Постанова від 04 червня 2026 р. у справі №520/29504/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 р. Справа № 520/29504/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал» про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Черкаській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 (головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А.) по справі № 520/29504/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал»

до Головного управління ДПС у Черкаській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст заяви та її обґрунтування.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Термінал» (далі – ТОВ «Термінал», позивач, заявник) звернулось до Другого апеляційного адміністративного суду із заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн (десять тисяч гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головне управління ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 44131663).

В обґрунтування заяви зазначено, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2026 рішення суду першої інстанції по справі №520/29504/25 залишено без змін. Позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу, про що було зазначено у відзиві на апеляційну скаргу, у зв`язку з чим надано документи на підтвердження понесення таких витрат.

ІІ. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач правом на подання заперечень щодо заяви позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу не скористався.

Учасники справи повідомлені про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення шляхом вручення їм копій ухвали Другого апеляційного адміністративного суду про призначення заяви до розгляду в порядку письмового провадження в електронному кабінету учасників справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Відповідно до частини третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Оскільки постанова у цій справі була прийнята у порядку письмового провадження, суд апеляційної інстанції з урахуванням пункту 1 частини першої статті 311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІІ. Обставини, встановлені судом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал»:

визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Черкаській області № 1063/23-00-09-03-36 від 23.10.2025 про припинення ТОВ «ТЕРМІНАЛ» дії ліцензії №990514202400008 на право оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним з терміном дії з 12.03.2024 до 12.03.2029.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2026 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області залишити без задоволення; рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 по справі №520/29504/25 залишено без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Термінал» позивач повідомляв про намір подати заяву стягнення витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення у зв`язку з відсутністю можливості подати докази на підтвердження розміру судових витрат, тому питання щодо стягнення таких витрат у рішенні по суті судом не розглядалось.

ІV. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши обґрунтованість заяви про ухвалення додаткового рішення, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що дана заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За частиною третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин першої, сьомої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На підтвердження розміру судових витрат на правничу допомогу позивачем було надано суду: договір №21/05/25 про надання правової допомоги від 21.05.2025; акт приймання-передачі наданих послуг від 20.05.2026.

Колегією суддів встановлено, що між адвокатом Лигою Іриною Сергіївною та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРМІНАЛ» укладено договір №21/05/25 про надання правової допомоги від 21.05.2025 (далі – Договір), за умовами якого адвокат зобов`язується надати правову допомогу іншій стороні договору (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору, у випадку, якщо така оплата передбачена договором.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що клієнт зобов`язаний підписати акт приймання-передачі наданих послуг протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання.

Згідно з пунктом 4.1. Договору вартість послуг, передбачених пунктом 1.1. договору, узгоджується окремо, про що сторони укладають додаткову угоду до цього Договору.

25.09.2025 сторони Договору уклали Додаткову угоду №3 до договору про надання правової допомоги №21/05/25 від 21.05.2025, відповідно до предмету якої адвокат надає правову допомогу Клієнту у справі про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Черкаській області №1063/23-00-09-03-36 від 23.10.2025 про припинення ТОВ «ТЕРМІНАЛ» дії ліцензії №990514202400008 на право оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним з терміном дії з 12.03.2024 до 12.03.2029. На умовах пункту 4.1 Договору Сторони домовилися, що вартість послуг Адвоката за ведення цієї справи в суді першої інстанції складатиме 35000,00 грн, в суді апеляційної інстанції – 25000,00 грн.

Відповідно до пункту 3 зазначеної Додаткової угоди вартість послуг може переглядатись в залежності від складності справи, кількості процесуальних дій у справі (заяви, клопотання, адвокатські запити, участь у судовому засіданні), що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг.

На умовах пункту 4.2. Договору сторони домовилися, що Клієнт здійснює оплату впродовж 30 календарних днів з дня набрання рішенням суду по справі законної сили. При цьому результат рішення (позитивний чи негативний) не впливає на обов`язок Клієнта по оплаті наданих послуг (пункт 4 вказаної вище Додаткової угоди).

Сторони склали Акт приймання-передачі наданих послуг від 20.05.2026 до договору про надання правової допомоги №21/05/25 від 21.05.2025 за ведення справи, визначеної в Додатковій угоді №3 від 25.09.2025, за змістом якого Адвокат надав, а Клієнт прийняв юридичні послуги в межах надання правничої допомоги стосовно представництва інтересів та захисту прав Клієнта під час розгляду адміністративної справи №520/29504/25 в Другому апеляційному адміністративному суді послуги зі складання та подання через підсистему «Електронний суд» в ЄСІТС відзиву на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Черкаській обл., подану на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026. Вартість послуг Адвоката складає 10000,00 грн.

Відповідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц від 19.02.2020 саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Таким чином, суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 по справі № 200/10535/19-а, від 05.08.2020 у справі № 640/15803/19, від 09.05.2023 у справі № 340/9009/21, від 08.11.2023 у справі № 160/17970/21, від 16.05.2024 у справі № 320/4539/21, Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 9901/459/21.

Водночас колегія суддів бере до уваги позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 25.07.2023 у справі № 340/4492/22, відповідно до якої наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення виключно для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу як це передбачено частиною сьомою статті 134 КАС України, однак, не впливає на обов`язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу застосовувати вимоги частин першої-четвертої статті 134 КАС України і перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.

Отже, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Колегія суддів зауважує, що ця справа належить до категорії справ незначної складності, була призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції та в порядку письмового провадження в суді апеляційної інстанції.

Аналізуючи зміст наданих позивачу в суді апеляційної інстанції послуг, слід вказати, що фактично результатом представництва інтересів позивача у суді апеляційної інстанції стало складання адвокатом відзиву на апеляційну скаргу.

При цьому колегія суддів враховує, що правова позиція представника позивача, викладена у відзиві на апеляційну скаргу, за своїм змістом та обґрунтуванням переважно дублює доводи, наведені у позовній заяві та підтримані під час розгляду справи судом першої інстанції. Відзив не містить нових складних правових аргументів, не потребував проведення додаткового аналізу значного обсягу доказів чи судової практики та фактично був спрямований на підтримання раніше сформованої правової позиції. Крім того, представник позивача брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, був обізнаний з обставинами справи, змістом позовних вимог, запереченнями відповідача та правовими аспектами спору.

За таких обставин підготовка відзиву не вимагала значного обсягу аналітичної, правотворчої чи технічної роботи, а тому заявлений до відшкодування розмір витрат на надання відповідної правничої допомоги не є співмірним фактичному обсягу виконаних адвокатом робіт та часу, необхідному для їх виконання.

Отже, враховуючи характер спірних правовідносин та особливості їх правового регулювання, а також оцінюючи наданий представником позивача акт приймання-передачі наданих послуг крізь призму критеріїв об`єктивного визначення вартості адвокатських послуг і вимог, передбачених частиною п`ятою статті 134 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що заявлена до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн є необґрунтованою. Такий висновок ґрунтується на невідповідності зазначеної суми складності справи, обсягу наданих послуг та характеру правового супроводу під час її розгляду в суді апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн, які, на переконання колегії суддів, є достатніми та співмірними із часом витраченим адвокатом та обсягом наданих ним послуг.

Керуючись статтями 243, 252, 292, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал» про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.

Ухвалити додаткову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, буд. 235, м. Черкаси, 18002; ЄДРПОУ 44131663) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал» (вул. Кооперативна, буд. 6/8, м. Харків, 61003; ЄДРПОУ 31366203) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок).

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Мінаєва К.В.

Судді Ральченко І.М. Катунов В.В.