Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №160/25471/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/25471/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 року (суддя Боженко Н.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено 17.11.2025 року) в справі №160/25471/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

05.09.2025 року ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі по тексту – відповідач), в якому, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення винесені ГУ ДПС у Дніпропетровській області, а саме: податкове повідомлення-рішення від 31.05.2025 року №1050831-2416-0482-UA12060170010439451 на суму 37117,45 грн, податкове повідомлення-рішення від 31.05.2025 року №1050835-2416-0482-UA12060170010720279 на суму 93976,67 грн, податкове повідомлення-рішення від 31.05.2025 року №1050836-2416-0482UA12060170010720279 на суму 1665,12 грн, податкове повідомлення-рішення від 31.05.2025 року №1050837-2416-0482-UA12060170010720279 на суму 42460,51 грн, податкове повідомлення-рішення від 31.05.2025 року №1050838-2416-0482-UA12060170010720279 на суму 32269,99 грн, податкове повідомлення-рішення від 31.05.2025 року №1050839-2416-0482-UA12060170010720279 на суму 13586,93 грн, податкове повідомлення-рішення від 31.05.2025 року №1050840-2416-0482-UA12060170010720279 суму 4415,89 грн, податкове повідомлення-рішення від 31.05.2025 року №1050841-2416-0482- UA12060170010720279 на суму 730,32 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт вказував, що відповідно до норм Податкового кодексу, не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств, проте слід брати до уваги, що промислове підприємство - це підприємство, що виробляє промислову продукцію у визначених обсягах згідно з заданою технологією. Термін «промислове підприємство» охоплює всі підприємства, які відносяться до таких галузей економічної діяльності: добувна промисловість, переробна промисловість, будівництво, електроенергія, газ, водопостачання і санітарне обслуговування, транспорт, склади і служби зв`язку. Недостатньо заявити про певні види діяльності шляхом внесення відповідних записів, оскільки потрібно здійснювати таку діяльність, а саме виробництво й випуск продукції. Застосування пункту «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств. Використаний термін «будівлі промисловості» має застосовуватися виключно відносно будівель промислових підприємств різних галузей. Позивач як доказ використання власного нерухомого майна для виготовлення промислової продукції у своїй господарський діяльності надав фотоматеріали будівель підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, які використовуються Позивачем у господарській діяльності, частину договорів поставок, рахунків, актах приймання-передачі за 2024 рік, що підтверджують здійснення позивачем господарської діяльності, а саме – виробництва на належних позивачу нежитлових об`єктах, про що зазначається в самих договорах поставок. Згідно з маршрутними картами (що були виготовлені позивачем) та виробничими планами, на відповідному обладнанні виготовляються зокрема такі найменування продукції: Вал-шестерня: 2У1-376, 2У1-377, 2У1-379, Колеса: 2У1-378, 2У1- 381, ППНЗ 17.078 Шестерні: ППНЗ 17.076, Барабан: ППНЗ 04.022 Ці деталі є елементами промислового обладнання і мають широкий спектр застосування в транспортних системах, кранових механізмах, приводах тощо. Виробництво здійснюється на промислових верстатах, зокрема: Стрічкопильний РМ-350, Токарно-гвинторізні верстати 1К62, 16К20, Фрезерноцентрувальний верстат 6605, Зубофрезерний 5327Б, Круглошліфувальний 3М132В, Свердлувальний верстат 2Н135, Розточний верстат 2А6222, Зубодовбальний 5Б150. Відповідні докази долучені до позовної заяви та враховані судом як належні для доказування відповідних обставин та на підставі них встановлює факт використання відповідних об`єктів оподаткування в господарській діяльності позивача. Норма права пп. «є» пп. 266.2.2. п. 266.2. ст. 266 Податкового кодексу України не встановлює таку умови для застосування пільги як сам факт неподання позивачем повідомлення 20-ОПП. Таке неподання може слугувати лише підставою для притягнення позивача до відповідальності. Згідно п.п.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПКУ, податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України). Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (п.п.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України). За даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС Царенко В.В. є власником наступних об`єктів нежитлової нерухомості: - нежитлової будівлі загальною площею 93809,47кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , частка власності – 5/10000), перебуває у власності з 10.02.2014; - нежитлової будівлі загальною площею 93809,47 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , частка власності – 13/10000 перебуває у власності з 10.02.2014; - нежитлової будівлі загальною площею 93809,47кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , частка власності – 95/10000 , перебуває у власності з 24.12.2013; - нежитлової будівлі загальною площею 93 806,47 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , частка власності – 4/1000, перебуває у власності з 25.11.2015; - нежитлової будівлі загальною площею 93809,47кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , частка власності – 215/1000000, перебуває у власності з 10.02.2014; - нежитлової будівлі загальною площею 93809,47кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , частка власності – 125/10000, перебуває у власності з 24.12.2013; - єдиного майнового комплекса загальною площею 2647,23 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , перебуває у власності з 25.11.2015; - комплексу загальною площею 1066,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , перебуває у власності з 16.04.2010. Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд НК 018:2023, будівлі, що використовуються для промислового виробництва, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні тощо, віднесено до підрозділу 125 «Промислові та складські будівля» група 1251 «Промислові будівлі». Основними умовами, які дають підстави платнику податку не враховувати належні йому об`єкти нерухомого майна у складі об`єктів оподаткування у складі по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на підставі підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті ПКУ, є: належність будівель до класу «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023; використання будівель за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання- промислових підприємств, основна діяльність яких класифікується у секціях В-Р КВЕД ДК 009:2010; ненадання власниками таких об`єктів в оренду, лізинг, позичку.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пп. «є» пп. 266.2.2. п. 266.2. ст. 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування: будівлі промисловості, віднесені до класу «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Застосовуючи положення до обставин справи слід враховувати, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачає наявність таких умов: 1) об`єкт нерухомості віднесений до класу «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023; 2) основна діяльність суб`єкта господарювання (юридичної або фізичної особи) класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010; 3) об`єкт використовуються за призначенням у господарській діяльності та не здається їх власником в оренду, лізинг, позичку. Спори щодо цих же об`єктів розглядалися в межах адміністративних справ №160/14527/23 (частково) та №160/26227/24 (повністю). В обох справах рішення судів набрали законної сили та скасували відповідні ППР щодо цих же об`єктів. Підставами позову та мотивами судових рішень також було застосування пп «є» пп. 266.2.2. п. 266.2. ст. 266 Податкового кодексу України. Позивач як доказ використання власного нерухомого майна для виготовлення промислової продукції у своїй господарський діяльності надав фотоматеріали будівель підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, які використовуються Позивачем у господарській діяльності, частину договорів поставок, рахунків, актах приймання-передачі за 2024 рік, що підтверджують здійснення позивачем господарської діяльності, а саме - виробництва на належних Позивачу нежитлових об`єктах, про що зазначається в самих договорах поставок. Згідно з маршрутними картами (що були виготовлені позивачем) та виробничими планами, на відповідному обладнанні виготовляються зокрема такі найменування продукції: Вал-шестерня: 2У1-376, 2У1-377, 2У1-379, Колеса: 2У1-378, 2У1-381, ППНЗ 17.078 Шестерні: ППНЗ 17.076, Барабан: ППНЗ 04.022 Ці деталі є елементами промислового обладнання і мають широкий спектр застосування в транспортних системах, кранових механізмах, приводах тощо. Виробництво здійснюється на промислових верстатах, зокрема: Стрічкопильний РМ-350, Токарно-гвинторізні верстати 1К62, 16К20, Фрезерноцентрувальний верстат 6605, Зубофрезерний 5327Б, Круглошліфувальний 3М132В, Свердлувальний верстат 2Н135, Розточний верстат 2А6222, Зубодовбальний 5Б150. Суд першої інстанції вказував, що позивач має статус фізичної особи-підприємця та не позбавлений можливості самостійного використання об`єктів оподаткування. Окрім цього, відповідач повторно фактично намагається опосередковано встановити факт використання об`єктів в господарській діяльності не на підставі безпосереднього дослідження цієї обставини, а через інші обставини (подання повідомлення 20-ОПП, подання звітів про доходи працівників). Як наслідок, суд повторно зауважує про недопустимість такого підходу, оскільки неподання звітності може свідчити про окреме правопорушення, однак не може бути підставою для опосередкованого встановлення інших обставин, які могли б підтверджуватися таким неподанням звітності.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , зареєстрований як фізична особа-підприємець з 10.11.2019 та перебуває на обліку у ГУ ДПС у Дніпропетровській області як платник податків, у переліку видів господарської діяльності згідно КВЕД є 25.62 механічне оброблення металевих виробів.

Встановлено, що ОСОБА_1 є власником нежитлової нерухомості, що розташовані за адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 , у період з 2021 року по 2023 роки, що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.11.2015 року, а також копією Свідоцтва про реєстрацію права власності не нерухоме майно від 16.04.2010 року.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області встановило, що ОСОБА_1 є власником об`єктів нерухомого майна: будівля контори цеху металоконструкцій № 4, будівельною площею 99,11 кв.м., будівлі МСЦ-3, виробничій частині № 41, будівельною площею 2356,72 кв.м., будівлі дільниці зборки та випробування перфораторів № 42, будівельною площею 1785,89 кв.м., будівлі паровозного депо № 87, будівельною площею 239 кв.м., будівлі № 105 блок-будиночку № 0983036, будівельною площею 39,87 кв.м., будівлі телефонної станції № 107, будівельною площею 773,87 кв.м., які стали підставою для винесення податкових повідомлень – рішень щодо об`єктів нерухомого майна, які розміщені за адресою: АДРЕСА_1 .

ГУ ДПС у Дніпропетровській області відносно ОСОБА_1 (нараховано податок) 31.05.2025 року винесено податкові повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік: №1050831-2416-0482-UA12060170010439451 ( АДРЕСА_3 ) на суму 37117,45 грн., №1050835-2416-0482-UA12060170010720279 ( АДРЕСА_2 ) на суму 93976,67 грн.; №1050836-2416-0482-UA12060170010720279 ( АДРЕСА_1 ) на суму 1665,12 грн.; №1050837-2416-0482-UA12060170010720279 ( АДРЕСА_1 ) на суму 42460,51 грн.; 5) №1050838-2416-0482-UA12060170010720279 ( АДРЕСА_1 ) на суму 32269,99 грн.; 6) №1050839-2416-0482-UA12060170010720279 ( АДРЕСА_1 ) на суму 13586,93 грн.; 7) №1050840-2416-0482-UA12060170010720279 ( АДРЕСА_1 ) на суму 4415,89 грн.; 8) №1050841-2416-0482-UA12060170010720279 ( АДРЕСА_1 ) на суму 730,32 грн.

Податкові повідомлення-рішення винесені за податковий період 2024 року та визначають зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за наступними адресами: АДРЕСА_4 , м. Кривий Ріг, вул. Сулеймана Стальського, 2/1а.

Відповідно до пп.14.1.229 п.14.1 ст.14 ПК України спеціально відведені автостоянки - площа території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, яка визначається органами місцевого самоврядування із встановленням правил щодо відповідальності за збереження транспортного засобу. До спеціально відведених автостоянок можуть належати комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету з метою здійснення організації паркування транспортних засобів. Не належать до спеціально відведених автостоянок гаражі, автостоянки, власники або користувачі яких є платниками земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, а також земельні ділянки, що належать до прибудинкових територій.

Згідно з пп 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об`єктами житлової нерухомості.

Згідно п. 30.2 ст. 30 ПК України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Згідно п.п. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПК України платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних, зокрема, щодо права на користування пільгою із сплати податку та нарахованої суми податку.

Згідно п. 266.1, п. 266.2, п. 266.3 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Згідно абз. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об`єктом оподаткування: будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Вищеприведена норма кореспондується з Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 року № 466-ІХ, яким зокрема внесено зміни до абз. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, де передбачено, що не є об`єктом оподаткування: будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Норма пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України зводить поняття звільнення від оподаткування (не є об`єктом оподаткування) щодо будівель промисловості, виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств. Для застосування такої податкової пільги об`єкти нерухомості – будівлі повинні бути будівлями промисловості, наступна норма розкриває таке поняття та вказує, що до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) повинні відноситись будівлі згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. Також для застосування податкової пільги, об`єкти нерухомості повинні бути у володінні чи користуванні промислового підприємства.

Згідно п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Розглядаючи вихідне поняття «промисловість», у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції. Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку абз. «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва. Нормативний підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі, які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.

Суд приходить до висновку, що застосування абз. «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі, якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (самостійне виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B «Добувна промисловість та розроблення кар`єрів», C «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво». Промисловість у розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об`єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.

Згідно із відомостями інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об`єктів нерухомого майна від 02.06.2023, ОСОБА_1 є власником 1/2 комплексу будівель нежитлової нерухомості, що складається в т.ч. з контори цеху металоконструкцій №4, МСЦ-3 виробничою частиною, дільницею зборки та випробування перфораторів тощо, що розташований за адресою АДРЕСА_2 , а також власником об`єкту нежитлової нерухомості по вул.Стальського Сулеймана б.2/1а у м.Кривому Розі.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач зареєстрован як фізична особа-підприємець за видами економічної діяльності: 25.62 Механічне оброблення металевих виробів. Цей клас, згідно КВЕД -2010, включає: свердління, точіння, фрезерування, еродування, вирівнювання, притирання, протягування, рихтування, різання, шліфування, заточування, полірування, скручування та стикування тощо частин готових металевих виробів нанесення написів на металах лазерним променем.

Як доказ використання нерухомого майна для виготовлення промислової продукції у своїй господарський діяльності надав фотоматеріали будівель підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, які використовуються у господарській діяльності, частину договорів поставок, рахунків, актах приймання-передачі за 2024 рік, що підтверджують здійснення позивачем господарської діяльності, а саме - виробництва на належних позивачу нежитлових об`єктах, про що зазначається в самих договорах поставок. Згідно з маршрутними картами (що були виготовлені позивачем) та виробничими планами, на відповідному обладнанні виготовляються зокрема такі найменування продукції: Вал-шестерня: 2У1-376, 2У1-377, 2У1-379, Колеса: 2У1-378, 2У1-381, ППНЗ 17.078 Шестерні: ППНЗ 17.076, Барабан: ППНЗ 04.022 Ці деталі є елементами промислового обладнання і мають широкий спектр застосування в транспортних системах, кранових механізмах, приводах тощо. Виробництво здійснюється на промислових верстатах, зокрема: Стрічкопильний РМ-350, Токарно-гвинторізні верстати 1К62, 16К20, Фрезерноцентрувальний верстат 6605, Зубофрезерний 5327Б, Круглошліфувальний 3М132В, Свердлувальний верстат 2Н135, Розточний верстат 2А6222, Зубодовбальний 5Б150.

Вид діяльності позивача згідно із Класифікацією видів економічної діяльності ДК 009:2010 вид діяльності за кодом 25.62 «Механічне оброблення металевих виробів» відповідає класифікації у секції С «Переробна промисловість».

За своїм описом та характеристиками нежитлові приміщення, що перебувають у власності ОСОБА_1 відповідають групі «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 та враховуючи основну діяльність позивача за класифікацією у секції С КВЕД ДК 009:2010, використовується ним у господарській діяльності за призначенням, тому зазначені будівлі не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

У сукупності встановлених обставин, суд вказує, що у позивача наявні підстави для застосування норм підпункту «є» пп. 266.2.2 п. 266 2 ст. 266 ПК України.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі, які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.

Слушно вказати, що щодо незаконності нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, судами вже розглядався спір.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 року у справі № 160/26227/24 позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення винесені ГУ ДПС у Дніпропетровській області за період 2021 – 2023 роки.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.07.2025 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 року у справі № 160/26227/24 залишено без змін.

Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У подібних спорах, судами вже встановлено протиправність дій ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Рішення суду набрали законної сили та встановлюють звільнення від оподаткування майновим податком ОСОБА_1 згідно пп. «є» пп. 266.2.2. п. 266.2. ст. 266 ПК України.

При винесення податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Дніпропетровській області не враховано застосування пільги при нарахування та обчисленні ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Слід враховувати, що згідно п. 4.1 ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: зокрема презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

При вирішені спору, суд керується правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 17.02.2020 року у справі № 820/3556/17, від 17.03.2020 року у справі № 300/261/19, від 06.04.2020 року у справі № 420/879/19, від 17.07.2020 року у справі № 440/937/19, від 21.10.2020 року у справі № 806/2686/18, від 24.12.2020 року у справі № 160/9721/18, від 31.10.2023 року у справі № 160/11472/19, зокрема податкова пільга застосовується у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду). Встановлена нормою підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК податкова пільга має на меті стимулювання розвитку промислового виробництва, створення для цього сприятливих умов, в тому числі, фінансових. Якщо особа не здійснює промислове виробництво з використанням будівель, право на фінансове сприяння з боку держави у вигляді звільнення від сплати податку на промислові будівлі він не має.

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Не передбачено повернення судових витрат у разі відмови у задоволенні позовних вимог, як і не передбачено повернення судових витрат у разі відмови у задоволенні апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 242, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 року в справі №160/25471/25 – залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку ст.ст. 328 – 329 КАС України.

Головуючий - суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова