Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №182/3010/25 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/3010/25

Провадження № 2/0182/4971/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05.06.2026 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Рунчевої О.В.

розглянув у м. Нікополі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заяви по суті справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами у сумі 24 381,58 грн., та судових витрат у сумі 3028,00 грн.

22.11.2021 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №77988323, на підставі чого відповідач отримав кредит у розмірі 7000,00 грн., строком позики 30 днів – базова процентна ставка 1,99%, знижена процентна ставка/день 0,6965%, процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2,7%, пеня в день 2,7%, орієнтовна реальна річна процентна ставка 906,08 %, орієнтовна загальна вартість позики 8462,65 грн.

Умови договору відповідач не виконував, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість на загальну суму 12 803,58 грн., з яких:

- 7000,00 грн. – заборгованість за основною сумою боргу;

- 5803,58 грн. – заборгованість за відсотками;

- 0 грн. – заборгованість за пенею.

14.06.2021 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 14/06/21, за яким ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до ОСОБА_1 по кредитному договору від 30.06.2024 року.

09.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №100160506.

16.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №16072024, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 16.07.2024 року до договору факторингу №16072024 від 16.07.2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №100160506 в сумі 6133,00 грн., з яких:

- 6 133,00 грн. – заборгованість за основною сумою боргу;

- 0 грн. – заборгованість за відсотками;

- 0 грн. – заборгованість за комісією.

04.01.2022 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №65010 на підставі чого відповідач отримала кредит у розмірі 3000,00 грн., строком позики 21 днів, тобто до 24.01.2022 року.

05.01.2024 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №05012024, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Авіра Груп» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «Авіра Груп» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №05012024 від 05.01.2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №65010 в сумі 5445,00 грн., з яких:

- 3 000,00 грн. – заборгованість за основною сумою боргу;

- 1 995,00 грн. – заборгованість за відсотками;

- 450,00 грн. – заборгованість за комісією.

Враховуючи те, що відповідач протиправно, всупереч умов надання кредиту, не повертає кредитні кошти, право вимоги щодо яких набуло ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», представник позивача просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати (а.с.2-8).

Інших заяв по суті справи сторони по справі суду не подавали.

Процесуальні дії у справі.

10.06.2025 року по справі відкрито провадження та постановлено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін (а.с.75-76).

Представник позивача, повідомлений належним чином, у позовній заяві просив суд про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити, проти заочного рішення не заперечує (а.с.7).

Відповідач про розгляд справи у суді повідомлений належним (а.с.80).

Враховуючи, що учасники справи у судове засіданні не з`явилися, розгляд справи проводиться без фіксування судового засідання звукозаписувальними технічними засобами, що передбачено ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Судом встановлено:

22.11.2021 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №77988323, на підставі чого відповідач отримав кредит у розмірі 7000,00 грн., строком позики 30 днів – базова процентна ставка 1,99%, знижена процентна ставка/день 0,6965%, процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2,7%, пеня в день 2,7%, орієнтовна реальна річна процентна ставка 906,08 %, орієнтовна загальна вартість позики 8462,65 грн. (а.с.9).

14.06.2021 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 14/06/21, за яким ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до ОСОБА_1 по кредитному договору від 22.11.2021 року (а.с.10-16).

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.

Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб`єктний склад у частині кредитора.

За положеннями ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Такі висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18.

Згідно з ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (ст.517 ЦК України).

Відповідно до ст.519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 761/33403/17 (провадження № 61-12551св20).

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (п.132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, п.90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21).

З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

За таких обставин згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №6-459цс17, яка є актуальною, що підтверджено ухвалою Великої Палати Верховного Суду у справі №761/33403/17 від 22 квітня 2021 року.

У розрізі викладеного, враховуючи сталу практику Верховного Суду, яка регулює правовідносини із відступлення права вимоги (цесії) вбачається, що саме на первісного кредитора покладено обов`язок представити новому кредитору всі документі, які слугували підставою виникнення боргового зобов`язання у боржника, оскільки правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Враховуючи викладене, відступлення права вимоги може здійснюватися лише відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17).

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.

Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).

За наявними у справі доказами судом встановлено, що кредитний договір із відповідачем ОСОБА_1 від 22.11.2021 року станом на момент укладення 14.06.2021 року договору факторингу за №14/06/21 не був укладений, у зв`язку з чим відступлення неіснуючих станом на 14.06.2021 року прав вимоги та майнових прав ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за кредитним договором від 22.11.2021 року на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», суперечить ст.514 ЦК України, тобто позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не набув прав кредитора по договору від 22.11.2021 року по відношенню до відповідача ОСОБА_1 , що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №77988323 (Договір факторингу №14/06/21).

09.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №100160506 (а.с.21-31).

16.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №16072024, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 16.07.2024 року до договору факторингу №16072024 від 16.07.2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №100160506 в сумі 6133,00 грн., з яких:

- 6 133,00 грн. – заборгованість за основною сумою боргу;

- 0 грн. – заборгованість за відсотками;

- 0 грн. – заборгованість за комісією (а.с.32-35).

04.01.2022 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №65010 на підставі чого відповідач отримала кредит у розмірі 3000,00 грн., строком позики 21 днів, тобто до 24.01.2022 року (а.с.42-47).

05.01.2024 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №05012024, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Авіра Груп» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «Авіра Груп» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №05012024 від 05.01.2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №65010 в сумі 5445,00 грн., з яких:

- 3 000,00 грн. – заборгованість за основною сумою боргу;

- 1 995,00 грн. – заборгованість за відсотками;

- 450,00 грн. – заборгованість за комісією (а.с.47-57).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

На підставі ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за цими кредитними договорами у добровільному порядку відповідачем за час розгляду справи в суді не надано. Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

Враховуючи, що до теперішнього часу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Кредитним договором про надання коштів на умовах договору позики не виконала, заборгованість не сплатила, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за Кредитним договором №100160506 (договір факторингу №16072024), та Кредитним договором №65010 (договір факторингу №05012024) підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за Кредитним Договором №100160506 (договір факторингу №16072024) в розмірі 6133,00 грн., за Кредитним договором №65010 (договір факторингу №05012024) в розмірі 5445,00 грн., а всього в розмірі 11 578,00 грн., в іншій частині позовних вимог за Кредитним Договором №77988323 (договір факторингу №14/06/2021) - відмовити.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути сплачене при зверненні до суду з даним позовом судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Керуючись ст.ст. 10,12,76-81,141, 258, 263 , 265, 354ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованість за Кредитним Договором №100160506 (договір факторингу №16072024) в розмірі 6133,00 грн., за Кредитним договором №65010 (договір факторингу №05012024) в розмірі 5445,00 грн., а всього в розмірі 11 578 (одинадцять тисяч п`ятсот сімдесят вісім) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О. В. Рунчева