Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №160/2720/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 рокуСправа №160/2720/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: 06 лютого 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн за періоди: 20.12.2023 - 29.01.2024; 29.04.2023 - 07.05.2023; 05.10.2023 - 10.10.2023; 10.10.2023 - 08.11.2023;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду відповідно до Постанови КМУ №168 за зазначені періоди.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування йому передбаченої постановою КМУ №168 додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за періоди з 29.04.2023 по 07.05.2023, з 05.10.2023 по 10.10.2023, з 10.10.2023 по 08.11.2023, з 17.11.2023 по 08.12.2023, з 20.12.2023 по 29.01.2024. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з цим позовом для захисту своїх порушених прав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року відкрито провадження у адміністративній справі. Розгляду справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

25.02.2026 засобами поштового зв`язку від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти заявлених позовних вимог. Відповідач вказує, що жодних доказів, що у спірний період позивач перебував на лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку саме з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, або факту перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, як того вимагає Постанова №168, позивач не надав. Наголошує, що позивачу здійснено виплату одноразової допомоги за всі періоди, які були підтверджені відповідною медичною документацією. Натомість, позивач, зловживаючи своїм правом на судовий захист, висуває повторні вимоги щодо виплати зазначеної допомоги. З цих підстав просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з 27.03.2022 перебував на військовій службі за мобілізацією у складі Військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №74 від 14.03.2024 сержанта ОСОБА_1 , призваного під час мобілізації, який перебуває у розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира Військової частини НОМЕР_1 ( по особовому складу) від 06 березня 2024 року №24-PC у запас відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" підпункту «г» (через сімейні обставини - у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи та не висловив бажання продовжувати військову службу), з 14 березня 2024 року виключити із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Під час проходження служби позивач отримав поранення, що не заперечується відповідачем.

Матеріали справи містять виписки із медичної карти стаціонарного хворого про перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в період з 29.04.2023 до 07.05.2023, з 05.10.2023 до 10.10.2023, з 10.10.2023 до 08.11.2023, з 17.11.2023 до 08.12.2023, з 20.12.2023 до 29.01.2024.

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 07.05.2023 позивач у період з 29.04.2023 по 07.05.2023 перебував на стаціонарному лікуванні в медичній роті в/ч НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , діагноз: Артралгія обох колінних суглобів. Астено-невротичний синдром.

Відповідно до довідки про обставини травми від 28.01.2024 №242р під час виконання бойового завдання 18.09.2023 при заході на позиції внаслідок ворожого обстрілу поблизу населеного пункту Іванівське Донецької області позивач отримав травму (поранення) при проходженні військової служби, яка пов?язана з виконанням обов?язків військової служби та захистом Батьківщини, в районі проведення бойових дій на території Донецької області, перебуваючи в засобах індивідуального захисту, HE перебуваючи в стані алкогольного чи наркотичного сп?яніння, не пов?язане з вчиненням адміністративного чи кримінального правопорушення, не є наслідком навмисного спричинення собі тілесного ушкодження (самокаліцтва).

Згідно довідки ВЛК КП «Криворізька міська лікарня № 1 Криворізької міської ради від 30.01.2024 №320 проведено медичний огляд ВЛК 30.01.2024, за яким діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): травма, захворювання сержанта ОСОБА_1 , діагностична артросколічна правого колінного суглобу, порційна резекція тіла та заднього рога та тіла внутрішнього меніску. Виражені порушення функції опори та ходи». - ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАК, ПОВ?ЯЗАНЕ ІЗ ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.

Згідно довідки ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.05.2024 №2/093 проведено медичний огляд ВЛК 15.05.2024. Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв?язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Двобічний гонартроз ІІ ст. з вираженими порушеннями опори та ходи. СПО (24.01.2024р).

Відповідно до довідки 20 регіональної ВЛК від 29.07.2024 №2860 проведено медичний огляд позивача, за яким діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): травма, захворювання сержанта ОСОБА_1 , які підтверджені довідкою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20.05.2024 №2/093, згідно якої він на підставі ст. 79б; 61б графи II Розкладу хвороб, (Наказ МОУ №402 від 14 серпня 2008 року) був визнаний «Придатний до служби у військових частинах забезпечення», довідкою про обставини травми (додаток 5) №242р від 28.01.2024 виданою командиром в/ч НОМЕР_1 , довідкою про безпосередню участь у бойових діях (додаток 6) від 06.02.2024 №655 виданою командиром військової частини НОМЕР_1 , військово медичними документами та документами лікувальних закладів МОЗ України»: Захворювання: «Двобічний гонартроз ІІ ст. СПО (22.01.2024) - діагностична артросколічна правого колінного суглобу, порційна резекція тіла та заднього рога та тіла внутрішнього меніску. Виражені порушення функції опори та ходи». - ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАК, ПОВ?ЯЗАНЕ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ. Травма: «Мінно-вибухова травма (18.09.2023), закрита черепно-мозкова травма. Акубаротравма», - ТРАВМА, ТАК, ПОВ?ЯЗАНА ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВШИНИ.

Згідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 30.05.2024 № 2177 позивач у період з 06.11.2022- 15.01.2023, 24.03.2023- 08.05.2023, 08.07.2023- 18.11.2022, 01.02.2023- 29.04.2023, 07.06.2023- 05.10.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Донецькій, Луганській, Херсонській та Харківській областях. Підстава Наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 06.11.2022 №329, від 18.11.2022 №345, 15.01.2023 №15, від 24.03.2023 №89, від 29.04.2023 №125, від 08.05.2023 №134, від 07.06.2023 №164, від 08.07.2023 №195, від 05.10.2023 №284

Також, рішенням Дніпроперовського окружного адміністративного суду від 20.03.2026 у справі №160/25324/25 позивачу було відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. за період з 29.04.2023 до 07.05.2023.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє і до теперішнього часу.

28.02.2022 Кабінет Міністрів України затвердив Постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168).

Пунктом 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:

- у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;

- захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);

- загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 №836 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168», яка застосовується у частині виплати додаткової винагороди з 01.06.2023, пункт 1 Постанови № 168 викладено у новій редакції, та Постанову № 168 доповнено пунктом 1-2 такого змісту:

«Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:

- у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;

- захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);

- загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини (виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).».

Таким чином, із урахуванням вимог пунктів 1, 2 Постанови №168 вбачається встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я або у відпустці для лікування, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини; факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16.05.2024 у справі № 520/16191/23.

Наказом Міністерства оборони України «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 25.01.2023 № 44, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за № 177/39233 затверджено Зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197; в подальшому Порядок № 260), та доповнено Порядок новим розділом такого змісту: «XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».

Згідно з абз. 4 п. 11 розд. XXXIV Порядку № 260, у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Пунктом 12 розділу XXXIV Порядку № 260 передбачено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Згідно з пунктом 1.2 глави 1 розділу І «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800; в подальшому Положення № 402), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 закріплено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (в подальшому - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Пунктами 21.1, 21.2 глави 21 розділу ІІ Положення № 402 встановлено, що у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення. Причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов`язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови № 168, Міністр оборони України прийняв Окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29.

Пунктом 7 Окремого доручення № 912/з/29 визначено, що у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень також, включати військовослужбовців, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько- експертної комісії).

Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення 402, видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини (зразок заповнення наведено в додатку № 5).

У Довідці обов`язково зазначаються: військове звання, прізвище, ім`я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дій, бойового донесення, тощо).

Керівникам військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України при наданні рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікувальному закладі одночасно надавати висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.

Відповідно до пункту 6.11 Положення № 402, постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров`я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров`я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження).

Згідно з пунктом 21.5 Положення № 402, Постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

а) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

б) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби".

в) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби".

г) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії".

ґ) "Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини".

д)"Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.

У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні.

е) "Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби".

є) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН".

ж) "Захворювання, ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН

з) "Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби у складі Миротворчих Сил ООН".

и) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби у складі миротворчого персоналу".

к) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби у складі Миротворчих Сил ООН".

Аналіз вищезазначених норм законодавства вказує, що, встановлена постановою Кабінету Міністрів України № 168, додаткова винагорода в розмірі 100000 гривень підлягає виплаті, яка здійснюється на підставі наказів командирів (начальників), зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Одночасно, пунктом 7 Окремого доручення Міністра оборони України встановлено, що підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення № 402, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 09.10.2025 у справі № 260/2842/23.

Наказом Міністерства оборони № 44 від 25.01.2023 (застосовується з 01.02.2023) Порядок № 260 доповнено новим розділом:

«Пунктом 10 розділу XXXIV Положення № 260 передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. також включаються військовослужбовці у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Пунктом 11 розділу XXXIV Положення № 260 встановлено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення. контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини проотримання поранення/травми, контузії, каліцтва військовослужбовцем».

З аналізу наведених норм законодавства убачається, що встановлена постановою Кабінету Міністрів України № 168 додаткова винагорода в розмірі 100000 гривень є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану. Ця додаткова винагорода підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого.

Тобто, норми постанови Кабінету Міністрів України № 168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.

При цьому, відповідно до пункту 11 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, у зв`язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 13.10.2025 у справі № 160/20252/23.

Судом встановлено, що у період з 05.10.2023 до 10.10.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні перебував на стаціонарному лікуванні в медичній роті в/ч НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , діагноз: Астено-невротичний розлад з панічними атаками. Цуфалгічний синдром. Артеріальна гіпертензія. Хронічний гастродуодентіт. Інсомнія. Хронічний гепатит С, мінімальної активності.

З 20.12.2023 до 29.01.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з двобічним гонартрозом ІІст стійкий больовий синдром, виражені порушення функції опори та ходи.

Суд зауважує, що відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема Положення №402, підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень є, серед іншого, наявність висновку (постанови) військово-лікарської комісії про те, що військовослужбовцем отримано тяжке поранення (травма, контузія, каліцтво), пов`язане із захистом Батьківщини.

Натомість, матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував, що стаціонарне лікування в період з 05.10.2023 до 10.10.2023 та з 20.12.2023 до 29.01.2024 викликано тяжким пораненням та пов`язано із захистом Батьківщини.

Також, суд зазначає, що стаціонарне лікування здійснювалося з приводу двобічним гонартрозу ІІст, Астено-невротичного синдрому, які матеріалами справи не підтверджено як такі, що перебувають у причинному зв`язку з травмою, отриманою позивачем під час захисту Батьківщини.

Наявні в матеріалах справи медичні документи не містять висновків військово-лікарських комісій щодо зв`язку вказаного захворювання з бойовим пораненням, а тому перебування позивача на стаціонарному лікуванні у зазначений період не може слугувати підставою для застосування передбачених законодавством гарантій, пов`язаних із лікуванням після поранення.

З огляду на те, що матеріалами справи не підтверджено причинного зв`язку між перебуванням позивача на стаціонарному лікуванні у період з 05.10.2023 до 10.10.2023 та з 20.12.2023 до 29.01.2024 та пораненням, отриманим під час захисту Батьківщини, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 гривень за спірний період.

Щодо позовних вимог за період з 29.04.2023 до 07.05.2023.

Судом встановлено, що у період з 29.04.2023 по 07.05.2023 перебував на стаціонарному лікуванні в медичній роті в/ч НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , діагноз: Артралгія обох колінних суглобів. Астено-невротичний синдром.

При цьому, зазначена вимога вже була предметом розгляду у справі №160/25324/25.

Рішенням Дніпроперовського окружного адміністративного суду від 20.03.2026 у справі №160/25324/25 позивачу було відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. за період з 29.04.2023 до 07.05.2023.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення цієї позовної вимоги без розгляду.

Щодо позовних вимог за період з 10.10.2023 до 08.11.2023, суд зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач отримав тяжке поранення у вересні 2023 року та у період з 10.10.2023 до 08.11.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" ДОР м.Дніпро з діагнозом: постсконтузійний синдром після перенесеної МВТ, АБТ (18.09.2023), енцефалопатія складного генезу (токсична, дисциркуляторна), артеріальна гіпертензія 2 ст внаслідок ЧМТ (МВТ 18.09.2023), що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого.

Суд зауважує, що матеріалами справи документально підтверджено, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні в зазначений період внаслідок отриманого поранення, яке пов`язано із захистом Батьківщини.

Отже, на думку суду, позивач має безумовне право на виплату додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100 000 грн в розрахунку на місяць, встановленої постановою КМУ від 28.02.2022 № 168, а саме, за періоди стаціонарного лікування з 10.10.2023 до 08.11.2023, у зв`язку з пораненням пов`язаним з захистом Батьківщини, що підтверджується належними та допустимими доказами.

При цьому, згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04.07.2024 №3718 за період з 10.01.2023 до 31.10.2023 (із розрахунку 100000грн.) позивачу нараховано додаткову винагороду у розмірі 70967,74 грн. та перераховано на картковий рахунок позивача у липні 2024 року, що підтверджується карткою особового рахунку позивача за 2024 рік.

Натомість, матеріали справи не містять доказів, на підтвердження нарахування та виплати зазначеної допомоги за період з 01.11.2023 до 08.11.2023.

Відтак, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. за період з 01.11.2023 до 08.11.2023.

Щодо вимог в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 200 000 грн, завданої внаслідок незаконної бездіяльності щодо невиплати грошового забезпечення під час стаціонарного лікування.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Приписами статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

в інших випадках, встановлених законом.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб`єктом владних повноважень, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17.

Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52).

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

У розвиток цих положень, у постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 51).

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п. 53).

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.03.2023 у справі №280/1530/20 у подібних правовідносинах, зазначено, що поняття «моральна шкода» є оціночним, комплексним і таким, що потребує дослідження в кожному окремому випадку згідно із загальними підходами до відшкодування моральної шкоди, що відповідатиме правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року в справі №750/6330/17.

У позовній заяві позивачем не надано обґрунтувань щодо того, яким саме чином невиплата додаткової винагороди зумовила завдання йому моральної шкоди.

При цьому, під час розгляду справи, позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів, які підтверджують характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо).

Крім того, позивачем не надано достатніх обґрунтувань щодо визначення розміру суми відшкодування моральної шкоди та не наведено відповідних доказів на його підтвердження, що на думку суду, свідчить про безпідставність заявленої позивачем вимоги щодо стягнення моральної шкоди.

З цих підстав суд відмовляє у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

З тексту прохальної частини позовної заяви вбачається, що заявлені в розмірі 40000,00 грн. витрати понесені у зв`язку із підготовкою та поданням позову в цій справі відповідно до договорів №16102401 від 16.10.2024, №28052402 від 28.05.2024, №28062401 від 28.06.2024.

Проте, зі Звіту про виконання договорів №16102401 від 16.10.2024, №28052402 від 28.05.2024, Актів приймання-передачі наданих послуг вбачається, що адвокатом за договорами надано послуги виключно з підготовки проектів адвокатських запитів, скарги на рішення МСЕК та заяв на військову частину з приводу виплати допомоги.

Відтак, позивачем не надано доказів, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в цій справі.

З цих підстав суд відмовляє у стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно із статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, доводів сторін та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (Ідентифікаційний код: НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн за період перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні з 01.11.2023 до 08.11.2023.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за період з 01.11.2023 до 08.11.2023.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон