Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №380/5877/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/5877/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок грошової компенсації позивачу за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 64 дні, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та на підставі наказу командира військової частини (по стройовій частині) від 29.04.2024 №124 виключений зі списків особового складу і всіх видів забезпечення з 29.04.2024. Цим самим наказом йому нараховано грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток у загальній кількості 64 дні. Вказує, що під час проходження служби отримував додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, проте при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні відпусток ця винагорода врахована не була. На думку позивача, така винагорода є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, а тому входить до складу грошового забезпечення (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за невикористані дні відпусток. Вважаючи у зв`язку із цим свої права та гарантії на належний соціальний захист порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що позовні вимоги є необґрунтованими. Зазначає, що до складу грошового забезпечення входять, зокрема, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (винагороди, які мають постійний характер) та одноразові додаткові види грошового забезпечення, до яких законодавець відніс і додаткову винагороду на період дії воєнного стану. Стверджує, що п.6 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, чітко встановлює, що винагороди не враховуються при визначенні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток. На думку відповідача, дії військової частини щодо обчислення компенсації відповідають чинним нормативно-правовим актам. Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою судді від 06.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира 4 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 1 десантно-штурмової роти НОМЕР_2 десантно-штурмового батальйону.

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.04.2024 №124 позивача з 29.04.2024 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Вислуга років у Збройних Силах України станом на 29.04.2024 становить: календарна – 03 роки 05 місяців 15 днів.

Цим самим наказом позивачу нараховано грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток у загальній кількості 64 дні, зокрема: за щорічну невикористану основну відпустку у розмірі 36 днів за 2022-2024 роки та за щорічну невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій у розмірі 28 днів за 2023-2024 роки.

Згідно з розрахунком при звільненні, місячне грошове забезпечення позивача для обчислення грошової компенсації за невикористані відпустки становить 27564,73 грн і складається з окладу за військовим званням (740,00 грн), посадового окладу (3170,00 грн), надбавки за особливості проходження служби у розмірі 87,8% (4291,23грн), премії у розмірі 580% (18386,00 грн) та надбавки за вислугу років у розмірі 25% (977,50 грн). До складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислено зазначені компенсації, суми додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, не включені.

16.12.2025 представник позивача звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом, в якому просив надати, зокрема, картку особового рахунку позивача та інформацію про те, чи було враховано додаткову грошову винагороду при обчисленні грошової компенсації за невикористані щорічну основну та додаткову відпустку за 2022-2024 роки.

Листом від 30.12.2025 №690/1032/ВихЗПІ відповідач повідомив, що додаткову грошову винагороду не було враховано при розрахунку грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, та надав картки особового рахунку військовослужбовця за 2022-2024 роки і розрахунок при звільненні.

Зі змісту карток особового рахунку військовослужбовця за 2022, 2023 та 2024 роки слідує, що додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, нараховувалася та виплачувалася позивачу щомісячно протягом періоду проходження ним служби.

Позивач, уважаючи, що відповідач протиправно не включив до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислено розмір грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, звернувся з цим позовом до суду.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ч.5 ст.17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їхнього соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям і членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з п.1 ст.10-1 Закону №2011-ХІІ (тут і далі – у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» (п.14 ст.10-1 Закону №2011-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова КМУ №704), окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років, також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 2 постанови КМУ №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260; тут і далі – у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.2 розділу І Порядку №260, грошове забезпечення, зокрема, включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Пунктом 16 розділу І Порядку №260 передбачено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з п.6 розділу ХХХІ Порядку №260, розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова №168), в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Державної прикордонної служби, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Аналіз наведених правових норм свідчить, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану, яка встановлена постановою №168, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема військовослужбовців, виплата якої, з одного боку, має регулярний щомісячний характер, а, з іншого, - обмежена строком дії воєнного стану в Україні. При цьому правова природа такої виплати невід`ємно пов`язана із особливим характером служби, зі здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають із статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни.

Спірним питанням, яке постало перед судом у цій справі, є невключення до складу місячного грошового забезпечення, з якого позивачу обчислено грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, сум додаткової винагороди, передбаченої постановою №168.

Положення ч.4 ст.9 Закону №2011-ХІІ є відсилочними, оскільки розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, а право визначити порядок виплати грошового забезпечення законодавець, зокрема, делегував Міністру оборони України. Такими нормативно-правовими актами є постанова КМУ №704, якою, з-поміж іншого, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу та окладу за військовим званням, включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення, та Порядок №260.

За своєю правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.

Аналізуючи аналогічні правовідносини під час розгляду справи №240/32125/23 у постанові від 23.09.2024, Верховний Суд констатував, що на відміну від правил обчислення розміру допомоги на оздоровлення, підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір відповідної компенсації. Навпаки, за приписами указаної норми, до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов`язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 07.11.2024 у справі №240/23909/23, від 20.12.2024 у справі №240/21650/23, від 14.01.2025 у справі №240/31245/23 та від 30.10.2025 у справі №240/33499/23. Суд не бачить підстав для відступу від цих висновків та уважає їх застосовними в межах цього спору.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що п.6 розділу ХХХІ Порядку №260 містить застереження щодо невключення винагород при визначенні розміру грошової компенсації за невикористані дні відпусток. Таке застереження («крім винагород») було внесено до п.6 розділу ХХХІ Порядку №260 наказом Міністерства оборони України від 15.01.2025 №23 та набрало чинності 25.02.2025. Натомість позивача виключено зі списків особового складу 29.04.2024, тобто до набрання чинності зазначеними змінами. За загальним правилом дії норм права у часі, розмір грошового забезпечення, виходячи з якого обчислюється грошова компенсація за невикористані дні відпусток, визначається нормами Порядку №260 у редакції, чинній на дату виключення військовослужбовця зі списків особового складу. Станом на 29.04.2024 п.6 розділу ХХХІ Порядку №260 не містив застереження «крім винагород», а відтак не виключав можливості включення додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, до складу грошового забезпечення для розрахунку компенсації за невикористані відпустки.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що бездіяльність відповідача, яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого позивачу обчислена грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», є протиправною. Як наслідок, похідна вимога про спонукання відповідача до перерахунку та виплати такої компенсації є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Щодо судового збору, то згідно з п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від його сплати, а відтак розподіл на підставі ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 64 дні, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.