Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №308/16652/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/16652/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 травня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Собослоя Г.Г., Джуги С.Д.

з участю секретаря судового засідання: Тайстра І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 грудня 2025 року, постановлену головуючим суддею Деметрадзе Т.Р., у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі Олександра Васильовича де заінтересованою особою є стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» щодо скасування рішення виконавця та зобов`язання вчинити певні дії

встановив:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі О.В. у виконавчому провадженні №79412341 де стягувачем є ТзОВ «Споживчий центр» щодо скасування рішення виконавця та зобов`язання вчинити певні дії.

Скаргу мотивував тим, що він звернувся до приватного виконавця із заявою про повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна та коштів на банківських рахунках, на які може бути звернено стягнення. Крім того вказав, що на теперішній час він перебуває поза межами України на законних підставах, що підтверджує довідка про перебування на тимчасовому консульському обліку видана Генеральним консульством України в Мюнхені від 10.09.2025 року.

Заявник вказує, що до припинення чи скасування на території України воєнного стану добровільно не повернеться, виконавець вжив усіх можливих заходів для встановлення наявності та місця перебування майна боржника, та відповідно до інформації з державних реєстрів, боржник не має зареєстрованого місця проживання на території України, має статус внутрішньо-переміщеної особи, нерухомого чи рухомого майна на території України не має, тож є підстави для повернення виконавчого документу стягувачу.

Проте, рішенням приватного виконавця Лукеча О.В. у задоволенні заяви відмовлено.

На підставі наведеного, ОСОБА_1 просив суд скасувати рішення приватного виконавця Лукечі О.В. про відмову у задоволенні заяви (клопотання) про повернення виконавчого документа стягувачу та зобов`язати приватного виконавця винести Акт про повернення виконавчого документа стягувачу.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 грудня 2025 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати вказану ухвалу та задовольнити скаргу.

Вказує, що суд першої інстанції фактично погодився із позицією приватного виконавця про можливість необмеженого у часі проведення виконавчих дій. Однак вказане не відповідає меті виконавчого провадження, не захищає інтереси стягувача та створює для боржника стан правової невизначеності.

Вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував вимоги ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», не надав належної оцінки пропорційності втручання, не врахував практику Верховного Суду та ЄСПЛ, чим порушено ст. 6 Конвенції.

До початку судового засідання від сторін по справі заяв чи клопотань не надходило.

У судове засідання з`явився адвокат Ільчук І.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову про задоволення скарги на дії приватного виконавця. Не заперечив щодо розгляду справи у відсутності осіб, які не з`явилися.

Адвокат Мікрюков С.В., який діє в інтересах приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі О.В., просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та не заперечує щодо розгляду за відсутності учасників, які не з`явилися.

Скаржник ОСОБА_1 повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином, зокрема шляхом отримання електронної судової повістки на його електронну адресу, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа від 29.01.2026 (а.с.118).

Приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О. В. повідомлений про судове засідання шляхом отримання судової повістки в електронному вигляді на його офіційну електронну пошту, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа від 29.01.2026 (а.с.119).

Враховуючи зазначене та керуючись нормою ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла до думки, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З приписів ст. 76, ст. 77, ч.ч. 1, 2, ст.ст. 78, 79, 80, ст. 81 ч.ч. 1, 4 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційним судом встановлено, що на виконанні в приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі О.В. перебуває виконавче провадження №79412341 з примусового виконання виконавчого листа №308/5584/25, виданого 06.10.2025 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, про: «Стягнути зі ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» суму заборгованості за договором №20.09.2024-100002531 від 20.09.2024 у розмірі 7 800 грн, з них заборгованість за тілом кредиту – 3 000 грн., заборгованість за відсотками – 4 200 грн, 600 грн комісії, сплачений судовий збір в розмірі 2 031,69 грн».

22.10.2025 приватний виконавець Лукеча О.В. відкрив виконавче провадження №79412341 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» суму заборгованості за договором №20.09.2024-100002531 від 20.09.2024 у розмірі 7 800 грн, з них заборгованість за тілом кредиту – 3 000 грн., заборгованість за відсотками – 4 200 грн, 600 грн комісії, сплачений судовий збір в розмірі 2 031,69 грн.

Згідно відомостей з ДПС України №297636395 від 22.10.2025, у боржника ОСОБА_1 відсутні доходи в наступних банках: АТ «ПУМБ», АТ «Райффайзен Банк», АТ «Універсал Банк», АТ «КБ «Глобус», ТОВ «Новапей».

Згідно відповіді на запит №297636390 від 22.10.2025 ОСОБА_1 не знаходиться на обліку в ПФУ.

Відповідно до відповіді на запит №297636394 від 22.10.2025 від МВС України, за ОСОБА_1 не зареєстровані транспортні засоби.

ОСОБА_1 не числиться у ДПС України як ФОП (а.с.23).

30.10.2025 приватний виконавець Лукеча О.В. об`єднав виконавчі провадження №79412341, №79412696 у зведене виконавче провадження №79477626.

З матеріалів справи слідує, що заявник просить винести постанову про повернення виконавчого документу стягувачу з підстав відсутності у боржника майна та коштів на банківських рахунках, на які може бути звернено стягнення.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

Так, у відповідності до вимог ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом.

Положеннями ч. 1 ст. 74 вищевказаного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно зі статтею 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

У частині другій статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Умови і порядок виконання рішень судів, що підлягають примусовому виконанню, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця та зобов`язання такого вчинити певні дії, вказав, що приватний виконавець Лукеча О.В. здійснює всі законні дії спрямовані на виконання судового рішення, однак таким не отримано відповіді з усіх банківських установ України для встановлення наявності чи відсутності відкритих фінансових рахунків у боржника.

У своїх доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 не погодився з ухвалою суду першої інстанції, оскільки вважає, що приватним виконавцем вжито всіх заходів щодо встановлення наявності/відсутності у нього рухомого чи нерухомого майна, а також відкритих банківських рахунків та вважає відмову приватного виконавця у поверненні виконавчого листа стягувачеві незаконною з цих підстав.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги з огляду на наступне.

Пунктом 1 частини 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавче провадження розпочато приватним виконавцем Лукечею О.В. 22.10.2025 за заявою стягувача, яке в подальшому, 30.10.2025 було об`єднано у зведене виконавче провадження №79477626.

Частиною першою статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;

9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;

10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";

11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Тобто, законодавець чітко передбачив 11 пунктів на підставі яких виконавчий лист може бути повернуто стягувачеві.

ОСОБА_1 вважає, що виконавчий лист №308/5584/25 від 06.10.2025 повинен бути повернутий стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

У відповіді №88868 від 07.11.2025 приватний виконавець Виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В. зазначив, що повернути виконавчий лист на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» може тільки в разі здійснення всіх дій для встановлення наявності/відсутності майна, на яке може бути звернуто стягнення, а також задля встановлення відкритих банківських рахунків.

Згідно ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом

У частині 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну, а також отримувати від банків та інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей інформацію про наявність рахунків/електронних гаманців та/або стан рахунків/електронних гаманців боржника, рух коштів та операції за рахунками/електронними гаманцями боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

З матеріалів справи слідує, що приватний виконавець Лукеча О.В. встановив відсутність у боржника цінного рухомого чи нерухомого майна, відсутність офіційних доходів у боржника, а також відсутність відкритих банківських рахунків у: АТ «ПУМБ», АТ «Райффайзен Банк», АТ «Універсал Банк», АТ «КБ «Глобус», ТОВ «Новапей».

Таким чином, слід погодитись з позицією суду першої інстанції щодо того, що приватний виконавець Лукеча О.В. не вжив всіх заходів щодо встановлення наявності/відсутності у боржника інших відкритих банківських рахунків та наявності/відсутності на таких коштів на які можна звернути стягнення.

Статтею 129 Конституції України закріплено один із основоположних принципів здійснення судочинства - обов`язковість судового рішення.

Згідно положення статті 129-1 Конституції України, Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece) від 19.03.1997 (заява №183571/91), ЄСПЛ зазначив, що виконання рішення ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду одній зі сторін.

Також, ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошує на тому, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». До такого висновку, зокрема, ЄСПЛ дійшов у своєму рішенні по справі «Беллет проти Франції» («Bellet v. France») від 04.12.1995 (заява №23805/94).

Таким чином, приватний виконавець повинен вжити всіх необхідних від нього дій щодо виконання судового рішення задля дотримання основоположного принципу обов`язковості судового рішення. Допоки такі дії не вжиті, виконавчий документ не може бути повернутий стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, а тому колегія суддів залишає апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 грудня 2025 року – без змін.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 грудня 2025 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04 червня 2026 року.

Суддя-доповідач:

Судді: