Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №758/15885/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 758/15885/25

номер провадження: 22-ц/824/5660/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

за участю секретаря - Габунії М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області на рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2025 року у складі судді Левицької Я.К., у справі за заявою Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, заінтересовані особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , акціонерне товариство «Універсал Банк»,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року Головне управління Державної податкової служби у Рівненській області (далі - ГУ ДПС у Рівненській області) звернулося до суду із заявою про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, заінтересовані особи: фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_1 , акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк»).

Заява мотивована тим, що отримання інформації, яка містить банківську таємницю, необхідне для проведення фактичної перевірки в кіоску « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , оскільки він не надав посадовим (службовим) особам контролюючого органу на відповідний запит усіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, а саме, не надав банківські виписки по поточних рахунках, відкритих у банківських установах, що відображають рух грошових коштів по рахунках.

З метою забезпечення контролю за діяльністю суб`єктів господарювання сфери торгівлі, громадського харчування та послуг, які проводять розрахунки в безготівковій формі (банківські POS-термінали) заявником було направлено запит від 17 квітня 2025 року про надання інформації про рух коштів на банківських рахунках платника податків до АТ «Універсал банк» з проханням надати контролюючому органу банківські виписки ФОП ОСОБА_1 по відкритих банківських рахунках: № НОМЕР_1 ; № НОМЕР_2 ; № НОМЕР_3 , що відображають рух грошових коштів по рахунках за період з 01 жовтня 2023 року по 01 квітня 2025 року у розрізі окремих операцій та їх призначень. Однак банком відмовлено у наданні запитуваної інформації, оскільки запит містить банківську таємницю.

З урахуванням наведеного ГУ ДПС у Рівненській областіпросило зобов`язати АТ «Універсал Банк» розкрити ГУ ДПС у Рівненській областіінформацію, що містить банківську таємницю відносно ФОП ОСОБА_1 , а саме: направити на адресу заявника інформацію про обсяг та обіг коштів із зазначенням призначення платежу, дати платежу, назви та коду ЄДРПОУ контрагентів за період з 01 жовтня 2023 року по 01 квітня 2025 року у розрізі окремих операцій та їх призначень по рахунках: № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 .

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2025 року заяву ГУ ДПС у Рівненській області залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ГУ ДПС у Рівненській областіне довело наявності правових підстав та необхідності розкриття АТ «Універсал Банк» інформації, що містить банківську таємницю, щодо ФОП ОСОБА_1 .. Суд першої інстанції виснував, що фактичну перевірку діяльності ФОП ОСОБА_1 вже було проведено, її результати оформлено актом від 04 квітня 2025 року, а доказів проведення щодо нього іншого виду перевірки контролюючим органом не надано. Крім того, суд зазначив, що запитувана інформація стосувалася не лише ФОП ОСОБА_1 , а й фактично могла розкривати відомості про його контрагентів, що виходить за межі допустимого розкриття банківської таємниці у такій категорії справ. У зв`язку з цим суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ГУ ДПС у Рівненській області.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Рівненській області подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ГУ ДПС у Рівненській області задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на вимогу відповідних уповноважених державних органів банк вправі надати інформацію, яка містить банківську інформацію, у межах і обсягах, визначених цим та іншими законами, тобто банки надають обмежену законом інформацію. Зазначені обмеження, у тому числі, викладені в ч.4 ст.62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», не стосуються випадків надання банком інформації, яка є банківською таємницею, за дозволом клієнта чи за рішенням (вимогою) суду. Такий висновок узгоджується з главою 12 ЦПК України, що регулює порядок розгляду судом справ про розкриття банківської таємниці (п.5 ст.288, п.4 ч.1 ст.290 ЦПК України). Відповідно до п.73.4 ст.73 Податкового кодексу України (далі - ПК України) інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків надається в обсягах більших, ніж передбачені пунктом 73.3 цієї статті, банками та іншими фінансовими установами контролюючим органам за рішенням суду. Для отримання такої інформації контролюючий орган звертається до суду.

Вказує, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тій обставині, що метою розкриття банківської інформації є отримання рішення про надання банківською установою інформації про обсяг та обіг коштів, із зазначенням призначення платежу, дати платежу, назви та коду ЄДРПОУ контрагентів, по банківських рахунках ФОП ОСОБА_2 : № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , в АТ «Універсал Банк», що відображає рух грошових коштів по рахункам за період з 01 жовтня 2023 року по 01 квітня 2025 року у розрізі окремих операцій та їх призначень, для належної реалізації передбаченого законом права на проведення перевірки, зокрема дослідження питання дотримання порядку проведення розрахунків ФОП ОСОБА_3 .

Також посилається на те, що за аналогічних підстав судами першої інстанції в інших справах були ухвалені рішення про задоволення заяв контролюючого органу щодо розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю. Зокрема, заявник зазначає про рішення Галицького районного суду міста Львова від 06 травня 2025 року у справі № 461/3475/25, рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 червня 2025 року у справі № 757/20522/25-ц та рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 травня 2025 року у справі № 761/18091/25.

Представник ФОП ОСОБА_1 - адвокат Троянчук Д.М. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін. Вказує, що під час фактичної перевірки ФОП ОСОБА_4 на запит від 01 квітня 2025 року було надано заявнику виписку по рахунку ФОП в АТ «Укрсиббанк», про що зазначено в акті фактичної перевірки №5719/ж5/17-00-07-05-17/НОМЕР_4 від 07 квітня 2025 року. Разом з тим, ГУ ДПС у Рівненській області до заяви не надало доказів того, що рахунки: № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 належать ОСОБА_5 як ФОП, оскільки фактична перевірка проводилася саме щодо підприємницької діяльності ФОП, а не громадянина. Тобто, підставою для розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, є необхідність проведення перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів до державного бюджету саме суб`єктом господарської діяльності. Крім того, як вбачається із заяви, рахунок № НОМЕР_1 було відкрито ФОП ОСОБА_1 вже після завершення перевірки, тому відношення до проведеної фактичної перевірки немає. Також з акту фактичної перевірки №5719/ж5/17-00-07-05-17/НОМЕР_4 від 07 квітня 2025 року вбачається, що на момент перевірки встановлено факт відсутності банківського платіжного терміналу в кіоску «Шаурма», що унеможливлює проведення розрахунків на вищезазначені рахунки.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом апеляційної інстанції завчасно, в установленому законом порядку.

Так, ГУ ДПС у Чернігівській області, АТ «Універсалбанк» і представник ФОП ОСОБА_1 - адвокат Троянчук Д.М. 03 квітня 2026 року отримали судові повістки про виклик до суду (призначеного на 02 червня 2026 року) шляхом доставлення повісток до їх «Електронних кабінетів», що підтверджується звітами про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду (а.c.85, 86-88).

Крім того, ФОП ОСОБА_1 особисто повідомлявся апеляційним судом шляхом направлення судової повістки на наявну в матеріалах справи адресу його проживання: АДРЕСА_2 . 11 квітня 2026 року ФОП ОСОБА_1 особисто отримав судову повістка за вказаною адресою (а.с.84, 97).

Згідно з ч.6 ст.128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Відповідно до п.2 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (ч.5 ст.128 ЦПК України).

За таких обставин учасники справи вважаються належним чином повідомлені про розгляд справи.

Зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, якою передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала неявку учасників справи такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, враховуючи доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 та 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у відповідності до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 ст. 80, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 ст. 75 ПК України, наказу ГУ ДПС у Рівненській області від 21 березня 2025 року № 876-п, направлень на перевірку від 21 березня 2025 року № 1420/ЖЗ/17-00-07-05-15 та від 21 березня 2025 року № 1419/ЖЗ/17-00-07-05-15, з 31 березня 2025 року розпочата фактична перевірка в кіоску « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , тривалістю 10 діб.

У ході проведення зазначеної фактичної перевірки на підставі пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, п. 85.2 ст. 85 ПК України ФОП ОСОБА_1 вручено запит про надання документів (копій документів) від 01 квітня 2025 року з проханням надати у термін до 10 год 00 хв. 02 квітня 2025 року документи, що становлять предмет перевірки за період діяльності, що перевіряється, а саме: трудові договори (повідомлення про прийняття на роботу) найманих працівників; свідоцтво на право власності (договір оренди) на приміщення; рух коштів по банківському рахунку за період з 01 жовтня 2023 року по 01 квітня 2025 року.

У справі встановлено, що запит про надання документів від 01 квітня 2025 року вручений ФОП ОСОБА_1 01 квітня 2025 року о 15 год 30 хв., про що свідчить його підпис на вказаному запиті. Однак ФОП ОСОБА_1 не виконав свій обов`язок та не надав посадовим (службовим) особам контролюючого органу у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, а саме, банківські виписки по поточних рахунках, відкритих у банківських установах, що відображають рух грошових коштів по рахунках, про що свідчить Акт про не надання документів під час фактичної перевірки № 612/Ж6/17-00-07-05-18 від 04 квітня 2025 року.

Також судом першої інстанції встановлено, що з метою забезпечення контролю за діяльністю суб`єктів господарювання сфери торгівлі, громадського харчування та послуг, які проводять розрахунки в безготівковій формі (банківські POS-термінали) ГУ ДПС у Рівненській області направлено запит № 5519/6/17-00-07-05-07 від 17 квітня 2025 року до АТ «Універсал банк» з проханням надати контролюючому органу банківські виписки ФОП ОСОБА_1 по відкритих банківських рахунках: № НОМЕР_1 ; № НОМЕР_2 ; № НОМЕР_3 , що відображають рух грошових коштів по рахунках за період з 01 жовтня 2023 року по 01 квітня 2025 року у розрізі окремих операцій та їх призначень.

Установлено, що за результатами розгляду вищевказаного запиту ГУ ДПС у Рівненській області АТ «Універсал банк» у листі № Е/1561 від 23 квітня 2025 року відмовило у наданні запитуваної інформації, оскільки за змістом та формою запит не відповідає положенням ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та п. 6 глави 3 Правил № 267, а саме, законодавством України не передбачено можливості для розголошення інформації, що містить банківську таємницю, на підставі запиту, оформленого без дотримання вищезазначених вимог.

04 квітня 2025 року ГУ ДПС у Рівненській області складено Акт (довідка) фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої встановлено порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п. 85.2 ст. 85 ПК України, ст. 24 Кодексу законів про працю України.

Таким чином працівникам відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Рівненській області не вдалось в повній мірі дослідити питання дотримання порядку проведення розрахунків ФОП ОСОБА_1 .

На обґрунтування вимог заяви ГУ ДПС у Рівненській області зазначало, що метою розкриття банківської інформації є отримання рішення про надання банківською установою інформації про обсяг та обіг коштів, із зазначенням призначення платежу, дати платежу, назви та коду ЄДРПОУ контрагентів, по банківських рахунках фізичної особи-підприємця ФОП ОСОБА_1 (РНОКППЗ НОМЕР_4 ) № НОМЕР_1 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_3 в АТ «Універсал Банк», що відображає рух грошових коштів по рахункам за період з 01 жовтня 2023 року по 01 квітня 2025 року у розрізі окремих операцій та їх призначень, для належної реалізації передбаченого законом права на проведення перевірки, зокрема дослідження питання дотримання порядку проведення розрахунків ФОП ОСОБА_1 .

Відповідно до положень ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною 1 ст.8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч.1 ст.129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже ст.15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч.1 ст.1076 ЦК України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.

Відповідно до ст.60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.

Банківською таємницею, зокрема, є: 1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; 2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; 3) фінансово-економічний стан клієнтів; 4) системи охорони банку та клієнтів; 5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності; 6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація; 7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; 8) коди, що використовуються банками для захисту інформації. Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю.

Згідно з ч.3 ст.61 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право надавати інформацію, яка містить банківську таємницю, приватним особам та організаціям для забезпечення виконання ними своїх функцій або надання послуг банку відповідно до укладених між такими особами (організаціями) та банком договорів, у тому числі про відступлення права вимоги до клієнта, за умови, що передбачені договорами функції та/або послуги стосуються діяльності банку, яку він здійснює відповідно до статті 47 цього Закону.

Статтею 62 вказаного Закону передбачено випадки розкриття банком інформації щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками. Зокрема, така інформація розкривається банком центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику або за рішенням суду.

З аналізу зазначеної норми закону вбачається, що на вимогу відповідних уповноважених державних органів банк вправі надати інформацію, яка містить банківську таємницю, у межах і обсягах, визначених цим та іншими законами, тобто банки надають обмежену законом інформацію.

Підставою для розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, є необхідність провести перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів до державного бюджету суб`єктом господарської діяльності.

При цьому своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплата податків та зборів (обов`язкових платежів) здійснюється шляхом проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок, підстави та порядок яких визначені законом.

Саме по собі неподання в установлений строк податкової декларації або їх розрахунків, необхідність перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства тощо є підставою для ініціювання органами державної податкової служби перевірок згідно з процедурою, визначеною главою 8 ПК України. В цьому випадку розкриття банківської таємниці можливе в разі доведення органом державної податкової служби обставин, за яких перевірки є неможливими або є інша об`єктивна потреба в розкритті такої таємниці.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №761/43384/16-ц.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з підпунктом 20.1.5 пункту 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України, банків та інших фінансових установ довідки у порядку, встановленому Законом України «Про банки і банківську діяльність» та цим Кодексом, довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження в установлені строки валютної виручки від суб`єктів господарювання, інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

У ст.75 ПК України зазначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

За змістом ст.348 ЦПК України у заяві про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи має бути зазначено обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або зазначенням прав та інтересів, які порушено.

Згідно з ч.2 ст.350 ЦПК України, якщо під час судового розгляду буде встановлено, що заявник вимагає розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи без підстав і повноважень, визначених законом, то суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні заяви.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що однією з істотних умов договору банківського рахунка є гарантування банком збереження банківської таємниці.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі №646/3518/19 (провадження №61-196св21), від 01 листопада 2021 року у справі №761/21850/19 (провадження №61-8131св21) та від 08 грудня 2021 року у справі №686/4972/21 (провадження №61-10767св21), від 23 березня 2023 року у справі №752/18896/21 (провадження №61-1578св23).

Відповідно до ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.19 Конституції України). У зв`язку із цим у разі, якщо підставою звернення до суду, зокрема, органу державної податкової служби із заявою про розкриття банківської таємниці, є дії порушника податкового законодавства і стосовно таких дій для цих органів відповідними спеціальними законами передбачений спосіб реагування, то суд не має підстав для задоволення заяви.

Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені ст.82 ПК України.

Абзацами 1,2 п. 82.2 ПК України передбачено, що тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.

Відповідно до ч. 1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому підставою для задоволення заяви про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, мають бути обґрунтовані посилання заявника на неможливість вчинення ним дій відповідно до способів реагування, передбачених зазначеними законами (зокрема, це можуть бути обґрунтовані посилання з поданням відповідних доказів про те, що особа, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, не знаходиться за місцем своєї реєстрації; підтверджена неможливість вручення повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки тощо).

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2023 року у справі № 758/6507/18 (провадження № 61-10185 св 22).

Також ст.384 ЦПК України передбачено, що в заяві до суду про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи має бути зазначено обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено.

У відповідності до ч. 2 ст. 350 ЦПК України якщо під час судового розгляду буде встановлено, що заявник вимагає розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи без підстав і повноважень, визначених законом, то суд ухвалює рішення про відмову в задоволенні заяви.

Судом першої інстанції встановлено, що фактична перевірка діяльності ФОП ОСОБА_1 проводилася на підставі наказу ГУ ДПС у Рівненській області від 21 березня 2025 року № 876-п та направлень на перевірку від 21 березня 2025 року, за результатами якої 04 квітня 2025 року контролюючим органом було складено акт, в якому відображено встановлені під час перевірки обставини.

Отже на момент звернення ГУ ДПС у Рівненській області до суду із даною заявою про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, фактична перевірка вже була завершена.

Проте ГУ ДПС у Рівненській області не надало доказів того, що після завершення цієї перевірки щодо ФОП ОСОБА_1 було призначено або проводиться інший вид перевірки, передбачений пунктом 75.1 ст.75 ПК України, зокрема документальна планова чи позапланова перевірка.

Також ГУ ДПС у Рівненській області не довело наявності таких обставин, які б свідчили про об`єктивну неможливість реалізувати повноваження контролюючого органу іншим передбаченим законом способом без розкриття банківської таємниці.

Крім того, у заяві ГУ ДПС у Рівненській області просило надати інформацію про обсяг та обіг коштів за трьома рахунками ФОП ОСОБА_1 в АТ «Універсал Банк» за період з 01 жовтня 2023 року по 01 квітня 2025 року із зазначенням призначення платежів, дат платежів, назв та кодів ЄДРПОУ контрагентів.

Тобто запитувана інформація фактично охоплювала не лише відомості щодо особи, стосовно якої подано заяву, а й дані про третіх осіб - її контрагентів.

За таких обставин суд першої інстанції правильно виснував, що розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, у межах цієї справи можливе лише щодо ФОП ОСОБА_1 , а не щодо його контрагентів.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги закону та встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність належного обґрунтування необхідності розкриття банківської таємниці та, відповідно, відсутність правових підстав для задоволення заяви ГУ ДПС у Рівненській області, є законним та обгрунтованим.

Наведений висновок суду відповідає встановленим обставинам справи та узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду у аналогічних справах.

Що стосується посилання в апеляційній скарзі на рішення Галицького районного суду міста Львова від 06 травня 2025 року у справі № 461/3475/25, Печерського районного суду міста Києва від 18 червня 2025 року у справі № 757/20522/25-ц та Шевченківського районного суду міста Києва від 19 травня 2025 року у справі № 761/18091/25, як на такі, що ухвалені на користь контролюючого органу в подібних справах, то колегія суддів не приймає їх до уваги, оскільки ці судові рішення ухвалені судами першої інстанції в інших провадженнях, за інших фактичних обставин та на підставі оцінки інших доказів, процесуально не пов`язані із даною справою, яка є предметом апеляційного перегляду, а тому вони не мають преюдиційного чи обов`язкового значення для вирішення даної справи у розумінні положень ЦПК України та не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції.

Інші обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Апеляційний враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Датою постанови апеляційного суду є дата складення повного її тексту, оскільки справа розглянута за відсутності учасників справи без проголошення скороченого судового рішення (вступної та резолютивної частин) та в цьому випадку підлягають застосуванню положення другого речення ч.5 ст.268 ЦПК України, якою передбачено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21).

Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді: