Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №520/18739/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2026 р. № 520/18739/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61002), третя особа - Національна поліція України (вул. Богомольця Академіка, буд. 10,м. Київ,01024) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління національної поліції в Харківській області щодо не вручення копії наказу про звільнення від 13.03.2022 року № 145 о/с з обрахунком (розрахунком) вислуги років в календарному та пільговому обчисленні для призначення пенсії та письмовим повідомленням про всі нараховані та виплачені суми, належні позивачу при звільненні.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління національної поліції в Харківській області щодо не вручення копії наказу про звільнення від 03.10.2022 року № 472 о/с з обрахунком (розрахунком) вислуги років в календарному та пільговому обчисленні для призначення пенсії та письмовим повідомленням про всі нараховані та виплачені суми, належні позивачу при звільненні.

3. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління національної поліції в Харківській області щодо не вручення та не ознайомлення з підставами для звільнення.

4. Зобов`язати Головне управління національної поліції в Харківській області надати рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу АДРЕСА_2 копію наказу про звільнення від 13.03.2022 року № 145 о/с з обрахунком (розрахунком) вислуги років в календарному та пільговому обчисленні для призначення пенсії та з письмовим повідомленням про всі нараховані та виплачені суми, належні позивачу при звільненні.

5. Зобов`язати Головне управління національної поліції в Харківській області надати рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу АДРЕСА_2 копію наказу про звільнення від 03.10.2022 року № 472 о/с з обрахунком (розрахунком) вислуги років в календарному та пільговому обчисленні для призначення пенсії та з письмовим повідомленням про всі нараховані та виплачені суми, належні позивачу при звільненні.

6. Зобов`язати Головне управління національної поліції в Харківській області надати рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу АДРЕСА_2 для ознайомлення підстави для звільнення.

7. Зобов`язати Головне управління національної поліції в Харківській області внести до паперової трудової книжки серії НОМЕР_1 заповнена 19.06.2008 року відомості про нагородження відомчою заохочувальною відзнакою Національної поліції України медаллю «Ветеран служби» відповідно до наказу Національної поліції України від 03.07.2020 року № 710 о/с.

8. Зобов`язати Головне управління національної поліції в Харківській області внести до паперової трудової книжки серії НОМЕР_1 заповнена 19.06.2008 року відомості про заохочення «Подяка за сумлінне ставлення до виконання службових обов`язків за підсумками 2021 року».

9. Зобов`язати Головне управління національної поліції в Харківській області надати адресу фактичного місцезнаходження для направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення паперової трудової книжки серії НОМЕР_1 для внесення відомостей про нагородження та заохочення.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувана бездіяльність відповідача є протиправною та такою, що порушує права позивача.

Ухвалою суду від 05.01.2026 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, місто Харків у період з 24.02.2022 по 15.09.2022 належало до території активних бойових дій, а з 15.09.2022 по теперішній час є територією можливих бойових дій, розгляд справи було відтерміновано.

Крім того, на тривалість виготовлення процесуального документу вплинула обставина знаходження судді у відпустці.

Представником відповідача 19.01.2026 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що в спірних правовідносинах діяв в межах чинного законодавства України.

23.01.2026 року від представника третьої особи - Національної поліції України, надійшли пояснення по справі, в яких також просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

23.01.2026 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини, дійшов наступних висновків та мотивів.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Харківській області.

Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 13 березня 2022 року № 145 о/с його було звільнено з посади інспектора-чергового чергової частини сектору моніторингу Харківського районного управління поліції № 2 у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, накладеного відповідно до вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України та Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII.

Підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності стало те, що він, обіймаючи посаду інспектора-чергового чергової частини сектору моніторингу Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області, з 08.03.2022 без поважних причин на службу не вийшов, чим допустив порушення службової дисципліни.

Також судом встановлено, що наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 10 березня 2022 року № 446 було призначено проведення службового розслідування стосовно майора поліції ОСОБА_1 .

За результатами проведеного службового розслідування встановлено факт вчинення майором поліції ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, який полягав у порушенні вимог пункту 1 частини першої статті 18, пункту 24 частини першої статті 23, частини другої статті 24 Закону України «Про Національну поліцію», а також пунктів 1 та 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, що виразилося у невиконанні службових обов`язків та порушенні присяги поліцейського.

Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 13 березня 2022 року № 203 до майора поліції ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції як крайню міру дисциплінарного впливу.

На виконання зазначеного дисциплінарного стягнення наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 13 березня 2022 року № 145 о/с майора поліції ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію України», а саме у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.

02 березня 2022 року будівля Головного управління Національної поліції в Харківській області була зруйнована внаслідок бойових дій, у зв`язку з чим об`єктивно була відсутня фізична можливість направлення кореспонденції поштовим зв`язком.

В відзиві на адміністративний поз відповідачем зазначено, що у зазначений період працівники ГУНП в Харківській області були залучені до виконання першочергових завдань із забезпечення безпеки і порядку, оборони держави та протидії збройній агресії, що також унеможливлювало дотримання стандартного порядку документообігу.

Також судом встановлено, що відповідно до листа АТ «Укрпошта» № 001002-233-22 від 23.06.2022, відділення поштового зв`язку, розташоване поблизу будівлі ГУНП в Харківській області, фактично не здійснювало свою діяльність, що підтверджує неможливість направлення поштової кореспонденції у вказаний період.

31 березня 2022 року старшим інспектором сектору кадрового забезпечення Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області Липським С.М. позивачу на мобільний месенджер WhatsApp було направлено витяг із наказу про звільнення від 13.03.2022 № 145 о/с та лист-повідомлення, що підтверджується матеріалами справи.

23 квітня 2022 року ОСОБА_2 на WhatsApp позивачу повторно було надіслано витяг із наказу про звільнення від 13.03.2022 № 145 о/с та лист-повідомлення.

У зв`язку з тим, що в наказі про звільнення від 13.03.2022 була зазначена неповна інформація, після надходження особової справи з місця евакуації до УКЗ ГУНП в Харківській області наказом ГУНП в Харківській області від 03.10.2022 № 472 було внесено доповнення до наказу від 13.03.2022 № 145 о/с.

Зокрема, наказом ГУНП в Харківській області від 03.10.2022 № 472 доповнено пункт наказу від 13.03.2022 № 145 о/с у частині звільнення за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Доповнення включало: виплату компенсації за невикористану щорічну чергову оплачувану відпустку за період з 01.01.2022 по 13.03.2022 у кількості 8 діб; визначення стажу служби в поліції на день звільнення для встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки: 27 років, 7 місяців, 2 дні (календарне обчислення), час навчання - немає; пільговий стаж (без урахування вислуги в календарному обчисленні) - 1 рік, 7 місяців, 25 днів; вислуга років для призначення пенсії - 29 років, 2 місяці, 27 днів.

05 березня 2025 року позивач звернувся із заявою до Голови Національної поліції України, у якій просив, зокрема, надати йому витяг із наказу про звільнення та матеріали службового розслідування.

17.03.2025 року вказану заяву за належністю було направлено до відповідача для розгляду та надання відповіді.

15 квітня 2025 року ГУНП в Харківській області листом № 11-146 вс/119-12/01-2025 надало позивачу письмову відповідь із запитуваною інформацією, до якої були додані витяги із наказів ГУНП в Харківській області від 13.03.2022 № 145 о/с та від 03.10.2022 № 472, а також копії матеріалів службового розслідування.

У вказаному листі відповідачем було зазначено, що трудова книжка та військово-обліковий документ будуть направлені пізніше.

Факту направлення листа з витягами наказів підтверджується копією реєстру відправлень УКЗ ГУНП в Харківській області, відповідно до якого під порядковим номером 71 було зареєстровано відправлення листа з додатками на 17 аркушах на адресу, яку позивач зазначив як необхідну для отримання документів (реєстр № 100вс).

Також суд зазначає, що лист від 02.05.2025 року № 3835-2025, позивачу було направлено з технічних причин і містив трудову книжку та військово-обліковий документ позивача, а отже позивач був належним чином повідомлений про застосоване до нього дисциплінарне стягнення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Розділу III Дисциплінарного статуту НПУ, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до пункту 5 статті 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, у разі відсутності на службі без поважних причин поліцейського, до якого застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади чи звільнення із служби в поліції, таке дисциплінарне стягнення виконується, а витяги з наказів про застосування та виконання дисциплінарного стягнення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, зазначену в його особовій справі.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022. На теперішній час строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Так, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану до Дисциплінарного статуту Національної поліції України було внесено зміни, якими доповнено Статут Розділом V «Особливості проведення службових розслідувань та застосування дисциплінарних стягнень в умовах воєнного стану».

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до статті 30 Розділу V Дисциплінарного статуту Національної поліції України: у разі відсутності поліцейського, якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності, без поважних причин на службі, копія наказу про застосування до нього дисциплінарного стягнення надсилається поштовим зв`язком (у разі можливості) на адресу місця проживання, зазначену в його особовій справі, або з використанням електронної комунікації за контактними даними, які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника.

Порядок формування та ведення особових справ поліцейських, затверджений Наказом МВС України від 12.05.2016 №377 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 08.06.2016 №?828/28958), який є основним нормативним актом щодо ведення особових справ, у тому числі з відомостями про місце проживання (перебування) поліцейського, що визначаються при оформленні кадрових документів та взаємодії з підрозділом кадрового забезпечення позивача.

Згідно з цим порядком, особова справа містить автобіографічну та службову інформацію, зокрема дані про місце проживання (перебування) поліцейського, які фіксуються посадовими особами підрозділу кадрового забезпечення.

Згідно зі статтею 8 пунктом 1 Закону України «Про Національну поліцію», поліція зобов`язана діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що адреса, зазначена позивачем у позовних вимогах ( АДРЕСА_2 ), не зазначена як місце проживання або перебування в його особовій справі на момент прийняття рішень щодо звільнення, а тому відповідач не був зобов`язаний надсилати позивачу документи на вказану адресу.

У випадку перебування позивача в іншому місці, відповідно до порядку, він сам зобов`язаний був повідомити підрозділ кадрового забезпечення про зміну місця проживання/перебування у п`ятиденний строк з наданням підтвердних документів, чого позивам зроблено не було, доказів зворотного суду не надано.

При цьому суд наголошує, що накази та витяги з них позивач отримав на зазначену адресу листом від 15.04.2025.

В позовній заяві позивач посилається на необхідність надсилання документів саме «рекомендованим листом із повідомленням про вручення», проте суд зазначає, що такий спосіб відправлення не передбачений чинним законодавством або внутрішніми нормативними актами, що регулюють порядок доведення наказів до відома поліцейських.

Крім того суд не приймає до уваги посилання позивача на неможливість отримання ним інформації та документів у період з 2022 по 2025 роки через руйнування адміністративної будівлі ГУНП в Харківській області внаслідок ракетного удару 02.03.2022 року, оскільки вказане не може розцінюватися як беззаперечний доказ об`єктивної неможливості звернення до роботодавця, з огляду на наступне.

Позивачем не надано підтверджень направлення запитів на публічну інформацію або звернень громадян у письмовій формі на юридичну адресу ГУНП та не надано жодного поштового конверта, що повернувся б із відміткою про неможливість вручення через відсутність адресата, що свідчить про повну відсутність спроб позивача реалізувати свої права.

Незважаючи на факт активних бойових дій на території Харківської області та руйнування основної адміністративної будівлі, ГУНП в Харківській області, як орган державної влади, не припиняв свою публічну діяльність. Організаційна структура поліції продовжувала функціонувати, а керівництво та відповідні підрозділи забезпечували безперервний прийом кореспонденції та розгляд запитів. Більше того, прийом громадян ГУНП в Харківській області не припинявся, здійснювався у визначених безпечних локаціях, інформація про які була доступною (графіки прийому громадян знаходяться у всіх територіальних підрозділах ГУНП в Харківській області розміщені на інформаційних куточках).

Крім того суд звертає увагу на те, що позивач, як колишній працівник ГУ НП в Харківській області не міг не знати про існування альтернативних засобів комунікації, таких як: Гарячі лінії НПУ та ГУНП, що працювали у цілодобовому режимі для надання консультацій та реєстрації звернень; Офіційний веб-сайт ГУНП, де розміщено актуальні контактні дані, юридичну адресу та електронні форми для звернень; Можливість особистого звернення до підрозділу поліції за місцем безпосереднього проходження служби (Харківське РУП № 2), який не припиняв виконувати свої функції.

Відсутність зацікавленості позивача в отриманні інформації та документів з 2022 року по 2025 рік свідчить про байдуже ставлення позивача до вказаного питання.

Крім того суд зазначає, що тривала відсутність позивача на службі та відсутність виплат грошового забезпечення об`єктивно свідчили про припинення трудових правовідносин, а отже виключають можливість добросовісного твердження про нерозуміння підстав звільнення.

Щодо вимоги про внесення до трудової книжки відомостей про нагородження медаллю «Ветеран служби», то суд зазначає, що у діях Головного управління Національної поліції в Харківській області відсутній склад протиправної бездіяльності, а позивачем обрано неналежний спосіб судового захисту права, яке фактично не було порушене.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58), до трудової книжки вносяться відомості про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, а також про заохочення за успіхи в праці.

Згідно з пунктом 1.1 Інструкції № 58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Фактичне внесення записів до паперової трудової книжки є можливим виключно за умови перебування такого документа у розпорядженні суб`єкта, який уповноважений здійснювати відповідні записи.

Як було встановлено судом вище, паперова трудова книжка серії НОМЕР_1 була направлена позивачу листом від 02.05.2025 № 3835-2025 та на теперішній час перебуває у його володінні. За відсутності оригіналу трудової книжки у відповідача, останній об`єктивно позбавлений можливості внести будь-які записи до зазначеного документа.

Окрім того суд звертає увагу на те, що ГУНП здійснювало листування з позивачем, у ході якого в надісланих листах було зазначено адресу, за якою позивач мав можливість у досудовому порядку звернутися із відповідним зверненням та просити про внесення змін. Проте позивач вказаним правом не скористався.

Крім того станом на день звернення до суду позивачем не надано жодного доказу того, що після отримання трудової книжки він звертався до кадрового підрозділу ГУНП у Харківській області з оригіналом документа з метою внесення запису про нагородження медаллю «Ветеран служби» відповідно до наказу Національної поліції України від 03.07.2020 № 710 о/с та отримав відмову у вчиненні таких дій.

Щодо вимоги про внесення запису про «Подяку за підсумками 2021 року», суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 розділу I Положення про відомчі заохочувальні відзнаки Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 15.06.2016 № 505 (у редакції наказу МВС від 19.12.2018 № 1031), встановлено вичерпний перелік відомчих заохочувальних відзнак, якими можуть бути нагороджені поліцейські, а саме: Подяка Національної поліції України; Грамота Національної поліції України; Почесна грамота Національної поліції України; нагрудний знак «Знак Пошани»; медалі « 10 років сумлінної служби», « 15 років сумлінної служби», « 20 років сумлінної служби», «Ветеран служби».

Зазначена Позивачем «Подяка за сумлінне ставлення до виконання службових обов`язків за підсумками 2021 року» є формою локального морального заохочення, ініційованого керівником Харківського РУП № 2, та не має статусу відомчої заохочувальної відзнаки Національної поліції України у розумінні наведеного Положення.

Відповідно до пункту 2.24 Інструкції № 58, до трудових книжок вносяться відомості про нагородження відомчими заохочувальними відзнаками. Локальні заохочення керівників структурних підрозділів, які не передбачені нормативно-правовими актами МВС України, не є об`єктом обліку в трудових книжках.

ГУНП у Харківській області, не має повноважень вносити до офіційних кадрових документів записи, не передбачені законом. Таким чином, позовна вимога спрямована на примушення відповідача до вчинення дій, що суперечать чинному законодавству.

Щодо вимоги про надання адреси фактичного місцезнаходження суд зазначає, що вказана вимога не має правової мети.

ГУНП у Харківській області є юридичною особою публічного права. Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань», відомості Єдиного державного реєстру є відкритими та загальнодоступними. Інформація про місцезнаходження ГУНП міститься у відкритому доступі та може бути отримана будь якою особою через офіційний вебпортал Міністерства юстиції України (online.minjust.gov.ua). Закон не покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язку персонально повідомляти громадян про свою юридичну адресу.

Доводи позивача про невідомість адреси відповідача не відповідають дійсності, оскільки позивач отримував офіційні листи ГУНП у квітні та травні 2025 року, на бланках яких зазначено юридичну адресу установи.

Суд не може зобов`язувати орган влади надавати інформацію, яка є публічно доступною та якою позивач фактично володіє, оскільки це суперечить принципам розумності, пропорційності та ефективності судового захисту.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61002), третя особа - Національна поліція України (вул. Богомольця Академіка, буд. 10,м. Київ,01024) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.