Постанова від 04 червня 2026 р. у справі №140/22450/23 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року

м. Київ

справа № 140/22450/23

адміністративне провадження № К/990/10748/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників у суді касаційної інстанції справу № 140/22450/23

за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокатка Кудрицька Ольга Ярославівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних щодо предмета спору на стороні відповідача - Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокатка Кудрицька Ольга Ярославівна,

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року (головуючий суддя - Мачульський В.В.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Довга О.І., судді Глушко І.В., Запотічний І.І.)

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування

1. У серпні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідачка), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_1 (далі - В/ч НОМЕР_1 ), у якому просила:

1.1. визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати позивачці матеріального забезпечення та зобов`язати відповідача виплатити нараховане їй, але не виплачене матеріальне забезпечення за період із червня 2022 року по лютий 2023 року у розмірі 1006373,55 грн;

1.2. зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виплатити компенсацію за шість місяців затримки виплати матеріального забезпечення в сумі 713417,68 грн шляхом перерахунку на особовий рахунок ОСОБА_1 .

2. На обґрунтування позовних вимог позивачка указала, що вона проходила військову службу у В/ч НОМЕР_1 , НОМЕР_2 стрілецький батальойон (2 ОСБ) на посаді стрільця 3 роти 1 взводу першого відділення, під час проходження якої у травні 2022 року була направлена для безпосередньої участі у виконанні бойових (службових) завдань в умовах безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України та 24.05.2022 потрапила в полон, де перебувала до 04.02.2023.

2.1. Позивачка зауважила, що за період перебування в полоні їй щомісячно нараховувалося грошове забезпечення (заробітна плата) та додаткова грошова винагорода за виконання особливо важливих завдань за період з червня 2022 року по січень 2023 року включно у розмірі 1006373,55 грн, яке вона не отримувала з незалежних від неї причин (перебування в полоні).

2.2. За доводами позивачки, після повернення з полону у лютому 2023 році вона звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» щодо поновлення заробітної картки з метою отримання належного їй грошового забезпечення, але коштів на її рахунку не було. У зв`язку з цим позивачка звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_1 , який надав їй відповідь про те, що належне їй грошове забезпечення нараховувалося, але виплачувалося на рахунок її сестри - ОСОБА_2 , а тому рекомендовано їй звертатися з відповідним питанням до своєї родички.

2.3. Водночас позивачка стверджувала, що жодних доручень та довіреностей для отримання зазначених коштів нікому не надавала, а тому вважала, що відповідач неправомірно здійснював перерахунок її грошового забезпечення на рахунок іншої особи, а отже, зобов`язаний виплатити компенсацію за затримку виплати їй заробітку, що за її підрахунками складає 713417,68 грн.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

3. ОСОБА_1 проходила військову службу у В/ч НОМЕР_1 в НОМЕР_2 окремому стрілецькому батальйоні (2ОСБ), на посаді стрільця 3 роти 1 взводу першого відділення. У травні 2022 року була направлена для безпосередньої участі у виконанні бойових (службових) завдань, а 24.05.2022 вона потрапила у полон, де перебувала до 04.02.2023.

4. За період перебування в місцях несвободи внаслідок збройної агресії рф проти України їй щомісячно нараховувалося грошове забезпечення (заробітна плата) та додаткова грошова винагорода за виконання особливо важливих завдань за період із червня 2022 року по січень 2023 року включно.

5. Командиром В/ч НОМЕР_1 видано наказ від 06.10.2022 № 343 про виплату грошового забезпечення солдата ОСОБА_1 на рахунок її сестри ОСОБА_2 (а.с.18).

6. Відповідно до відомості зарахувань грошового забезпечення за період з червня 2022 року по лютий 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_1 проводилися всі належні позивачці виплати на рахунок її сестри ОСОБА_2 (а.с. 46-47).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

7. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07.11.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2024, у задоволені позову відмовлено.

7.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність виплати належного позивачці грошового забезпечення її сестрі ОСОБА_2 та, ухвалюючи таке рішення, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) та постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884, якою затверджено Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» (далі - Постанова № 884), а позивачка не довела тих обставин, на яких ґрунтуються її вимоги.

7.2. Згідно з рішеннями судів попередніх інстанцій, після встановлення військовою частиною факту перебування позивачки в полоні та повідомлення про це члена сім`ї позивачки, сестра ОСОБА_2 звернулася з письмовою заявою до командира В/ч НОМЕР_1 із проханням нараховувати грошове забезпечення позивачки на її рахунок. Командиром В/ч НОМЕР_1 видано наказ від 06.10.2022 № 343 про виплату грошового забезпечення солдата ОСОБА_1 на рахунок її сестри ОСОБА_2 , яку сама позивачка зазначила, як члена її сім`ї.

7.3. Суди першої та апеляційної інстанції відхилили доводи ОСОБА_1 про те, що сестра ОСОБА_2 не є членом її сім`ї та доручень на отримання належних позивачці грошових коштів вона не надавала.

7.4. У цьому контексті суди послалися на пункт 7 Порядку № 884, частини другу та четверту статті 3 Сімейного кодексу України, Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» про те, що членами сім`ї є особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство та що до таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою в безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші), а також з урахуванням того, що, відповідно до книги алфавітного обліку офіцерів, осіб рядового, сержантського та старшинського складу НОМЕР_2 окремого стрілецького батальйону В/ч НОМЕР_1 , серед членів сім`ї позивачки зазначено: «Незаміжня, Сестра - ОСОБА_2 », та довідки про склад сім`ї позивачки, у якій зазначено, що її сестра ОСОБА_2 зареєстрована та проживає за однією адресою з позивачкою, а відомостей про матір - ОСОБА_4 , яка проживає з позивачкою та її сестрою, ОСОБА_1 не надавала.

7.5. За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність заборгованості щодо нарахування та виплати належного ОСОБА_1 грошового забезпечення за вказаний період та відсутність бездіяльності з боку відповідача.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

8. Не погодившись із рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2024, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокатка Кудрицька О.Я., звернулася до Верховного Суду (далі - Суд) із цією касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

8.1. Як на підставу для відкриття касаційного провадження скаржниця покликалася на пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та вказувала на неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

8.2. Скаржниця наводила доводи про те, що суди розглянули в порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження, позаяк виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи в спорах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (у редакції КАС України на час звернення позивачки до суду). Позивачка звертала увагу, що ціна її позову становила 1719791,23 грн, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

8.3. Також скаржниця переконувала, що суди попередніх інстанцій установили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих та неналежних доказів, оскільки не встановили дійсних обставин на червень 2022 року, зокрема щодо урахування довідки про склад сім`ї, датованої 24.10.2018.

8.4. За доводами касаційної скарги, Порядком № 884 чітко та недвозначно визначено коло осіб, які б могли отримати грошове забезпечення військовослужбовця, що перебуває в полоні або в заручниках, а також інтернований в нейтральні держави або зниклий безвісті. Скаржниця наголосила на тому на тому, що в переліку таких осіб немає «сестри» або «інших родичів чи осіб».

9. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: суддя-доповідач Мартинюк Н.М., судді: Мельник-Томенко Ж.М., Загороднюк А.Г.

10. Ухвалою Суду від 27.03.2024 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

11. Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій, просив касаційну скаргу залишити без задоволення з мотивів її необґрунтованості, а судові рішення - без змін.

12. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2025, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 08.08.2025 № 857/0/78-25 (на підставі службової записки в.о. секретаря судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 08.08.2025 № 581/0/64-25 про проведення повторного автоматизованого розподілу судових справ у зв`язку з перебуванням судді Мартинюк Н. М. у відпустці по вагітності та пологах) для розгляду справи № 140/22450/23 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді: Білак М.В., Соколов В.М.

13. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 20.08.2025 справу № 140/22450/23 прийнято до провадження, а ухвалою від 15.05.2026 закінчено підготовчі дії в справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статей 340 та 345 КАС України.

Оцінка Верховним Судом висновків суду, рішення яких є предметом перегляду, та аргументів учасників справи

14. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

16. Спір у цій справі виник у зв`язку із (не)виплатою військовослужбовцю грошового забезпечення за час перебування в полоні.

17. За приписами пункту 6 статті 9 Закону № 2011-XII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, у тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

18. Згідно з частиною 6-1 статті 18 Закону № 2011-XII членам сімей військовослужбовців, які проходять військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», гарантується виплата грошового забезпечення цих військовослужбовців у разі неможливості ними його отримання під час участі у бойових діях та операціях. У такому разі виплата грошового забезпечення здійснюється членам сімей військовослужбовців, зазначеним у пункті 6 статті 9 цього Закону.

19. Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (пункт 6 статті 9 Закону № 2011-XII).

20. Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 визначила предметом позову бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати їй нарахованого грошового забезпечення за час перебування в полоні.

21. За усталеною практикою Верховного Суду під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені (постанови від 07.03.2025 у справі № 560/3831/19, від 29.04.2024 у справі № 4698/20, від 27.05.2021 у справі № 640/23708/19 та інш.).

22. Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваної бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка зазначила, що після повернення з полону не виявила на своєму рахунку належного їй грошового забезпечення, а у відповідь на її звернення відповідач повідомив, що належне їй грошове забезпечення нараховувалося, але виплачувалося на рахунок її сестри - ОСОБА_2 .

23. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до книги алфавітного обліку офіцерів, осіб рядового, сержантського та старшинського складу НОМЕР_2 окремого стрілецького батальйону В/ч НОМЕР_1 серед членів сім`ї позивачки зазначено: « Незаміжня , Сестра - ОСОБА_2 », яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 42-43), а згідно з довідкою про склад сім`ї вбачається, що позивачка та її сестра - ОСОБА_2 , зареєстровані та проживають за однією адресою, а саме: АДРЕСА_1 (а.с. 44). Після встановлення військовою частиною факту перебування солдата ОСОБА_1 в полоні та повідомлення про це члена її сім`ї - сестру ОСОБА_2 , остання звернулася з письмовою заявою до командира В/ч НОМЕР_1 з проханням перераховувати грошове забезпечення позивачки на її рахунок (а.с. 45). На цій підставі командиром В/ч НОМЕР_1 видано наказ від 06.10.2022 № 343 про виплату грошового забезпечення солдата ОСОБА_1 на рахунок її сестри ОСОБА_2 (а.с. 18).

24. В обсязі встановлених у цій справі обставин суди попередніх інстанцій установили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з червня 2022 року по лютий 2023 року проводилися всі належні позивачці виплати на рахунок її сестри ОСОБА_2 , що підтверджується відомостями зарахувань грошового забезпечення (а.с.46-47), у зв`язку з чим дійшли висновку про те, що заборгованість по нарахуванню та виплаті належного позивачці грошового забезпечення за вищевказаний період відсутня.

25. Отже, у ситуації позивачки не мала місце бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , натомість мало місце видання командиром В/ч НОМЕР_1 наказу від 06.10.2022 № 343 про виплату грошового забезпечення солдата ОСОБА_1 на рахунок її сестри ОСОБА_2 та вчинення дій, спрямованих на реалізацію цього наказу (перерахування коштів на рахунок сестри позивачки).

26. Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із виплатою належного позивачці грошового забезпечення на рахунок її сестри, однак наказ командира В/ч НОМЕР_1 від 06.10.2022 № 343 про виплату грошового забезпечення солдата ОСОБА_1 на рахунок її сестри ОСОБА_2 не був предметом оскарження в межах цього спору.

27. В/ч НОМЕР_1 у цій справі приймає участь у статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, жодних позовних вимог до цієї військової частини ОСОБА_1 не пред`являла у поданій позовній заяві.

28. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Зокрема, цей Суд зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (див. mutatis mutandis, рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, пункт 40) (постанови Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 499/895/19, від 22.12.2023 у справі № 640/38220/21, від 11.04.2024 у справі № 160/5820/23, від 09.05.2024 у справі № 420/1491/23, від 17.10.2024 у справі № 420/3026/23 та інш.).

29. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України з метою перевірки доводів касаційної скарги про те, що суди розглянули в порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження з тих мотивів, що ціна цього позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

30. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Суд виходить із такого.

31. Відповідно до частини четвертої статті 12 КАС України (у редакції, чинній на час звернення позивачки до суду) виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

32. Згідно з частиною другою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

33. Частиною четвертою статті 257 КАС України (у редакції, чинній на час звернення позивачки до суду) за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

34. При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

35. Аналізуючи наведені положення процесуального закону у контексті доводів касатора колегія суддів уважає, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина шоста статті 12 КАС України), а також інші адміністративні справи, щодо яких процесуальний закон не містить імперативних норм про їхній розгляд за правилами загального позовного провадження (частина четверта статті 12 КАС України) або ж про заборону розглядати їх за правилами спрощеного позовного провадження (частина четверта статті 257 КАС України).

36. За відсутності імперативних вимог до порядку розгляду справи (спрощеного або загального) презюмується, що суд розглядає (усі) адміністративні справи за правилами спрощеного позовного провадження. Водночас з урахуванням вимог, встановлених у частині третій статті 257 КАС України, суд може прийняти рішення про розгляд певної справи (яку дозволено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження) за правилами загального позовного провадження.

37. Крім того, виходячи із змісту частини другої статті 257 КАС України, за відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суду дозволено розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження.

38. Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом, зокрема, в постановах від 22.07.2021 у справі № 460/6542/20, від 07.10.2021 у справі № 640/23517/20, від 30.06.2022 у справі № 640/27145/20, від 22.11.2022 у справі № 320/8522/20.

39. Як убачається зі змісту позовних вимог позивачка просила, зокрема зобов`язати відповідача виплатити нараховане їй, але не виплачене матеріальне забезпечення за період із червня 2022 року по лютий 2023 року у розмірі 1006373,55 грн та виплатити компенсацію за шість місяців затримки виплати матеріального забезпечення в сумі 713417,68 грн.

40. Водночас, позивачка не заявляла вимоги про відшкодування шкоди у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а заявлені нею вимоги мали зобов`язальний характер. За таких обставин цей спір не належить до категорії спорів, які відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 12 КАС України підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження.

41. Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

42. Разом з тим позивачка не наводить доводів про те, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження призвів до порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи. Сам по собі розгляд справи за правилами спрощеного провадження не є достатньою підставою для скасування судових рішень у розумінні статті 353 КАС України.

43. З урахуванням наведеного Суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження в справі відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

44. Наведені в касаційній скарзі аргументи незгоди з мотивами судів попередніх інстанцій, якими вони керувалися, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не дають підстав уважати висновки судів помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

45. Доводи та аргументи скаржниці не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і свідчать про її незгоду з правовою оцінкою судами обставин справи, установлених у процесі її розгляду.

46. Водночас відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

47. Разом з тим позивачка не позбавлена можливості звернутися до суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_2 з вимогами про стягнення безпідставно, на її думку, набутого майна (коштів) на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

48. З урахуванням наведеного Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

49. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

50. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

51. З огляду на результат касаційного розгляду справи, у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокатка Кудрицька Ольга Ярославівна, залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько М.В. Білак В.М. Соколов