Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №380/1613/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2026 рокусправа № 380/1613/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Еней» до Львівської митниці про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Еней» (далі – позивач, ТзОВ «Компанія Еней») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Львівської митниці (далі – відповідач), у якій просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 29.07.2025 № UA209000/2025/100299/2, прийняте Львівською митницею.

В обґрунтування позову зазначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), і єдиною підставою його незастосування є випадки, коли використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Вказав, що до митного оформлення подав усі необхідні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, а виявлені відповідачем «розбіжності» насправді такими не є та були спростовані як на стадії митного контролю, так і додатково в порядку статті 55 МК України. Зазначив також, що відповідач безпідставно застосував резервний метод визначення митної вартості, не навівши порівняння характеристик оцінюваного товару з товаром, ціна якого взята за основу для коригування. Тому вважає оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою судді від 02.02.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

Ухвалою суду від 05.06.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. Вказав, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією від 29.07.2025 № 25UA209230070891U7 було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах, та виявлено, що такі документи не містять усіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар. Зазначив, що наданий комерційний рахунок № KD-EC2025-01 від 06.05.2025 та пакувальний лист б/н від 06.03.2025 не містять підпису та ідентифікації уповноваженої особи; у пакувальному листі міститься посилання на фактуру, видану пізніше; декларантом не надано документ, що підтверджує виробника товару та торговельну марку; експортна декларація країни відправлення не містить відміток митних органів та дати експорту, не зазначено географічний пункт поставки FOB; не надано переклад і верифікацію експортної декларації відповідно до статті 254 МК України; у рахунку на перевезення зазначено експедиторську винагороду на території України без розбивки винагороди за межами та в межах України, у зв`язку з чим, на думку відповідача, винагороду експедитора не включено до митної вартості; відсутні заявки на перевезення. За результатами опрацювання документів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей та відсутність відомостей, які обґрунтовують числові значення митної вартості, у зв`язку з чим визначила митну вартість за резервним методом (стаття 64 МК України) на підставі митної декларації № 25UA110110003241U8 від 30.05.2025, де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 3,86 дол. США/кг. Просив у задоволенні позову відмовити.

Від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій навів доводи аналогічні тим, які викладені в позовній заяві.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Еней» є суб`єктом господарювання, який провадить підприємницьку діяльність на товарному ринку України. Видами економічної діяльності позивача, серед іншого, є неспеціалізована оптова торгівля (КВЕД 46.90) та інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (КВЕД 47.19).

Між компанією Zibo Topfine Trade Co. Ltd (Китай, далі – Продавець) та ТзОВ «Компанія Еней» (Покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 15/08/2018 від 15.08.2018, відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець купує на передбачених контрактом умовах рекламно-сувенірну продукцію, номенклатура, кількість і ціна якої визначаються специфікаціями, що є невід`ємною частиною контракту. Згідно з Додатком № 9 від 31.12.2024 строк дії контракту продовжено до 31.12.2026.

Згідно зі Специфікацією № 21 від 06.03.2025 до Контракту та Проформою-інвойсом № KD-EC2025-01 від 06.03.2025 Покупець зобов`язався придбати у Продавця на умовах безготівкової оплати (30% передоплати протягом 5-ти днів, 70% – перед відвантаженням) та умовах поставки FOB Qingdao (Китай) рекламно-сувенірну продукцію у вигляді різнокольорових керамічних горняток у кількості 57 960 штук загальною вартістю 40 456,08 доларів США. Оплату за товар здійснено позивачем на користь Продавця згідно з платіжною інструкцією № 550 від 11.03.2025 на суму 12 136,82 доларів США (30%) та платіжною інструкцією № 565 від 15.05.2025 на суму 28 319,26 доларів США (70%), а всього 40 456,08 доларів США.

З метою митного оформлення товарів позивач через уповноважену особу (митного брокера) подав Львівській митниці митну декларацію від 29.07.2025 № 25UA209230070891U7, у якій визначив митну вартість товарів за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Одночасно з митною декларацією декларант подав, зокрема: контракт № 15/08/2018 від 15.08.2018 з Додатком № 9 від 31.12.2024 та Специфікацією № 21 від 06.03.2025; комерційний інвойс № KD-EC2025-01 від 06.05.2025; пакувальний лист б/н від 06.03.2025; коносамент Maersk № 253580956 від 20.05.2025; автотранспортну накладну CMR № 20696 від 22.07.2025; сертифікат про походження товару № C253492886680005 від 22.05.2025; банківські платіжні інструкції № 550 від 11.03.2025 та № 565 від 15.05.2025; договір транспортного експедирування № 16.11.2022/1050 ОД від 16.11.2022, заявку № 20696 від 20.07.2025, рахунок-фактуру ТОВ «Таніт Груп» № TG240725010 від 24.07.2025 та довідку про транспортні витрати; контракт з Shanghai Junda Shipping Co., Ltd та рахунок-фактуру № SH11710 від 26.05.2025; копію митної декларації країни відправлення № 432020250000043520 від 16.05.2025 та інші документи.

За наслідками опрацювання поданих документів Львівська митниця надіслала декларанту повідомлення про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості, на яке декларант додатково надав договір на перевезення вантажу та видаткові накладні, повідомивши, що подані документи не містять розбіжностей, а розмір транспортних витрат підтверджено документально.

Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/100299/2 від 29.07.2025. У графі 33 цього рішення, серед іншого, зазначено, що: наданий комерційний рахунок № KD-EC2025-01 від 06.05.2025 та пакувальний лист б/н від 06.03.2025 не містять підпису та ідентифікації особи, уповноваженої на укладення таких документів; у пакувальному листі від 06.03.2025 міститься посилання на фактуру № KD-EC2025-01, видану пізніше – 06.05.2025; декларантом не надано документ, що підтверджує виробника товару та торговельну марку; експортна декларація країни відправлення № 432020250000043520 не містить відміток митних органів країни відправлення та дати експорту, а в умовах поставки FOB не зазначено географічний пункт поставки; не надано переклад та верифікацію експортної митної декларації відповідно до статті 254 МК України та листа ДМСУ від 08.10.2010 № 11/2-10.16/11627-ЕП; згідно з рахунком на перевезення № TG240725010 від 24.07.2025 зазначено експедиторську винагороду на території України (4500 грн), яку, за відсутності розбивки, належить враховувати у складі транспортних витрат до митного кордону України; відсутні заявки на перевезення. На підставі викладеного митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, і, застосувавши резервний метод (стаття 64 МК України), визначила митну вартість на підставі митної декларації № 25UA110110003241U8 від 30.05.2025, де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 3,86 дол. США/кг, зазначивши, що коригування на обсяг партії, умови поставки та комерційні рівні не здійснювалося.

Також відповідач сформував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2025/002197 від 29.07.2025. За процедурою, передбаченою статтею 55 МК України, позивач випустив товари у вільний обіг за умови сплати донарахованих митних платежів у сумі 393 198,30 грн.

Позивач із вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів не погоджується, вважає його протиправним та таким, що суперечить поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, тому звернувся до суду з цим позовом про його скасування.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі – МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 вказаного Кодексу.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

За правилами частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених вказаним Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається частиною другою статті 53 МК України.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій вказаної статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений цією нормою.

Згідно з частиною п`ятою статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 МК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування зазначеного методу, визначених у частині першій статті 58 вказаного Кодексу.

У частині шостій статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У частині другій статті 55 МК України визначено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 вказаного Кодексу; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 МК України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод – за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм зазначеного Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Витребування додаткових документів може мати місце лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 04.07.2022 у справі № 804/1053/16, згідно з якими наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Суд враховує також правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 08.10.2019 у справі № 803/776/17, згідно з яким декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може бути підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.

Щодо наведених в оскаржуваному рішенні підстав для коригування митної вартості суд зазначає таке.

Щодо твердження відповідача про те, що комерційний рахунок № KD-EC2025-01 від 06.05.2025 та пакувальний лист б/н від 06.03.2025 не містять підпису та ідентифікації особи, уповноваженої на укладення таких документів, суд зазначає, що рахунок-фактура (інвойс) та пакувальний лист належать до комерційних документів, які використовуються при міжнародних розрахунках. Для зовнішньої торгівлі існує рекомендований формат рахунку-фактури (інвойсу), описаний у Рекомендації Європейської економічної комісії ООН № 6 «Типовий уніфікований рахунок-фактура для міжнародної торгівлі», а пунктами 9.4 та 9.8 Рекомендацій ЄЕК ООН № 18 «Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі» рекомендовано уникати внесення «від руки» підписів на паперових документах. Відтак відсутність підпису на інвойсі та пакувальному листі, складених нерезидентом, не є підставою для відмови в митному оформленні товарів та не впливає на можливість ідентифікації товару і його вартості, які зазначені у таких документах. До того ж, зважаючи на зауваження митного органу, позивач у порядку статті 55 МК України додатково подав відповідачу комерційний рахунок та пакувальний лист з підписом та ідентифікацією уповноваженої особи продавця.

Щодо посилання у пакувальному листі від 06.03.2025 на фактуру № KD-EC2025-01, виданою 06.05.2025, суд враховує, що інвойси поділяються на проформу-інвойс (попередній документ) та комерційний інвойс. Проформа-інвойс № KD-EC2025-01 датована 06.03.2025, тобто датою підписання Специфікації № 21, а комерційний інвойс із тим самим номером, який продавець надсилає разом із відвантаженим товаром, датований 06.05.2025. Усі дані щодо товару (найменування, кількість, ціна та загальна вартість) у проформі-інвойсі та комерційному інвойсі збігаються, що додатково підтверджено листом-поясненням компанії Zibo Topfine Trade Co. Ltd від 20.09.2025, поданим у порядку статті 55 МК України. За таких обставин зазначена відповідачем розбіжність не впливає на числові значення складових митної вартості.

Щодо твердження відповідача про ненадання документа, що підтверджує виробника товару та торговельну марку, суд зазначає, що документи, які підтверджують виробника товару та торговельну марку, не належать до документів, що підтверджують заявлену митну вартість у розумінні частин другої та третьої статті 53 МК України. Згідно з частиною п`ятою статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Відтак вказана обставина не може бути підставою для коригування митної вартості.

Щодо покликання відповідача на те, що експортна декларація країни відправлення № 432020250000043520 не містить відміток митних органів країни відправлення та дати експорту, суд зазначає, що покупець не відповідає за заповнення експортної декларації країни відправлення. Декларант не впливає на заповнення такого документа і подає його митниці (за наявності) у тому вигляді, в якому він отриманий від відправника. Митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Така декларація може лише підтверджувати проходження товару митного оформлення в країні відправлення, однак не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару. Суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14.01.2020 у справі № 813/1350/14.

При цьому будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації, чи відсутність її зазначення, не може викликати обґрунтованих сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то могла бути зумовлена особливостями заповнення документа в країні відправлення, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.

Щодо вимоги відповідача про надання перекладу та верифікації експортної митної декларації відповідно до статті 254 МК України та листа ДМСУ від 08.10.2010 № 11/2-10.16/11627-ЕП суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 254 МК України митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. Натомість в оскаржуваному рішенні відповідач не навів обставин, які б обґрунтовували необхідність надання перекладу та верифікації експортної декларації, пов`язаних із перевіркою або підтвердженням відомостей митної декларації, тим більше, що згідно з тим самим листом ДМСУ верифікована експортна декларація використовується митними органами виключно як додаткова довідкова інформація. Суд також звертає увагу, що відповідач помилково послався на експортну декларацію № 223120210003337736 від 25.08.2021, яка до митного оформлення не подавалася.

Щодо тверджень відповідача про невключення до митної вартості експедиторської винагороди суд зазначає, що поставка товару здійснювалася на умовах FOB Qingdao, за яких витрати на доставку товару до митного кордону України підлягають включенню до митної вартості. На підтвердження транспортної складової декларант надав увесь пакет товаросупровідних документів, зокрема контракт з Shanghai Junda Shipping Co., Ltd та рахунок-фактуру № SH11710 від 26.05.2025 (морське перевезення Qingdao – Gdansk), коносамент Maersk № 253580956 від 20.05.2025, договір транспортного експедирування з ТОВ «Таніт Груп» № 16.11.2022/1050 ОД від 16.11.2022, заявку № 20696 від 20.07.2025, рахунок-фактуру ТОВ «Таніт Груп» № TG240725010 від 24.07.2025 (перевезення Gdansk – Малехів) та довідку про транспортні витрати. Відповідно до статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору перевезення; до плати експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору перевезення. Зазначена у рахунку експедиторська винагорода на території України стосується послуг, місцем постачання яких є територія України, а тому правомірно не включена до витрат на доставку товару до митного кордону України. За таких обставин висновок відповідача про невключення усіх числових значень транспортної складової є необґрунтованим, а транспортні витрати підтверджено документально.

Щодо тверджень відповідача про відсутність заявок на перевезення суд зазначає, що заявку № 20696 на надання транспортно-експедиторських послуг від 20.07.2025 декларант надав митному органу, що відображено в матеріалах справи та у картці відмови. Відтак це зауваження не відповідає фактичним обставинам справи.

Суд також враховує, що ціна продажу імпортованих товарів – це ціна, зазначена саме відправником у рахунку-фактурі (інвойсі). Саме рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Поданими позивачем документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), а жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містили.

Суд звертає увагу, що відповідач, надсилаючи декларанту вимогу про надання додаткових документів, не зазначив конкретних обставин, які викликали сумніви у правильності визначення митної вартості, причин неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також документів, надання яких могло б усунути такі сумніви, чим поставив позивача у невизначене становище та позбавив можливості усунути розбіжності на стадії митного контролю. Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями пункту 2 частини четвертої статті 54 МК України. Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.12.2021 у справі № 200/6508/20-а, згідно з якими митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Суд також зазначає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених частиною другою статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами. При цьому сама лише інформація з бази даних митного органу про вантажну митну декларацію, яка була взята за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним митним органом за другорядним методом, суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною митною декларацією не була відкоригована та що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом. Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а.

Суд враховує також правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19, від 25.02.2021 у справі № 810/3295/17, від 23.11.2022 у справі № 810/2547/17 та від 09.11.2022 у справі № 815/2162/17, згідно з якими спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність у базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту за відсутності інших законних підстав. Відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, а на ціну товару може впливати безліч обставин (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару.

Джерелом коригування митної вартості задекларованого позивачем товару за резервним методом слугувала митна декларація № 25UA110110003241U8 від 30.05.2025. Проте оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним (резервним) методом, обмежуючись зазначенням лише номера та дати митної декларації і вартості товару «зі схожими характеристиками», що додатково свідчить про необґрунтованість оскаржуваного рішення. Окрім того, ні при прийнятті оскаржуваного рішення, ні під час розгляду справи відповідач не надав ні суду, ні позивачу копію зазначеної митної декларації, що унеможливлює перевірку співставності товарів та умов їх поставки.

Суд також враховує, що твердження відповідача в оскаржуваному рішенні про неможливість застосування методів за ціною договору щодо ідентичних і подібних (аналогічних) товарів з причини відсутності в митного органу інформації про такі товари суперечить наведеному ним же у тому самому рішенні посиланню на наявність митної декларації на товар «зі схожими характеристиками», що свідчить про непослідовність та суперечливість дій митного органу та порушення передбаченої статтею 57 МК України послідовності застосування методів визначення митної вартості.

З урахуванням наведеного суд вважає, що позивач подав до митного органу повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості імпортованих товарів за основним методом, а відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. Правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідач не спростував, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідач не довів.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд при розгляді справи враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Зважаючи на викладені порушення, допущені митним органом при здійсненні коригування митної вартості товарів, суд дійшов висновку про невідповідність рішення про коригування митної вартості товарів від 29.07.2025 № UA209000/2025/100299/2 критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому таке є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 4718,39.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/100299/2 від 29.07.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Еней» (ЄДРПОУ 23955204) судовий збір у сумі 4718 (чотири тисячі сімсот вісімнадцять) грн 38 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.