Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №523/400/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4348/26

Справа № 523/400/24

Головуючий у першій інстанції Бузовський В. В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест», відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Главацького Юрія Анатолійовича

на рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 15 липня 2025 року, ухвалене Пересипським районним судом м. Одеси, у складі: судді Бузовського В.В. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за невиконання грошового зобов`язання,

в с т а н о в и в:

У січні 2024 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» звернувся до суду із позовом, в якому із посиланням як на правове обґрунтування своїх вимог на положення ст. 11, 12, 14, 15, 16, 257, 266, 536, 625, 1056-1 ЦК України просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 три проценти річних та інфляційні втрати за невиконання грошового зобов`язання за рішенням постійно діючого незалежного третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» у справі № 71/12 від 24.04.2012, на підставі якого Печерським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 6-490/12, у розмірі 471405,32 грн, а також стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 7071,08 грн.

В обґрунтування вимог посилається на те, що рішенням третейського суду зі ОСОБА_1 на користь АКБ «Правекс-Банк» стягнуто суму боргу за договором кредиту в розмірі 2 924 986,60 грн. В подальшому право вимоги від АКБ «Правекс-Банк» перейшло до ТОВ «ФК «Авістар», після чого - до ТОВ «ФК «Гефест». Позивачем було отримано виконавчий лист та пред`явлено до виконавчої служби для примусового виконання рішення суду. На даний час виконавче провадження триває, а відповідач ухиляється від виконання рішення суду. Тому, позивач просить за порушення грошового зобов`язання відповідно до вимог ст. 625 ЦК України стягнути з відповідача за період з 24.02.2019 по 23.02.2021 три відсотки річних в сумі 175 455,18 грн, та інфляційні втрати в сумі 295 950,14 грн (а.с. 3-4).

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 в особі свого представника Главацького Юрія Анатолійовича просить застосувати строк позовної давності до позовних вимог та у задоволенні позову відмовити.

У відзиві зазначає, що 3 % річних повинні нараховуватися на суму основного боргу без урахування вже нарахованих відсотків за користування чужими грошовими коштами, якщо в обов`язкових для сторін правилах або договорі немає прямої вказівки відносно іншого порядку нарахування відсотків. Відповідач вважає, що саме на основну суму кредиту (яка відповідно до рішення Постійно діючого незалежного третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» від 24.04.2012 по справі № 71/12 станом на 16.02.2012 становить 255440 дол. США (2038411,2 грн)) повинні бути нараховані 3 % річних та інфляційні втрати за ст. 625 ЦК України, сума яких за розрахунком відповідача становить 122472,21 грн.

Звертає увагу на те, що ТОВ «ФК «Гефест» із даним позовом звернулися до суду тільки 09.01.2024, тому, на думку відповідача, неможливо розрахувати 3% річних та інфляційних втрат за невиконання грошового зобов`язання (за ст. 625 ЦК України) у період з 24.02.2019 по 23.02.2021, оскільки вказаний період виходить за межі строку позовної давності (3 роки).

Крім того, посилаючись на положення постанови КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2», Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вважає, що до позовних вимог має бути застосована позовна давність.

Також, зауважує, що з липня 2017 року по теперішній час виконавчий лист № 6-490/12, виданий 09 серпня 2012 року Печерським районним судом м. Києва, не перебував та не перебуває на виконанні в органах виконавчої служби (а.с. 35-42).

Рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 15 липня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних витрат за невиконання грошового зобов`язання – задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» три проценти річних за період з 24.02.2019 р., по 23.02.2021 р., в сумі 175 455 (сто сімдесят п`ять тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) гривень18 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» індекс інфляції за період з 24.02.2019 р., по 23.02.2021 р., в сумі 295 950 (двісті дев`яносто п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят) гривень 14 коп.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» сплачений судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в сумі 7 071 (сім тисяч сімдесят одну) гривню 08 коп. (а.с. 129-129зв.).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі свого представника Главацького Юрія Анатолійовича просить скасувати рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 15 липня 2025 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги є те, що:

- 3% річних повинні нараховуватися на суму основного боргу без урахування вже нарахованих відсотків за користування чужими грошовими коштами, якщо в обов`язкових для сторін правилах або договорі немає прямої вказівки відносно іншого порядку нарахування відсотків. Тому, скаржник вважає, що саме на основну суму кредиту повинно бути нараховано 3% річних та інфляційні втрати та наводить власний розрахунок, зазначаючи, що борг – 2038411,20 грн, період з 24.02.2019 по 23.02.2021, 3% річних становлять 122472,21 грн;

- неможливо розрахувати 3% річних та інфляційні втрати за невиконання грошового зобов`язання (за ст. 625 ЦК України) у період з 24.02.2019 по 23.02.2021, оскільки вказаний період виходить за межі строку позовної давності (3 роки);

- крім того, посилаючись на положення постанови КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2», Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вважає, що до позовних вимог має бути застосована позовна давність;

- з липня 2017 року по теперішній час виконавчий лист № 6-490/12, виданий 09 серпня 2012 року Печерським районним судом м. Києва, не перебував та не перебуває на виконанні в органах виконавчої служби (а.с. 133-143).

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "ФК "ГЕФЕСТ" в особі свого представника Остащенко Олесі Миколаївни просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 15.07.2025 залишити без змін, а також стягнути зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК ГЕФЕСТ» судові витрати – витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18000 грн.

В обґрунтування відзиву зазначає, що закон не містить жодного застереження, що нарахування 3 % річних має відбуватися лише на основну суму боргу (тіло кредиту), навпаки, після ухвалення судового рішення грошове зобов`язання трансформується у судове зобов`язання, визначене конкретною сумою, що підлягає сплаті боржником. Тому, зауважує, що предметом нарахування 3 % річних та інфляційних втрат є вся сума грошового зобов`язання, визначена судовим рішенням, незалежно від її складових, оскільки ця сума є простроченою у зв`язку з її невиконанням боржником. Положення щодо дії карантину та воєнного стану не підлягають до застосування, оскільки позивач не стягує неустойку, штраф та пеню, а стягує фінансову санкцію на підставі ст. 625 ЦК України. Щодо невжиття жодних дій для виконання рішення суду, позивач зазначає, що навіть якщо виконавчий документ був повернутий без виконання або не перебуває на виконанні у відділі ДВС, то це не припиняє самого зобов`язання боржника і не позбавляє кредитора права вимагати застосування фінансових санкцій, передбачених законом (а.с. 165-174).

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

В судовому засіданні 21.04.2026 представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, представник позивача ТОВ «ФК «Гефест» - Остащеко О.М., яка брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проти задоволення апеляційної скарги заперечувала.

В судовому засіданні 26.05.2026 представник відповідача ОСОБА_1 – Главацький Ю.А. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Інші учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, зокрема, позивач ТОВ «ФК «Гефест» - у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, так як судову повістку-повідомлення на 26.05.2026 отримали в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 24.04.2026 о 00:30:26, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (а.с. 199), відповідач ОСОБА_1 – у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України, так як його повноважний представник ОСОБА_2 отримав судову повістку-повідомлення на 26.05.2026 в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 24.04.2026 о 00:24:37, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (а.с. 199зв.), в судове засідання не з`явилися.

Вказане в силу ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, що з`явилися, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Постійно діючого незалежного третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» від 24.04.2012 у справі № 71/12 позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» 2924986 грн 60 коп. заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 3175-005/08Ф від 21.02.2008 року. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» витрати по оплаті третейського збору у розмірі 23800 грн (а.с. 5-6зв.).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30 липня 2012 року заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» про видачу виконавчого документа задоволено. Видано виконавчий документ (виконавчий лист) за рішенням Постійно діючого незалежного третейського суду при Всеукраїнській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» від 24.04.2012 року по справі № 71/12 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» 219 гривень у відшкодування судових витрат (а.с. 7).

Згідно з Виконавчим листом, виданим 09 серпня 2012 року Печерським районним судом м. Києва, справа № 6-490/12, про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» 2924986 грн 60 коп. заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 3175-005/08Ф від 21.02.2008 року та стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» витрат по оплаті третейського збору у розмірі 23800 грн, всього підлягає стягненню 2948786,6 грн, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання 30 липня 2013 року (а.с. 8-9).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17 травня 2017 року, справа № 6-490/12 замінено стягувача з Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «Правекс-Банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіастар» як правонаступника за правом грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 (а.с. 10-10зв.).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10 грудня 2020 року замінено стягувача з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіастар» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» як на правонаступника за правом грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 (а.с. 11-11зв.).

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно наданого позивачем розрахунку, який не спростований відповідачем, 3% річних за період з 24.02.2019 по 23.02.2021 складає 175 455,18 грн, інфляційні втрати за той же проміжок часу складають 295 950,14 грн.

Таким чином, з урахуванням п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд дійшов висновку про те, що позивачем не пропущено строк позовної давності, вимоги є обґрунтованими та доведеними, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Переглядаючи оскаржуване рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц дійшла до висновку про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Так, спірні відносини виникли між сторонами з приводу встановленої законом відповідальності боржника за невиконання грошового зобов`язання у вигляді стягнутих з відповідача на користь позивача рішенням третейського суду сум, на виконання якого ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30 липня 2012 року видано виконавчого листа № 6-490/12.

Згідно зі ст. 625 ЦК України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Отже, у розумінні наведених приписів кредитор вправі вимагати стягнення в судовому порядку суми інфляційних нарахувань та 3% річних до повного виконання грошового зобов`язання, а доводи апеляційної скарги щодо неможливості такого стягнення, оскільки з липня 2017 року по теперішній час виконавчий лист № 6-490/12, виданий 09 серпня 2012 року Печерським районним судом м. Києва, не перебував та не перебуває на виконанні в органах виконавчої служби, є помилковими.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що 3% річних повинні нараховуватися на суму основного боргу без урахування вже нарахованих відсотків за користування чужими грошовими коштами, якщо в обов`язкових для сторін правилах або договорі немає прямої вказівки відносно іншого порядку нарахування відсотків, оскільки в даному випадку сума основного боргу визначена у рішенні Постійно діючого незалежного третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» від 24.04.2012 у справі № 71/12, на виконання якого ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30 липня 2012 року видано виконавчого листа № 6-490/12, і який не виконується боржником, і в цьому випадку такі правовідносини внормовано вимогами ч. 2 ст. 625 ЦК України як відповідальність за порушення грошового зобов`язання та мають наслідком сплату боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.

Щодо періоду стягнення, то в силу вимог диспозитивності та змагальності сторін (ст. 13, 12 ЦПК України) позивачем на власний розсуд визначено період такого стягнення – з 24.02.2019 по 23.02.2021.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що неможливо розрахувати 3% річних та інфляційні втрати за невиконання грошового зобов`язання (за ст. 625 ЦК України) у період з 24.02.2019 по 23.02.2021, оскільки вказаний період виходить за межі строку позовної давності (3 роки), колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

ТОВ «ФК «Гефест» звернулися до суду із даним позовом 09 січня 2024 року, просили стягнути з відповідача на свою користь 3 % річних за невиконання грошового зобов`язання за період з 24.02.2019 по 23.02.2021, надавши відповідний розрахунок.

Отже, у цій справі станом на 02 квітня 2020 року позовна давність щодо визнаних судами обґрунтованими позовних вимог про стягнення трьох процентів річних не спливла, оскільки перебіг цього строку є зупиненим внаслідок продовження на строк дії карантину та обмежується 02 квітня 2017 року.

Щодо розрахунку суми боргу, то колегія суддів погоджує його, натомість відповідачем він не спростований, та становить:

Розрахунок 3 % річних (ст. 625 ЦКУ):

[Період прострочення №1]: 24.02.2019 - 23.02.2021.

[Сума заборгованості] = 2924986.60 грн.

[Кількість днів прострочення] = 730.

[Сума санкції] = 2924986.60*3/100/365*311 + 2924986.60*3/100/366*366 + 2924986.60*3/100/365*53 = 175455,18 грн;

Розрахунок суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції:

[Період прострочення №1]: 24.02.2019 - 23.02.2021.

[Сума заборгованості] = 2924986.60 грн.

[Індекси інфляції за кожен місяць періоду прострочення]: бер. 2019 = 100.9, квіт. 2019 = 101.0, трав. 2019 = 100.7, черв. 2019 = 99.5, лип. 2019 = 99.4, серп. 2019 = 99.7, вер. 2019 = 100.7, жовт. 2019 = 100.7, лист. 2019 = 100.1, груд. 2019 = 99.8, січ. 2020 = 100.2, лют. 2020 = 99.7, бер. 2020 = 100.8, квіт. 2020 = 100.8, трав. 2020 = 100.3, черв. 2020 = 100.2, лип. 2020 = 99.4, серп. 2020 = 99.8, вер. 2020 = 100.5, жовт. 2020 = 101.0, лист. 2020 = 101.3, груд. 2020 = 100.9, січ. 2021 = 101.3, лют. 2021 = 101.0;

[Сукупний індекс інфляції] = 100.9:100 (бер. 2019) * 101.0:100 (квіт. 2019) * 100.7:100 (трав. 2019) * 99.5:100 (черв. 2019) * 99.4:100 (лип. 2019) * 99.7:100 (серп. 2019) * 100.7:100 (вер. 2019) * 100.7:100 (жовт. 2019) * 100.1:100 (лист. 2019) * 99.8:100 (груд. 2019) * 100.2:100 (січ. 2020) * 99.7:100 (лют. 2020) * 100.8:100 (бер. 2020) * 100.8:100 (квіт. 2020) * 100.3:100 (трав. 2020) * 100.2:100 (черв. 2020) * 99.4:100 (лип. 2020) * 99.8:100 (серп. 2020) * 100.5:100 (вер. 2020) * 101.0:100 (жовт. 2020) * 101.3:100 (лист. 2020) * 100.9:100 (груд. 2020) * 101.3:100 (січ. 2021) * 101.0:100 (лют. 2021) = 1.10118068.

[Інфляційне нарахування] = 2924986.60 * 1.10118068 -2924986.60 = 295950,14 грн.

Не може бути взята до уваги надана представником відповідача в суді апеляційної інстанції відповідь вказаному представнику з Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області від 12.05.2026 № 10323/03.2-06 щодо даних автоматизованої системи виконавчого провадження щодо перебування в провадженні відділів державної виконавчої служби виконавчих проваджень з примусового виконання листа № 6-490/12, виданого 09.08.2012 Печерським районним судом м. Києва про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» грошових коштів у розмірі 2948786,00 грн, зокрема, в період з 15.10.2012 по 17.12.2013, з 23.04.2014 по 07.11.2014, з 28.08.2015 по 14.03.2016, з 26.07.2016 по 24.07.2017, а також про відмову у відкритті виконавчих проваджень щодо виконання вказаного виконавчого документа постановами Київського ВДВС – 06.02.2015, 03.04.2015, 15.05.2015, 20.07.2015, 18.04.2016 за підстав наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження, направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Зокрема, згідно даних Системи, у відділі у період з 26.07.2016 по 24.07.2017 перебувало виконавче провадження № 51754669 з примусового виконання виконавчого листа № 6-490/12, виданого 09.08.2012 Печерським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ПАТ КБ «Правекс - Банк» грошових коштів у розмірі 2 948 786,60 грн, яке завершено на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону «Про виконавче провадження» - у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Оскільки останній раз виконавчий лист перебував на виконанні та повернутий стягувану 24.07.2017, строк позовної давності мав спливти 24.07.2020, то в силу вищенаведених приписів Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX), строк позовної давності не є пропущеним, оскільки такий закон набрав законної сили 02.04.2020, а з теперішнім позовом стягував звернувся до суду 09.01.2024. Тобто, строк позовної давності не є пропущеним.

За таких обставин, звернення до суду з позовними вимогами про стягнення трьох процентів річних, нарахованих за період з 24.02.2019 по 23.02.2021, що передували подачі позову, є обґрунтованим і доводи апеляційної скарги такого не спростовують.

Отже, суд першої інстанції вірно визначився із характером правовідносин сторін, дав їм належну правову оцінку та застосував відповідні норми права, вірно витлумачивши їх у світлі виниклих спірних правовідносин сторін та ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, вірно оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, а помилкові доводи апеляційної скарги цих висновків не спростували.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції – залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 15 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.А. Коновалова

В.В. Кострицький