Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №380/24291/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 рокусправа № 380/24291/25

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період проходження військової служби з березня 2016 року по січень 2023 року;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період проходження військової служби речового майна з березня 2016 року по січень 2023 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що станом на день звільнення позивача з військової служби, відповідачем виплачено позивачеві грошову компенсацію за неотримане речове майно за період з січня 2023 року до дня звільнення з військової служби (16.09.2025), проте не виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно за період з березня 2016 року по січень 2023 року. Позивач вважає, що така бездіяльність відповідача суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку із чим він звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.09.2025 №1311-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 16.09.2025. На виконання вимог наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22 вересня 2025 року № 1325-ОС ОСОБА_1 було нараховано та виплачено грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно під час проходження служби в Державній прикордонній службі України у сумі 29 867,62 грн, що також підтверджується архівними відомостями особистої картки грошового забезпечення за 2025 рік. Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.01.2023 № 52-ОС, капітана ОСОБА_1 , який прибув для подальшого проходження з військової частини з військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_1 у розпорядження начальника НОМЕР_3 прикордонного загону, з 17.01.2023. Відповідно до Атестату № 68 на предмети речового майна виданого капітану ОСОБА_1 , у примітці такого зазначено, «даний військовослужбовець прибув для подальшого проходження військової служби до НОМЕР_4 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2 ) без речового атестату з НОМЕР_5 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_6 ).» Атестат № 68 містить інформацію щодо трьох предметів речового майна які було Позивачем отримано у НОМЕР_4 прикордонному загоні. В силу приписів Інструкції, військовослужбовця було зараховано на речове забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі Атестату № 68 та відповідно, оскільки була наявна інформація щодо речового забезпечення, Позивачу було нараховано грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 29 867 грн 62 коп за період з 10.01.2023 по день виключення зі списків особового складу загону. Таким чином, оскільки Позивач прибув до НОМЕР_4 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2 ) без речового атестату з НОМЕР_5 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_6 ) та як наслідок до ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_1 ) прибув з НОМЕР_4 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2 ) з атестатом за період з 10.01.2023, Військовою частиною НОМЕР_1 було здійснено нарахування та виплату компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно за період з 10.01.2023. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 18 вересня 2025 року № 1311-ОС майора ОСОБА_1 виключено із списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 15 вересня 2025 року.

Згідно наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 18.09.2025 № 1311-ОС, позивачу виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 29 867,62 грн.

Згідно з довідкою №144/25 від 18 вересня 2025 року «про вартість речового майна, що належить до видачі» відповідач розрахував суму грошової компенсації за речове майно право на отримання яке виникло у позивача починаючи з січня 2023 року.

Вважаючи, що позивач не отримав компенсацію вартості за неотримане речове майно не в повному обсязі та не за весь період проходження військової служби, звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей врегульовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі Закон №2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

За змістом частини 2 статті 1-2 Закону №2011-XII у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до статті 2 Закону №2011-XII ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України

Частиною 1 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 статті 9-1 Закону №2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі Порядок №178).

За приписами пункту 2 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.

Пункт 3 Порядку №178 передбачає, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі:

звільнення з військової служби;

загибелі (смерті) військовослужбовця;

переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.

Відповідно до пункту 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Пунктом 5 Порядку №178 визначено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Наказом МВС від 31.10.2016 №1132 «Про речове забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період» затверджена «Інструкція про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період» (далі Інструкція №1132).

Відповідно до пункту 10 Інструкції №1132 речове майно особистого користування військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, видається в їхню власність. За неотримане згідно із встановленими нормами речового забезпечення речове майно їм виплачується грошова компенсація у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.

За бажанням військовослужбовця йому видаються предмети форменого одягу на суму грошової компенсації.

Надалі з 16.05.2024 діяла Інструкція про організацію речового забезпечення в Державній прикордонній службі України в мирний час та особливий період, затверджена наказом МВС України від 16.05.2024 №310 (далі Інструкція №310).

Пунктом 14 розділу ІІІ Інструкції №310 передбачено, що у разі звільнення з військової служби, загибелі (смерті) військовослужбовця, переведення до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини, такому військовослужбовцю (членам сім`ї та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця), виплачується грошова компенсація вартості за неотримане речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178.

З викладених положень законодавства слід виснувати, що у зв`язку із звільненням з військової служби військовослужбовець має право на отримання грошової компенсації за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно.

З доказів у справі суд встановив, що позивачу у зв`язку із звільненням зі служби здійснено виплату грошової компенсації неотримане речове майно в розмірі 29 867,62 грн. При цьому, суму грошової компенсації розрахована відповідачем за речове майно право на отримання яке виникло у позивача починаючи з січня 2016 року.

Відповідач вказує, що відповідно до атестату від 17.09.2025 на предмети речового майна, видані майору ОСОБА_2 , позивач був забезпечений майном повністю по січень 2023 року.

Згідно атестату від 17.09.2025 на предмети речового майна, видані майору ОСОБА_2 у такому атестаті відображено інформацію, яка відповідає тій, що вказана у довідці № 144/25 від 18.09.2025 про вартість речового майна, що належить до видачі. Також арматурна картка №1197 та атестат на предмети речового майна від 17.09.2025 містять аналогічну інформацію.

Отже, вказані атестати, арматурна картка та довідка містять інформацію про речове майно право на отримання якого у позивача виникло починаючи з січня 2023 року.

Проте відповідно до інформаційних даних з послужного списку позивач проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України починаючи з березня 2016 року.

Відповідач жодних належних та допустимих доказів того, що позивач у період з березня 2016 року по січень 2023 року був повністю забезпечений речовим майном до суду не надав.

Відповідачем не заперечується право позивача на грошову компенсацію за не отримане речове майно, проте вказано на відсутність речового атестату з попереднього місця служби, який позивач не надавав.

Суд відхиляє як безпідставні, посилання відповідача на відсутність речового атестату з попереднього місця служби, як на підставу для ненарахування та невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно.

Суд враховує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення речового атестату звини адміністрації установи не може бути підставою для позбавлення позивача його права на грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна на момент звільнення.

Частиною другою статті 6 КАС передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункту 58, "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), № 32457/05, пункту 40, "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), № 35298/04, пункту 67).

Також, у рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" вказав, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. З рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2008 року у справі "Каіч та інші проти Хорватії" вбачається, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Окрім цього, згідно наданих позивачем атестату №359/24 від квітня 2024 року та арматурної картки №9942, позивачу видавалося речове майно у 2016-2021 роках.

Водночас як вже зазначалося судом відповідно до положень Порядку №178, Інструкцій №1132 та №310 військовослужбовець у зв`язку із звільненням має право отримання грошової компенсації за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно.

З огляду на встановлені обставини суд висновує, що відповідач під час розрахунку та виплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно протиправно не здійснив розрахунок та виплату такої за час проходження позивачем служби у період з березня 2016 року по січень 2023 року.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо судового збору, то такий позивачем не сплачувався, оскільки відповідно до п. 13 ст.5 Закону України “Про судовий збір” останній звільнений від його сплати.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період проходження військової служби з березня 2016 року по січень 2023 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період проходження військової служби речового майна з березня 2016 року по січень 2023 року.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяКрутько Олена Василівна