягнення з неї аліментів на користь відповідача на утримання сина ОСОБА_4 , та стягнути з ОСОБА_6 на її користь аліменти на утримання сина в розмір частини від усіх видів його доходів щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з моменту подання позову і до досягнення сином повноліття.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.01.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідачеві роз`яснено його право на подання відзиву на позовну заяву (а.с. 35-36).

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.02.2026 року залишено без задоволення клопотання представника позивача ОСОБА_2 про перехід до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін (а.с.45).

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26.03.2026 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження по справі (а.с.134-135).

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.05.2026 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи сина подружжя ОСОБА_5 (а.с.167-168).

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів (а.с.169).

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про перерахування аліментів на особистий банківський рахунок дитини (а.с.170-171).

02.02.2026 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_6 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві. Звертає увагу суду, що позивачка тривалий час ухилялась від свого батьківського обов`язку, не сплачувала аліменти на утримання сина в той період, коли дитина проживала з батьком, станом на 31.12.2025 року має заборгованість по аліментам в сумі 158 782,57 грн. Крім того, вважає, що перебування сина разом з матір`ю в Польщі має вимушений та тимчасовий характер, обумовлений воєнними діями та обстрілами Нікопольської територіальної громади. Факт виїзду дитини за кордон з міркувань безпеки не свідчить про зміну постійного місця проживання та не може розглядатись як підстава для припинення аліментів. Зазначає, що син в Польщі отримує державну соціальну допомогу від установи ZUS в розмірі 800 злотих щомісяця, яка виплачується до досягнення дитиною повноліття та спрямована на забезпечення його потреб. Після повноліття син планує вести самостійне життя та не має наміру постійно проживати з матір`ю (а.с.38-45).

09.02.2026 року від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, в якій вона зазначає, що причини, з яких дитина виїхала за межі України, не впливають на факт того, що син проживає разом з матір`ю та перебуває на її утриманні. Отримання дитиною фінансової допомоги на території Польщі не свідчить про необхідність продовження нарахування аліментів на користь відповідача на утримання сина, який вже тривалий час з ним не проживає. Звертає увагу суду, що відповідачем не надано жодного доказу, що він допомагає свої дитині матеріально за час проживання сина в Польщі. Також зазначила, що факт тривалого спільного проживання дитини з позивачкою свідчить про те, що син не вважає її поганою матір`ю. Щодо заборгованості по аліментам, зауважила, що позивач сплачувала їх в міру своїх фінансових можливостей, а даний позов не стосується звільнення її від сплати заборгованості по аліментам (а.с.92-96).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються нормами Сімейного Кодексу України (далі СК України).

Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч.7 ст.7 СК України).

Принцип найкращих інтересів дитини — це фундамент захисту прав дітей, закріплений у Конвенції ООН про права дитини, що вимагає ставити потреби дитини вище інтересів батьків, державних органів чи інших осіб. Він передбачає комплексну оцінку ситуації (погляди дитини, безпека, здоров`я, розвиток) та ухвалення рішень, що гарантують дитині стабільне, безпечне середовище, захищаючи її права на майбутнє.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з 22.12.2007 року перебували у шлюбі, який був розірваний на підставі рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.04.2012 року.

Від даного шлюбу у подружжя народився син – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розірвання шлюбу залишився проживати разом з матір`ю.

В 2012 році позивачка за сімейними обставинами виїхала на роботу до Республіки Польща. Спільний син сторін на цей період залишився проживати з батьком.

Разом з тим, позивачка періодично поверталась до України.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.03.2018 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 були стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі частини від усіх видів його доходів щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.09.2017 року і до повноліття дитини. Аліменти стягувались з відповідача в примусовому порядку в органах державної виконавчої служби.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.01.2019 року місце проживання дитини визначено з батьком, ОСОБА_3 з 24.10.2017 року звільнено від сплати аліментів, та стягнуто з ОСОБА_1 на його користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі частини від усіх видів її доходів щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24.10.2017 року і до повноліття дитини (а.с.78-84).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18.07.2019 року дане рішення залишено без змін (а.с.62-70).

На підставі виконавчого листа Нікопольським відділом ДВС 13.08.2019 року відкрито виконавче провадження №59789657 з примусового стягнення аліментів з ОСОБА_1 .

Як вбачається з наданого державним виконавцем розрахунку, позивачка не в повній мірі виконувала свої аліментні зобов`язання, а тому станом на 31.12.2025 року у неї утворилась заборгованість в сумі 158 782,57 грн (а.с.49).

Згідно довідки Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби від 26.12.2025 року, ОСОБА_5 через пункт пропуску Рава-Руська 20.11.2024 року виїхав за межі України, та на час надання відповіді на адвокатський запит назад не повертався (а.с.14).

Позивачкою були надані суду договори оренди від 29.04.2024 року та від 17.03.2025 року (переклад завірений нотаріально), згідно яких вона винаймає житло по АДРЕСА_1 , вартість оренди складає 3600 злотих на місяць, в приміщенні орендар проживає разом з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 104-109).

В матеріалах справи також наявний PESEL (ідентифікаційний код в Польщі), виданий ОСОБА_8 24.06.2024 року (а.с.112).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Згідно ст. 180 Сімейного Кодексу України (далі по тексту – СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Стаття 179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Відповідно до Закону, батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

За змістом ст. 180, 182 СК України право на одержання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.

Положеннями частин другої та третьої ст.181 СК України визначено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Отже, обов`язковою умовою для стягнення аліментів на користь одного з батьків є проживання з нею чи з ним самої дитини, на утримання якої власне і стягуються аліменти.

Частина перша ст. 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналогічна вимога викладена у ст. 273 СК України, якою передбачено, що якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина 3 статті 181 Сімейного кодексу України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а стаття 273 СК України додатково вказує на підстави припинення виплати аліментів.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями статті 273 СК України має на меті скасування їх присудження.

Положеннями ч. 2 ст. 188 СК України визначено, що батьки можуть бути звільнені від обов`язку утримувати дитину тільки за рішенням суду.

Згідно з ч. 4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

З аналізу статей 267 - 271 СК України вбачається, що припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів, не витрачає отримувані ним аліменти на дитину, або ж у випадку, коли дитина з певного часу перебуває на утриманні іншого з батьків, з якого вже стягуються аліменти. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я одержувача аліментів. При цьому обов`язок батька (матері) - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.

При вирішенні цього спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 4 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

У зв`язку із зазначеним вище та з урахуванням предмета цього спору, однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає син на час звернення до суду з позовом, розгляду справи судом та ухвалення рішення по справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.

Судом достовірно встановлено, що син сторін ОСОБА_4 змінив місце проживання, та з листопада 2024 року проживає разом з матір`ю в Республіці Польща. Тривалий строк проживання дитини з матір`ю (понад 18 місяців) неможна розцінювати, як тимчасовий, а причини виїзду ОСОБА_4 за межі України не спростовують самого факту його проживання з матір`ю, і не можуть бути підставою для відмови у звільненні позивачки від сплати аліментів, як не можуть впливати і на обов`язок по утриманню дитини зі сторони батька. Відповідачем, в свою чергу, не надано доказів на підтвердження надання ним будь-якої матеріальної допомоги синові в період проживання останнього з матір`ю.

Отже, зазначені обставини є безспірною підставою для звільнення позивачки від сплати аліментів.

Припинення стягнення аліментів здійснюється за загальними принципами стягнення аліментів, враховуючи, що аліменти є поточними місячними платежами для поточного забезпечення потреб дитини, а також з метою необгрунтованого перерахування відповідачу аліментів за той період, коли дитина з ним не проживала і знаходилась у платника аліментів, то стягнення аліментів має бути припинено з дати подання позову до суду, тобто з 02.01.2026 року.

Щодо стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України.

Згідно ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, що відповідає положенням ч.5 ст.183 СК України.

Згідно ч.1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

З урахуванням вимог діючого законодавства та наявності обов`язку щодо матеріального забезпечення дитини з боку обох батьків, з огляду на зміну місця проживання спільного сина сторін, суд погоджується із заявленим позивачкою розміром аліментів та виснує про задоволення позову в цій частині. При цьому суд зазначає, що визначення такого розміру аліментів передбачене вимогами чинного законодавства для забезпечення поліпшення майнового становища дитини, а законні права та інтереси відповідача не порушуються та не погіршують його матеріальне становище.

Наявність у позивачки боргових зобов`язань перед відповідачем ніяким чином не можуть бути підставою для відмови в стягненні з нього аліментів на утримання дитини, оскільки згідно зі ст. 179 СК України аліменти є власністю саме дитини. В свою чергу, відповідач не позбавлений можливості захистити своє порушене право у встановлений законом спосіб через органи виконавчої служби, а тому в цій частині заперечення відповідача судом до уваги не приймаються.

Згідно ч.1 ст. 191 СК України аліменти стягуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_5 на момент розгляд справи вже досяг повноліття, тому строк стягнення аліментів суд визначає з 02.01.2026 року по 12.04.2026 року.

Відповідно до п.1.ч.1 ст.430 ЦПК України стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допускається до негайного виконання.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача також підлягає стягненню судовий збір у розмірі 968,96 грн. на користь позивачки (за позовну вимогу про звільнення від сплати аліментів) та 1331,20 грн. на користь держави (за позовну вимогу про стягнення аліментів).

Керуючись ст.ст. 75,80,84,182,183 СК України, ст.ст. 12,13,18,75,76,81,141,263-265,430 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів з позивача та стягнення аліментів на утримання дитини з відповідача – задовольнити.

Припинити стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісяця, на підставі виконавчого листа №182/5958/17 (№ провадження 2/0182/458/2019), виданого 12.08.2019 року, починаючи з 02.01.2026 року.

Виконавчий лист №182/5958/17 (№ провадження 2/0182/458/2019), виданий 12.08.2019 року повернути Нікопольському міськрайонному суду Дніпропетровської області після набуття рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 02.01.2026 року і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 968,96 (дев`ятсот шістдесят вісім грн. 96 коп.) в рахунок відшкодування судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1 331,20 (одна тисяча триста тридцять одна грн. 20 коп.) на користь держави.

На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його повного складення.

Суддя: О. В. Рунчева