Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №320/37911/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2026 року справа №320/37911/25

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, що виражається у незарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 05.09.1981 по 20.10.1982 років у колгоспі «Шлях до комунізму», який знаходився в Брагінському районі Гомельської області Білоруської РСР, та неналежному перерахунку пенсії з урахуванням зазначеного періоду трудової діяльності;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві включити до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 05.09.1981 по 20.10.1982 років у Колгоспі «Шлях до комунізму» на підставі записів в трудовій книжці колгоспника серія НОМЕР_1 та наказів про прийняття № 6 від 19.09.1981 і про звільнення № 6 від 05.10.1982;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві протягом 30 днів з дня набрання законної сили судовим рішенням здійснити повний перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням зарахованого до стажу періоду роботи в колгоспі, починаючи з дати першого звернення з заявою про призначення пенсії;

- стягнути на користь позивача сплачений ним судовий збір та витрати на правничу допомогу в сумі 14 000 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує, що відповідачем неправомірно не зараховано до страхового стажу період його роботи з 05.09.1981 (наказ про прийняття № 6 від 19.09.1981) по 20.10.1982 (наказ про звільнення № 6 від 05.10.1982) у колгоспі «Шлях до комунізму», що підтверджується записами в трудовій книжці колгоспника серія

НОМЕР_1 . З метою захисту своїх прав позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування вказаного періоду, проте Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило в її задоволенні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач правом на надання відзиву не скористався, жодних заяв чи клопотань до суду не надав.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України, серія НОМЕР_2 , виданого Харківським РУ ГУ МВС України 08.05.2001, РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідно до копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 позивач отримує пенсію за віком.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві розглянуто звернення ОСОБА_1 від 29.04.2025, яке зареєстровано 26.05.2025 № 26846/С-2600-25, та листом від 23.06.2025 № 28168-26846/С-02/8-2600/28 надано заявнику відповідь (далі – Лист). У листі відповідач зазначив, що при призначені пенсії до страхового стажу не зарахована робота в колгоспі з 05.09.1981 по 20.10.1982 згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_1 , оскільки відсутня довідка про кількість вироблених трудоднів. Додатково в Листі повідомлено, що звернення за перерахунком пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів для перерахунку пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу. Рекомендовано позивачу у разі наявності не враховано стажу надати згідно з пунктом 1.1 Порядку № 22-1 заяву про перерахунок пенсії та документи, необхідні для перерахунку пенсії.

Позивач вважає, що відповідач порушив його права та охоронювані законом інтереси, тому звернувся до суду з метою їх захисту та відновлення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

За змістом частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Постановою Ради Міністрів СРСР № 310 від 21 квітня 1975 року «Про трудові книжки колгоспників» (далі - постанова №310) встановлено, що трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу (пункт 2).

До трудової книжки колгоспника вносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства у колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум трудової участі у громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань, нагородження та заохочення за успіхи в роботі, передбачені статутом та правилами внутрішнього розпорядку колгоспу, інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди (пункт 5 постанови №310).

Пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, (далі Інструкція №58) встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 58 трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

За змістом пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

За положеннями пункту 2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Пунктом 2.6 Інструкції № 58 передбачено, що якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

До 29 липня 1993 року діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затверджена наказом Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974 року № 162, якою встановлені аналогічні вимоги до порядку заповнення трудових книжок.

Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Відтак, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця.

Трудова книжка колгоспника заповнена не у повній відповідності до вимог приведених вище нормативно-правових актів, а саме: титульна сторінка трудової книжки має відомості про ПІБ колгоспника, рік вступу власника трудової книжки, його підпис, назву колгоспу і печатку, містить записи щодо років роботи позивача в колгоспі, його професії, відомості щодо дат звільнення і прийняття на роботу позивача, посилання на відповідний наказ; записи завірені печаткою роботодавця і підписами посадових осіб.

Разом з тим трудова книжка не містить інформації про кількість відроблених людиноднів за рік, встановлений мінімум трудоднів або людиноднів за рік, нараховану заробітну плату.

За правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Отже, якщо й трудова книжка позивача має певні недоліки, то у будь-якому випадку право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, а на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Неточність в записах в трудовій книжці та інших документах не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу, що дає особі право на призначення пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

В матеріалах справи наявна копія трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 .

Відповідно до запису № 1 позивач прийнятий в члени колгоспу «Шлях до комунізму», який знаходився в Брагінському районі Гомельської області Білоруської РСР.

Згідно з записом № 2 позивач 20.10.1982 вибув з членів колгоспу «Шлях до комунізму», який знаходився в Брагінському районі Гомельської області Білоруської РСР у зв`язку з призовом до армії.

Суд зауважує, що відповідачем не доведено, що позивач, як член колгоспу, без поважних причин не виконував встановленого мінімуму трудової участі в діяльності колгоспу «Шлях до комунізму».

Таким чином, з огляду на відповідні записи трудової книжки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи позивача у колгоспі, суд дійшов висновку, що відповідач необґрунтовано та безпідставно не врахував до страхового трудового стажу роботи позивача вказаний період роботи в колгоспі.

Водночас суд звертає увагу на те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.

Беручи до уваги викладене, суд доходить до висновку, що належним та ефективним захистом порушеного права позивача є: визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яка оформлена листом від 23.06.2025 № 28168-26846/С-02/8-2600/28 у зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу періоди його роботи в колгоспі «Шлях до комунізму», який знаходився в Брагінському районі Гомельської області Білоруської РСР з 05.09.1981 по 20.10.1982 років на підставі трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , та зобов`язати вчинити такі дії.

Одночасно, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії, з урахуванням зазначеного періоду трудової діяльності, оскільки такі вимоги є передчасними.

Також не підлягають задоволенню вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві протягом 30 днів з дня набрання законної сили судовим рішенням здійснити повний перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням зарахованого до стажу періоду роботи в колгоспі, починаючи з дати першого звернення з заявою про призначення пенсії, оскільки визначений позивачем спосіб захисту є по суті заявою про встановлення судового контролю.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову частково.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1211,20 грн.

Суд враховує, що пропорційність, яка застосовується у розподілі судового збору визначається виключно через кількісний критерій заявлених немайнових вимог (з урахуванням приписів Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру, у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру), та не є тотожною пропорційності, яка у цьому випадку не пов`язується виключно з кількісним аспектом і визначається через співвідношення між поставленою метою позову в цілому (захист порушеного, невизнаного або оспорюваного права та законного інтересу), конкретними матеріально-правовими вимогами як способами її досягнення та отриманим результатом.

Враховуючи принцип неподільності сплаченого судового збору в цій справі, суд висновує, що сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до пункту 1 частини 3 вказаної статті для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною четвертою та частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

До суду позивачем, для підтвердження витрат на правничу допомогу, подано: договір про надання юридичних послуг № 1103202502 від 11.03.2025, квитанцію до прибуткового касового ордера від 11.03.2025 № 2, акт приймання-передачі від 20.03.2025 за договором № 1103202502 від 11.03.2025.

Згідно з актом позивачу були надана наступна правова допомога:

1. Вивчення наданих Замовником матеріалів, документів та відомостей, розробка тактики ведення справи, планування роботи з усіма сторонами наявного спору, вивчення судової практики з вирішення аналогічних чи подібних справ, оцінка існуючих доказів.

2. Запит до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про надання копії матеріалів пенсійної справи.

3. Заява до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зарахування стажу до пенсії.

4. Позовна заява до окружного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Суд зауважує, що до матеріалів справи не долучено заяви, складання яких передбачено пунктами 2,3 акта.

Також акт не фіксує час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Враховуючи правову природу спірних правовідносин та наявні матеріали справи, суд вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи. Тому, суд приходить до висновку про задоволення частково вимог позивача в частині розподілу судових витрат на правничу допомогу, а саме присудження на його користь за рахунок бюджетних асигнувань судових витрат, понесених на правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов – задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яка оформлена листом від 23.06.2025 № 28168-26846/С-02/8-2600/28 у зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу періоди його роботи в колгоспі «Шлях до комунізму», який знаходився в Брагінському районі Гомельської області Білоруської РСР з 05.09.1981 по 20.10.1982 років на підставі трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи в колгоспі «Шлях до комунізму», який знаходився в Брагінському районі Гомельської області Білоруської РСР з 05.09.1981 по 20.10.1982 років на підставі трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 .

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 витрати, понесені ним на правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лиска І.Г.