Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №707/137/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 707/137/26

2/703/1205/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року м. Сміла

Суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Левчук О.О., розглянувши позовну заяву:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», юридична адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4-й поверх

до

ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

19.01.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» через систему «Електронний суд» звернулось до Черкаського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою про передачу справи за підсудністю від 20 січня 2026 року цивільну справу № 707/1376/26 (провадження 2/707/538/26) передано до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області.

Позов обґрунтовано тим, що 22.10.2023 між ТОВ «Селфі Кредит» (надалі – Товариство) та ОСОБА_1 (надалі – Відповідач) було укладено Договір про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» №1071230, відповідно до умов якого товариство надало відповідачці у власність грошові кошти, а відповідачка зобов`язалася повернути таку ж суму грошових коштів, сплатити проценти та всі інші платежі, пов`язані з виконанням договору. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Відповідачка зобов`язання щодо повернення коштів не виконала, у зв`язку із чим у неї утворилася заборгованість в розмірі 26560 грн 39 коп, з яких: 4599 грн 99 коп заборгованість за тілом кредиту; 21960 грн 40 коп заборгованість за відсотками. 21 червня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №21062024, за умовами якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Селфі Кредит», в тому числі, і до відповідачки за надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» №1071230 від 22.10.2023. З метою врегулювання спору в досудовому порядку позивач в письмовій формі звертався до відповідачки з вимогою про погашення заборгованості, однак заборгованість залишилася не погашеною, тому він просить стягнути її з відповідача у судовому порядку.

Відповідно до автоматичного розподілу справ 13.02.2026 справа надійшла в провадження судді Левчук О.О.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 березня 2026 року постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На виконання ухвали суду до 03 березня 2026 року Смілянського міськрайонного суду Черкаської області АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» надіслали витребувані докази (а.с.48-51).

Представник позивача ТОВ ФК «Кредит-Капітал» у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судових засідань був повідомлений своєчасно та належним чином, в позовній заяві просив справу розглянути за відсутності представника позивача.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судових засідань була повідомлена своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомила, правом надання відзиву на позовну заяву не скористалась, заяв про відкладення розгляду справи не подавала.

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, та те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Відповідно до ухвали суду від 03 березня 2026 року, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідачка належним чином повідомлена про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідачки та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу виконання зобов`язань.

22 жовтня 2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» №1071230, відповідно до умов якого товариство надало відповідачці у власність грошові кошти, а відповідачка зобов`язалася повернути таку ж суму грошових коштів, сплатити проценти та всі інші платежі, пов`язані з виконанням договору.

В паспорті споживчого кредиту, підписаному сторонами визначена процентна ставка та розмір кредиту (а.с. 17).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Крім того положеннями ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір не оспорювався та не визнавався судом недійсним тому є чинним оскільки відповідає формі, передбаченій ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 2 ст. 6 ЦК України, передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що фінансова установа належним чином виконала взяті на себе зобов`язання за укладеним з відповідачем договором позики.

Судом також встановлено, що відповідач, порушив умови укладеного договору, зокрема, не надавав своєчасно та в повному обсязі товариству грошові кошти для погашення заборгованості за договором позики, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов укладеного договору.

В зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість в сумі 26560 грн 39 коп, з яких: 4599 грн 99 коп заборгованість за тілом кредиту; 21960 грн 40 коп заборгованість за відсотками.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч.1 ст.1049 ЦК України - позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України - якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1052 ЦК України - у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

В укладеному кредитному договорі, а саме паспорті споживчого кредиту сторонами погоджені умови щодо розміру та видів відсотків за користування кредитом.

Відповідно до змісту ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даними договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Доказів того, що відповідач виконав взяті на себе зобов`язання та сплатив заборгованість за укладеним договором позики суду не надано.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Також судом встановлено, що 21 червня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №21062024, за умовами якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Селфі Кредит», в тому числі, і до відповідачки за договором про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» №1071230 від 22 жовтня 2023 року.

Сума та розрахунок заборгованості за договором про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» №1071230 від 22 жовтня 2023 року було передано позивачу від первинного кредитора ТОВ «Селфі Кредит».

Згідно договору факторингу та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Селфі Кредит», включно і до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» №1071230 від 22 жовтня 2023 року.

Відповідно до ст. 514 ЦК України - до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 516 ЦК України - заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторовіє належним виконанням.

Сума заборгованості відповідачки становить 26560 грн 39 коп, відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №21062024 від 21 червня 2024 року (а.с.24).

Відповідно до ч. 1 ст. 518 ЦК України - боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Наслідком неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.

Відповідачу було надіслано письмову досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості вих. №23686583 від 12 січня 2026 року (а.с.24). Тобто відповідачка була належним чином повідомлена про зміну кредитора в зобов`язанні.

Таким чином у позивача виникло право вимоги до відповідача за договором про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» №1071230 від 22 жовтня 2023 року, як у правонаступника первісного кредитора.

Оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що належними та допустимими доказами знайшло своє підтвердження порушення прав позивача, яке виражається в неналежному виконанні відповідачкою взятих на себе зобов`язань за укладеним договором позики щодо повернення кредитних коштів та погоджених сторонами відсотків за укладеним кредитним договором. Тому у відповідності до обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд приходить до висновку про наявність підстав для їх задоволення і стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за укладеним договором про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» № 1071230 від 22 жовтня 2023 року в сумі 26560 грн. 39 коп. станом на 21.06.2024, з яких: 4599 грн. 99 коп. - сума заборгованості за тілом кредиту; 219610 грн. 40 коп. - сума заборгованості за відсотками.

Відповідачка не оспорювала укладення чи не укладення кредитного договору та відповідно отримання кредитних коштів і користування ними.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти за кредитом в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд доходить до висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Оскільки, сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, що підтверджено відповідними доказами, зокрема підписаною заявою та паспортом кредиту відповідачем. Таким чином, порядок нарахування сум (міри відповідальності за порушення зобов`язання), узгоджені з позичальником.

До початку розгляду справи по суті позивач не змінив предмет або підставу позову та протягом усього часу розгляду справи не збільшив та не зменшив розмір позовних вимог, а тому суд розглянув цивільну справу в межах пред`явлених вимог і на підставі поданих сторонами доказів.

Зважаючи на норми закону, умови кредитного договору, суд уважає позовні вимоги обґрунтованими, а тому їх потрібно задовольнити.

Крім цього, відповідно до вимог ст.141 ЦПК Українии з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2662,40 гривень на користь позивача.

Відповідно до положення ч. 1, п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у статті 133, статтях 137,141 ЦПК України. Витрати на правничу допомогу, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, аналізуючи норми ЦПК України щодо визначення розміру судових витрат та їх розподілу між сторонами можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Верховний Суд в Постанові від 10.06.2021 року по праві № 820/479/18 зазначив, що як вказано у Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з Іншими суб`єктами права.

При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, судом встановлено, що позивачем були понесені витрати на професійну правничу допомогу, згідно з договором про надання правової допомоги від 01.07.2025 року під №0107, укладеному між позивачем ТОВ «ФК Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет».

Умовами вказаного договору, зокрема п. 2.4 визначено, що детальна інформація про справу, ціна послуг, та інші умови визначається у Акті наданих послуг.

Відповідно до Акту № 323 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, встановлено, що Адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі адвоката Усенко Михайла Ігоровича, надано обсяг правової допомоги позивачу у вигляді: усної консультації, аналіз документів Клієнта, формування правової позиції по справі, складання позовної заяви, супровід судової справи у суді І інстанції, зокрема вивчення процесуальних дій для задоволення позовних вимог Клієнта. Загальна вартість послуг з надання професійної правової допомоги склала 8000 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн. підлягає частковому задоволенню, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт і часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а саме в частині 3 000 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 263-265, 279, 280 ЦПК України, ст.ст.526, 530, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд,-

ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (за реквізитами: код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_2 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх) суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» №1071230 від 22 жовтня 2023 року у розмірі 26560 грн 39 коп, з яких: 4599 грн 99 коп - сума заборгованості за тілом кредиту; 21960 грн 40 коп - сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (за реквізитами: код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_2 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп та витрати на професійну правничу допомогу 3000 грн 00 грн.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог статтями 284-285 ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.О. Левчук