Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №761/24380/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/24380/25 Головуючий у І інстанції Притула Н.Г.

Провадження №22-ц/824/7579/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 червня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О., Борисової О.В., Голуб С.А., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Київвід 04 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення матеріальної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, який обґрунтовувала тим, що 09 січня 2025 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та «Renault», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 .

В результаті ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

В той же день на місці події водії склали спільне повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, в якому ОСОБА_3 зазначив про свою вину в спричиненому ДТП.

Цивільна відповідальність власника автомобіля «Renault», державний номер НОМЕР_2 була застрахована ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-222234008.

Згідно із висновком експерта №1726/25 від 06 березня 2025 року вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 50 727,41 грн.

ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та надала всі необхідні документи для здійснення страхової виплати, однак їй було відмовлено у виплаті страхового відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду завдану внаслідок ДТП в розмірі 50 727,41 грн, витрати на проведення експертизи в розмірі 4 000,00 грн, судовий збір в розмірі 1211,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недотримання судом вимог процесуального законодавства, а саме, всебічності та повноти з`ясування дійсних обставин справи, прав та обов`язків сторін в даних правовідносинах, належної правової оцінки наданих сторонами в справі доказів та з застосуванням відповідних норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а також просить вирішити питання щодо стягнення з відповідача судових витрат за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Зокрема в апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол), як основний доказ у даній справі, який був складений 09 січня 2025 року і оформлений належним чином та є чинним і ніким не оскаржувався та не був скасований.

Вказує на те, що суд першої інстанції не досліджував питання юридичної сили і правової природи повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколу) від 09 січня 2025 року, а лише формально відкинув юридичну дію Європротоколу, який прирівнюється до протоколу поліції для отримання страхової виплати.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що висновок експерта Автономова М.В. № 0678 від 22 січня 2025 року не може бути дналежним оказом у даній справі та не може бути використаний для спростовування тих обставини, які не заперечуються учасниками ДТП, яке відбулось 09 січня 2025 року, в тому числі Європротокол.

Крім того, експертом Автономовим М.В. під час підготовки висновку використовувались некоректні вихідні дані, ним не описано механізму виникнення дорожньо-транспортної пригоди, пошкодження, виходячи з якого експерт проводив дослідження, більшість фотографії, які досліджувались експертом, зроблені не ним і не на місці події, а в іншому місці - на парковці/майданчику.

Таким чином, доводи експерта Автономова М.В. відносно ДТП 09 січня 2025 року є непереконливими, оскільки експертом досліджувались не фотографії з місця події (де був пошкоджений автомобіль), а фотографії, зроблені в іншому місці.

Вказує, що твердження суду першої інстанції про визнання одним із водіїв власної вини у дорожньо-транспортній пригоді не є безумовною підставою для здійснення страхової виплати не відповідає вимогам ч. 2 ст. 31 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки саме ця норма визначає вичерпний перелік підстави для складання Європротоколу, зокрема за умови досягнення згоди таких водіїв щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

19 березня 2026 року до Київського апеляційного суду через засоби поштового зв`язку від представника ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» - адвоката Пилипця А.Ю. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада 2025 року залишити без змін.

Зокрема у відзиві зазначено, що відповідно до п. 33.2 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає лише «право» учасників пригоди скласти Європротокол. Вказана ст. Закону жодним чином не регулює «Права» та «Обов`язки» страховика по подальшому врегулюванню збитку на підставі отриманого Європротоколу.

Наявність згоди учасників ДТП щодо обставин, що є обов`язковою умовою складення Європротоколу, не свідчить про те, що учасники можуть самостійно правомірно розподілити відповідальність між собою за завдані збитки. Саме на страховика покладено обов`язок визначення (розподілу) цивільно-правової відповідальності учасників ДТП. Складання Європротоколу не свідчить про автоматичне настання обов`язку страховика здійснити виплату страхового відшкодування.

Зазначення у п. 3 Повідомлення, що учасник ДТП визнав свою вину, жодним чином не впливає на визначення (розподіл) Страховиком відповідальності учасників дорожньо-транспортної пригоди за заподіяну ними шкоду під час розгляду документів про дорожньо-транспортні пригоди.

Таким чином, наявність Європротоколу свідчить лише про те, що водії скористались правом його скласти та не свідчить про автоматичне настання обов`язку Страховика здійснити виплату страхового відшкодування.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що єдиною підставою для виплати страхового відшкодування є страховий випадок.

Визнання вини страхувальником у вчиненні ДТП, при складанні повідомлення про дорожньо-транспортну подію (Європротоколу) не може бути підставою для визнання ДТП, що сталася 09 січня 2025 року, страховим випадком, так як встановлення вини страхувальника у вчиненні ДТП можливе у передбаченому національним законодавством порядку: кримінально-правовий порядок (обвинувальний вирок суду), адміністративно-правовий порядок (постанова про притягнення до адміністративної відповідальності) та цивільно-правовий порядок.

Враховуючи те, що позивач та страхувальник вирішили самостійно, без залучення та інформування працівників Національної поліції України, розв`язати спірну ситуацію, що виникла - то наявність вини саме страхувальника у вчиненні ДТП, можливо встановити лише у цивільно-правовому порядку.

У відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», приймаючи рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, посилилося саме на ст. 32 Закону (п. 32.1 ст. 32 - Відповідно до цього Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону) - тобто, хоча ДТП містить ознаки страхового випадку (наявність учасників дорожньо-транспортної пригоди, наявність завданої шкоди транспортним засобам), але страховим випадком не є в силу відсутності настання цивільно-правової відповідальності страхувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 09 січня 2025 року у м. Львів на вул. Любінська відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Renault», державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 та «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

У результаті зазначеної ДТП вказані транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень з матеріальними збитками.

Водії склали спільне повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду згідно з яким водій ОСОБА_3 визнав свою вину в дорожньо-транспортній пригоді.

Позивач ОСОБА_5 є власником автомобіля «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Renault», державний номер НОМЕР_2 , була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» згідно з полісом №ЕР-222234008 із визначеною страховою сумою за шкоду, спричинену пошкодженням майна - 160 000,00 грн., франшиза - 3 200,00 грн.

Згідно із висновком експерта №1726/25 від 06.03.2025 вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 становить 50 727,41 грн.

Позивач подала документи до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» щодо дорожньо-транспортної пригоди та можливості прийняття рішення про виплату страхового відшкодування.

Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» протягом 10 робочих днів на виконання вимог ст. 34.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» направила власного представника для огляду пошкодженого автомобіля та 10 січня 2025 року був складений протокол технічного огляду.

Листом від 10 лютого 2025 року ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», посилаючись на положення п. 32.1 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», повідомило позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування на тій підставі, що весь комплекс пошкоджень на автомобілі «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок контактування з задньою частиною саме рухомого назад автомобіля «Renault», державний номер НОМЕР_2 , з технічної точки зору не міг утворитися за обставин, які наведені у поясненнях водіїв.

При цьому відповідач послався на Висновок № 0678 експертного дослідження обставин та механізму отримання пошкоджень автомобілів «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 та «Renault», державний номер НОМЕР_2 , експерта ТОВ «Експертна компанія «ІНДЕКС».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що саме на страховика покладено обов`язок по встановленню причин, обставин настання страхового випадку та визначенню розміру шкоди. Визнання одним із водіїв власної вини у дорожньо-транспортній пригоді не є безумовною підставою для здійснення страхової виплати. Також суд вказав, що позивачем не спростовано належними та допустимими доказами обставини, які стали підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

З указаними висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Встановлено, що спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу стягнення з відповідача (страховика) майнової шкоди завданої внаслідок ДТП.

Ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (ст. 16 Закону України «Про страхування»).

У ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до вимог ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. У відповідності зі ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За ч. 2 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у разі настання контактної (наявне зіткнення) дорожньо-транспортної пригоди за участю лише двох забезпечених транспортних засобів, за умови заподіяння шкоди майну виключно у вигляді пошкодження (знищення) транспортного засобу, не заподіяння шкоди життю та здоров`ю фізичних осіб, відсутності у водіїв обох транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, впливу лікарських засобів (лікарських препаратів), що знижують увагу та швидкість реакції, а також за умови досягнення згоди таких водіїв щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, такі водії мають право без залучення відповідних підрозділів Національної поліції України спільно скласти для надання страховику (МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду у паперовій чи електронній формі за формою і відповідно до інструкції, затверджених МТСБУ. Після складення такого повідомлення водії транспортних засобів мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформування відповідних підрозділів Національної поліції України про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Європротокол - спеціальний бланк повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди, який заповнюється водіями-учасниками ДТП на місці аварії, потім надається страховику та стає підставою для виплати страхового відшкодування потерпілим.

Згідно рішенням Президії МТСБУ від 13 липня 2017 року № 403/2017 європротокол може заповнюватись у паперовому вигляді на спеціальному бланку або в електронній формі, з використанням системи «Електронний європротокол». Європротокол, оформлений з використанням зазначеної системи, є повним аналогом європротоколів, надісланих або пред`явлених страховику у паперовій формі.

Разом із цим, незалежно від форми європротоколу, останній повинен містити усі необхідні реквізити та відповідати вимогам, встановленим в Інструкції. Оформлене у відповідності до зазначеної Інструкції учасниками дорожньо-транспортної пригоди повідомлення в силу положень Закону є підставою для прийняття страховиком рішення щодо здійснення страхового відшкодування.

Якщо водії скористались Європротоколом, то вони: - мають право залишити місце ДТП, - звільняються від обов`язку інформувати відповідний підрозділ Національної поліції України про настання ДТП, - звільняються від адміністративної відповідальності, передбаченої за спричинення ДТП.

При складанні Європротоколу в письмовій формі водії повинні не пізніше трьох робочих днів з дати ДТП звернутись зі своїм примірником заповненого Європротоколу до страховика, з яким укладали договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно ст. 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Як убачається з матеріалів справи, дорожньо-транспортна пригода була оформлена шляхом складання Європротоколу, що відповідно до ст. 33.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» допускається за умови досягнення згоди між водіями щодо обставин її скоєння та відсутності між ними спору щодо цих обставин.

Факт складання Європротоколу свідчить про те, що на момент його оформлення між учасниками дорожньо-транспортної пригоди була досягнута згода щодо обставин ДТП, у тому числі щодо дій кожного з водіїв.

На виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» від 17.02.2011 № 3045-VI, Моторним (транспортним) страховим бюро України встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 № 274/2011 затверджено інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (надалі - Інструкція).

Відповідно до вказаної вище Інструкції, у Європротоколі зазначаються, зокрема, фактична дата, час та місце настання ДТП, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.

Наявне в матеріалах справи повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортні засоби. Крім того, у повідомленні міститься інформація про наявність полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов`язаний: при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до ст. 22 Закону України №1961-ІV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно до ст. 28 Закону 1961-ІV, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Колегія суддів вважає, що зміст та форма європротоколу від 09 січня 2025 року відповідає вимогам чинного законодавства, а його підписання учасниками ДТП свідчить про погодження сторонами обставин ДТП, однаксам по собі євро протокол не є безумовним доказом вини особи у ДТП.

При цьому, колегія суддів зауважує, що європротокол є одним із доказів у справі, але не має наперед встановленої сили та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч.ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред`явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред`явлених вимог, то у випадку їх не спростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

З наявного в матеріалах справи висновку ТОВ «Експертна компанія «Індекс» №0678 від 22 січня 2025 року вбачається, що пошкодження автомобіля «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , не могли виникнути при контактуванні його передньої частини (перебуваючи в нерухомому положенні) з задньою частиною саме рухомого назад автомобіля «Renault», державний номер НОМЕР_2 . Отже, цивільно-правова відповідальність страхувальника не настала, оскільки в його діях не вбачалося невідповідність положенням ПДР України. А тому відсутні підстави вважати випадок, який стався, страховим.

Ч. 1 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що Страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Ч. 1 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що Страховик (МТСБУ) має право для визначення (з`ясування) причин, обставин настання страхового випадку та визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, залучати своїх працівників або осіб, які здійснюють професійну оціночну діяльність відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні.

Ч. 1 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що відповідно до цього Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує: 32.1. шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.

Згідно з положеннями ст. 36.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що саме на страховика покладено обов`язок по встановленню причин, обставин настання страхового випадку та визначенню розміру шкоди. Визнання одним із водіїв власної вини у дорожньо-транспортній пригоді не є безумовною підставою для здійснення страхової виплати.

Напротивагу висновку ТОВ «Експертна компанія «Індекс» №0678 від 22 січня 2025 року стороною позивача не надано жодного доказу, який би спростував даний висновок, клопотань про проведення повторного експертного дослідження обставин та механізму отримання пошкодження автомобілів «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , та «Renault», державний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 не заявляла, свого експертного висновку не надала.

Крім того, звертаючись до суду з даним позовом, сторона позивача крім повідомлення про ДТП (європротоколу) на підтвердження пошкодження її автомобіля «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , саме у ДТП яке мало місце 09 січня 2025 року, інших доказів, зокрема: фото, відео, покази свідків, пояснення іншого учасника ДТП, тощо, не надала.

Підстав вважати висновок ТОВ «Експертна компанія «Індекс» №0678 від 22 січня 2025 року неналежним доказом, як стверджує позивач в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Таким чином, враховуючи що позивачем не спростовано належними та допустимими доказами обставини, які стали підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, не спростовано викладенні в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції висновки, що стали підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування правильного по суті рішення з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди останньої з висновками суду.

При цьому, докази та обставини, на які посилається ОСОБА_5 у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності та взаємозв`язку, та з урахуванням недоведеності позовних вимог обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада 2025 ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування згідно вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України відсутні.

Щодо судових витрат колегія судів зазначає наступне.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, тому на підставі ст. 141 ЦПК України понесені апелянтом судові витрати на апеляційний розгляд справи відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада 2025року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Д.О. Таргоній

Судді: О.В. Борисова

С.А. Голуб