Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №280/10904/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2026 року м. Дніпросправа № 280/10904/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 15.12.2025 року (суддя Конишева О.В., м. Запоріжжя, повний текст ухвали складено 15.12.2025 року) в справі №280/10904/25 за позовом Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до Запорізької міської ради, третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування рішення,-

в с т а н о в и в:

10.12.2025 року АТ «Запоріжжяобленерго» (далі – позивач) звернулось до суду з позовом до Запорізької міської ради (далі – відповідач), третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької міської ради від 19.05.2010 № 113/151 «Про надання дозволу приватному підприємцю ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по бул. Вінтера, 7 для розміщення виробничо-складської будівлі».

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.12.2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі.

АТ «Запоріжжяобленерго» не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Свої вимоги обґрунтовував тим, що судом порушено норми процесуального права. Апелянтом зазначено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів від 31.03.1994 № 114/64 Запорізькому центральному підприємству електричних мереж «Дніпроенерго» 22.06.1994 Запорізькою міською Радою народних депутатів було видано Державний акт на право постійного користування землею серія ЗП № 001367, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 776. Запорізькому ЦПЕМ «Дніпроенерго» було надано у постійне користування 1,85 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування для функціонування електропідстанції «Правобережна» в районі бульвару Вінтера м. Запоріжжя. Запорізьке центральне підприємство електричних мереж було створено в складі Виробничого енергетичного об`єднання «Дніпроенерго» наказом Міністра енергетики і електрифікації УРСР № 31 від 15 лютого 1978 року. Відповідно до наказу № 115 від 03.07.1995 Міністерства енергетики та електрифікації «Про створення Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Запоріжжяобленерго» та наказу № 151 від 11.08.1995 «Доповнення до наказу Міненерго від 03.07.1995 № 115» - на базі виробничого енергетичного об`єднання «Дніпроенерго» засновано Державну акціонерну енергопостачальну компанію «Запоріжжяобленерго» та затверджено її Статут. Згідно з пунктом 5 вказаного Наказу № 115 від 03.07.1995 Державна акціонерна енергетична компанія «Запоріжжяобленерго» є правонаступником виробничого енергетичного об`єднання «Дніпроенерго» щодо відособлених підрозділів, розташованих на території Запорізької області, які увійшли до складу компанії, в тому числі і майна, яке ввійшло до статутного капіталу ДАЕК «Запоріжжяобленерго». ДАЕК «Запоріжжяобленерго» (в наступному ВАТ «Запоріжжяобленерго», ПАТ «Запоріжжяобленерго»,) отримає право постійного користування земельною ділянкою за адресою бульвар Вінтера, 7, м. Запоріжжя. Право власності АТ «Запоріжжяобленерго» (Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго»), код ЄДРПОУ 00130926, на розміщені об`єкти за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, бульвар Вінтера, будинок 7: будівля ЗРУ підстанція Правобережна інв. № 90582 та гараж на території ПС «ПБ» інв.№ 58911 підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23192895 від 03.07.2009 та зведеним актом вартості будівель і споруд. Натомість 19.05.2010 Запорізькою міською радою ухвалено рішення № 113/151 «Про надання дозволу приватному підприємцю ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для розміщення виробничо-складської будівлі». За інформацією, наданою АТ «Запоріжжяобленерго» у червні 2025 року Департаментом управління активами Запорізької міської ради, наразі договорів оренди на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , укладених між Запорізькою міською радою та ФОП ОСОБА_1 , не значиться. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 на земельну ділянку, на яку надавався дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення виробничо-складської будівлі, за ОСОБА_1 не значаться оформлені на земельну ділянку орієнтовною площею 0,1038 га право оренди земельної ділянки та/або право власності. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Згідно ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин, відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», належить до виключної компетенції, зокрема, міських рад і вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради. Як визначено частинами 1-3 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Апелянт вказував, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України). Набуття права власності на землю здійснюється виключно відповідно до закону і делегування цих повноважень не допускається, оскільки вони прямо закріплені законами України за відповідними органами виконавчої влади або місцевого самоврядування (у даному випадку Запорізької міської ради) і належать до їх виключної компетенції, вирішуються, зокрема, на пленарних засіданнях ради з обов`язковим прийняттям з цього питання відповідного рішення, яке може бути оскаржене у судовому порядку. Заявник апелянті скарги наголосив, що Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 17.10.2018 року у справі № 380/624-ц, провадження № 14-301цс18 приходить до висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом. Відтак - правовідносини, пов`язані з прийняттям та реалізацією такого рішення не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов`язань осіб. При прийнятті такого рішення орган державної влади виконує дозвільну функцію, що притаманна органу державної влади у публічно-правових відносинах. Тому спір як щодо рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, так і оскарження дій суб`єкта владних повноважень щодо надання чи відмови у наданні такого дозволу є публічно-правовим. Розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.». Спір виник між юридичною особою – АТ «Запоріжжяобленерго» та органом місцевого самоврядування – Запорізькою міською радою, що є суб`єктом владних повноважень, з приводу бездіяльності цього органу, допущеної ним під час виконання публічно-владних управлінських функцій, щодо вирішення земельних питань відповідно до закону - оскаржується Рішення № 113/151 «Про надання дозволу приватному підприємцю ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для розміщення виробничо-складської будівлі», при цьому за ОСОБА_1 на земельну ділянку орієнтовною площею 0,1038 га, на яку надавався дозвіл на розроблення проекту землеустрою, не значаться оформлені право оренди земельної ділянки та/або право власності, дозвіл на розроблення проекту землеустрою не являється правовстановлюючим актом, правовідносини не породжують особистих майнових прав та зобов`язань осіб, тобто між учасниками справи виник публічно-правовий спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції відмовляючи у відкритті провадження у справі, виходив з того, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Суд першої інстанції вказував, що публічно-правовий спір спір, є спором, де хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Суб`єкт владних повноважень це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Позивач зазначає, що рішення ЗМР ухвалено всупереч діючого Державного акту на право постійного користування землею позивачем та з порушенням ст. 116 Земельного кодексу України, АТ «Запоріжжяобленерго» 11.08.2025 звернулось до Запорізької міської ради з листом про скасування рішення ЗМР від 19.05.2010 № 113/151 «Про надання дозволу приватному підприємцю ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по бул. Вінтера, 7 для розміщення виробничо-складської будівлі» (лист від 08.08.2025 № 001 30/563). Суд першої інстанції вказував, що існує спір про право стосовно земельної ділянки за адресою: м. Запоріжжя, бул. Вінтера, 7, який має вирішуватись за правилами Цивільного процесуального кодексу України. Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Захист цивільних права у зв`язку з прийняттям рішення органом місцевого самоврядування може здійснюватися в порядку цивільного судочинства, оскільки відповідно до пункту 10 частини 2 статті 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до матеріалів справи, згідно рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів від 31.03.1994 № 114/64 Запорізькому центральному підприємству електричних мереж «Дніпроенерго» (скорочено - Запорізьке ЦПЕМ «Дніпроенерго») 22.06.1994 року Запорізькою міською Радою народних депутатів було видано Державний акт на право постійного користування землею серія ЗП № 001367, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 776. Запорізькому ЦПЕМ «Дніпроенерго» було надано у постійне користування 1,85 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування для функціонування електропідстанції «Правобережна» в районі бульвару Вінтера м. Запоріжжя. Запорізьке центральне підприємство електричних мереж було створено в складі Виробничого енергетичного об`єднання «Дніпроенерго» наказом Міністра енергетики і електрифікації УРСР № 31 від 15 лютого 1978 року.

Відповідно до наказу № 115 від 03.07.1995 року Міністерства енергетики та електрифікації «Про створення Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Запоріжжяобленерго» та наказу № 151 від 11.08.1995 «Доповнення до наказу Міненерго від 03.07.1995 № 115» - на базі виробничого енергетичного об`єднання «Дніпроенерго» засновано Державну акціонерну енергопостачальну компанію «Запоріжжяобленерго» та затверджено її Статут. Згідно з пунктом 5 вказаного Наказу № 115 від 03.07.1995 Державна акціонерна енергетична компанія «Запоріжжяобленерго» є правонаступником виробничого енергетичного об`єднання «Дніпроенерго» щодо відособлених підрозділів, розташованих на території Запорізької області, які увійшли до складу компанії, в тому числі і майна, яке ввійшло до статутного капіталу ДАЕК «Запоріжжяобленерго». До ДАЕК «Запоріжжяобленерго» (в наступному ВАТ «Запоріжжяобленерго», ПАТ «Запоріжжяобленерго»,) перейшло право постійного користування земельною ділянкою за адресою бульвар Вінтера, 7, м. Запоріжжя.

16.05.2025 здійснено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, а саме: зміна найменування Товариства з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на Акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», скорочене найменування ПАТ «Запоріжжяобленерго» на АТ «Запоріжжяобленерго» (копія Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань додається).

Право власності АТ «Запоріжжяобленерго» (Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго»), код ЄДРПОУ 00130926, на розміщені об`єкти за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, бульвар Вінтера, будинок 7: будівля ЗРУ підстанція Правобережна інв. № 90582 та гараж на території ПС «ПБ» інв.№ 58911 підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23192895 від 03.07.2009 та зведеним актом вартості будівель і споруд.

Встановлено, що 19.05.2010 року Запорізькою міською радою ухвалено рішення № 113/151 «Про надання дозволу приватному підприємцю ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для розміщення виробничо-складської будівлі» (копія рішення наявна в матеріалах справи).

Рішенням Запорізької міської ради ФОП ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення в установленому порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1038 га по АДРЕСА_1 для розташування виробничо-складської будівлі.

АТ «Запоріжжяобленерго» від Департаменту управління активами Запорізької міської ради дізналось, що договорів оренди на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , укладених між Запорізькою міською радою та ФОП ОСОБА_1 , не значиться.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на земельну ділянку, на яку надавався дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення виробничо-складської будівлі, за ОСОБА_1 не значаться оформлені на земельну ділянку орієнтовною площею 0,1038 га право оренди земельної ділянки та/або право власності.

Позивач, вважає протиправним рішення Запорізької міської ради від 19.05.2010 року № 113/151 «Про надання дозволу приватному підприємцю ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для розміщення виробничо-складської будівлі», оскільки земельна ділянка, щодо якої надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, згідно рішення Запорізької міської ради від 30.10.2019 № 37/70 «Про затвердження ПАТ «Запоріжжяобленерго» технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по бул. Вінтера, 7 для розташування будівлі ЗРУ підстанції «Правобережна» АТ «Запоріжжяобленерго» передана в оренду строком на 19 років площею 1,4788 га.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про оборонні закупівлі», крім спорів, пов`язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель та спрощеного відбору без застосування електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства; 15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) вказано, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб кваліфікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ слід виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що у межах спору щодо оскарження рішення Запорізької міської ради від 19.05.2010 № 113/151 «Про надання дозволу приватному підприємцю ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для розміщення виробничо-складської будівлі» може існувати спір про право володіння, користування земельною ділянкою. Може існувати спір між АТ «Запоріжжяобленерго» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .

Згідно інформації Департаменту управління активами Запорізької міської ради, договорів оренди на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , укладених між Запорізькою міською радою та ФОП ОСОБА_1 , не значиться.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на земельну ділянку, на яку надавався дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення виробничо-складської будівлі, за ОСОБА_1 не значаться оформлені на земельну ділянку орієнтовною площею 0,1038 га право оренди земельної ділянки та/або право власності.

Наявність рішення Запорізької міської ради від 19.05.2010 № 113/151 «Про надання дозволу приватному підприємцю ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для розміщення виробничо-складської будівлі» не означає його реалізацію та отримання ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки у власність чи користування.

Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право (наприклад, право користування земельною ділянкою), і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. Якщо у результаті прийнятого рішення суб`єкта владних повноважень особа набуває речове права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і має розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 року у справі № 401/2400/16-ц, від 15.05.2018 року у справі № 809/739/17, від 20.09.2018 року у справі № 126/1373/17, 15.05.2020 року у справі №160/4212/19.

Не встановлено наявність спору щодо права власності або користування на земельну ділянку у зв`язку з реалізацією рішення Запорізької міської ради від 19.05.2010 № 113/151 «Про надання дозволу приватному підприємцю ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для розміщення виробничо-складської будівлі».

Згідно ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», за змістом якої міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», належить до виключної компетенції, зокрема, міських рад і вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Організаційні засади реалізації повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо здійснення державної регуляторної політики визначаються Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради.

Таким чином, питання передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель комунальної власності відповідної територіальної громади вирішує відповідна рада. Нормами Земельного кодексу України передбачено, що тільки орган місцевого самоврядування, у даному випадку міська рада уповноважена у місячний строк розглядати клопотання і давати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надавати мотивовану відмову у його наданні.

Рішення міської ради може бути оскаржене зацікавленою особою, прав чи обов`язків якої воно стосується.

Слушно зазначено позивачем, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 року у справі № 380/624-ц, провадження № 14-301цс18 приходить до висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом. Відтак - правовідносини, пов`язані з прийняттям та реалізацією такого рішення не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов`язань осіб. При прийнятті такого рішення орган державної влади виконує дозвільну функцію, що притаманна органу державної влади у публічно-правових відносинах. Тому спір як щодо рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, так і оскарження дій суб`єкта владних повноважень щодо надання чи відмови у наданні такого дозволу є публічно-правовим.

Варто вказати, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

До справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать, зокрема, спори фізичних або юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Тобто, адміністративні суди розглядають публічно-правові спори - такі, що виникають, зокрема, у зв`язку зі здійсненням владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності органів публічної влади. Якщо в результаті їх здійснення приймається рішення, на підставі якого особа набуває речове право на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і має розглядатися за правилами цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 року у справі № 809/739/17).

Слід вказати, що позивач цілком обґрунтовано наголошує, що питання, пов`язаного з визнанням права власності чи права користування земельною ділянкою та оспорюванням такого права інших осіб, у позивача в межах спору не виникало.

Натомість Запорізька міська рада, ухвалюючи рішення, реалізувала свої повноваження щодо розпорядження землями комунальної власності в інтересах територіальної громади, визначивши окремі території, в тому числі й земельну ділянку, на якій знаходиться нерухоме майно Товариства, рекреаційною зоною (сквером). Такі дії відповідача були спрямовані на задоволення публічного інтересу (важливі для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, які відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб`єктами публічної адміністрації), мали владно-розпорядчу природу та не пов`язані з реалізацією господарської компетенції.

Суд керуються правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 11.09.2024 року у справі № 420/23131/23. Верховний Суд вказував, що спір не пов`язаний з вирішенням питання приватноправового характеру, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень (органу місцевого самоврядування), який реалізовує у цих правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції шляхом розгляду питання щодо розпорядження землями комунальної власності.

Таким чином, у порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені дії, рішення або бездіяльність суб`єкта владних повноважень (суб`єкта місцевого самоврядування) що створюють для позивача певні наслідки, стосуються його прав та обов`язків.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Судом першої інстанції порушено право позивача на звернення до суду, з огляду на те, що відмова у відкритті провадження у справі, перешкоджає у розгляді його позову, більше того, суд першої інстанції свавільно вказував, що спір не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, та позивачем невірно вибрано форму звернення до суду.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду – скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 170, 242, 312, 315, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» - задовольнити.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 15.12.2025 року в справі №280/10904/25 – скасувати.

Справу № 280/10904/25 направити для продовження розгляду до Запорізького окружного адміністративного суду.

Постанова суду Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова