Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №361/107/26 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)

Дата: 02 червня 2026 р.

Справа: №361/107/26

Суддя: Фінагеєв Валерій Олександрович

справа № 361/107/26головуючий у суді І інстанції Василишин В.О.

провадження № 22-ц/824/9138/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03 червня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Надточий К.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2026 року про оголошення розшуку боржника, постановлене під головуванням судді Василишина В.О., у м. Бровари Київської області, у цивільній справі за поданням Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про оголошення розшуку боржника ОСОБА_1 , стягувач: ОСОБА_2 , -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року Броварський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції звернувся до суду з поданням про оголошення розшуку боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбаченому статтями 18, 36, 71 Закону України «Про виконавче провадження» та статтею 438 Цивільного процесуального кодексу України.

Подання обґрунтовано тим, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2 від 23 січня 2019 року з примусового виконання виконавчого листа № 464/3818/18 від 14 січня 2019 року, виданого Сихівським районним судом міста Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка продовжує навчання у розмірі - 2 200,00 грн. щомісячно, починаючи з 09 липня 2018 року і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення 23-річного віку. 23 січня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2. 12 лютого 2019 року на адресу боржника направлено вимогу про надання квитанцій про сплату аліментів. 07 липня 2021 року на адресу відділу надійшла довідка з Львівського національного університету імені Івана Франка щодо закінчення навчання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 30 червня 2021 року. Заборгованість по виплаті аліментів становить

116 767,00 грн. 23 серпня 2021 року та 10 листопада 2025 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою проживання боржника, що вказана у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 . Відповідно до акту державного виконавця встановлено зі слів сусідів, що боржник за даною адресою не проживає.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2026 рокуподанням Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про оголошення розшуку боржника ОСОБА_1 задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні подання відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що судом не було враховано той факт, що він не переховується від міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області і перебуває за місцем реєстрації та отримує кореспонденцію. При зверненні до суду із заявою про розшук боржника міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області вичерпних та беззаперечних доказів про переховування чи відсутність ОСОБА_1 за місцем реєстрації не надав. Державним виконавцем на підтвердження відсутності боржника за адресою проживання надано Акт від 10 листопада 2025 року, складений головним державним виконавцем Турчиной О.С. Згідно цього акту, при виході за адресою місця реєстрації/проживання/перебування Боржника ( АДРЕСА_1 ) було встановлено, що Боржник за даною адресою ніби-то не проживає. Даний висновок ґрунтується на усному опитуванні сусідів. В акті зазначено: «зі слів сусідів Боржник там (мається на увазі адреса проживання) не проживає». При цьому в акті не вказано, кого саме з сусідів опитував державний виконавець. Крім того, в акті зазначений понятий ОСОБА_4 , хоча жодних даних, які б могли дати можливість ідентифікувати цю особу в акті не вказано. Таким чином, даний Акт державного виконавця є необґрунтованим, а викладені в ньому відомості недостовірними у зв`язку із наступним. Згідно Витягу з реєстру територіальної громади місцем проживання Боржника є АДРЕСА_1 . В матеріалах справи відсутні докази, які беззаперечно вказують на те, що Боржник не проживає за визначеною адресою. Натомість, надані Боржником докази, не тільки спростовують факти викладені в Акті державного виконавця, а також підтверджують проживання Боржника за вказаною адресою. Державний виконавець не повідомив суду, що боржником періодично перераховувалися кошти, а саме: 23 листопада 2021 року сума 700,00 грн., 29 січня 2022 року сума 700,00 грн., 12 серпня 2021 року сума 100,00 грн. і 600,00 грн., 23 вересня 2021 року сума 598,00 грн. і 23 жовтня 2021 року сума 698,00 грн. Наразі, Боржник має скрутну фінансову ситуацію і не може регулярно виплачувати суму призначену судом, але, як тільки в нього з`являється така можливість, він вживає заходи направленні на виплату боргу. Таким чином, твердження суду першої інстанції про те, що Боржник не вчиняв жодних заходів про виконання рішення суду не відповідає дійсності, що спростовується наданими доказами.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що на виконанні у Броварському відділі державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа № 464/381/18, виданого 14 січня 2019 року Сихівським районним судом міста Львова, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліментів.

Постановою головного державного виконавця від 23 січня 2019 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з виконання вищевказаного виконавчого листа.

Постановою державного виконавця від 20 січня 2020 року накладено арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 05 жовтня 2022 року № 311640936 вбачається, що право власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 (реєстраційний номер 2814720415) не зареєстровано.

З інформації, отриманої з відділу реєстрації місця проживання фізичної осіб Центру обслуговування «Прозорий офіс» Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від 23 вересня 2022 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до акту державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Турчин О.С. від 10 листопада 2025 року при виході державного виконавця за місцем проживання боржника за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено що двері ніхто не відкрив, зі слів сусідів боржник там не проживає.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість по виплаті аліментів становить 116 767,00 грн.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що подання Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України є обґрунтованим.

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 124, 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1ст. 438 ЦПК України розшук боржника оголошується за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або за місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача.

В разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника (ч. 1 ст. 36 Закону).

Отже, перед зверненням до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника - фізичної особи, який здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону, виконавець має вжити заходів, спрямованих на встановлення фактичного місцезнаходження боржника - фізичної особи.

Звертаючись до суду з поданням про розшук боржника державний виконавець повинен надати докази щодо того, що ним з`ясовувалось місцезнаходження боржника, але вони не дали позитивних результатів. Такими доказами можуть бути: а) отриманні відповіді на запит від відповідних територіальних органів МВС України щодо місця реєстрації особи; б) отримана інформації від учасників виконавчого провадження та інших осіб, у тому числі усно (в такому випадку отримана інформація відображається в акті державного виконавця), про можливі місця перебування боржника; в) перевірка наявності боржника за можливими місцями його перебування, встановленими під час проведення виконавчих дій; г) отримана інформації щодо місця роботи боржника; ґ) отримана інформації про боржника з інших джерел.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, звертаючись із поданням про розшук боржника ОСОБА_1 державний виконавець додав до подання, Акт від 10 листопада 2025 року про відсутність 10 листопада 2025 року ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Також у цьому Акті зазначено, що зі слів сусідів, без вказівки яких сусідів та їх номеру квартири, ОСОБА_1 за вказаною адресою не проживає (а.с.129).

З матеріалів справи також вбачається, що починаючи з дня відкриття виконавчого провадження (23.01.2019 року), державним виконавцем було здійснено вихід лише два рази у 2021 році та 2025 році за адресою проживання боржника.

Будь-яких інших доказів, зокрема, інформації щодо місця роботи боржника тощо, державним виконавцем додано не було.

При цьому, до апеляційної скарги ОСОБА_1 надано акт обстеження житлово-побутових умов складеного депутатом Броварської міської ради Броварського району Київської області Батюком С.І. та витяг з реєстру територіальної громади, з яких вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 з 19 січня 2010 року(а.с. 150,151).

Враховуючи, що державним виконавцем не було надано доказів на підтвердження того, що ним вживались всі заходи, спрямовані на встановлення фактичного місцезнаходження боржника, які передбачено Законом України «Про виконавче провадження»суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність підстав до задоволення подання про розшук боржника ОСОБА_1 .

В даному випадку, суд не звернув уваги, що одноразове відвідування 10 листопада 2025 року державним виконавцем місця проживання божника та не виявлення останнього в даному місці не може свідчити про не проживання особи за даною адресою.

Посилання державного виконавця в акті від 10 листопада 2025 року на слова сусідів без їх ідентифікації унеможливлює перевірку судом зазначених обставин та не дає підстав вважати доведеною інформацію зазначену в такому акті.

Разом із тим, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо порушення державним виконавцем під час складання акту від 10 листопада 2025 року вимог ч. 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», яким передбачено, що присутність понятих є обов`язковою у випадку, передбаченому частиною третьою статті 53 цього Закону, а також у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов`язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна, оскільки будь-яких із вищенаведених виконавчих дій, зокрема примусового входження до житла, державним виконавцем не здійснювалось, вимоги ч. 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» щодо обов`язкового залучення понятих не застосовуються.

Також апеляційний суд відхиляє посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на неіснуючий пункт 3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на наявних у справі доказах, зроблені з порушенням норм процесуального права, що у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою до скасування ухвали із ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволення подання.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат та стягує з Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь боржника ОСОБА_1 судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 665,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 374, 37, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні поданням Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про оголошення розшуку боржника ОСОБА_1 , стягувач: ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місце знаходження: Київська область, м. Бровари, бул. Незалежності, 39, ідентифікаційний код 34837745 на користь ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 665, 60 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua