Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №560/4009/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/4009/26

РІШЕННЯ

іменем України

02 червня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І.

за участю:секретаря судового засідання Дубина Н.Ю. представників позивача: Стадника Т.Р., Думанського О.В. представників відповідача: Казарець О.А., Гаврилюка О.О.

розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНН+ХУММЕЛЬ ФІЛЬТРЕЙШН ТЕКНОЛОДЖІ УКРАЇНА" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАНН+ХУММЕЛЬ ФІЛЬТРЕЙШН ТЕКНОЛОДЖІ УКРАЇНА" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.02.2026 №4559/2201-0709, 20.02.2026 №4560/2201-0709, від 20.02.2026 №4563/2201-0709, від 20.02.2026 №4564/2201-0709, від 20.02.2026 №4566/22-01-23-06/33727399.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області № 4559/2201-0709, 4560/2201-0709, 4561/2201-0709, 4563/2201-0709, 4564/2201-0709 та рішення про застосування штрафних санкцій № 4562/2201-23-06/33727399 від 20.02.2026 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної планової виїзної перевірки від 14.11.2025 № 222829/22-01-07-09/33727399 та акті позапланової виїзної перевірки від 04.02.2026 № 2061/22-01-07-09/33727399, не відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на неповному дослідженні документів і неправильному застосуванні норм податкового законодавства. Позивач стверджує, що податковим органом безпідставно не враховано подані під час перевірки та розгляду заперечень первинні документи, неправильно оцінено реальність господарських операцій, помилково зроблено висновки щодо завищення витрат і податкового кредиту з ПДВ, заниження податку на прибуток та податку на нерухоме майно, а також безпідставно поставлено під сумнів належність документального підтвердження операцій з контрагентами та зовнішньоекономічних операцій. На думку позивача, усі господарські операції були реальними, мали економічний зміст, належно відображені у бухгалтерському та податковому обліку і підтверджені первинними документами, а тому спірні податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій прийняті без достатніх правових і фактичних підстав та порушують права і законні інтереси товариства.

Ухвалою суду від 13.03.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно за результатами документальної планової та позапланової виїзних перевірок ТОВ «МАНН+ХУММЕЛЬ ФІЛЬТРЕЙШН ТЕКНОЛОДЖІ УКРАЇНА», проведених із дотриманням вимог Податкового кодексу України. Відповідач вказує, що під час розгляду заперечень позивача було призначено та проведено позапланову перевірку, усі подані документи та пояснення враховані, а податкові повідомлення-рішення прийняті після завершення встановлених законом процедур. На думку відповідача, позивач безпідставно відніс до витрат на збут маркетингові послуги шляхом подання уточнюючої фінансової звітності та декларацій без дотримання вимог П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» та Інструкції №291, що призвело до заниження податку на прибуток. Крім того, позивачем не проведено коригування фінансового результату на 30 відсотків вартості товарів, придбаних у нерезидента MANN+HUMMEL Vokes Air GmbH & Co. OHG, як того вимагає податкове законодавство. Також перевіркою встановлено заниження податкових зобов`язань з ПДВ та безпідставне формування податкового кредиту за податковими накладними, складеними з порушенням вимог законодавства, а також порушення щодо обчислення податку на нерухоме майно та податку на доходи нерезидентів. У зв`язку з цим відповідач вважає висновки перевірок обґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення такими, що відповідають вимогам законодавства та не підлягають скасуванню.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій підтримав позовні вимоги та зазначив, що доводи відповідача не спростовують наведених у позові обставин. Позивач вказує, що податковим органом не враховано подані під час перевірки уточнення та бухгалтерську довідку щодо виправлення помилок у фінансовій звітності, а висновки про неправомірне віднесення маркетингових послуг до витрат на збут ґрунтуються на неправильному тлумаченні вимог П(С)БО 6 та Інструкції №291. На думку позивача, реальність господарських операцій і наявність первинних документів відповідачем не заперечується, а виявлені недоліки є лише наслідком бухгалтерських помилок, які можуть бути виправлені у встановленому порядку та не свідчать про заниження об`єкта оподаткування. Також позивач зазначає, що відповідач не довів правомірності донарахувань з ПДВ, не врахував здійснені контрагентами коригування податкових накладних, безпідставно відмовив у застосуванні пільги щодо податку на нерухоме майно та неправильно визначив об`єкти оподаткування. Крім того, позивач вважає необґрунтованими висновки щодо оподаткування доходів нерезидентів, оскільки надані документи підтверджують резидентність польських контрагентів, а контролюючий орган не виконав обов`язку щодо перевірки відповідної інформації. У зв`язку з цим позивач просить суд задоволити позов у повному обсязі.

Протокольною ухвалою проголошеною у судовому засіданні 07.05.2025 року, суд ухвалив закрити підготовче провадження у даній справі та призначив розгляд справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд адміністративний позов задоволити.

Представники Головного управління ДПС у Хмельницькій області в судовому засіданні заперечили проти позову з підстав, викладених у відзиві, вважають, що відповідач діяв правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства, просили у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив.

На підставі наказу Головного управління ДПС у Хмельницькій області віл 16.09.2025 №3683-П Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «МАНН+ХУММЕЛЬ ФІЛЬТРЕЙШН ТЕКНОЛОДЖІ УКРАЇНА» з метою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи за період діяльності з 01.10.2018 по 30.06.2025 та за період з 01.01.2011 по 30.06.2025 з метою правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За результатами перевірки складено акт від 14.11.2025 № 22289/22-01-07- 09/33727399.

Позивачем 01.12.2025 подано заперечення на акт планової перевірки, за наслідками розгляду яких прийнято рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань, що стали предметом заперечення, про що повідомлено платника листом від 17.12.2025 № 4948/10/22-01-07-01-09.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «МАНН+ХУММЕЛЬ ФІЛЬТРЕЙШН ТЕКНОЛОДЖІ УКРАЇНА» складено акт від 04.02.2026 № 2061/22-01-07-09/33727399.

Проведеною документальною позаплановою перевіркою, з урахуванням додатково наданих документів та пояснень, які були відсутні під час проведення попередньої документальної планової виїзної перевірки та з врахуванням результатів документальної планової перевірки (акт від 14.11.2025 №22289/22-01-07-09/33727399) встановлено порушення ТОВ «МАНН+ХУММЕЛЬ ФІЛЬТРЕЙШН ТЕКНОЛОДЖІ УКРАЇНА»:

1) п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.140.5.4 п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ, зі змінами та доповненнями; п.7 П(С)БО 15 «Дохід» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153; п.4 П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.05.1999 №137, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за №392/3685; Інструкцію «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №893/4186, зі змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств у сумі 16 372 088 грн, в тому числі в розрізі звітних податкових періодів за: рік 2018 в сумі 771 348 грн (в т.ч. за період з 01.10.2018 по 31.12.2018 в сумі 771 348 грн), 1 квартал 2019 в сумі 89 468 грн, півріччя 2019 в сумі 220 631 грн, три квартали 2019 в сумі 365 035 грн, рік 2019 в сумі 1 173 908 грн, 1 квартал 2020 в сумі 206 436 грн, півріччя 2020 в сумі 420 837 грн, три квартали 2020 в сумі 717 727 грн, рік 2020 в сумі 2 413 822 грн, 1 квартал 2021 в сумі 167 538 гри, півріччя 2021 в сумі 350 307 грн, три квартали 2021 в сумі 569 573 грн, рік 2021 в сумі 1 808 599 грн, рік 2022 в сумі 2 533 103 грн, 1 квартал 2023 в сумі 104 837 грн, півріччя 2023 в сумі 207 881 грн, три квартали 2023 в сумі 341 598 грн, рік 2023 в сумі 3 842 192 грн, три квартали 2024 в сумі 89 105 грн, рік 2024 в сумі 3 646 476 грн, 1 квартал 2025 в сумі 63 447 грн, півріччя 2025 в сумі 182 640 гривень;

2) п.44.1 ст.44, п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого:

2.1) занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 1 101 088 грн, в тому числі в розрізі звітних податкових періодів за: червень 2019 в сумі 60 401 грн, жовтень 2019 в сумі 7 530 грн, травень 2020 в сумі 30 904 грн, липень 2020 в сумі 22 814 грн, січень 2021 в сумі 89 742 грн, лютий 2021 в сумі 38 714 грн, березень 2021 в сумі 29 463 грн, липень 2021 в сумі 25 948 грн, вересень 2021 в сумі 39 352 грн, квітень 2023 в сумі 235 916 грн, жовтень 2023 в сумі 57 грн, листопад 2023 в сумі 59 грн. серпень 2024 в сумі 257 503 грн, квітень 2025 в сумі 262 685 гривень;

3) п.201.10 ст.201, п.89 підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ, зі змінами та доповненнями, в результаті чого несвоєчасно зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 30.06.2025 №118 на загальний обсяг постачання 173 680,09 грн, крім того ПДВ 34 731,26 гривень.

4) п.п.266.2.1, п.п.«є» п.п.266.2.2 п.266.2, п.п.266.3.1 п.п.266.3.3 п.266.3, п.п.266.7.5 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 642 421,08 грн, в тому числі в розрізі звітних податкових періодів за: період з 01.10.2018 по 31.12.2018 в сумі 7 613,54 грн, рік 2019 в сумі 68 270,28 грн (в т.ч. за: І квартал 2019 - 17067,57 грн, II квартал 2019 - 17 067,57 грн, III квартал 2019 - 17 067,57 грн, IV квартал 2019 - 17 067,57 грн), рік 2020 в сумі 70 829,26 грн (в т.ч.: І квартал 2020 - 12 878,05 грн, II квартал 2020 - 19 317,07 грн, III квартал 2020 - 19 317,07 грн, IV квартал 2020 - 19 317,07 грн), рік 2021 в сумі 98 160,00 грн (в т.ч.: 1 квартал 2021 - 24 540,00 грн, II квартал 2021 - 24 540,00 грн, III квартал 2021 - 24 540,00 грн, IV квартал 2021 - 24 540,00 грн), рік 2022 в сумі 106 340,00 грн (в т.ч.: І квартал 2022 - 26 585.00 грн, II квартал 2022 - 26 585,00 грн, III квартал 2022 - 26 585.00 грн, IV квартал 2022 - 26 585,00 грн), рік 2023 в сумі 109 612,00 грн (І квартал 2023 - 27 403,00 грн, II квартал 2023 - 27 403,00 грн, III квартал 2023 - 27 403,00 грн, IV квартал 2023 - 27 403,00 грн), рік 2024 в сумі 116 156,00 грн (в т.ч.: І квартал 2024 - 29 039,00 грн, II квартал 2024 - 29 039,00 грн, III квартал 2024 - 29 039,00 грн, IV квартал 2024 - 29 039,00 грн), за період з 01.01.2025 по 30.06.2025 в сумі 65 440,00 грн (в т.ч.: І квартал 2025 - 32 720,00 грн, II квартал 2025 - 32 720,00 гривень).

5) п.п.266.7.5 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, зі змінами та доповненнями, в результаті чого не подано декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за звітні періоди: рік 2018, рік 2019, рік 2020, рік 2021, рік 2022, рік 2023, рік 2024 та рік 2025.

6) п.п.«б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, зі змінами та доповненнями; п.3.1, п.3.6 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, зареєстрованого в Мін`юсті України 30.01.2015 за №111/26556, у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2020 №773 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску і Порядку заповнення та подання податковими агентами

Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску», в результаті чого;

- податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (форми №4-ДФ) за 1 квартал 2021 до податкового органу подано з порушенням термінів;

- податкові розрахунки за формою №1-ДФ за; 1, 3-4 квартали 2019, 1-4 квартали 2020, та формою №4-ДФ за; 1-3 квартали 2021, 1, 3 квартали 2024 та за 1-2 квартали 2025 подано з недостовірними відомостями податкової звітності, а саме у графі 2 «Податковий номер або серія та номер паспорта» зазначені недійсні реєстраційні номери фізичних осіб;

- у податкових розрахунках за формою №4-ДФ за 2 та 3 квартали 2023 невірно зазначено ознаку доходу.

7) п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.п.«а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-У1, зі змінами та доповненнями, в результаті чого не перерахувало до бюджету податок на доходи фізичних осіб під час виплати доходу в розмірі 11 000,00 грн, т.ч. за грудень 2018 - 11 000,00 гривень.

8) п.164.2 ст.164, п.п.168.1.1, п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.п.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ, зі змінами та доповненнями, в результаті чого не нарахований та не перерахований до бюджету військовий збір в розмірі 1 295,46 грн, в т.ч. за: травень 2021 - 506,72 грн, червень 2021 - 250,65 грн, вересень 2023 - 63,43 грн, грудень 2023 - 474,66 гривень.

9) ч.5 ст.8, ч.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ, зі змінами і доповненнями, в результаті чого занижено нарахування по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 3 444,52 грн, в тому числі за жовтень 2020 - 3 444,52 гривень.

10) п.1 ч.2 ст.6, ч.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ; п.п.1 п.4.3 розділу IV Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 №455; п.1 розділу IV Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 20.04.2015 №449, в результаті чого самостійно донараховано та утримано єдиний соціальний внесок з нарахованої заробітної плати у зв`язку з виправленням помилок, допущених в попередніх звітних періодах у сумі 7 588,67 грн, в т.ч. за: березень 2014 - 515,21 грн, квітень 2014 - 1 792,66 грн, травень 2014 - 1 620,91 грн, червень 2014 - 1 620,91 грн, жовтень 2018 - 819,16 грн, січень 2020-205,69 грн, червень 2020- 1 014,13 гривень.

11) п.49.18 ст.49, п.103.9 ст.103 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого не подано додаток ПН «Розрахунок (звіт) податкових зобов`язань нерезидентів, якими отримано доходи джерелом походження з України» при виплаті доходу нерезидентам:

- ZYGMUNT SZWAJKOWSKI (Польща) за звітний 2018 рік, за 1 квартал 2019 року, за півріччя 2019 року, за 9 місяців 2019 року, за звітний 2019 рік, за 1 квартал 2020 року, за півріччя 2020 року, за 9 місяців 2020 року, за звітний 2020 рік, за 1 квартал 2021 року, за півріччя 2021 року, за 9 місяців 2021 року, за звітний 2021 рік.

- MAJAMI ТС (Польща) за звітний 2018 рік, за 1 квартал 2019 року, за півріччя 2019 року, за 9 місяців 2019 року, за звітний 2019 рік, за 1 квартал 2020 року, за півріччя 2020 року, за 9 місяців 2020 року, за звітний 2020 рік, за 1 квартал 2021 року, за півріччя 2021 року, за 9 місяців 2021 року, за звітний 2021 рік, за 1 квартал 2022 року, за півріччя 2022 року, за 9 місяців 2022 року, за звітний 2022 рік.

- TRANS-HANDEL (Польща) за звітний 2018 рік, за 1 квартал 2019 року, за 2019 року, за 9 місяців 2019 року, за звітний 2019 рік, за 1 квартал 2020 року, за 2020 року, за 9 місяців 2020 року, за звітний 2020 рік, за 1 квартал 2021 року, за 2021 року, за 9 місяців 2021 року, за звітний 2021 рік, за 1 квартал 2022 року, за 2022 року, за 9 місяців 2022 року, за звітний 2022 рік, за 1 квартал 2023 року, за 2023 року, за 9 місяців 2023 року, за звітний 2023 рік.

- MICHAL SZWAJKOWSKI (Польща) за звітний 2018 рік, за 1 квартал 2019 року, за півріччя 2019 року, за 9 місяців 2019 року, за звітний 2019 рік, за 1 квартал 2020 року, за півріччя 2020 року, за 9 місяців 2020 року, за звітний 2020 рік, за 1 квартал 2021 року, за півріччя 2021 року, за 9 місяців 2021 року, за звітний 2021 рік.

- USLUGI TRANSPORTOWE JUSTYNA MILLER (Польща) за звітний 2018 рік, за 1 квартал 2019 року, за півріччя 2019 року, за 9 місяців 2019 року, за звітний 2019 рік, за 1 квартал 2020 року, за півріччя 2020 року, за 9 місяців 2020 року, за звітний 2020 рік, за квартал 2021 року, за півріччя 2021 року, за 9 місяців 2021 року, за звітний 2021 рік, за 1 квартал 2022 року, за півріччя 2022 року, за 9 місяців 2022 року, за звітний 2022 рік.

- Alpha-Transimpex Sp. Z О.О. (Польща) за звітний 2022 рік.

- TSL STRZELEC SP. Z.O.O. (Польща) за звітний 2023 рік, за 1 квартал 2024 року, за півріччя 2024 року, за 9 місяців 2024 року, за звітний 2024 рік, за 1 квартал 2025 року, за півріччя 2025 року.

- KRZYSZTOF STRZELEC (Польща) за півріччя 2019 року, за 9 місяців 2019 року, за звітний 2019 рік, за 1 квартал 2020 року, за півріччя 2020 року, за 9 місяців 2020 року, за звітний 2020 рік, за 1 квартал 2021 року, за півріччя 2021 року, за 9 місяців 2021 року, за звітний 2021 рік, за 1 квартал 2022 року, за півріччя 2022 року, за 9 місяців 2022 року, за звітний 2022 рік, за 1 квартал 2023 року, за півріччя 2023 року рік, за 9 місяців 2023 року, за звітний 2023 рік, за 1 квартал 2024 року, за півріччя 2024 року за 9 місяців 2024 року, за звітний 2024 рік, за 1 квартал 2025 року, за півріччя 2025 року.

- TRANS-RACH EWA KORFANTY (Польща) за 9 місяців 2021, за звітний 2021 рік, за 1 квартал 2022 року, за півріччя 2022 року, за 9 місяців 2022 року, за звітний 2022 рік.

12) п. 103.2, п. 103.4 ст.103 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями: при здійсненні виплат доходів нерезидентам Usltigi Transportowe Justyna Miller (Республіка Польща); Zygmunt Szwajkowski (Республіка Польща); Majami tc (Республіка Польща); Trans-Handel договір (Республіка Польща); Krzysztof Strzelec (Республіка Польща); Michal Szwajkowski (Республіка Польща); Tsl Strzelec sp. Z o.o.. (Республіка Польща); Alpha-Transimpex sp. Zo.o.( Республіка Польща), TRANS-RACH EWA KORFANTY (Республіка Польща) не надано довідок (або її нотаріально засвідчених копій), які підтверджують, що нерезиденти є резидентами країн з якими укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України, у результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 1 440 818 грн, а саме:

за 2018 рік в сумі 84 120 грн, в т.ч. за IV квартал 2018 року,

за 2019 рік в сумі 408 ПО грн, в т.ч. за I квартал 2019 року в сумі 94 055 грн, за II квартал 2019 року в сумі 75 038 грн, за III квартал 2019 року в сумі 146 241 гри, за IV квартал 2019 року в сумі 92 776 ірн,

за 2020 рік в сумі 415 248 грн, в т.ч. за I квартал 2020 року в сумі 72 634 грн. за II квартал 2020 року в сумі 53 452 грн, за III квартал 2020 року в сумі 190 736 грн, за IV квартал 2020 року в сумі 98 426 грн,

за 2021 рік в сумі 384 961 грн, в т.ч. за I квартал 2021 року в сумі 102 835 грн, за II квартал 2021 року в сумі 113 836 грн, за III квартал 2021 року в сумі 79 613 грн, за IV квартал 2021 року в сумі 88 677 грн,

за 2022 рік в сумі 148 379 грн, в т.ч. за I квартал 2022 року в сумі 92 014 грн, за II квартал 2022 року в сумі 29 480 грн, за III квартал 2022 року в сумі 12 445 грн, за IV квартал 2022 року в сумі 14 440 гривень.

13) п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-У1, зі змінами та доповненнями; п.8.5 розділу VIII Порядку обліку об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням, затверджений наказом Мінфіну від 09.12.2011 №1588, із змінами та доповненнями, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.05.2014 за №503/25280 в результаті чого не подано повідомлення за формою №20-ОПП про реєстрацію 8 (восьми) та закриття 1 (одного) об`єктів оподаткування, об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадилась діяльність.

Не погодившись з висновками документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «МАНН+ХУММЕЛЬ ФТ УКРАЇНА» подано заперечення листом від 16.02.2026 № 44 (в/х №9339/6 від 18.02.2026).

Листом Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 17.02.2026 №711/10/22-01-07-01-09 проінформовано позивача про результати документальної позапланової виїзної перевірки (акт від 04.02.2026 №2061/22-01-07-09/33727399).

За наслідками проведеної перевірки прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.02.2026:

- №4559/2201-0709 (форми «Р»), яким збільшено податкове зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі 15 511 272 грн та застосовано штрафну санкцію в сумі 1 128 885 грн;

- №4560/2201-0709 (Форми «Р»), яким збільшено податкове зобов`язання з ПДВ в сумі 1 101 088 грн та застосовано штрафну санкцію в сумі 110 108 грн;

- №4563/2201-0709 (форми «Р»), яким збільшено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 600 672,40 грн та застосовано штрафну санкцію в сумі 32 534,31 грн;

- №4564/2201-0709 (форми «ПС»), яким застосовано штрафну санкцію за неподання декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 2 720 грн;

- №4566/2201-0709 (форми «Д»), яким збільшено податкове зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних підприємств в сумі 1 440 818 грн та застосовано штрафну санкцію в сумі 137 149 грн.

Позивач вважає спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, тому звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п.86.7 ПКУ у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.

Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (п.п.86.7.1 п.86.7 ст.86 ПКУ).

Відповідно до пп.86.7.3 п.86.7 ст.86 ПКУ платник податків має право брати участь у процесі розгляду матеріалів перевірки особисто або через свого представника. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податку має право надавати письмові та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду. Відсутність платника податку або його представника, повідомленого в передбаченому цією статтею порядку про час і місце розгляду матеріалів перевірки, не є перешкодою для розгляду матеріалів перевірки.

Згідно з п.п.86.7.4 п.86.7 ст.86 ПКУ під час розгляду матеріалів перевірки комісія з питань розгляду заперечень, зокрема, досліджує питання щодо необхідності проведення перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, згідно якого документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки в порядку, визначеному пунктом 86.7 статті 86 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі якщо платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об`єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

У разі встановлення необхідності проведення позапланової документальної перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, висновок за результатами розгляду матеріалів перевірки приймається комісією з питань розгляду заперечень після проведення такої перевірки з урахуванням її результатів.

Відповідно до п.п.86.7.4 п.86.7 ст.86 ПКУ у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, проведеної на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу у зв`язку з розглядом наданих у порядку, визначеному цим пунктом, заперечень до акта (довідки) перевірки, або розглядом скарги на прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу, який проводив таку перевірку, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Розгляд таких заперечень окремо не здійснюється. Такі заперечення долучаються до матеріалів перевірки або матеріалів щодо розгляду скарги, а наведені в них факти та дані враховуються контролюючим органом при формуванні у передбаченому цим підпунктом порядку висновку за результатами розгляду матеріалів перевірки або під час розгляду скарги на прийняте податкове повідомлення-рішення у порядку, встановленому статтею 56 цього Кодексу.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ “МАНН+ХУММЕЛЬ ФІЛЬТРЕЙШН ТЕКНОЛОДЖІ УКРАЇНА” з метою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи за період діяльності з 01.10.2018 по 30.06.2025 та за період з 01.01.2011 по 30.06.2025 з метою правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт від 14.11.2025 № 22289/22-01-07- 09/33727399.

Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті документальної планової виїзної перевірки від 14.11.2025 №22289/22-01-07-09/33727399, позивач скористався передбаченим пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України правом та подав до Головного управління ДПС у Хмельницькій області заперечення від 01.12.2025 №174 на зазначений акт перевірки. У поданих запереченнях позивач висловив незгоду з окремими висновками контролюючого органу щодо встановлених порушень податкового законодавства, зазначивши про неповне дослідження перевіряючими первинних документів, а також надав додаткові пояснення та документи на підтвердження своєї позиції.

Під час розгляду поданих заперечень контролюючим органом було враховано надані платником податків документи та пояснення, які не досліджувалися під час проведення планової перевірки. У зв`язку з необхідністю перевірки наведених у запереченнях обставин та дослідження додаткових документів, оцінка яких не могла бути надана в межах розгляду заперечень без проведення додаткових контрольних заходів, комісією Головного управління ДПС у Хмельницькій області прийнято рішення про призначення документальної позапланової виїзної перевірки з питань, що стали предметом заперечень платника податків. Про прийняте рішення позивача повідомлено листом від 17.12.2025 №4948/10/22-01-07-01-09.

При цьому підставою для проведення такої перевірки слугували доводи позивача про наявність обставин та документів, які, на його переконання, не були належним чином досліджені під час проведення планової перевірки та могли вплинути на висновки контролюючого органу. За результатами розгляду заперечень та проведення відповідних контрольних заходів відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку, за наслідками якої складено акт від 04.02.2026 №2061/22-01-07-09/33727399.

Не погодившись із висновками, викладеними в акті документальної позапланової виїзної перевірки від 04.02.2026 №2061/22-01-07-09/33727399, позивач подав заперечення від 16.02.2026 №44 (вх. №9339/6 від 18.02.2026).

Відповідно до вимог підпункту 86.7.4 пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України заперечення, подані на акт документальної позапланової перевірки, проведеної на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України, окремому розгляду не підлягають. Такі заперечення долучаються до матеріалів перевірки, а викладені у них доводи, факти та подані документи враховуються контролюючим органом під час формування висновку за результатами розгляду матеріалів перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, подані ТОВ «МАНН+ХУММЕЛЬ ФІЛЬТРЕЙШН ТЕКНОЛОДЖІ УКРАЇНА» заперечення від 16.02.2026 №44 були долучені до матеріалів перевірки та враховані контролюючим органом при формуванні висновку за результатами розгляду матеріалів документальної планової та позапланової перевірок. За результатами їх розгляду Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області складено Висновок на заперечення до акта документальної планової виїзної перевірки від 14.11.2025 №22289/22-01-07-09/33727399 та акта документальної позапланової виїзної перевірки від 04.02.2026 №2061/22-01-07-09/33727399 від 18.02.2026 №35/22-01-07-09/33727399, який є невід`ємною складовою матеріалів перевірки.

Крім того, листом Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 23.02.2026 №815/10/22-01-07-01-09 позивача повідомлено про прийняття 20.02.2026 податкових повідомлень-рішень та про те, що заперечення від 16.02.2026 на акт документальної позапланової виїзної перевірки не підлягають окремому розгляду в порядку пункту 86.7 статті 86 ПК України, а долучені до матеріалів перевірки та враховані під час формування відповідного висновку.

Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі палати Касаційного адміністративного суду від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, відповідно до якої платник податків, оскаржуючи податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами перевірки, має право посилатися на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо призначення та проведення такої перевірки, якщо вважає, що такі порушення зумовлюють протиправність прийнятих рішень. Водночас суд насамперед зобов`язаний надати оцінку доводам щодо дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки та прийняття рішень за її наслідками, і лише у разі відсутності порушень, які могли б вплинути на законність спірних податкових повідомлень-рішень, переходити до перевірки правильності висновків контролюючого органу щодо дотримання платником вимог податкового законодавства.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем дотримано процедуру розгляду заперечень, передбачену Податковим кодексом України, а доводи позивача щодо порушення його прав під час їх розгляду не знайшли свого підтвердження.

Отже, за наслідками проведених перевірок прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.02.2026:

- №4559/2201-0709 (форми «Р»), яким збільшено податкове зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі 15511272 грн та застосовано штрафну санкцію в сумі 1128885 грн;

- №4560/2201-0709 (Форми «Р»), яким збільшено податкове зобов`язання з ПДВ в сумі 1101 088 грн та застосовано штрафну санкцію в сумі 110108 грн;

- №4563/2201-0709 (форми «Р»), яким збільшено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 600672,40 грн та застосовано штрафну санкцію в сумі 32534,31 грн;

- №4564/2201-0709 (форми «ПС»), яким застосовано штрафну санкцію за неподання декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 2720 грн;

- №4566/2201-0709 (форми «Д»), яким збільшено податкове зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних підприємств в сумі 1440818 грн та застосовано штрафну санкцію в сумі 137149 грн.

Щодо податкового повідомлення рішення №4559/2201-0709 (форми «Р»), яким збільшено податкове зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі 15511272 грн та застосовано штрафну санкцію в сумі 1128885 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі – ПК України) платник податків зобов`язаний вести у встановленому порядку облік доходів і витрат, складати та подавати звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків і зборів.

За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності та інших документів, ведення яких передбачено законодавством. Формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених належними документами, не допускається.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування податком на прибуток платник використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат і фінансового результату до оподаткування.

Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 140.5.5-1 пункту 140.5 статті 140 ПК України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), реалізованих на користь:

нерезидентів, зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу;

нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту "г" підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи.

Вимоги цього підпункту не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких доходів підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом "витягнутої руки" відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, але без подання звіту.

При цьому, якщо ціна реалізації товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг є нижчою за ціну, визначену відповідно до принципу "витягнутої руки", встановленого статтею 39 цього Кодексу, коригування фінансового результату до оподаткування здійснюється на розмір різниці між вартістю, визначеною виходячи з рівня ціни, визначеної за принципом "витягнутої руки", та вартістю реалізації.

У випадку незастосування вимог цього підпункту на підставі абзацу п`ятого цього підпункту, якщо контролюючий орган не враховує (не визнає) таку операцію за результатами аналізу відповідно до статті 39 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування збільшується у порядку, передбаченому абзацом першим підпункту 140.5.2-1 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу. При цьому інші коригування, передбачені цим підпунктом, не застосовуються, а сума цього коригування щодо такої операції зменшується на суму коригування, передбаченого абзацом шостим цього підпункту, якщо платник податку самостійно вже застосував це коригування щодо такої операції.

Норми цього підпункту застосовуються за результатами податкового (звітного) року.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Такі документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції або безпосередньо після її завершення та містити обов`язкові реквізити, визначені законом.

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів, зобов`язань або власного капіталу підприємства, а первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналогічні вимоги передбачені пунктом 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, відповідно до якого первинні документи повинні складатися в момент проведення господарської операції або безпосередньо після її завершення.

Згідно з пунктами 5-7 П(С)БО 16 «Витрати» витрати відображаються у бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витрати визнаються витратами певного звітного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони були здійснені. Якщо витрати неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, вони відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому були понесені.

Пунктом 9 П(С)БО 16 «Витрати» визначено, що не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

Положеннями пунктів 17, 18 П(С)БО 16 визначено, що витрати, пов`язані з операційною діяльністю та не включені до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. До складу витрат на збут належать, зокрема, витрати, пов`язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), включаючи витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).

Крім того, відповідно до підпункту 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 ПК України маркетинговими послугами (маркетингом) є послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчення ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), формування цінової політики, організації та управління рухом продукції (робіт, послуг) до споживача, а також післяпродажного обслуговування споживачів у межах господарської діяльності такого платника податків.

Як встановлено судом, підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення стали висновки контролюючого органу про завищення позивачем витрат на збут у сумі 86 528 182 грн шляхом віднесення до їх складу маркетингових послуг при поданні 26.11.2025 та 27.11.2025 уточнюючих декларацій з податку на прибуток підприємств та уточнюючої фінансової звітності без дотримання вимог П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» та Інструкції №291, а також про незастосування різниць, передбачених підпунктом 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 ПК України, у сумі 45 147 грн.

Позивач, обґрунтовуючи протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, посилається на те, що маркетингові послуги фактично були отримані товариством, підтверджені первинними документами та відповідно до вимог П(С)БО 16 «Витрати» правомірно віднесені до витрат на збут. На думку позивача, контролюючий орган фактично не заперечує реальності господарських операцій, а тому відсутні підстави для донарахування податку на прибуток.

З матеріалів справи вбачається, що реальність отримання маркетингових послуг не була предметом спору між сторонами. Водночас підставою для донарахування податку на прибуток стало не заперечення факту здійснення господарських операцій, а порядок їх бухгалтерського та податкового відображення під час виправлення помилок попередніх звітних періодів.

Суд зазначає, що положення П(С)БО 16 «Витрати», на які посилається позивач, дійсно визначають порядок формування витрат звітного періоду та віднесення маркетингових послуг до витрат на збут. Проте зазначені норми регулюють порядок відображення витрат у тому звітному періоді, в якому вони виникають. Натомість спірні правовідносини стосуються виправлення помилок, допущених у фінансовій звітності попередніх років, порядок якого врегульований спеціальними нормами П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах».

Відповідно до пункту 4 П(С)БО 6 виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх роках, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, якщо такі помилки впливають на величину нерозподіленого прибутку. Отже, законодавством передбачено окремий порядок виправлення помилок минулих звітних періодів, який не передбачає віднесення відповідних сум до витрат на збут поточного періоду.

Як встановлено перевіркою та не спростовано належними доказами позивача, уточнення показників декларацій з податку на прибуток та фінансової звітності за попередні звітні періоди були здійснені позивачем на підставі бухгалтерської довідки від 26.11.2025 №26112025-1 шляхом використання рахунку 93 «Витрати на збут». Водночас відповідно до Інструкції №291 виправлення помилок попередніх років повинно відображатися через рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)». Таким чином, позивач фактично застосував механізм формування поточних витрат замість механізму виправлення помилок минулих періодів.

Суд враховує, що під час розгляду заперечень позивача контролюючим органом була призначена та проведена документальна позапланова виїзна перевірка, в ході якої досліджено додатково подані документи, пояснення, уточнюючі декларації та бухгалтерську довідку. Отже, доводи позивача про неврахування поданих документів спростовуються матеріалами справи. Навпаки, саме за результатами дослідження додаткових документів відповідачем було сформовано остаточні висновки, викладені в акті позапланової перевірки від 04.02.2026 №2061/22-01-07-09/33727399.

З матеріалів справи вбачається, що у 2021 році позивач придбав обладнання у нерезидента MANN+HUMMEL Vokes Air GmbH & Co. OHG, організаційно-правова форма якого включена до переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №480. При цьому обсяг господарських операцій з таким нерезидентом не перевищував встановленого законодавством критерію для визнання операцій контрольованими, а доказів визначення вартості придбаного товару за принципом «витягнутої руки» та відповідного розрахунку, передбаченого статтею 39 ПК України, позивачем ні під час перевірки, ні під час судового розгляду не надано. За таких обставин у позивача був обов`язок збільшити фінансовий результат до оподаткування на 30 відсотків вартості придбаного товару, чого зроблено не було.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що виявлені порушення є виключно бухгалтерськими помилками, які не вплинули на об`єкт оподаткування. Як встановлено перевіркою, наслідком застосованого позивачем способу коригування стало безпосереднє завищення витрат на збут та заниження податку на прибуток підприємств, що підтверджується як даними фінансової звітності, так і поданими уточнюючими деклараціями.

Отже, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 20.02.2026 №4559/2201-0709 прийнято правомірно, а тому підстави для його скасування відсутні.

Щодо податкового повідомлення-рішення №4560/2201-0709 (Форми “Р”), яким збільшено податкове зобов`язання з ПДВ в сумі 1101 088 грн та застосовано штрафну санкцію в сумі 110108 грн, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, на прийняття вказаного податкового повідомлення рішення вплинули такі порушення, а саме :- заниження податкових зобов`язань з ПДВ в сумі 116 грн, в тому числі за: вересень 2023 року в сумі 57 грн, листопад 2023 року в сумі 59 грн, в результаті не відображення у їх складі сум ПДВ по зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних; та завищення податкового кредиту в сумі 1 107 950 грн в результаті відображення у його складі сум ПДВ по податкових накладних, виписаних ПП «ТРАНСОЙЛ», ПП «ОРИГІНАЛ АВТО», ППФ «ЮНІКС ТРЕЙД КО», ТОВ «ДЖЕНЕРАЛ АВТО» з порушенням п.201.1 ст.201 ПК України.

При цьому суд враховує, що висновки контролюючого органу щодо заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму 116 грн позивачем не оскаржуються, відповідні доводи у позовній заяві відсутні, а тому зазначене порушення не є предметом спору у цій справі.

Основну суму донарахувань сформовано внаслідок встановленого контролюючим органом завищення податкового кредиту на суму 1 107 950 грн за податковими накладними, складеними ПП «ТРАНСОЙЛ», ПП «ОРИГІНАЛ АВТО», ППФ «ЮНІКС ТРЕЙД КО» та ТОВ «ДЖЕНЕРАЛ АВТО».

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця / замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/ послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, – дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку – продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Як вбачається з абз. 3 пп.192.1.2 п.192.1 ст.192 ПК України, отримувач має право збільшити суму податкового кредиту лише після реєстрації постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Згідно з абз.4 п.198.6 ст.198 ПК України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Документальною плановою виїзною перевіркою (акт від 14.11.2025 №22289/22- 01-07-09/33727399) встановлено, що у періоді грудень 2018 – грудень 2024 позивачем віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 1 107 950 грн по податкових накладних, виписаних ПП «ТРАНСОЙЛ», ПП «ОРИГІНАЛ АВТО», ППФ «ЮНІКС ТРЕЙД КО», ТОВ «ДЖЕНЕРАЛ АВТО», з наступними кодами послуг, відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг ДК 16:2010:

- «46.71.13» – оптова торгівля іншим рідинним і газоподібним паливом та мастильними матеріалами;

- «77.39.19» – послуги щодо оренди та лізингу інших машин і устатковання без оператора та майна, н. в. і. у.;

- «78.20.19-00.00» – послуги агентств щодо тимчасового працевлаштування, пов`язані з постачанням іншого персоналу;

- «82.99.19-00.00» – послуги щодо стенографії та стенотипії.

Відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг ДК 16:2010, маркетингові послуги підлягають відображенню під кодом «73.20» – послуги щодо досліджування ринку та визначання громадської думки.

З огляду на зазначене суд встановив, постачальниками ПП «ТРАНСОЙЛ», ПП «ОРИГІНАЛ АВТО», ППФ «ЮНІКС ТРЕЙД КО», ТОВ «ДЖЕНЕРАЛ АВТО» у податкових накладних не вірно зазначено коди послуг, що фактично постачались.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Матеріалами справи підтверджується, що податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, містили порушення вимог пункту 201.1 статті 201 ПК України щодо обов`язкових реквізитів податкової накладної. Такі недоліки не дають можливості належним чином ідентифікувати зміст та предмет господарських операцій, а відтак виключають можливість використання відповідних податкових накладних як належної підстави для формування податкового кредиту.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем належними та допустимими доказами підтверджено факт безпідставного включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, оформленими з порушенням вимог Податкового кодексу України.

За наведених обставин податкове повідомлення-рішення №4560/2201-0709 від 20.02.2026 прийнято правомірно, у зв`язку з цим позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №4560/2201-0709 від 20.02.2026 задоволенню не підлягають.

Щодо податкових повідомлень рішень №4563/2201-0709 (форми “Р”), яким збільшено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 600 672,40 грн та застосовано штрафну санкцію в сумі 32 534,31 грн та №4564/2201-0709 (форми “ПС”), яким застосовано штрафну санкцію за неподання декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 2720 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з пп.14.1.1291 п.14.1 ст.14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості – будівлі, їх складові частини, що не є об`єктами житлової нерухомості. До об`єктів нежитлової нерухомості відносяться:

а) будівлі готельні – готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні – будівлі фінансового обслуговування, адміністративно- побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні – торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі – гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі – допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

Як слідує з пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до пп.266.3.3 п.266.3 ст.266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Згідно з пп.266.7.5 п.266.7 ст.266 ПК України платники податку – юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/ об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 13.10.2025 № 447342107, встановлено наявність у ТОВ «МАНН+ХУММЕЛЬ ФТ УКРАЇНА» нерухомого майна: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 676725068227; тип об`єкта: будівля, комплекс, виробничий комплекс, об`єкт житлової нерухомості: Ні; опис об`єкта: загальна площа (кв.м): 7 130,4; адреса: Хмельницька область, Красилівський район, м. Красилів, вул. Щаслива, буд. 1-А; земельні ділянки місця розташування: Кадастровий номер: 6822710100:01:001:0091, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, площа: 3.3432 га.

Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 06.04.2007 № 210/2007-р, зареєстрованим Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю району від 16.07.2007 № 62, затвердженим Розпорядженням голови райдержадміністрації від 13.07.2007 № 594, визначено основні показники об`єкта: виробничий комплекс площею 3 600 кв.м; складські приміщення площею 1 830 кв.м; адміністративні приміщення площею 250 кв.м; побутові приміщення площею 1 386 кв.м.

Судом встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №4563/2201-0709 стали висновки контролюючого органу про неправомірне невключення позивачем до об`єкта оподаткування адміністративно-побутової будівлі площею 130,4 кв.м та складського приміщення площею 1251 кв.м, розташованих за адресою: Хмельницька область, м. Красилів, вул. Щаслива, 1-А, у зв`язку з чим відповідачем донараховано податок на нерухоме майно та застосовано штрафні санкції.

Разом з тим, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що зазначені об`єкти нерухомості входять до складу єдиного виробничого комплексу ТОВ «МАНН+ХУММЕЛЬ ФІЛЬТРЕЙШН ТЕКНОЛОДЖІ УКРАЇНА», який використовується у виробничій діяльності підприємства. Зокрема, відповідно до акта державної приймальної комісії та технічної документації виробничий комплекс включає виробничі, складські, адміністративні та допоміжні приміщення, які функціонально пов`язані між собою та забезпечують здійснення єдиного технологічного процесу.

Суд звертає увагу, що адміністративно-побутові та складські приміщення не можуть розглядатися відокремлено від виробничого комплексу, оскільки їх функціональне призначення безпосередньо пов`язане із забезпеченням виробничої діяльності підприємства. Такі приміщення не використовуються самостійно для здійснення іншої господарської діяльності та є невід`ємними складовими єдиного майнового комплексу промислового підприємства.

Отже, висновок контролюючого органу про необхідність оподаткування окремих частин виробничого комплексу лише з огляду на їх найменування або окремі технічні характеристики не відповідає фактичним обставинам справи.

За таких обставин суд дійшов висновку, що адміністративно-побутова будівля та складське приміщення, які входять до складу єдиного виробничого комплексу позивача, не є самостійними об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому підстави для донарахування позивачу податкових зобов`язань з цього податку були відсутні.

Оскільки податкове повідомлення-рішення №4564/2201-0709 (форми «ПС») про застосування штрафних санкцій за неподання декларацій з податку на нерухоме майно є похідним від висновку контролюючого органу про наявність у позивача обов`язку декларування зазначених об`єктів нерухомості, його правомірність безпосередньо залежить від правомірності податкового повідомлення-рішення №4563/2201-0709.

Враховуючи встановлену судом відсутність у позивача обов`язку сплачувати податок на нерухоме майно щодо спірних об`єктів та подавати відповідні податкові декларації, податкові повідомлення-рішення №4563/2201-0709 та №4564/2201-0709 від 20.02.2026 є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №4566/2201-0709 (форми "Д"), яким збільшено податкове зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних підприємств в сумі 1440818 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 137149 грн.

Як встановлено судом, підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення стали висновки контролюючого органу про заниження позивачем податку під час виплати доходів нерезидентам Республіки Польща за договорами транспортно-експедиційного обслуговування (фрахту), у зв`язку із безпідставним застосуванням положень міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування.

Відповідно до пункту 103.2 статті 103 Податкового кодексу України особа, яка виплачує дохід нерезиденту, має право застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену міжнародним договором України, лише за умови підтвердження нерезидентом свого статусу резидента відповідної держави.

Згідно з пунктами 103.4, 103.5 статті 103 Податкового кодексу України підставою для застосування міжнародного договору є довідка (сертифікат) про резидентство, видана компетентним органом відповідної іноземної держави, належним чином легалізована та перекладена відповідно до законодавства України.

Матеріалами справи підтверджується, що під час виплати доходів нерезидентам USLUGI TRANSPORTOWE JUSTYNA MILLER, ZYGMUNT SZWAJKOWSKI, MAJAMI TC, MICHAL SZWAJKOWSKI, ALPHA-TRANSIMPEX Sp. z o.o. та TRANS-RACH EWA KORFANTY позивач не мав належних документів, які б підтверджували податкове резидентство зазначених осіб у розумінні вимог статті 103 Податкового кодексу України.

Суд критично оцінює доводи позивача про те, що надані під час перевірки витяги з Національного судового реєстру Польщі та інформація з вебсайту Центрального статистичного управління Республіки Польща є достатніми документами для підтвердження податкового резидентства нерезидентів. Такі документи лише містять відомості про державну реєстрацію суб`єктів господарювання та не є сертифікатами податкового резидентства, виданими компетентним органом іноземної держави.

Крім того, відповідно до положень Конвенції між Урядом України та Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування компетентним органом Республіки Польща для підтвердження податкового резидентства є Міністр фінансів Польщі або його уповноважений представник. Надані позивачем документи не підтверджують їх видачу таким органом та не можуть вважатися належними доказами для застосування пільгового режиму оподаткування.

Відповідно до пункту 103.10 статті 103 Податкового кодексу України у разі неподання нерезидентом довідки про резидентство доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України. Отже, за відсутності належних підтверджуючих документів позивач був зобов`язаний утримати та сплатити податок з доходів нерезидентів у загальному порядку.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що контролюючий орган обґрунтовано встановив порушення позивачем вимог пунктів 103.2, 103.4, 103.5, 103.10 та підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, а тому податкове повідомлення-рішення №4566/2201-0709 від 20.02.2026 прийняте правомірно та на підставі належно встановлених обставин.

Відтак підстави для його скасування відсутні, а позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №4566/2201-0709 задоволенню не підлягають.

Згідно частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов необхідно задоволити частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено судом, ціна позову у цій справі становить 20 065 300,70 грн, а при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 33 280,00 грн. Судом задоволено позовні вимоги лише в частині скасування податкових повідомлень-рішень №4563/2201-0709 та №4564/2201-0709 на загальну суму 635 926,71 грн, що становить незначну частину від загальної ціни позову.

Враховуючи співвідношення задоволених та відхилених позовних вимог, а також те, що розмір судового збору, який підлягав би розподілу між сторонами пропорційно до задоволених вимог, є незначним, суд дійшов висновку про відсутність підстав для здійснення розподілу судових витрат у цій справі.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує наступне.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до положень статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частинами 3, 5 статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

До заяви позивач долучив договір про надання правової допомоги від б/н від 27.02.2026.

Водночас будь-яких доказів, які б підтверджували фактичне понесення позивачем витрат на оплату правничої допомоги, їх розмір, обсяг наданих адвокатом послуг та вартість виконаних робіт, матеріали справи не містять. Зокрема, позивачем не надано платіжних документів, актів приймання-передачі наданих послуг, рахунків чи детального опису виконаних адвокатом робіт.

У постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 Верховний Суд дійшов висновку, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт та розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу, а тому підстави для їх стягнення відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов - задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 20.02.2026 № 4563/2201-0709.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 20.02.2026 № 4564/2201-0709.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 05 червня 2026 року

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "МАНН+ХУММЕЛЬ ФІЛЬТРЕЙШН ТЕКНОЛОДЖІ УКРАЇНА" (вул. Щаслива, 1А, м. Красилів, Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,31000 , код ЄДРПОУ - 33727399)

Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29001 , код ЄДРПОУ - 44070171)

Головуючий суддя П.І. Салюк