Постанова від 04 червня 2026 р. у справі №520/29621/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 р. Справа № 520/29621/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2025, головуючий суддя І інстанції: Садова М.І., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 19.12.25 по справі № 520/29621/25

за позовом ОСОБА_1

до Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Харківській області щодо виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 30189,83 грн, що утримані з грошового забезпечення ОСОБА_1 виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року ухваленого в адміністративній справі № 520/35063/24 за позовом ОСОБА_1 до управління Держспецзв`язку в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

- зобов`язати управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 30189 (тридцять тисяч сто вісімдесят дев`ять) грн. 83 коп., що утримані з грошового забезпечення виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року ухваленого в адміністративній справі № 520/35063/24 за позовом ОСОБА_1 до управління Держспецзв`язку в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2025 позов задоволено.

Визнано протиправними дії управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 у справі №520/35063/24.

Зобов`язано управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 30189,83 грн, що утримані з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 у справі № 520/35063/24.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2025 у справі № 520/29621/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб та зобов`язання здійснити її виплату та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб та зобов`язання здійснити її виплату – відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції неправильно визначив правову природу спірної виплати, не розмежував службові та постслужбові правовідносини, безпідставно поширив дію пункту 168.5 Податкового кодексу України та Порядку № 44 на правовідносини, які виникли після звільнення позивача зі служби. Суд дійшов передчасних висновків про протиправність дій відповідача, не врахувавши момент виникнення доходу, відсутність у позивача відповідного статусу та характер виплати як такої, що здійснена на виконання судового рішення. За таких обставин оскаржуване рішення ухвалене з істотним порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам законності й обґрунтованості, а покладення судом обов`язку здійснити виплату, не передбачену законом, виходить за межі його повноважень у сфері розпорядження бюджетними коштами.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач проходив службу у відповідача, що підтверджено доказами, які містяться у матеріалах справи.

Харківський окружний адміністративний суд своїм рішення від 28 березня 2025 року ухваленого в адміністративній справі № 520/35063/24 за позовом ОСОБА_1 до управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін, для розрахунку індексації грошового забезпечення в період із 01 січня 2016 рік по 28 лютого 2018 рік - січень 2008 року, з врахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2019 рік, з врахуванням вимог абзацу 4 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у частині розрахунку індексації, як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Зобов`язано відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18), шляхом визначення посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим званням) за період з 29.01.2020 по 14.12.2020, із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання рішення суду відповідач здійснив нарахування грошового забезпечення позивача, у розмірі 167721,28 грн. 09 жовтня 2025 року виплатив грошове забезпечення у сумі 129145,39 грн., утримавши податок з доходів фізичних осіб за ставкою 18% у сумі 30189,83 грн. Дані обставини підтверджено розрахунками виплати, платіжними інструкціями від 07.10.2025 № 418 та від 07.10.2025 №416.

Позивач вважає протиправними дії відповідача по утриманню з належних позивачеві сум на виконання судового рішення податку на доходи з фізичних осіб, у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що виплата позивачу грошового забезпечення при звільненні на виконання рішення суду має бути проведено відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду висловленою у постановах від 30.04.2024 у справі № 360/700/23, від 27.06.2024 у справі № 580/602/22, 20.03.2025 у справі № 990/317/23. Таким чином суд вважає протиправними дії відповідача щодо не здійснення позивачу виплати грошової компенсації суми податку на доходи фізичних осіб, утриманого з донарахованого грошового забезпечення, виплаченого на виконання судового рішення.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі Порядок № 44).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.

Пунктом 3 Порядку № 44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Згідно з пунктами 4-5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Виходячи із системного аналізу цих норм, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів. Виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою військовослужбовцям грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Таким чином, у відповідача наявний обов`язок з виплати позивачу грошової компенсації в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, на суму, що була виплачена на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року по справі № 520/35063/24.

Судовим розглядом встановлено, що відповідач на виконання вказаного рішення нарахував позивачу кошти в загальній сумі 167721,28, а в подальшому 09 жовтня 2025 року виплатив грошове забезпечення у сумі 129145,39 грн., утримавши податок з доходів фізичних осіб за ставкою 18% у сумі 30189,83 грн., однак виплату грошової компенсації податку на доходи фізичних осіб одночасно з виплатою відповідної суми відповідач не здійснив.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача, що вказаний порядок не поширюється на суми, що виплачуються на виконання судових рішень за минулі періоди.

Нарахування та виплата грошового забезпечення має бути проведена із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Аналогічний підхід застосував Верховний Суд у постановах від 27 вересня 2023 року у справі №420/23176/21, від 27 вересня 2023 року у справі №420/23176/21, від 31 січня 2024 року у справі №320/6441/22, від 18 квітня 2024 року у справі №160/10789/22, від 30 квітня 2024 року у справі №360/700/23 та від 27 червня 2024 року по справі № 580/602/22.

Отже, одночасно з виплатою грошового забезпечення на виконання рішення суду від 28 березня 2025 року по справі № 520/35063/24 позивачу мала бути здійснена грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з його грошового забезпечення, відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та Порядку № 44.

Отже, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, встановлений законом, оскільки протиправно не виплатив позивачу грошову компенсацію в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого при виплаті на виконання рішення суду грошового забезпечення позивачки.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2025 по справі № 520/29621/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.П. Жигилій

Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко