Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №300/1644/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2026 р. справа № 300/1644/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Військова частина НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Військова частина НОМЕР_2 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Бігун Вікторія Петрівна (далі – представник позивача, Бігун В.П.), яка діє в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернулася в суд з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Військова частина НОМЕР_1 (далі – третя особа 1, ВЧ НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Військова частина НОМЕР_2 (далі – третя особа 2, ВЧ НОМЕР_2 ), в якій просить:

- визнати бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 коментованого Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" протиправною;

- зобов`язати відповідача звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 коментованого Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

В обґрунтування позовних вимог представник позивач зазначила, що ОСОБА_1 з 02.05.2022 проходить військову службу на посаді командира роти охорони НОМЕР_3 батальйону охорони НОМЕР_4 бригади тактичної авіації повітряного командування " ІНФОРМАЦІЯ_3 " у складі ВЧ НОМЕР_1 . За доводами представника позивача, позивач у 2025 році подавав рапорт про звільнення з військової служби у запас Збройних Сил України на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 коментованого Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі – Закон №2232-XII) у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком, що підтверджується відповідним медичним висновком ЛКК. Однак, такі рапорти не були розглянуті у відповідності до вимог чинного законодавства. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі №300/3168/25 визнано протиправною бездіяльність військової частини щодо не розгляду рапортів позивача та зобов`язано відповідача розглянути їх по суті.

Представник позивача наголошує, що на підставі вказаного судового рішення, ОСОБА_1 , 10.12.2025 повторно звернувся із рапортом про звільнення з військової служби в запас. Однак, як зазначає ОСОБА_2 , незважаючи на вказане рішення суду, де чітко зазначено що "жодним нормативно-правовим актом не визначено можливості повернення рапорту військовослужбовця без розгляду, без реалізації або на ''доопрацювання'' листом начальника управління персоналу штабу ІНФОРМАЦІЯ_2 запропоновано подання до звільнення з військової служби ОСОБА_1 у запас залишити без реалізації та повернути командиру ВЧ НОМЕР_2 для доопрацювання у відповідності до вимог законодавства України. Представник позивача вказує, шо єдиною підставою, за якої позивачу було відмовлено у задоволенні його рапорту, є ненадання документів на підтвердження відсутності інших осіб окрім нього, які можуть здійснювати постійний догляд.

Вважаючи протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 коментованого Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", позивач, через уповноваженого представника, звернулася до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.50-51).

ВЧ НОМЕР_2 подала до суду відзив на позовну заяву, який сформувала у підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи 30.03.2026 (а.с.60-68). Третя особа 2 зазначила, що повертаючи рапорт на доопрацювання, позивачу було роз`яснено і обґрунтовано мотиви непогодження вказаного рапорту та зазначено, які документи є підставою для звільнення з військової служби. ВЧ НОМЕР_2 вказує, що відповідно до підпункту 26, пункту 5, додатку 19 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі – Інструкція №190), до подання на звільнення військовослужбовця з військової служби подаються документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, зокрема одним із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення є акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність або відсутність інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, третя особа 2 наголошує, що в Акті обстеження сімейного стану військовослужбовця, виданому ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_5 ) від 04.12.2024 №15751, вказано про наявність брата ОСОБА_1 – ОСОБА_3 (далі – брат позивача, ОСОБА_3 ), однак до подання не додано підтверджуючих документів про потребу ОСОБА_3 у постійному догляді, зокрема у довідці до акту МСЕК, виданою Івано-Франківським міськміжрайонним МСЕК від 21.10.2010 серії 10 ААА №103555 не зазначено про його потребу у постійному догляді.

З урахуванням зазначеного, Військова частина НОМЕР_2 вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Третя особа 1 скористалася правом на подання пояснення, які сформувала у підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи 31.03.2026 (а.с.69-80). ВЧ НОМЕР_1 вказує, що підпункт "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII (необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи) визначено, що підставою для звільнення є саме необхідність здійснення постійного догляду. Вказаний висновок ЛКК не описує та не обґрунтовує про систематичність, чи іншу періодичність догляду. Третя особа 1 стверджує, що поняття "догляду на непрофесійній основі від фізичної особи" не є тотожним поняттю "постійний догляд", позаяк останнє передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком. З огляду на відсутність у висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, інформації про необхідність постійного догляду за батьком позивача, ВЧ НОМЕР_1 зауважує, що позивач не надав доказів на підтвердження існування підстав для звільнення, визначених підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Беручи до уваги вищезазначене, третя особа 1 також просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

ВЧ НОМЕР_2 подала до суду відзив на позовну заяву, який сформувала у підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи 09.04.2026 (а.с.81-99). Третя особа 2 проти позовних вимог заперечила та просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Суд зазначає, що відповідач у встановлені судом строки, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Згідно із частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності позовну заяву, додаткові пояснення та докази, наявні в матеріалах цієї адміністративної справи, встановив такі обставини.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 у справі №300/3168/25 визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не розгляду по суті рапортів ОСОБА_1 від 22.01.2025 та від 21.03.2025 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII через сімейні обставини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 розглянути по суті рапорти ОСОБА_1 від 22.01.2025 та від 21.03.2025 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII через сімейні обставини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні (https://reyestr.court.gov.ua/Review/130280349).

ОСОБА_1 10.12.2025 звернувся до ВЧ НОМЕР_1 із рапортом, в якому просив клопотати перед вищим командуванням частини про звільнення останнього з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через сімейні обставини або інші поважні причини, у зв`язку з необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (а.с.9).

Командир Військової частини НОМЕР_1 , 10.12.2025 клопотав перед командиром Військової частини НОМЕР_2 про звільнення капітана ОСОБА_1 з військової служби у запас відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (а.с.71).

Окрім цього, Командир 114 бригади тактичної авіації полковник ОСОБА_4 02.01.2026 на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 у справі №300/3168/25, подав подання, в якому клопотав про розгляд документів на звільнення капітана ОСОБА_1 з військової служби у запас відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за підпунктом "г" через сімейні обставини або інші поважні причини, у зв`язку з необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я (зворотній бік а.с.6-а.с.8).

Начальник управління персоналу штабу Командування ПС ЗСУ полковник ОСОБА_5 16.01.2026 листом "Про звільнення з військової служби у запас капітана ОСОБА_1 за сімейними обставинами" адресованим Командувачеві ПС ЗСУ повідомив, що за результатами розгляду подання та додаткових матеріалів щодо звільнення з військової служби у запас капітана ОСОБА_1 встановлено, що в акті обстеження сімейного стану військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 від 04.12.2024 №15751, вказано брата військовослужбовця – ОСОБА_3 , який являється особою з інвалідністю ІІІ групи, але до подання не додано підтверджуючих документів про потребу ОСОБА_3 , у постійному догляді, зокрема у довідці до акту МСЕК від 21.10.2010 №103555 не зазначено про його потребу в постійному догляді. Таким чином у батька військовослужбовця є член сім`ї першого ступеня споріднення, якому не встановлено потребу у постійному сторонньому догляді, тому підстав для звільнення капітана ОСОБА_1 з військової служби у запас, відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" не вбачається. Запропоновано, подання до звільнення з військової служби капітана ОСОБА_1 залишити без реалізації та повернути командиру військової частини НОМЕР_2 для доопрацювання у відповідності до вимог законодавства України (зворотній бік а.с.5-6).

Листом від 29.01.2026 за №173/173/107/100/пс за підписом начальника відділу персоналу заступника начальника штабу Військової частини НОМЕР_2 , командиру ВЧ НОМЕР_1 повернуто на доопрацювання матеріали щодо звільнення капітана ОСОБА_1 , командира роти охорони НОМЕР_3 батальйону охорони ВЧ НОМЕР_1 (а.с.5).

Вважаючи протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 коментованого Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні цієї справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу".

Статтею 1 Закону №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 1 статті 2 Закону №2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VІІІ (надалі, також - Закон №389-VІІІ) визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Аналогічне визначення воєнного стану міститься і у статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 №1932-XII (надалі, також - Закон №1932-XII).

Також, статтею 1 Закону №1932-XII передбачено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану" у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває по теперішній час.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію", у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.

Підстави для звільнення військовослужбовців з військової служби передбачено статтею 26 Закону №2232-XII.

За змістом підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII (тут і надалі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин - необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Згідно з частиною 7 статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Як встановлено судом вище по тексту судового рішення, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 у справі №300/3168/25 визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не розгляду по суті рапортів ОСОБА_1 від 22.01.2025 та від 21.03.2025 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII через сімейні обставини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 розглянути по суті рапорти ОСОБА_1 від 22.01.2025 та від 21.03.2025 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII через сімейні обставини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні (https://reyestr.court.gov.ua/Review/130280349).

Окрім цього, ОСОБА_1 10.12.2025 звернувся до ВЧ НОМЕР_1 із рапортом, в якому просив клопотати перед вищим командуванням частини про звільнення останнього з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через сімейні обставини або інші поважні причини, у зв`язку з необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (а.с.9).

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах, визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 №548-XIV (далі – Статут внутрішньої служби Збройних Сил України).

Так, за нормами статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (стаття 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).

Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 №40 (надалі по тексту також Інструкція №40), рапорт (заява) це письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Кожен військовослужбовець має право, щоб його звернення було розглянуто в межах розумних термінів, а відтак має бути належний доказ отриманням військовою частиною такого рапорту/заяви військовослужбовця чи його представника (в порядку звернення громадян), який може бути направлений рекомендованим листом із повідомленням про вручення та описом вкладення на адресу військової частини.

Згідно з підпунктом 2 пункту 225 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 за №1153/2008 (надалі по тексту також Положення №1153/2008) звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Пунктом 233 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

За змістом абзацу 4 пункту 241 Положення №1153/2008 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.

Відповідно до частини 1 статті 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.

Командири, посади яких у цьому Статуті не визначені, користуються дисциплінарною владою стосовно підлеглих військовослужбовців згідно з військовим званням, передбаченим їх посадою: а) молодший сержант (старшина 2 статті), сержант (старшина 1 статті) - владою командира відділення; б) старший сержант (головний старшина) - владою головного сержанта взводу; в) перший сержант (головний корабельний старшина), штаб-сержант (штаб-старшина), майстер-сержант (майстер-старшина), старший майстер-сержант (старший майстер-старшина), головний майстер-сержант (головний майстер-старшина) - владою головного сержанта роти; г) молодший лейтенант, лейтенант, старший лейтенант - владою командира взводу (групи); ґ) капітан (капітан-лейтенант) - владою командира роти (корабля 4 рангу); д) майор, підполковник (капітан 3 рангу, капітан 2 рангу) - владою командира батальйону (корабля 3 рангу); е) полковник, бригадний генерал, генерал-майор (капітан 1 рангу, коммодор, контр-адмірал) - владою командира бригади (полку, корабля 1 рангу); є) генерал-лейтенант (віце-адмірал) - владою командира корпусу; ж) генерал (адмірал) - владою командувача військ оперативного командування Збройних Сил України (стаття 8 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України).

Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 за №735 (надалі по тексту також - Інструкція №735) визначений порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України, у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України, а також визначає порядок контролю за його дотриманням.

Відповідно статті 117 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді.

Пунктом 6 розділу ІІІ ''Розгляд звернень громадян'' Інструкції №735 також передбачено те, що звернення вважається вирішеним, якщо розглянуто всі поставлені в ньому питання, прийнято обґрунтоване рішення та вжито потрібних заходів щодо його виконання і заявника повідомлено про результати розгляду звернення і прийняте рішення.

Отже, розглянутим вважається рапорт, по якому прийнято рішення та це рішення чи відповідь доведена до військовослужбовця належним чином. Відповідь на рапорт має містити рішення з посиланням на акти законодавства та роз`ясненням порядку оскарження.

Відповідно до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року за №548-XIV, Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, з метою впорядкування та належної організації роботи з рапортами військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 №531 затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (далі – Порядок №531).

Цей Порядок №531 визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (надалі по тексту також - Міноборони), Збройних Силах України (надалі по тексту також - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту.

За змістом пункту 1 розділу 1 Порядку №531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.

У паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок "Рапорт"; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім`я та прізвище; дату; особистий підпис (пункт 1 розділу 3 Порядку №531).

Пунктом 4 розділу 3 Порядку №531 унормовано, якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.

Приписами пункту 3 Розділу 3 Порядку №531 передбачено, що непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку. Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

З огляду на наведене правове регулювання, рапорт військовослужбовця з обґрунтуванням відмови у будь-якому випадку має передаватися вищому командуванню. Остаточне рішення має прийматися саме тією посадовою особою, яка наділена правом вирішувати питання по суті.

Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абзац третій пункту 241 Положення №1153/2008).

Згідно з пунктом 242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.

Пунктами 12.1, 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 року №438/16454, передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.

До керівників органів військового управління Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, які в особливий період мають право звільнення військовослужбовців з військової служби, належать посадові особи, які під час особливого періоду мають право призначення на посади осіб офіцерського складу.

Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.

Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV цієї Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.

Слід вкотре наголосити, що рапорт має дійти до останньої ланки (відповідальної посадової особи) з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.

Розглянутим вважається рапорт, по якому прийнято рішення та це рішення чи відповідь доведена до військовослужбовця належним чином. Відповідь на рапорт має містити рішення з посиланням на акти законодавства та роз`ясненням порядку оскарження.

Суд вчергове зазначає, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 у справі №300/3168/25 визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не розгляду по суті рапортів ОСОБА_1 від 22.01.2025 та від 21.03.2025 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII через сімейні обставини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 розглянути по суті рапорти ОСОБА_1 від 22.01.2025 та від 21.03.2025 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII через сімейні обставини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні (https://reyestr.court.gov.ua/Review/130280349).

Командир 114 бригади тактичної авіації полковник ОСОБА_4 02.01.2026 на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 у справі №300/3168/25, подав подання, в якому клопотав про розгляд документів на звільнення капітана ОСОБА_1 з військової служби у запас відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за підпунктом "г" через сімейні обставини або інші поважні причини, у зв`язку з необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я (зворотній бік а.с.6-а.с.8).

Начальник управління персоналу штабу Командування ПС ЗСУ полковник ОСОБА_5 16.01.2026 листом "Про звільнення з військової служби у запас капітана ОСОБА_1 за сімейними обставинами" адресованим Командувачеві ПС ЗСУ повідомив, що за результатами подання та додаткових матеріалів щодо звільнення з військової служби у запас капітана ОСОБА_1 встановлено, що в акті обстеження сімейного стану військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 від 04.12.2024 №15751, вказано брата військовослужбовця – ОСОБА_3 , який являється особою з інвалідністю ІІІ групи, але до подання не додано підтверджуючих документів про потребу ОСОБА_3 , у постійному догляді, зокрема у довідці до акту МСЕК від 21.10.2010 №103555 не зазначено про його потребу в постійному догляді. Таким чином у батька військовослужбовця є член сім`ї першого ступеня споріднення, якому не встановлено потребу у постійному сторонньому догляді, тому підстав для звільнення капітана ОСОБА_1 з військової служби у запас, відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" не вбачається. Запропоновано, подання до звільнення з військової служби капітана ОСОБА_1 залишити без реалізації та повернути командиру військової частини НОМЕР_2 для доопрацювання у відповідності до вимог законодавства України (зворотній бік а.с.5-6).

Листом від 29.01.2026 за №173/173/107/100/пс за підписом начальника відділу персоналу заступника начальника штабу Військової частини НОМЕР_2 , командиру ВЧ НОМЕР_1 повернуто на доопрацювання матеріали щодо звільнення капітана ОСОБА_1 , командира роти охорони 4 батальйону охорони ВЧ НОМЕР_1 (а.с.5).

При цьому, суд звертає увагу на те, що жодним нормативно-правовим актом не визначено можливості повернення рапорту військовослужбовця без розгляду, без реалізації або на ''доопрацювання''.

Матеріали справи не містять доказів прийняття рішення [у разі задоволення відповідного наказу про виключення зі списків особового складу, у разі відмови відповідного рішення із зазначенням конкретних причин відмови та роз`яснень способу оскарження] за поданими рапортами позивача, або доказів повідомлення позивача про причини неможливості розгляду рапорту у встановлений законодавством термін, таких відомостей ані позивачем, ані відповідачем до суду не надано.

Приписами пункту 3 Розділу 3 Порядку №531 передбачено, що непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку. Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

З огляду на наведене правове регулювання, рапорт військовослужбовця з обґрунтуванням відмови у будь-якому випадку має передаватися вищому командуванню. Остаточне рішення має прийматися саме тією посадовою особою, яка наділена правом вирішувати питання по суті.

Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абзац третій пункту 241 Положення №1153/2008).

Слід вкотре наголосити, що рапорт має дійти до останньої ланки (відповідальної посадової особи) з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.

Відтак, надання начальником відділу персоналу заступника начальника штабу Військової частини НОМЕР_2 листа від 29.01.2026 за №173/173/107/100/пс про повернення на доопрацювання матеріалів щодо звільнення капітана ОСОБА_1 , не свідчить про розгляд по суті рапортів ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та прийняття рішення по суті розгляду такого звернення військовослужбовця.

Викладене свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо не розгляду (не вирішення по суті) рапортів ОСОБА_1 від 22.01.2025, від 21.03.2025 та від 10.12.2025 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ.

Залишення відповідачем "без реалізації" та повернення "для доопрацювання" подання на звільнення з військової служби капітана ОСОБА_1 порушує законні права та інтереси останнього у правовідносинах із проходження публічної (військової) служби.

Таким чином слід визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неналежного розгляду рапортів ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 коментованого Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання відповідача звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 коментованого Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", суд керується наступними мотивами.

Так, суд дійшов до висновку, про протиправну бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неналежного розгляду рапортів ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 коментованого Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

При цьому, судом встановлено, що така протиправна бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду рапортів ОСОБА_1 має систематичний характер, зокрема й після ухвалення судом рішення про зобов`язання розглянути по суті рапорти, яке набрало законної сили.

Суд наголошує, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладе, суд вважає за необхідне розглянути питання щодо зобов`язання відповідача звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 коментованого Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Як вже зазначалося судом вище по тексту судового рішення, за змістом підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин - необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Зі змісту наведеної норми висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:

- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;

- інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Так, згідно з відомостями акту обстеження сімейного стану військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 від 04.12.2024 №15751 (зворотній бік а.с.9-зворотній бік а.с.10) ОСОБА_6 , що являється особою з інвалідністю ІІ групи є батьком ОСОБА_1 .

У відповідності до довідки до акту МСЕК від 10.10.2024 Серії ААД №067231 ОСОБА_6 є особою з ІІ групою інвалідності (без переогляду) (а.с.37).

Згідно з висновком ЛЛК про наявність порушень функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та сомообслуговуватися і потребують соціальної послуги із догляду на непрофесійній основі (Форма первинної облікової документації №080-4/о) від 16.10.2024 №118/3 ОСОБА_6 рекомендовано соціальні послуги: отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (зворотній бік а.с.36).

Водночас, треті особи у своїх поясненнях наголошують, що з огляду на відсутність у висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, інформації про необхідність постійного догляду за батьком позивача, останній є таким що не надав доказів на підтвердження існування підстав для звільнення, визначених підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Надаючи правову оцінку наведеним доводам, суд враховує наступне.

Суд звертає увагу на правовий висновок щодо допустимості рішення ЛКК комісії КНП на підтвердження необхідності здійснення позивачем постійного догляду та його звільнення із військової служби за сімейними обставинами висловив Верховний Суд у постановах від 21 лютого 2024 у справі №120/1909/23 та від 11 квітня 2024 року у справі №420/16689/23.

Серед іншого, Верховний Суд у вказаних рішеннях звернув увагу на таке.

Визначення терміну "медичний висновок" наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України "Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я" від 18.09.2020 № 2136 (далі – Порядок №2136), як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров`я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.

У пункті 3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 №705, термін "медичний висновок" вжито у значенні висновку у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.

У пункті 3 розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 за № 337, термін "медичний висновок" визначено, як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров`я виконувати роботу.

Отже, медичний висновок це документ, який містить відомості про стан здоров`я особи та видається з питань, пов`язаних з таким станом здоров`я.

Суб`єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров`я.

У свою чергу, процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 за №1317 (далі - Положення №1317).

Відповідно до пунктів 19, 24 Положення № 1317 комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акту огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акту огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акту огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.

Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.

З наведеного вбачається, що лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду).

Стосовно повноважень лікарсько-консультативної комісії та медико-соціальної експертної комісії на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, суд зазначає таке.

Положенням № 1317 визначено процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

Відповідно до пункту 3 Положення №1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення №1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:

ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків;

потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;

потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;

ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;

причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого;

медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.

У наведеному переліку прав та обов`язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття "постійного догляду", який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.

Водночас поняття "сторонній догляд" не є тотожним поняттю "постійний догляд", позаяк перше говорить про те, ким надається догляд, а друге - тривалість такого догляду.

Отже, поняття "постійний догляд" передбачає безперервний догляд, який надається особі, яка не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, безперервно, постійно.

В свою чергу, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 за №189 (у редакції Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.06.2021 за №1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункту 1 розділу III).

За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить:

1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;

2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;

3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;

4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання).

Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:

форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві";

висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), до досягнення дитиною 16-річного віку.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о "Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі".

Згідно з пунктом 2 цієї Інструкції висновок призначений для реєстрації когнітивних порушень які виникають при захворюваннях (органічні психічні розлади (F00-F09), розумова відсталість (F70-F79), порушення рухової активності (паралічі), соціальна дезадаптація, інвалідність І групи тощо). Когнітивні порушення можуть спостерігатися у симптокомлексі наступних розладів психіки (F10-F19), шизофренія (F20), первазивні розлади розвитку (F84), нейродегенеративні захворювання (хвороба Альцгеймера, Паркінсона тощо), судинні захворювання головного мозку (інсульти, інфаркти мозку, церебральний атеросклероз), нейроінфекція, наслідки черепно-мозкової травми, новоутворення, метаболічні порушення та інтоксикації, аутоімунні захворювання, генетичні захворювання тощо.

Пунктом 5 цієї Інструкції визначено, що висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859.

У пункті 4 висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (пункт 8 Інструкції).

Повноваження лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я визначені ще в одному нормативно-правовому акті - наказі Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 № 667 "Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання", в якій зазначено, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу (далі - висновок ЛКК) видається лікарською консультативною комісією (далі - ЛКК) закладу охорони здоров`я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю.

Повертаючись до підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", Верховний Суд зазначив про недосконалість та неузгодженість термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.

З аналізу повноважень медико-соціальної експертної комісії, передбачених Положенням №1317, Верховний Суд у перелічених вище справах дійшов висновку про те, що така комісія визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.

Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, то Верховний Суд вказав, що такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, які також мають право приймати висновки, зокрема, про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о) з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг.

Також у вище вказаних Постановах Верховний Суд зауважив, що абзац 4 підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначає два документи альтернативно для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою або висновок медико-соціальної експертної комісії, або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Суд бере до уваги, що порядок видання та заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" визначає Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі", а форми первинної облікової документації №080-2/о "Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" (далі - висновок) визначає Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-2/о "Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі", які затверджені Наказом Міністерства охорони здоров`я України 09.03.2021 за № 407, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.04.2021 за № 510/36132 (далі - Інструкція № 407).

Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі", затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України 09.03.2021 №407, висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №859. Висновок призначений для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих органів міської, міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, або до структурного підрозділу, що визначений договором про співробітництво територіальних громад для вирішення питання призначення особі соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.

Згідно з пунктом 12 Інструкції №407 особам, яким встановлено інвалідність безстроково, висновок видається безстроково. Особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців. Іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі (пункт 12 Інструкції № 407).

Як зазначено, у роз`ясненні Міністерства охорони здоров`я України Міністерству оборони України від 26.09.2023 вих. №03.4/10/27195/2-23, потребу хворого у постійному сторонньому догляді визначають медико-соціальні і лікарсько-консультативні комісії. Медико-соціальні експертні комісії вказують про погребу в сторонньому догляді особам з інвалідністю І А,В групи у Довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (форма 157-1/0, затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України 30.07.2012 №577). Усім решта потребу у постійному сторонньому догляді визначають лікуючі лікарі та лікарсько-консультативні комісії, що підтверджують відповідними висновками:

Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма № 080-4/0);

Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма №080-2/0), затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України 09.03.2021 № 407);

Висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, за формою затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 №667.

Висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись та потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 21.10.2024, виданий за формою № 080-4/о, є належним документом, який підтверджує наявність сімейних обставин, які дають право на звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації під час воєнного стану на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (із змінами і доповненнями) та Указу Президента України від 10 грудня 2008 №1153 "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Так, у додатку 19 цієї Інструкції визначено перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.

Згідно з підпунктом 26 пункту 5 Додатку 19, при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", подаються копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме:

у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я:

- документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

- один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

- один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;

- висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді.

Однак, суд зазначає, що станом на момент звернення позивача до суду із цією позовною заявою та ухвалення даного судового рішення, висновок ЛЛК про наявність порушень функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та сомообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (Форма первинної облікової документації №080-4/о) від 16.10.2024 №118/3, яким ОСОБА_6 рекомендовано соціальні послуги: отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, який позивачем було долучено до рапортів та подання є недійсним, оскільки втратив чинність з 17.10.2025 (зворотній бік а.с.36).

Таким чином, станом на момент ухвалення рішення у даній адміністративній справі, в матеріалах справи відсутній чинний висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді.

Окрім цього, суд звертає увагу, що згідно з листом начальника управління персоналу штабу ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.01.2026 "Про звільнення з військової служби у запас капітана ОСОБА_1 за сімейними обставинами" адресованим Командувачеві ПС ЗСУ за результатами розгляду подання та додаткових матеріалів щодо звільнення з військової служби у запас капітана ОСОБА_1 встановлено, що в акті обстеження сімейного стану військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 від 04.12.2024 №15751, вказано брата військовослужбовця – ОСОБА_3 , який являється особою з інвалідністю ІІІ групи, але до подання не додано підтверджуючих документів про потребу ОСОБА_3 , у постійному догляді, зокрема у довідці до акту МСЕК від 21.10.2010 №103555 не зазначено про його потребу в постійному догляді. Таким чином у батька військовослужбовця є член сім`ї першого ступеня споріднення, якому не встановлено потребу у постійному сторонньому догляді, тому підстав для звільнення капітана ОСОБА_1 з військової служби у запас, відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" не вбачається.

Суд вкотре наголошує, що за змістом підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин - необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Зі змісту наведеної норми висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:

- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;

- інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Так, відповідно до акту обстеження сімейного стану військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 від 04.12.2024 №15751 у ОСОБА_1 є брат ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 , який є особою з інвалідністю ІІІ групи (зворотній бік а.с.9- зворотній бік а.с.10).

Згідно з Довідкою до акту МСЕК серії 10 ААА №103555 від 21.10.2010 ОСОБА_3 є особою із ІІІ групою інвалідності (без терміну) (зворотній бік а.с.35).

Водночас, суд наголошує, що позивач не надав доказів про те, що його брат - ОСОБА_3 потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Таким чином, беручи до уваги зазначене вище по тексту судового рішення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 коментованого Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" не підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд наголошує, що позивач не позбавлений права на повторне звернення із рапортом про звільнення з військової служби за наявності належних доказів, що підтверджують підстави для такого звільнення.

Решта доводів сторін не змінюють висновків суду по суті справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

У силу статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи наведене вище суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення певних дій підлягає задоволенню частково.

Розподіляючи між сторонами судові витрати суд відзначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 КАС України).

Водночас, при зверненні до суду з цим позовом позивач судовий збір не сплачував, оскільки звільнений від такої сплати на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", підтвердженням чого є посвідченням серії НОМЕР_5 від 28.06.2024 (а.с.4).

Таким чином, оскільки сторонами не надано доказів понесення будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, такі не підлягають розподілу на момент ухвалення цього рішення.

Доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано.

На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неналежного розгляду рапортів ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 коментованого Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_6 ;

відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ – НОМЕР_7 ;

третя особа 1: Військова частина НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ – НОМЕР_8 ;

третя особа 2: Військова частина НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ – НОМЕР_9 .

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.