Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №240/15678/22 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/15678/22

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шимонович Р.М.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

04 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Моніча Б.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року (ухвалена в м. Житомир ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язати вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.12.2022 у адміністративний позов задоволено частково.

На виконання зазначеного рішення позивачу видано виконавчий лист.

Позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про встановлення судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, посилаючись на те, що згідно розрахунку пенсії в структурі пенсії від 20.12.2025 року з 01.01.2026 року у складі пенсії включена доплата як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, передбачена ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у розмірі 2595 грн.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року в задоволенні заяви відмовлено.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити заяву.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

20.04.2026 року до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.

Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Абзацом 1 ст. 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Зі змісту статті 370 КАС України слідує, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

В свою чергу, судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт також є формою забезпечення виконання судових рішень.

За змістом частини 2 статті 381-1 КАС України суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Отже, у КАС України передбачені три види судового контролю: надання правової оцінки рішенням, діям або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в процесі виконання рішення суду (стаття 287); зобов`язання судом, який ухвалив судове рішення, суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (стаття 382); надання правової оцінки рішенням, діям або бездіяльності, вчиненим суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383).

Встановлення судового контролю шляхом зобов`язання подати звіт є заходом превентивного впливу, спрямованим на отримання судом інформації про стан виконання рішення, і не передбачає перевірки правильності здійснення розрахунків чи оцінки правомірності дій суб`єкта владних повноважень.

Як вбачається із заяви, позивач не заперечує факт здійснення відповідачем перерахунку пенсії та її виплати, однак вважає неправильним порядок визначення розміру пенсії після 01.01.2026.

Отже, доводи заявника фактично зводяться до незгоди з діями відповідача щодо виконання судового рішення, а не до доведення факту його невиконання.

Суд враховує, що виконавче провадження щодо виконання рішення відкрито та перебуває на стадії виконання, що свідчить про вжиття заходів примусового виконання у порядку Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що позивач володіє інформацією про хід виконання судового рішення, зокрема про здійснений перерахунок та розмір виплат.

Подання звіту про виконання судового рішення за своєю суттю є поданням інформації про його виконання, однак встановлення судового контролю не передбачає обов`язку суду перевіряти правильність виконання рішення або надавати оцінку правомірності дій відповідача.

Оцінка рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених на виконання судового рішення, здійснюється судом у порядку статті 383 КАС України.

Судовий контроль за виконанням судового рішення є додатковим процесуальним механізмом забезпечення його виконання та застосовується за наявності обґрунтованих даних про невиконання або ухилення суб`єкта владних повноважень від виконання рішення суду.

У даному випадку таких обставин судом не встановлено.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем вжито заходів щодо виконання судового рішення, а підстави для встановлення судового контролю відсутні.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Біла Л.М. Моніч Б.С.