Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №305/1856/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 305/1856/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 травня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.

з участю секретаря судового засідання: Тайстри І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сідєльнікова Єлизавета Ігорівна, на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області 07 листопада 2025 року, ухвалене головуючою суддею Марусяк М.О. в справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту

встановив:

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, де заінтересована особа ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту.

Заяву мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заявник стверджував, що він є пасинком загиблого, оскільки ОСОБА_3 , перебував у зареєстрованому шлюбі з 15.04.2011 із його матір`ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зазначає, що загиблий і він тривалий час проживали разом, а саме з 2005 року, як члени сім`ї, мали спільний побут, вели домашнє господарство і виконували взаємні обов`язки.

15.04.2011, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 зареєстрували шлюб про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис №100 від 15.04.2011 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 15.04.2011. Від цього шлюбу народилася донька, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Великоновосилівського районного управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №51 від 18.02.2015.

З перших місяців спільного проживання між заявником і ОСОБА_3 встановилися стосунки, характерні для відносин між батьком і сином. Оскільки, біологічний батько майже від народження був практично відсутній у житті заявника, загиблий ОСОБА_3 , фактично виконував функції батька з дитячого віку, а сам заявник звертався до нього як до «батька». Їхні взаємини були тісними, родинними, вони мали емоційно-батьківські теплі стосунки й тривали у такому форматі багато років аж до дня загибелі ОСОБА_3 . Заявник, зазначав, що мав глибоку повагу до ОСОБА_3 , вважав його батьком.

Після досягнення повноліття спільне проживання та побут зберігалися. Заявник стверджує, що продовжував перебувати на утриманні вітчима до моменту загибелі останнього, який надавав повністю фінансову допомогу, у період навчання в освітніх закладах оплачував проживання, витрати на харчування, транспорт, навчання та інші побутові потреби. Кошти, які отримував заявник від загиблого ОСОБА_3 були постійним і основним джерелом засобів до існування. Мати заявника у зв`язку народженням доньки, молодшої сестри заявника, не працювала і по сьогоднішні день не працює. З 2014 року і по день смерті чоловіка доходів не мала. Сім`ю, у тому числі і неповнолітнього, а потім по досягненню 23 років заявника повністю утримував ОСОБА_3 .

Заявник вважає, що у зв`язку із загибеллю вітчима ОСОБА_3 , він фактично втратив годувальника та відповідно має законне право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року та статтею 16-1 Закону України №2011-ХІІ. Однак, реалізація його права можлива лише за умови встановлення юридичного факту, що він ОСОБА_1 , є членом сім`ї загиблого військовослужбовця.

На підставі вищенаведеного ОСОБА_1 просив суд встановити юридичний факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебував станом на 14.03.2022 на утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_6 під час виконання військового обов`язку та визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , членом сім його вітчима ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на день його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області 07 листопада 2025 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сідєльнікова Є.І., оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви.

В обґрунтування скарги посилається на те, що судом не враховано надані ним докази, які підтверджують наведені ним фактичні обставини, зокрема: покази свідків, довідка ВІА від 08.05.2025 офіційно підтверджує факт спільного проживання всієї сім`ї.

Також суд першої інстанції не надав оцінки матеріальному становищу матері заявника, яка з 2014 року не працювала і не мала можливості забезпечувати дитину. Тому єдиним джерелом утримання був загиблий військовослужбовець ОСОБА_3 .

Встановлення юридичного факту передбачає з`ясування фактичних обставин, а не юридичних зобов`язань. Натомість суд першої інстанції зосередив увагу на аналізі того, чи був у вітчима юридичний обов`язок утримувати пасинка, що не входило до предмета доказування у даній справі. Апелянт вважає, такий підхід є неправильним і суперечить ст. 315 ЦПК України.

Апелянт переконаний, що у сукупності усі подані докази повністю підтверджують тривале постійне спільне проживання заявника із загиблим як однією сім`єю (з 2005 року), фактичні та емоційні батьківсько-синівські відносини між ними, повне та регулярне (систематичне) утримання заявника з боку загиблого, відсутність інших джерел забезпечення у заявника.

Окремо слід звернути увагу на суспільно значиму та гуманітарну мету законодавчих гарантій, пов`язаних із правом членів сім`ї загиблого військовослужбовця на звільнення від призову на військову службу. Законодавець, установлюючи такі гарантії, виходив із необхідності недопущення повторного непоправного горя в одній і тій самій родині, оскільки держава визнає морально неприйнятною ситуацію, за якої сім`я зазнає втрати одразу кількох своїх членів.

Саме тому при визначені кола осіб, щодо яких застосовуються зазначені гарантії, значення має не лише формальний критерій кровного споріднення, а й фактичні сімейні відносини, спільне проживання, матеріальне забезпечення та виконання загиблим військовослужбовцем функцій годувальника. У разі коли військовослужбовець фактично утримував пасинка, забезпечував його потреби та брав участь у його вихованні, наслідки його загибелі для сім`ї є рівнозначними втраті біологічного батька. Відтак можливий подальший призов іншого члена цієї ж сім`ї, зокрема пасинка, об`єктивно спричинить додаткові, непропорційні та надмірні страждання для його матері, сестри та інших близьких осіб.

З огляду на викладене, встановлення факту перебування пасинка на утриманні загиблого військовослужбовця-вітчима має істотне правове значення для правильного застосування законодавства та забезпечення справедливого, гуманного й обґрунтованого судового рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та встановити факт перебування її сина ОСОБА_1 на утриманні загиблого ОСОБА_3 .

Підтверджує факти наведені ОСОБА_1 як у заяві так і в апеляційній скарзі щодо спільного проживання та перебування її сина на утриманні загиблого чоловіка ОСОБА_3 .

До початку судового засідання від сторін по справі заяв чи клопотань не надходило.

У судове засідання з`явився ОСОБА_1 та адвокат Сідєльнікова Є.І., яка діє в інтересах заявника та такі просили задовольнити подану апеляційну скаргу.

Заінтересована особа ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги та просила таку задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З приписів ст. 76, ст. 77, ч.ч. 1, 2, ст.ст. 78, 79, 80, ст. 81 ч.ч. 1, 4 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційним судом встановлено, що 15.04.2011, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис №100 від 15.04.2011, відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 15.04.2011. Прізвище після реєстрації шлюбу чоловіка « ОСОБА_6 », дружини « ОСОБА_6 ».

ІНФОРМАЦІЯ_6 , загинув ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 22.03.2022, виданого Нікопольським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), за актовим записом №707.

ОСОБА_3 загинув під час виконання військового обов`язку в умовах збройної агресії РФ проти України. На момент загибелі він проходив службу у складі військової частини НОМЕР_4 .

З матеріалів справи вбачається, що заявник ОСОБА_1 є пасинком загиблого, оскільки ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з 15.04.2011 року з його матір`ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заявник є сином ОСОБА_2 від першого шлюбу. Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 29.07.1996, виданого Ленінським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Донецька, за актовим записом №379 від 29.07.1996, у місті Донецьк ІНФОРМАЦІЯ_5 , народився ОСОБА_7 . Батьки: батько - ОСОБА_8 , матір - ОСОБА_9 .

Згідно свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_6 виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку, заявник змінив прізвище з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_11 ».

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Великоновосилівського районного управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №51 від 18.02.2015, від даного шлюбу народилася донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З довідки від 08.05.2025 №01-25/1320 за підписом заступника начальника Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області, вбачається, що родина у складі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 01.07.2014 по 15.11.2018 проживали у житловому приміщені за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою з 08.02.2015 по 15.11.2018 проживала ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Свідок, ОСОБА_12 , відповідно до нотаріально посвідченої приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу, Бачуменко А.С. заяви, зареєстрованої в реєстрі за №676, ствердила, що у1995 році вона була присутня на весіллі своєї племінниці ОСОБА_13 , яка тоді зареєструвала шлюб із ОСОБА_14 , змінивши дівоче прізвище з « ОСОБА_11 » на « ОСОБА_10 ». ІНФОРМАЦІЯ_7 у подружжя народився син - ОСОБА_15 . Однак, після народження сина шлюбні стосунки між подружжям фактично припинилися, а у 2002 році шлюб було розірвано офіційно. Від батька, ОСОБА_15 , фактично не отримував належної підтримки, спочатку надходили незначні аліменти, а згодом їх сплата взагалі припинилася. Ці відомості вона отримала від брата і племінниці. Отже, дитина від народження свого рідного батька не знала, оскільки батьки майже відразу після його народження проживали окремо. У квітні 2011 року ОСОБА_16 та ОСОБА_17 офіційно зареєстрували шлюб, після чого племінниця змінила прізвище на ОСОБА_6 . У 2014 році сім`я переїхала з м. Донецька до придбаного будинку в селі. ІНФОРМАЦІЯ_8 у подружжя народилася донька, ОСОБА_5 . Родина жила у злагоді, у любові та взаємній підтримці. ОСОБА_17 повністю забезпечував сім`ю, дбав про дружину, сина ОСОБА_15 та доньку ОСОБА_18 . Від дня їх знайомства і до самої загибелі ОСОБА_17 залишався сповненим теплоти, любові та відповідальності за свою сім`ю. ОСОБА_17 був для ОСОБА_15 справжнім прикладом людяності, порядності й дисциплінованості. Пам`ятаю, як, дорослішаючи, ОСОБА_15 не раз запитував мене: «А я схожий на свого батька?» - і батьком він завжди називав саме ОСОБА_19 . З усього відомого їй та особисто спостереженого, може впевнено стверджувати, що ОСОБА_3 фактично виконував батьківські обов`язки стосовно ОСОБА_1 , повністю піклувався про нього, утримував і виховував як рідного сина.

Свідок, ОСОБА_20 , відповідно до нотаріально посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, Межева І.М., заяви, зареєстрованої в реєстрі за №1375, ствердив, що у період з 2019 року по 2020 рік він проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_7 , що дислокується у АДРЕСА_2 . Під час проходження служби він особисто познайомився та підтримував товариські, щирі, доброзичливі й довірчі стосунки із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який героїчно загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання службового обов`язку. Під час їх численних розмов, ОСОБА_21 часто і з батьківською теплотою і гордістю розповідав про свою родину - дружину ОСОБА_2 , її сина ОСОБА_15 та їх спільну доньку ОСОБА_18 . Найчастіше він згадував саме про ОСОБА_15 , 1996 року народження, якого ОСОБА_17 виховував з восьмирічного віку, тобто фактично з раннього дитинства. Із його слів йому стало відомо, що біологічний батько ОСОБА_15 самоусунувся від виконання батьківських обов`язків (виховання та матеріальної підтримки), тому ОСОБА_21 узяв на себе повну батьківську моральну, матеріальну і виховну відповідальність за хлопця. Він неодноразово підкреслював, що вважає ОСОБА_15 своїм рідним сином, незважаючи на відсутність біологічного зв`язку. ОСОБА_3 піклувався про ОСОБА_15 як справжній батько - забезпечував його матеріально, сплачував за навчання, надавав фінансову допомогу, виховував у дусі моральності, працьовитості та порядності. Його щирим бажанням було, щоб син здобув медичну освіту і став гідною людиною і фахівцем (лікарем). Таким чином, вважає, що фактичні обставини їхнього спілкування та спільного життя беззаперечно свідчать про наявність стійких батьківсько-дитячих відносин, які базувалися на любові, турботі, духовній єдності та взаємній повазі.

Свідок, ОСОБА_22 , відповідно до нотаріально послідченої приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, Новікова А.В., заяви, зареєстрованої в реєстрі за №1446, ствердила, що вона особисто була свідком подій, як її племінниця ОСОБА_16 у 1995 році одружилася, змінила прізвище на « ОСОБА_10 » і ІНФОРМАЦІЯ_7 народила сина ОСОБА_15 . Майже відразу після народження дитини шлюбні стосунки причинилися, а згодом подружжя офіційно розлучилося. Біологічний батько ОСОБА_15 не надавав матеріальної підтримки. У березні 2005 року племінниця познайомила її з ОСОБА_3 , повідомивши, що вони спільно проживають без реєстрації шлюбу, ведуть спільне господарство, як подружжя, винаймають у місті Донецьк квартиру, і разом із ними мешкає її малолітній син ОСОБА_15 , про якого ОСОБА_17 піклується, як про рідну дитину. У липні 2014 року, племінниця із сім`єю переїхала з міста Донецька до їх села та почали проживати у будинку її батька. ОСОБА_16 не працювала, старша дитина ОСОБА_15 навчався, а матеріальне забезпечення сім`ї здійснював її чоловік - ОСОБА_23 . З восьмирічного віку ОСОБА_15 був ним повністю утримуваний, отримував підтримку у навчанні, проживав разом із ОСОБА_17 у сім`ї та мав з ним емоційно-батьківські стосунки. У вересні 2014 року ОСОБА_24 вступив до Донецького медичного коледжу, але у грудні 2014 року через військові дії на території міста та області навчання було перервано. ІНФОРМАЦІЯ_8 племінниця народила доньку ОСОБА_25 . Родина жила дружно у злагоді і любові та взаємній підтримці. ОСОБА_17 забезпечував сім`ю, піклувався про дружину, сина ОСОБА_15 та доньку ОСОБА_18 .

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У частинах першій та другій статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

– факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

– встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

– заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

– чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Тими самими критеріями керувалася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (частина перша статті 180 СК України).

Тобто, Закон покладає на батьків обов`язок щодо надання утримання своїм неповнолітнім дітям, тобто дітям, які не досягли 18 років. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття.

Згідно з частиною першою статті 260 СК України, якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

Мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів і сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (частина перша статті 268 СК України).

Отже, у вітчима виникає обов`язок утримувати своїх падчерку та пасинка лише за сукупності таких обставин: такі діти не мають матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер, або ж ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання; вітчим може надавати матеріальну допомогу.

Вітчим має особливий правовий статус, що істотно відрізняється від статусу батька, усиновлювача, опікуна та піклувальника, характеризується мінімально необхідним набором прав та обов`язків щодо пасинка, падчерки.

Суд першої інстанції відмовляючи у встановленні факту перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_6 під час виконання військового обов`язку, а також відмовляючи у визнанні ОСОБА_1 членом сім`ї його вітчима ОСОБА_3 , станом на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 , керувався тим, що заявник не довів факту перебування на повному утриманні свого вітчима ОСОБА_3 або одержання від нього допомоги, яка була для нього єдиним, постійним і основним джерелом засобів до існування.

Крім цього, суд також зазначив, що біологічний батько заявника ОСОБА_8 не позбавлений батьківських прав щодо заявника та не був звільнений від обов`язку надання коштів на утримання дитини. Беззаперечних доказів, які б свідчили про зворотне суду надано не було.

У своїх доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на всі надані заявником докази та прийшов до помилкових висновків. Також зауважив, що єдиним джерелом утримання заявника був загиблий військовослужбовець ОСОБА_3 , оскільки мати з 2014 року не працювала і не мала можливості забезпечувати дітей самостійно.

З такими доводами апеляційної скарги колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення та зазначив, що встановлення факту перебування ним на утриманні свого вітчима потрібне йому для отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабміну №168 від 28.02.2022 та статтею 16-1 Закону України №2011-ІХ.

Для встановлення факту перебування пасинка на утриманні вітчима суд повинен встановити, що такі особи не тільки проживали чи були зареєстровані за одною адресою, але встановленню також підлягає факт повного грошового забезпечення пасинка вітчимом, тобто, що такий сплачував комунальні, житлові послуги, купляв продукти харчування, одяг, речі першої необхідності, мобільний телефон, комп`ютер, тощо.

Згідно наявних у справах матеріалів, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 розірвали шлюб 30.09.2002, про що зроблено запис №332 в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 15.04.2011, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис №100 від 15.04.2011, відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 15.04.2011. Прізвище після реєстрації шлюбу чоловіка « ОСОБА_6 », дружини « ОСОБА_6 ».

Від шлюбу в сім`ї ОСОБА_6 народилася спільна донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_8 .

Заявник, є сином його біологічного батька ОСОБА_8 , в шлюбі з яким до 30.09.2002 перебувала ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 .

Згідно свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_6 від 10.09.2013 заявник змінив прізвище з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_11 », тобто на дівоче прізвище матері.

З довідки від 08.05.2025 №01-25/1320 за підписом заступника начальника Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області, вбачається, що родина у складі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 01.07.2014 по 15.11.2018 проживали у житловому приміщені за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою з 08.02.2015 по 15.11.2018 проживала ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В той же час, ОСББ «Ольвія-Н», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 видало довідку від 17.05.2025 ОСОБА_2 про те, що вона та члени її родини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у період з 01.12.2016 по 25.03.2022 мали спільний бюджет та проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_4 .

З огляду на протиріччя обох довідок, оскільки дані особи не могли проживати у період з 2016 року по 2018 рік у АДРЕСА_1 та водночас у АДРЕСА_4 , апеляційний суд вважає, що факт спільного проживання є частково доведеним.

Однак, заявник просить встановити факт саме перебування пасинка на утриманні вітчима, оскільки такий потрібен йому для отримання одноразової виплати у зв`язку зі смертю військовослужбовця ОСОБА_3 , а не факт спільного проживання. Факт спільного проживання лише опосередковано та в сукупності з іншими встановленими судом фактами може свідчити про перебування заявника на утриманні ОСОБА_3 .

Також, заявник до матеріалів справи додає наказ №395-у від 24.11.2014 Донецького базового медичного коледжу згідно якого ОСОБА_1 надано академічну відпустку у зв`язку з хворобою.

З копії трудової книжки заявника вбачається, що такий з 01.09.2015 навчався у Нікопольському медичному коледжі та 28.06.2017 відрахований у зв`язку із закінченням навчання.

Згідно довідки №2011 від 06.05.2025 виданої Запорізьким державним медико-фармацевтичним університетом ОСОБА_1 01.09.2018 зарахований на 2 курс за спеціальністю «222-медицина(магістр)» та 11.01.2021 був відрахований за невиконання навчального плану, 01.09.2022 поновлений на навчання, 25.08.2023 відрахований за невиконання навчального плану, 19.07.2024 відрахований за невиконання навчального плану та 01.9.2024 поновлений на навчання.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази сплати за навчання заявника саме ОСОБА_3 , тобто відсутні квитанції в яких платником вказаний померлий вітчим ОСОБА_1 .

Крім цього, з матеріалів справи також не можливо встановити сплату померлим військовослужбовцем за свого пасинка інших витрат, таких як: регулярна плата житлово-комунальних послуг чи оплата житла, покупка продуктів чи речей першої необхідності, а також щодо значних покупок чи укладення договорів дарування рухомого/нерухомого майна на користь пасинка.

Заявником не надано достовірних та достатніх доказів у розумінні ст. 81 ЦПК України для встановлення факту перебування пасинка на утриманні вітчима на момент смерті такого 14.03.2022.

Посилання ОСОБА_1 на те, що його матір з 2014 року не працює та утриманням сім`ї займався саме ОСОБА_3 не заслуговує на увагу, оскільки доказів, які підтверджують дані обставини також суду надано не було.

Колегія суддів, серед іншого, погоджується також з позицією суду першої інстанції щодо наявності у заявника біологічного батька ОСОБА_8 , який згідно ст. 180 СК України зобов`язаний був утримувати свого сина, тобто заявника, до моменту досягнення ним повноліття, тобто виплачувати аліменти.

Крім цього, заявник також мав право на одержання виплат від свого біологічного батька щодо оплати навчання.

В матеріалах справи немає доказів щодо наявності судових рішень, чи інших документів, які стосуються сплати ОСОБА_8 аліментів чи коштів на оплату навчання заявником, однак таке й не є предметом даного судового розгляду.

Таким чином, з наявних матеріалів у справі, а також зі встановлених судом обставин, неможливо дійти до висновку щодо підтвердження факту перебування ОСОБА_1 на утриманні померлого ОСОБА_3 .

Отже, рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права та за правильного з`ясування всіх істотних обставин справи, а тому, згідно положень ст. 375 ЦПК України, подана апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а рішення Рахівського районного суду Закарпатської області 07 листопада 2025 року слід залишити без змін.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 12, 18, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сідєльнікова Єлизавета Ігорівна, залишити без задоволення.

Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області 07 листопада 2025 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05 червня 2026 року.

Суддя-доповідач:

Судді: