Постанова від 28 травня 2026 р. у справі №752/5087/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

_____________________________________

Справа № 752/5087/26

Апеляційне провадження

№ 33/824/2592/2026

ПОСТАНОВА

29 травня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Рейнарт І.М., вивчивши апеляційну скаргу, подану Сєдим Олексієм Олександровичем в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20 березня 2026 року про закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

установив:

постановою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20 березня 2026 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

12 травня 2026 року Сєдой О.О. в інтересах іншого учасника ДТП ОСОБА_1 - направив на поштову адресу Голосіївського районного суду міста Києваапеляційну скаргу на постанову судді, яка разом з матеріалами справи надійшла до Київського апеляційного суду 20 травня 2026 року.

В апеляційній скарзі Сєдой О.О. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді, посилаючись на те, що 30 березня 2026 року, тобто у передбачений законом 10-денний строк з дня прийняття оскаржуваної постанови, ним була подана апеляційна скарга, до якої у підтвердження його повноважень був наданий ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АА №1528545 від 27 березня 2026 року та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2895 від 26 квітня 2007 року.

Сєдой О.О. зазначає, що вказана апеляційна скарга була повернута постановою судді Київського апеляційного суду від 27 березня 2026 року у зв`язку з тим, що до апеляційної скарги не були додані належні документи, які підтверджують його повноваження, передбачені ч. 2 ст. 271 КУпАП, а саме копія договору про надання правничої допомоги № б/н від 27 березня 2026 року або витяг з цього договору.

Сєдой О.О. з вказаною постановою не погоджується та зазначає, що відповідно до сталої судової практики, ордер, виданий відповідно до вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання разом із ордером свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю з метою підтвердження права на здійснення представництва, чинним законодавством не вимагається (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 листопада 2018 року у справі №308/8995/17).

Також Сєдой О.О. посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № П/9901/736/18, у якій зазначено, що ордер, виданий відповідно до вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правову допомогу, його копії або витягу разом із ордером згідно з чинною редакцією КАС

України не вимагається.

Таким чином, Сєдой О.О. вважає, що ця апеляційна скарга подана з пропуском строку з причин незалежних від сторони скаржника, а тому підстави пропуску строку на апеляційне оскарження, на думку скаржника, є поважними.

У підтвердження своїх повноважень Сєдой О.О. додав до апеляційної скарги копію довіреності, видану ОСОБА_1 25 квітня 2026 року, посилаючись на те, що 17 квітня 2026 року його право на заняття адвокатською діяльністю було зупинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Вивчивши клопотання та матеріали справи, вважаю, що клопотання задоволенню не підлягає з таких підстав.

Порядок оскарження постанов суду у справах про адміністративні правопорушення передбачений ст. 294 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Отже, строк на апеляційне оскарження постанови судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20 березня 2026 року закінчився 30 березня 2026 року.

За загальним правилом, пропущений процесуальний строк підлягає поновленню, якщо причини його пропущення є поважними.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 квітня 2017 року № 5-440кс(15)16, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. При цьому такі обставини належить підтвердити доказами. Поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суді має довести апелянт, який заявив таке клопотання.

Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди зобов`язанні вказувати підстави, на які вони посилаються як на підставу поновлення строку. Від судів вимагається вказувати підстави поновлення пропущеного строку. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності). При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи (рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд його справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя, у тому числі доступність до апеляційного оскарження судового рішення. Право на апеляційне оскарження судових рішень закріплено й в статті 129 Конституції України.

Разом з цим, поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 р. у справі «Пономарьов проти України»).

Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьєв проти України).

З матеріалів справи вбачається, що 30 березня 2026 року захисник іншого учасника ДТП ОСОБА_1 - адвокат Сєдой О.О. направив на поштову адресу Голосіївського районного суду міста Києва апеляційну скаргу на постанову судді, яка разом з матеріалами справи надійшла до Київського апеляційного суду 23 квітня 2026 року.

Постановою судді Київського апеляційного суду від 27 квітня 2026 року апеляційна скарга повернута адвокату Сєдому О.О. у зв`язку з тим, що в порушення вимог ч. 2 ст. 271 КУпАП адвокат Сєдой О.О. до апеляційної скарги не додав належні документи, які підтверджують його повноваження, передбачені частиною 2 статті 271 КУпАП.

12 травня 2026 року представник ОСОБА_1 - Сєдой О.О. повторно подав апеляційну скаргу на постанову судді Голосіївського районного суду від 20 березня 2026 року, не погоджуючись з постановою судді апеляційного суду і вважаючи, що вказана обставина є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження та підставою для поновлення такого строку.

Разом з цим, представник ОСОБА_1 - Сєдой О.О. не враховує положення частини 2 статті 271 КУпАП, в яких наведений перелік документів, які підтверджують повноваження адвоката.

Посилання Сєдого О.О. на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 листопада 2018 року у справі №308/8995/17 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № П/9901/736/18 є безпідставними, оскільки у зазначених постановах висловлена позиція щодо застосування норм Кодексу адміністративного судочинства України, які не підлягають застосуванню при розгляді справ про адміністративні правопорушення.

Як вже було зазначено у постанові Київського апеляційного суду від 27 квітня 2026 року, у частині 2 статті 271 КУпАП зазначено, що повноваження адвоката на участь у розгляді справи підтверджуються довіреністю на ведення справи, посвідченою нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності, або ордером чи дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов`язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката або обмеження його прав на вчинення окремих дій як захисника. Витяг засвідчується підписами сторін.

До апеляційної скарги, поданої 30 березня 2026 року адвокатом Сєдим О.О., було додано ордер серії АА № 1528545 від 27 березня 2026 року на надання ОСОБА_1 правничої допомоги у тому числі і у Київському апеляційному суді, що містить посилання на договір про надання правничої допомоги № б/н від 27 березня 2026 року.

Проте, копію договору про надання правничої допомоги № б/н від 27 березня 2026 року або витяг з договору адвокатом Сєдим О.О. до апеляційної скарги не додано, у матеріалах справи зазначені документи також відсутні.

Отже, адвокат Сєдой О.О. до апеляційної скарги не додав належні документи, які підтверджують його повноваження, передбачені частиною 2 статті 271 КУпАП.

Сама по собі незгода з постановою Київського апеляційного суду не є підставою для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження постанови судді.

Інших підстав для поновлення пропущеного процесуального строку Сєдим О.О. не наведено.

Враховуючи вищевикладене, вважаю, що в апеляційній скарзі не наведено

поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20 березня 2026 року, які б об`єктивно перешкоджали ОСОБА_1 та його захиснику Сєдому О.О. оскаржити її в апеляційному порядку у встановлений законом строк, тому підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді від 20 березня 2026 року не встановлено.

Оскільки в поновленні строку на апеляційне оскарження відмовляється, апеляційна скарга підлягає поверненню Сєдому О.О .

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,

постановив:

у задоволенні клопотання Сєдого Олексія Олександровича, поданого в інтересах ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20 березня 2026 року про закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відмовити.

Апеляційну скаргу повернути Сєдому Олексію Олександровичу .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя І.М. Рейнарт