Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №420/35933/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/35933/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якому позивач просив суд:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо нього - ОСОБА_1 , записів про розшук та записів про не проходження (відмови від проходження) ним ВЛК, звернення до органів Національної поліції України для примусового його доставлення до ТЦК та СП для складання протоколу;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 вилучити із Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів записи щодо його - ОСОБА_1 , розшуку та записи про не проходження ним (відмови від проходження) ВЛК, звернення до органів Національної поліції України для примусового його доставлення до ТЦК та СП для складання протоколу;

зобов`язати Приморський РТЦКСП направити повідомлення до відповідного органу ГУНП в Одеській області про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення його - ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_4 та про необхідність виключення відомостей про нього як про правопорушника з підсистеми «Єдиний облік» системи ІПНП.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 року справу – передано за підсудністю на розгляд Приморського районного суду м. Одеси, з врахуванням того, що п.1 ч.1 ст.20 КАС України визначено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а заявлені позивачем позовні вимоги і підстави свідчать про те, що предметом позову у справі є дії суб`єкта владних повноважень, пов`язані з виявленням ним обставин порушення позивачем правил військового обліку, що може свідчити про наявність складу адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, та дії направлені на забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 року виправлено описку, допущену в ухвалі суду від 27.10.2025 року, вирішено в першому абзаці описової частини ухвали вірне ім`я позивача, а саме « ОСОБА_1 », замість помилково зазначеного « ОСОБА_2 ».

Справа надійшла до Приморського районного суду м. Одеси та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2025 року передана на розгляд судді Павлік І.А.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27.11.2025 року справу №420/35933/25 передано на розгляд за підсудністю. У вказаній ухвалі суд зазначив, що вимоги позивача належать до категорії справ, які не підсудні місцевим загальним судам як адміністративним.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.12.2025 справу передано головуючому судді Катаєвій Е.В.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2025 року справу передано на розгляд Приморського районного суду м. Одеси з посиланням на те, що відповідно до ст.30 КАС України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому ст.29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана. Ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 року в апеляційному порядку сторонами не оскаржена, набрала законної сили..

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26.01.2026 року (суддя Павлик І.А.) справу №420/35933/25 з посиланням на практику місцевих судів передано до Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 26.01.2026 року оскаржена до суду апеляційної інстанції.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2026 року з посиланням на листи Верховного Суду щодо надання методичної допомоги апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26.01.2026 року без змін.

Справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2026 року передана на розгляд головуючому судді Катаєвої Е.В.

На виконання постанови суду апеляційної інстанції від 06.03.2026 року суд ухвалою від 08.05.2026 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у праві. Вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 18.05.2026 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 – адвоката Прядко О.А. про забезпечення позову у цій справі.

Ухвалою суду від 26.05.2026 року прийняти до розгляду заяви представника позивача – адвоката Прядко О.А. та позивача ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог (зареєстровані за вх. №ЕС/51609/26 від 12.05.2026 року, вх. №ЕС/51632/26 від 12.05.2026 року, вх. №ЕС/53477/26 від 15.05.2026 року) по справі №420/35933/25).

В остаточній редакції позивач просить:

визнати протиправними дії Приморського РТЦКСП щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 записів про розшук ОСОБА_1 та записів про не проходження (відмови від проходження) ним ВЛК, звернення до органів Національної поліції України для примусового його доставлення до ТЦК та СП для складання протоколу;

зобов`язати Приморський РТЦКСП вилучити із Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів записи щодо розшуку ОСОБА_1 та записи про не проходження ним (відмови від проходження) ВЛК, звернення до органів Національної поліції України для примусового його доставлення до ТЦК та СП для складання протоколу;

зобов`язати Приморський РТЦКСП направити повідомлення до відповідного органу ГУНП в Одеській області про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 та про необхідність виключення відомостей про нього як про правопорушника з підсистеми «Єдиний облік» системи ІПНП.

Ухвалою суду від 27.05.2026 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Прядко О.А. про забезпечення позову шляхом призупинення дії звернення ІНФОРМАЦІЯ_3 до органів Національної поліції щодо розшуку, затримання та доставлення ОСОБА_1 ; заборони Приморському РТЦКСП, а також органам Національної поліції вчиняти дії щодо адміністративного затримання, обмеження свободи пересування та примусового доставлення ОСОБА_1 до набрання судовим рішенням у справі №420/35933/25 законної сили.

Ухвалою суду від 02.06.2026 року відмовлено у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Представник позивача у позові (підписаний представником позивача адвокатом Прядко Олексій Анатолійович) зазначив, що позивач ОСОБА_1 , 1983 року народження відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 . У встановлені строки згідно вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивач уточнив свої дані через застосунок «Резерв+».

З мобільного застосунку «Резерв+» позивачу стало відомо, що з 04.09.2025 року він перебуває у розшуку як особа, яка не пройшла (відмовилася) від проходження ВЛК. У застосунку «Резерв +» вказано відомості наступного змісту: «ТЦК та СП 04.09.2025 року звернувся до Нацполіції, щоб доставити вас для складання протоколу. Причина: Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК».

Представник вказує, що 10.09.2025 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою щодо надання відомостей, які б підтверджували належне вручення повістки для проходження ВЛК, а також вимагав провести дії зі зняття його з розшуку та відкликання доручення відповідним органам Національної поліції щодо доставлення до РТЦК.

Відповіддю від 09.10.2025 року вих. №ГА/19293 ІНФОРМАЦІЯ_2 лише повідомив, що за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі ЄДРПВР), за позивачем обліковується порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме непроходження медичного огляду.

На думку представника позивача цим відповідач підтвердив, що вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 210, 210-1 КУпАП.

Представник позивача вказує, що отримана також відповідь від 13.10.2025 року ГУ НП в Одеській області на заяву від 07.10.2025 року, в якій повідомлено, що він ОСОБА_1 у державному розшуку не перебував та станом на 16.10.2025 не перебуває, а перебуває на обліку за категорією «особа, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1КУпАП». Ініціатором звернення є ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Представник вважає, що відповідачем вжито заходи, спрямовані на обмеження прав та свобод позивача шляхом звернення до органів Національної поліції України з метою адміністративного затримання та примусового доставлення до ТЦК.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що з набранням чинності Законом України від 21.03.2024 року №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» обов`язок пройти ВЛК встановлений виключно для громадян віком від 25 до 60 років, які мали статус «обмежено придатний». Позивач ОСОБА_1 не мав статусу «обмежено придатний», він є придатним до військової служби.

У той же час він не отримував повістки відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30 грудня 2022 р. №1487 (далі – Порядок №1487).

Представник позивача вважає, що відсутність виклику унеможливлює виникнення у позивача обов`язку самостійно або за рахунок доставлення органами поліції з`явитися до ТЦК.

Відповідач ініціював доставлення позивача органами Національної поліції України з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення та включив до реєстру осіб, що вчинили правопорушення, без дотримання процесуальних норм КУпАП та без наявності доведеного факту порушення закону.

Проте до Реєстру, з відображенням у застосунку «Резерв+», вносяться дані саме про притягнення до відповідальності.

Представник вказує, що станом на день його звернення до суду не існує жодного протоколу про адміністративне правопорушення, жодної постанови у справі, що набрала законної сили і встановлювала би факт вчинення адміністративного правопорушення.

Представник просив задовольнити позовні вимоги, викладенні у позові.

Ухвала суду від 08.05.2026 року доставлена до електронного кабінету відповідача через підсистему «Електронний суд» 08.05.2026 року. Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позов, інших заяв та клопотань від відповідача не надходило (згідно автоматизованої системи діловодства Одеського окружного адміністративного суду вхідної кореспонденції по справі не зареєстровано).

Справа розглянута в письмовому провадженні.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є громадянином України (паспорт НОМЕР_1 ) та військовозобов`язаним, є учасником бойових дій (посвідчення № НОМЕР_2 , видане 14.02.2005 року).

Згідно зі скріншотом із застосунку Резерв+, сформованого 21.10.2025 року, позивач перебуває на обліку в Приморському ТЦК, наявний штам – порушення правил військового обліку, причина розшуку – не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК, дата початку розшуку 04.09.2025 року.

Також позивачем наданий скріншот ВОД в якому вказано, що ТЦК та СП 04.09.2025 року звернулось до Нацполіції, щоб доставити вас для складання протоколу. Причина не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК.

Позивач подав заяву від 10.09.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 у порядку звернення громадян, в якій просив надати йому офіційні документи, що підтверджують належне вручення йому повістки для проходження ВЛК та надати письмові відповідь щодо статусу його справи, включаючи підтвердження про зняття з розшуку та відкликання доручення відповідним органам Національній поліції щодо доставлення його до

ІНФОРМАЦІЯ_7 надав позивачу відповідь від 09.10.2025 року, в якій зазначив, що за даними ЄДРПВР за позивачем обліковується порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме не проходження медичного огляду. ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення передбачені ст.ст.210, 210-1 КУпАП та підлягає доставці до ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання протоколу про адміністративне правопорушення на підставі ст.259 КУпАП.

Також у відповіді вказано, що позивачу необхідно самостійно з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 для вирішення питання щодо притягнення або не притягнення до адміністративної відповідальності.

До позову наданий також лист ГУ НП від 16.10.2025 року на адресу ОСОБА_3 – відповідь на заяву від 07.10 2025 року, в якій ГУНП повідомив, що за даними інформаційної підсистеми «Розшук» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі система ІПНП), Положення про яку затверджене наказом МВС України від 03.08.2017 №676, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 у державному розшуку раніше не перебував та станом на 16.10.2025 в розшуку не перебуває.

Також заявника повідомлено, що відповідно до ч.3 ст.38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», абз 2 п.56 та абз. 15 п.79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12. 2022 року №1487, органи Національної поліції України зобов`язані за зверненнями ТЦК та СП здійснити адміністративне затримання та доставлення до цих органів осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП для складання відповідних адміністративних протоколів згідно ст. 259 КУпАП. При надходженні до органів (підрозділів) поліції таких звернень, відповідно до Інструкції з формування та ведення інформаційної підсистеми «Єдиний облік» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14.06.2019 за № 508, інформація про особу вноситься до системи ІПНП, Положення про яку затверджене наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03 серпня 2017 року №676.

За даними системи ІПНП ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебуває на обліку за категорією «особа, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП», ініціатор звернення - ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_3 ). Електронне звернення від 04.09.2025 №E3515022 зареєстроване 05.09.2025 за №21165 та внесене в автоматизованому режимі до інформаційного ресурсу в відділі поліції № 5 (м. Одеса) Одеського районного управління поліції № 1 ГУ НП в Одеській області.

Заявнику для зняття з обліку системи ІПНП запропоновано звернутись безпосередньо до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач не звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо питань правомірності (неправомірності) твердження про скоєння ним адміністративного правопорушення, а звернувся до суду з цим позовом.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу за позовною заявою в межах позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для його часткового задоволення.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі Закон №2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає дотримання правил військового обліку (ч.3 ст.1 Закону №2232-ХІІ).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 16.03.2017 №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (ч.1 ст. 2 Закону №1951-VIII).

За приписами ч.ч 8, 9 ст.5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Отже відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з п.20-1 ч.1 ст.7 Закону №1951-VIII до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Відповідно до ч.3 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів - призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених ч.1,3 ст.22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210-1 КУпАП, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Стаття 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, ст.210-1 за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно зі ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.

Таким чином, процес притягнення особи до адміністративної відповідальності - це законодавчо врегульована процедура КУпАП, що включає виявлення (фіксацію) правопорушення, складання протоколу у встановлених КУпАП випадках, розгляд справи уповноваженим органом, винесення постанови та її виконання.

Відповідно КУпАП регламентує процедуру притягнення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП, визначаючи уповноважені органі, які фіксують (виявляють) вказані адміністративні правопорушення, розглядають та виносять постанови про накладення адміністративного стягнення або приймають інше рішення.

Відповідно до ст.235 КУпАП такими уповноваженими органами щодо адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ТЦКСП).

Процедура притягнення до адміністративної відповідальності завершується відповідно до ст.284 КУпАП прийняттям уповноваженим органом постанови: - про накладення адміністративного стягнення; - про застосування заходів впливу, передбачених ст.24-1 цього Кодексу; - про закриття справи.

Постанова уповноваженої особи може бути оскаржена до суду.

Адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Судом встановлено, що відносно позивача не прийнята будь-яка постанова, оскільки він до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з`явився, навіть коли дізнався, що відносно нього внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про те, що він є особою, яка вчинила адміністративне правопорушення – порушення правил військового обліку та направлено звернення до Нацполіції.

Позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про те, що він особою, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП не підлягають задоволенню, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 є уповноваженим на це суб`єктом владних повноважень відповідно до КУпАП, якій виявляє та фіксує адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП.

Саме РТЦКСП відповідно до норм КУпАП є уповноваженими органами розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, та встановлювати наявність або відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення. Встановлений нормами КУпАП порядок розгляду справ передбачає як права та обов`язки уповноваженого органу та і права та обов`язки особи, яка притягується до відповідальності.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має обсяг прав, які визначені ст.268 КУпАП, у тому числі подавати докази, пояснення, оскаржувати прийняте рішення.

З урахуванням всіх обставин наявність або відсутність складу адміністративного правопорушення встановлюється саме під час розгляду справи уповноваженим органом.

Таким чином, відсутні підстави для визнання протиправними дій РТЦКСП щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про те, що він особою, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, оскільки за змістом позову питання по суті про наявність або відсутність в діях (бездіяльності) позивача складу правопорушення, зокрема щодо проходження (не проходження) ВЛК, обґрунтованого оповіщення, що входить до встановлення наявності складу адміністративного правопорушення, уповноваженим органом за участю особи не вирішувалось.

До позову позивачем наданий скріншот із застосунку Резерв+ про звернення до Нацполіції, щоб доставити позивача для складання протоколу.

Щодо направлення звернення до Нацполіції про доставлення особи, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, то таке право визначено законодавством и правомірно відображається в ВОД.

Таке право уповноваженого органу встановлено ст.259 КУпАП, а також п.9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 23.02.2022 р. №154, якою серед прав РТЦК наявне право звертатися в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені 210, 210-1 КУпАП.

Згідно зі п.56 Порядку №1487 Нацполіція за зверненням РТЦК здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені 210, 210-1 КУпАП, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Направляючи звернення до Нацполіції відповідач ІНФОРМАЦІЯ_2 діяв у відповідності до законодавства, оскільки право на вказані дії відповідача в процесі притягнення особи до адміністративної відповідальності передбачені нормами КУпАП (ст.259 КУпАП), ст.27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзацом 3 п.56 Порядку №1487, п.9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 23.02.2022 р. №154, як таки, щоб вирішити остаточно питання наявність або відсутність складу правопорушення в діях позивача та прийняття рішення у відповідності до вимог КУпАП.

У той же час судом встановлено, що згідно зі скріншотом із застосунку Резерв+, сформованого 21.10.2025 року, позивач перебуває на обліку в Приморському ТЦК, та і вказано скрішоті наявні відомості про розшук позивача: причина розшуку – не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК, дата початку розшуку 04.09.2025 року.

Жодним нормативно-правовим актом щодо обліку військовозобов`язаних не встановлено право РТЦК оголошувати розшук особи, тобто таки повноваження у РТЦК відсутні. Єдиним повноваженням є звернення до нацполіції про доставлення особи до РТЦК у разі встановлення скоєння адміністративного правопорушення.

Отже в цієї частині позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Загальновідомим є факт введення указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану.

Відповідно до статті 1 Закону України від 12 травня 2015 року №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Отже, воєнний стан як особливий правовий режим вимагає вчинення уповноваженими суб`єктами стратегічних та оперативних заходів, спрямованих на захист держави, здійснення яких водночас пов`язане з небезпекою для життя і здоров`я.

Держава користується широкою свободою розсуду як щодо вибору способу вжиття заходів, так і щодо встановлення того, чи виправдані наслідки вжиття таких заходів із огляду на загальний інтерес для досягнення мети закону, про який ідеться.

Правовий режим воєнного стану зумовлює пріоритетність норм спеціального законодавства, яке залежить від безпекових потреб держави, у тому числі прийняття відповідних нормативно-правових актів та їх зміни для ефективного застосування в період воєнного стану.

Постановою КМУ від 16.05.2024 року №559 затверджений Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, якій під час воєнного стану зазнавав змін.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що військово-обліковим документом призовників, військовозобов`язаних та резервістів, в електронній формі є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.

Не підлягають задоволенню як похідні вимоги про зобов`язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку.

Згідно приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. При цьому під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Отже контроль легальності дій відповідача це контроль за вирішенням ним вирішення ним питання наявності або відсутності в діях (бездіяльності) позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП, яке повинно завершиться прийнятим рішенням. Такий контроль у відповідності до КАС України здійснює місцевий загальний суд як адміністративний.

Суд не приймає до уваги твердження позивача, що він не вчиняв адміністративних правопорушень, оскільки вчинення ним таких правопорушень відображено в Єдиному державному реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів повноваженим органом, а відсутність складу правопорушення має бути встановлено компетентним, уповноваженим органом - РТЦКСП, або судом, але лише в порядку судового контролю за прийнятим рішенням.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи встановлені обставини дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 241-246 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_9 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_9 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 записів про розшук ОСОБА_1 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_10 вилучити із Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів записи щодо розшуку ОСОБА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва