Постанова від 04 червня 2026 р. у справі №520/21127/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 р. Справа № 520/21127/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2025, головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В., м. Харків, по справі № 520/21127/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просила :

- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2024 р.;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Харківській області поновити з 01.01.2024 р. нарахування та виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що відповідачем протиправно припинено виплату пенсії з 01.01.2024 р., у зв`язку з чим порушено права позивача на отримання пенсії в належному розмірі.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2024р.

Зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України у Харківській області поновити з 01.01.2024 р. нарахування та виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 коп.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 по справі № 520/21127/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених вимог ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначив, що пунктом 16 Порядку виплати пенсії через банківські установи №1596 передбачено, якщо суми пенсії та грошової допомоги одержуються за довіреністю більш як один рік або не одержуються з поточного рахунка більш як один рік, уповноважений банк зобов`язаний повідомити про це відповідному органу Пенсійного фонду України не пізніше 28 числа місяця, у якому виникли такі обставини, а одержувач – подати нову заяву до органу Пенсійного фонду України згідно з вимогами, визначеними в пункті 10 цього Порядку. За повідомленням банківської установи АТ «Державний Ощадний банк» від 22.05.2023 ОСОБА_1 зазначено у переліку осіб, визначених пунктом 16 Порядку. Відповідачем на адресу позивача було направлено лист від 02.06.2023 щодо необхідності поновлення заяви на виплату пенсії через банківську установу. З огляду на відсутність звернення позивача , спосіб виплати пенсії було змінено. Починаючи з липня 2023, виплата пенсії здійснюється через відділення поштового зв`язку за місцем фактичного проживання, зазначеним в електронній пенсійній справі. Виплату пенсії було припинено з 01 січня 2024 року відповідно до ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд.

Позивач не надав суду відзив на апеляційну скаргу відповідача.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дійшла таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії проводилася через уповноважену банківську установу.

Згідно доводів позовної заяви, з 01.01.2024 р. виплату пенсії призупинено відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у разі не отримання призначеної пенсії протягом 6 місяців.

10.05.2024 р. позивачка засобами поштового зв`язку направила до ГУ ПФУ в Харківській області заяву про поновлення виплати пенсії та копії документів на підтвердження особи позивача – ОСОБА_1 .

Відповідач листом «про розгляд звернення» від 10.06.2024р. за №17397-16438/К-02/8-2000/24 повідомив позивачку, що листом відділу опрацювання документації №2 управління питань виплат Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 02.06.2023 р. №2000-0502-8/73910 ОСОБА_1 було запропоновано для продовження виплати пенсії через банківську установу надати нову заяву про виплату пенсії, а також зазначено, що у разі не виконання вищезазначених вимог виплата пенсії буде провадитися через національного оператора поштового зв`язку за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання, згідно даних пенсійної справи. З липня 2023 року пенсія нараховувалась до виплати через національного оператора поштового зв`язку за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання, згідно даних пенсійної справи. З 01.01.2024 р. виплату пенсії призупинено відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, зазначено, що для розгляду питання щодо поновлення виплати пенсії запропоновано звернутись особисто або надіслати поштовим відправленням відповідну заяву та необхідні документи (засвідчені належним чином) до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України.

Позивач, не погодившись із вищевказаним, звернулася до суду з позовом в цій справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України № 1058. Оскільки виплату пенсії позивачці припинено у зв`язку із неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців, а доказів прийняття відповідного рішення про припинення виплати позивачу пенсії з цих підстав відповідачем до суду не надано, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV).

Частиною 3 статті 4 Закону № 1058-ІV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до положень статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Пенсія – щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом (стаття 1 Закону № 1058-IV).

Частиною першою статті 47 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Припинення та поновлення виплати пенсії передбачене статтею 49 Закону № 1058-IV.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 49 Закону №1058-ІV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Так у Рішенні Конституційного Суду від 07 жовтня 2009 № 25-рп/2009 зазначено, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Отже, кожен громадянин України, включно пенсіонер, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

Як установлено з матеріалів справи, з 01.01.2024 р. виплату пенсії позивачу було призупинено відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону №1058-ІV.

Зокрема, як установлено з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 10.06.2024, було зазначено, що з липня 2023 року пенсія позивача нараховувалась до виплати через національного оператора поштового зв`язку за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання згідно даних пенсійної справи. Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України припиняється у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців.

Аналіз норми, закріпленої ч. 1 ст. 49 Закону №1058-IV дає підстави для висновку, що припинення виплати пенсії здійснюється за вичерпного переліку підстав та за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України або за рішенням суду.

Водночас, матеріали справи не містять рішення уповноваженого органу Пенсійного фонду України про припинення виплати пенсії позивачці з підстав, передбачених статтею 49 Закону № 1058-VII.

Суд зазначає, що можливість припинення виплати пенсії без вирішення цього питання шляхом прийняття відповідного рішення діючим законодавством України не передбачена. Докази прийняття відповідачем рішення про припинення виплати пенсії у матеріалах справи відсутні.

Отже, відповідачем порушено вимоги частини першої статті 49 Закону № 1058-IV, оскільки позивачу припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення та наявності підстав, визначених статтею 49 Закону № 1058-IV.

Подібні висновки викладено в постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 243/6391/17.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, припиняючи виплату пенсію позивачу без прийняття відповідного рішення, не діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Суд також зазначає, що відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні від 26 червня 2014 року по справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (§ 52).

Тому, невиплачуючи позивачу пенсію, за відсутності передбачених законом підстав та прийняття відповідного рішення, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об`єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем протиправно припинено виплату пенсії позивачу, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують обставини, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при приймаючи рішення від 18.03.2025 у справі № 520/21127/24 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 по справі № 520/21127/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова