Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №140/7938/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/7938/24 пров. № А/857/1380/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізка І.М.,

суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року, ухвалене головуючим суддею Сорокою Ю.Ю. у м. Луцьку у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (надалі також – позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Луцької міської ради (надалі також – відповідач) про визнання протиправними дії щодо безпідставної (всупереч Конституції України, Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5рп/2005, Земельного кодексу України) відмови у додатковій або первинній приватизації частини земельної ділянки 174 кв.м., яка наразі перебуває в оренді згідно договору оренди від 20.07.2006 до 01.08.2026 відповідно до статті 33 Земельного кодексу України.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для надання позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою у зв`язку із реалізацією ним раніше свого права на безоплатну приватизацію земельної ділянки із цільовим використанням «для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» в межах норм, визначених статтею 121 ЗК України, а також у зв`язку із забороною, передбаченою підпунктом 5 пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що таке винесене з порушенням норм матеріального права та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.

Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що оскільки договір оренди від 20.07.2006 автоматично продовжував діяти через кожні 5 років, а листа – повідомлення від міської ради про припинення (розірвання) договору не було, то відповідно, останній продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою до 01.08.2026 та щорічно сплачує до міського бюджету вартість оренди.

Відтак, вважає, що має законне право на додаткову (первинну) приватизацію земельної ділянки за іншим цільовим призначенням, яка наразі перебуває в оренді через незаконну відмову керівництва Луцької міської ради у 2006 та 2014 роках.

Звертає увагу, що у листі - відповіді міськради від 19.02.2024 було вказано, що чинним законодавством не передбачено механізм доприватизації земельної ділянки з метою отримання у власність максимально встановленого ЗК України розміру такої земельної ділянки.

Зазначене свідчить про незнання земельного законодавства, Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 22.09.220 №5рп/2005.

Луцька міська рада у відзиві зазначає, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

Звертає увагу, що позивач вже реалізував своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки по вказаному цільовому призначенню.

Крім того, законодавством не передбачено можливості доприватизації земельної ділянки з метою отримання безоплатно у власність максимально визначеного статтею 121 ЗК України розміру земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Виняток встановлено лише щодо земельних ділянок, які були надані для ведення особистого селянського господарства (див. ч. 7 статті 5 Закону України «Про особисте селянське господарство»).

Щодо доводів позивача про наявність в нього права оренди, то додаткова угода про поновлення договору між Луцькою міською радою та ОСОБА_1 не укладалася, а тому договір оренди припинив свою дію після закінчення строку, на який його було укладено.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що таку слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, 09 квітня 2024 позивачем було подано до Луцької міської ради клопотання щодо приватизації частини земельної ділянки в розмірі 174 кв.м.

В ході опрацювання клопотання позивача було встановлено, що він вже реалізував своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки по вказаному цільовому призначенню. Рішенням Луцької міської ради від 24.09.2014 за №64/45 ОСОБА_1 безоплатно передано у власність земельну ділянку площею 0,0580 га, кадастровий номер 0710100000:21:056:0053 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 .

22.10.2014 за позивачем в Державному реєстрі речових прав зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку.

Оскільки законодавством не передбачено можливості доприватизації земельної ділянки з метою отримання безоплатно у власність максимально визначеного статтею 121 ЗК України розміру земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, Луцькою міською радою листами від 19.02.2024 №6.7-6/405/2024, від 24.04.2024 №6.7-6/1105/2024 проінформовано позивача про неможливість отримання такого дозволу.

За змістом статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

За змістом частин першої та другої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 5 пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення (частина четверта статті 116 Земельного кодексу України).

Максимальні розміри земельних ділянок, які можуть набуватися у громадянами у власність шляхом безоплатної приватизації, залежно від виду цільового використання визначено статтею 121 ЗК України.

Зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) передбачено можливість безоплатно приватизовувати в містах не більше 0,10 гектара.

Судом із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 вже реалізував своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».

Рішенням Луцької міської ради від 24.09.2014 за №64/45 ОСОБА_1 безоплатно передано у власність земельну ділянку площею 0,0580 га, кадастровий номер 0710100000:21:056:0053 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 .

22.10.2014 за позивачем в Державному реєстрі речових прав зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку.

Таким чином, колегія приходить до висновку, що позивач вже реалізував своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».

Враховуючи ч. 4 ст.116 ЗК України, якою передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян провадиться один раз по кожному виду цільового призначення, а ОСОБА_1 скористався такою можливістю, то право на «доприватизацію» у нього відсутнє.

Відповідачем слушно звернуто увагу на те, що законодавством не передбачено можливості «доприватизації» земельної ділянки з метою отримання безоплатно у власність максимально визначеного статтею 121 ЗК України розміру земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Те що позивач приватизував земельну ділянку площею 0,0580 га, а законодавством передбачено можливість безоплатно приватизовувати в містах не більше 0,10 гектара не впливає на можливість «доприватизації», оскільки ОСОБА_2 вже скористався правом на приватизацію земельної ділянки в межах норми, зокрема, до 0,10 гектара.

Щодо надання оцінки судом першої інстанції договору оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем та відповідачем строком на 5 років, то зазначене не є предметом дослідження, а висновки з цього приводу не впливають на результат розгляду спірних правовідносин.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року у справі № 140/7938/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко

судді Л. П. Іщук

Т. І. Шинкар