Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №382/255/25 — Київський апеляційний суд

справа № 382/255/25

провадження № 22-ц/824/3340/2026

головуючий у суді І інстанції Наропольський М.М.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Журби С.О., Голуб С.А.

за участю секретаря судового засідання - Івкової Д.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Яготинського районного суду Київської області від 15 вересня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім?ї Яготинської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Яготинської міської ради про позбавлення батьківських прав, відповідно до вимог якої просив позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ОСОБА_2 , уродженка міста Яготин Київської області є біологічною матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 був зареєстрований 04 березня 2016 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Яготинського районного управління юстиції у Київській області.

ІНФОРМАЦІЯ_4 у сторін народилась донька ОСОБА_5 .

На підставі рішення Яготинського міського суду Київської області в справі №382/1736/17 від 07.12.2017 року за позовом ОСОБА_1 виключено відомості про ОСОБА_6 , як батька, з актового запису № 13, складеного 19 січня 2016 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Яготинського районного управління юстиції у Київській області про ОСОБА_3 , та визнано батьком ОСОБА_1 , відділом державної реєстрації актів цивільного стану Яготинського районного управління юстиції у Київській області про народження ОСОБА_7 внесено відповідні зміни.

На підставі рішення суду було оформлено свідоцтво про народження ОСОБА_3 . Шлюб між сторонами розірвано на підставі рішення Яготинського районного суду Київської області від 11 вересня 2023 року.

Донька проживала разом із позивачем до моменту офіційного розірвання шлюбу та продовжує проживати і наразі, перебуває на його утриманні про що свідчить Акт обстеження сім`ї за місцем проживання та Акт оцінки потреб сім`ї. Мати дитини ОСОБА_4 не бере жодної участі у вихованні доньки, не спілкується із нею, не цікавиться її навчанням та здоров`ям, не здійснює жодної матеріальної допомоги на її утримання. Позивач у справі з 2022 року і початку повномасштабної війни в Україні самостійно піклується про доньку, займається її вихованням та навчанням, лікуванням. При цьому мати ніякої зацікавленості в житті дитини не виявляє, матеріально дитину не забезпечує. З початку повномасштабної війни позивач у справі залишився без роботи, але не тільки без роботи, а як виявилося сім`я залишилась без коштів, які тривалий час відкладалися для придбання житла. В цей не легкий для всіх час відповідач ОСОБА_4 зізналася про залежність до ігор. В подальшому з`ясувалось, що в батьківському будинку ОСОБА_8 після її візитів теж почали зникати речі, гроші, коштовності. Відповідач у справі отримала велику кількість кредитів у фінансових компаніях як «Швидкі гроші» і наразі є справи в суді про стягнення боргів. З початку 2022 року позивач з донькою винаймають житло та проживають окремо, ОСОБА_4 повністю самоусунулася від виховання доньки, займається сином від першого шлюбу який є особою з інвалідністю.

В період часу, коли ОСОБА_9 відвідувала маму, остання її постійно змушувала доглядати за старшим братом, який ображав, штурхав, щипав дитину, тому ОСОБА_10 відмовилася взагалі до них навідуватися. Починаючи з 2023 року донька більше не ходила до відповідача додому, а матір в свою чергу перестала повністю цікавитися життям і здоров`ям, навчанням дитини.

Позивач звернувся в суд з позовом про визначення місця проживання та стягнення аліментів. Ухвалою суду в справі №382/1163/24 від 27.01.2025 закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині позовної вимоги про визначення місця проживання дитини за відсутності предмету спору.

Рішенням від 27.01.2025 року в цій же справі стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини (дочки) - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частки від усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 % відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11 липня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Дане рішення звернуте до примусового виконання шляхом направлення виконавчого листа до Яготинського ВДВС у Бориспільському районі Київської області 06.02.2025 року.

Як зазначав позивач, відповідачка не цікавиться своєю дитиною, також тривалий час її не хвилює матеріальне забезпечення, фізичний та духовний розвиток доньки, вона не вітає її з Днем народження чи іншими святами, не дарує подарунків, не відвідує навчальний заклад доньки, не турбується про її стан здоров`я.

Така поведінка відповідача, на думку позивача, свідчить про те, що вона самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини.

Малолітня ОСОБА_5 проживає в сім`ї свого батька та знаходиться на його утриманні, який забезпечує її всім необхідним для її нормальної життєдіяльності: купує харчові продукти, сезонний одяг, сплачують за навчання, покриває витрати на медичний догляд та лікування, а також купує інші речі, яких потребує дитина, відвідує навчальний заклад доньки та цікавиться її навчанням, виховує та піклується про неї цілодобово. Дитина проживає в спокійній та виваженій обстановці з батьком, який приділяє їй максимум уваги, уваги як духовному, так і фізичному розвитку. Він для неї і друг і батько, він став для неї авторитетом та виконує обов`язки одночасно обох батьків і матері і батька для дитини, у них довірливі, теплі відносини.

Отже, враховуючи все вищевикладене та звертаючи увагу суду, що мати не цікавиться життям дитини, не бере участі в її вихованні та не виконує батьківських обов`язків, оскільки спільно з дитиною не проживає, не цікавиться її розвитком, станом здоров`я, не надає матеріального забезпечення на утримання дитини, не піклується про неї, відтак вважає, що позовні вимоги в частині позбавлення відповідача батьківських прав є підтвердженими та обґрунтованими.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 15 вересня 2025 року відмовлено в задоволенні позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Яготинської міської ради, про позбавлення батьківських прав.

Не погоджуючись із указаним рішенням суду адвокат Хорошун Оксана Володимирівна в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що позивач скористався своїм правом та надав повноваження представлення своїх інтересів в суді своєму представнику адвокату Хорошун О.В., оскільки він один виховує та утримує дитину і для забезпечення гармонійного та достатнього рівня життя дитини йому необхідно працювати та отримувати відповідний дохід, а тому є безпідставними висновки суду першої інстанції про те, що позивач протягом всього розгляду справи в судові засідання жодного разу не з`явився, пояснень щодо обставин, викладених в позовній заяві, не надав.

Звертає увагу, що справа тривалий час перебувала на розгляді в суді першої інстанції і в суду не виникало жодних питань щодо з`ясування думки дитини.

Вказує, що мати малолітньої ОСОБА_11 самоусунулася тривалий час від виконання своїх обов`язків, а саме: вона не проживає спільно з донькою, вона не цікавиться її життям, її здоров`ям, вона не відвідує заклад освіти в якому навчається її донька, не відвідує заклад охорони здоров`я разом з донькою, коли та хворіє, вона не цікавиться як та чим харчується її дитина, не забезпечує її продуктами харчування, одягом.

Вважає, що не можливо примусити жінку, яка народила дитину і покинула її на виховання батьку дитини до спілкування, утримання, виховання цієї дитини. Це природне почуття материнства, яке більш за все відсутнє у відповідача і примусово його нав`язати їй не можливо.

Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.

У судовому засіданні 26 травня 2026 року ОСОБА_12 в інтересах ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Представник Служби у справах дітей та сім`ї Яготинської міської ради - Михайліченко Л.Ф. 24 лютого 2026 року до Київського апеляційного суду подала заяву про розгляд справи без участі представника Служби у справах дітей та сім`ї Яготинської міської ради у всіх судових засіданнях. Крім того, у вказаній заяві вказала, що підтримує рішення Виконавчого комітету Яготинської міської ради від 17 квітня 2025 року № 163 «Про розв`язання спору щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 » та вважає визнати за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

У судове засідання призначене на 26 травня 2026 року відповідач ОСОБА_2 не з`явилася і не повідомила причин неявки. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена шляхом направлення судової повістки засобами поштового зв`язку. Надіслана судова повістка-повідомлення повернулася до апеляційного суду неврученою з причини «Одержувач відсутній за вказаною адресою».

У пункті 91-1 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила), передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.

Отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18), від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження № 12-233гс18) та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 814/1469/17 (провадження № К/9901/28703/19), від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14 (провадження № К/9901/16143/20), від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19 (провадження № 61-2583св20), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20 (провадження №61-3782св21).

Крім того, інформація про розгляд справи розміщена на офіційному веб-сайті судової влади України є доступною для учасників справи. Заяв, клопотань, пояснень з приводу позовних вимог або заперечень на позовні вимоги в будь-якій іншій формі від відповідачки на адресу суду не надходило.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, доповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що позивач протягом всього розгляду справи в судові засідання жодного разу не з`явився, пояснень щодо обставин, викладених в позовній заяві, не надав. Стороною позивача будь-яких клопотань для з`ясування обставини, які мають значення для справи не заявлялося.

Водночас, із висновку органу опіки і піклування вбачається, що зі слів малолітньої дитини ОСОБА_3 відомо, що мати залучає доньку доглядати за старшим братом, який поводиться агресивно та ображає дівчинку, тому ОСОБА_10 відмовляється відвідувати сім`ю ОСОБА_2 .

Суд першої інстанції вказує, що з цього ж висновку не вбачається, що донька ОСОБА_3 не має бажання спілкуватися з матір`ю та категорично заперечує проти спілкування. Клопотань про допит/опитування дитини стороною позивача не заявлялося.

За встановлених обставин, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи докази не свідчать, що наразі позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відповідатиме найкращим інтересам малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, наразі позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 не буде ґрунтуватися на суттєвих і достатніх причинах у контексті національного законодавства та практики Європейського суду з прав людини.

Водночас, встановлені судом обставини справи вказують на наявність підстав для того, щоб попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Проте такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

При ухваленні рішення судом першої інстанції встановлено, що сторони мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 13.03.2018 року.

Відповідно до рішення Яготинського районного суду Київської області від 11.09.2023 року, розірвано шлюб мiж ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 04.03.2016 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Яготинського районного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 12.

Із акту обстеження житлових та матеріально-побутових умов від 03.05.2024 року вбачається, що депутатом Яготинської міської ради восьмого скликання ОСОБА_13 обстежені житлові та матеріально побутові умови громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який проживає за адресом: АДРЕСА_1 . Обстеження житлових умов проводилося за участю свідків сусідів ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка проживає за адресом: АДРЕСА_2 і ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_8 , який проживає за адресом: АДРЕСА_3 . На момент обстеження було встановлено, що працює ОСОБА_1 майстром будівельних споруд TOB «Ерідон - Буд» м. Яготин. Прописаний за адресом АДРЕСА_4 , а проживає за адресом АДРЕСА_5 . Квартира за адресою АДРЕСА_5 має 3 житлових кімнати, загальна площа квартири 43,1 метрів квадратних. Квартира оснащена індивідуальним опаленням, централізованими водопостачанням і водовідведенням. Власник квартири ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_9 прописана за даною адресою, але проживає за адресом АДРЕСА_6 . За адресою АДРЕСА_5 разом з ОСОБА_1 проживає дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 учениця Яготинського ліцею №3 . З дружиною ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 розлучений 11.09.2023 року. ОСОБА_2 працює вагарем ТОВ МХП «Агро-с», прописана і проживає за адресом АДРЕСА_7 .

Із довідки КНП «ЯЦПМСД» від 28.05.2024 вбачається, що дана довідка видана ОСОБА_3 в тім, що вона спостерігається у КНП «ЯЦПМСД», діагноз здорова, на прийом до лікаря дитину приводить батько ОСОБА_1 .

Зі змісту копії заяви ОСОБА_2 , засвідченої приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області від 29.05.2024 року, вбачається, що «Я, ОСОБА_2 , стверджую, що маю спільну доньку з колишнім чоловіком ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 3 ОСОБА_1 я розлучена з 11.09.2023 року, що підтверджується рішенням Яготинського районного суду Київської області від 11.09.2023 року справа 382/1032/23. Я також стверджую, що разом з колишнім чоловіком та нашою донькою не проживаю, вихованням та забезпеченням дитини не займаюсь. Мені ОСОБА_2 , нотаріусом роз`яснено, що відповідно до статті 78 закону України «Про нотаріат», нотаріус засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує факти, викладені в документі, а лише підтверджує, що підпис зроблено певною особою. Мені нотаріусом також роз`яснено про те, що зміст заяви не може бути змінений, підпис не може бути відкликаний».

Також судом встановлено, що ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 27.01.2025 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині позовної вимоги про визначення місця проживання дитини за відсутності предмету спору.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 27.01.2025 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини (дочки) - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частки від усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 % відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11 липня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Із акту оцінки потреб сім`ї/особи від 04.02.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживають за адресою АДРЕСА_5 . В акті в «стан та потреби дитини ОСОБА_3 » зазначається, що «ознаки СЖО відсутні, одяг відповідає сезону, має чисту постільну білизну; має медичну карту; проходить профілактичний огляд. Скарги на погіршення самопочуття дитини відсутні. Харчування регулярне та збалансоване, в наявності варена їжа та продукти харчування в достатній кількості. Дитина навчається в 3 класі. Додатково відвідує гурток малювання. Активна. Радісна. Ознаки девіантної поведінки дитини не виявлені. Дитина проживає з батьком. З мамою дитина спілкується в телефонному режимі один раз на тиждень. З бабусею зі сторони батька спілкується щоденно в телефонному режимі, періодично гостює в м. Каневі. Самообслуговування відповідає віку. Батьки офіційно розлучені. Батько не заперечує проти спілкування дитини з матір`ю…»

Із акту оцінки потреб сім`ї/особи від 04.02.2025 року вбачається, що було проведено оцінку сім`ї ОСОБА_2 . В акті зокрема зазначено, що ОСОБА_2 має сина ОСОБА_17 , який є інвалідом дитинства. Також зазначено, що ОСОБА_2 має доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає з батьком ОСОБА_1 . З донькою спілкується в телефонному режимі, періодично може проживати у матері.

Відповідно до висновку оцінки потреб сім`ї, Соціальна картка № 2024-178 ОСОБА_1 , за результатами оцінювання потреб з`ясовано, що СЖО відсутні.

Відповідно до висновку оцінки потреб сім`ї, Соціальна картка № 2024-176 ОСОБА_2 , за результатами оцінювання потреб з`ясовано, що СЖО наявні. Основними ознаками та чинниками, що спричиняють СЖО, є інвалідність дитини.

Крім цього, до матеріалів справи долучено заяву ОСОБА_1 (підписану його представником) про відкриття виконавчого провадження, разом із тим, будь-яких доказів розгляду даної заяви на момент розгляду справи матеріали справи не містять.

Із інформації на адвокатський запит наданої директором Яготинського ліцею № 3 Яготинської міської ради вбачається, що «Учениця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається у 3-А класі Яготинського ліцею №3 Яготинської міської ради з 2022 року. Дівчинка має позитивне ставлення до навчальної діяльності. Швидкість сприйняття учбового матеріалу - середня. Більші успіхи учениця робить з предметів гуманітарного циклу. Мовлення чітке. Добре розвинена уява та образне мислення. Дівчинка добре співпрацює в групі, допомагає іншим. Доброзичлива, активна, любить спілкуватися. Завжди прагне допомогти тим, хто цього потребує. Любить рухливі ігри, дотримується правил гри, майже ніколи не вступає в конфлікти. В класі має багато друзів. Вона завжди охайно вдягнена, забезпечена всім необхідним. Заклад освіти відвідує систематично. У випадку відсутності батько завчасно повідомляє вчителя. Батько, ОСОБА_18 , відповідально ставиться до виховання та навчання дитини. Допомагає дочці, ОСОБА_19 , у підготовці домашніх завдань, виконанні проектів. Сприяє всебічному розвитку дитини, ОСОБА_9 відвідує мистецьку студію в Будинку дитячої творчості, гурток з англійської мови. ОСОБА_18 підтримує постійний зв`язок зі школою та класоводом, завжди відвідує батьківські збори та шкільні заходи. Мати, ОСОБА_20 , цікавилася досягненнями дочки у першому класі (2022-2023 н.р.), далі її цікавість поступово зменшувалася. Станом на сьогодні, мати в закладі освіти не з`являється, до класного керівника не телефонує».

Із характеристики учениці 2-А класу Яготинського ліцею №3 Яготинської міської ради ОСОБА_3 вбачається, що « ОСОБА_5 навчається в Яготинському ліцеї №3 з 2022 року. Вона завжди охайно вдягнена, забезпечена всім необхідним. Дівчинка має позитивне ставлення до навчальної діяльності. Швидкість сприйняття учбового матеріалу середня. Більші успіхи учениця робить з предметів гуманітарного циклу. Мовлення чітке. Добре розвинена уява. Дівчинка добре співпрацює в групі, допомагає іншим. Доброзичлива, активна, любить спілкуватися. Завжди прагне допомогти тим, хто цього потребує. Любить рухливі ігри, дотримується правил гри, майже ніколи не вступає в конфлікти. В класі має багато друзів. Тато, ОСОБА_1 , відповідально ставиться до виховання та навчання дитини. Допомагає дочці, ОСОБА_3 , в навчанні. Сприяє всебічному розвитку дитини, ОСОБА_9 відвідує мистецьку студію в Будинку дитячої творчості, гурток з англійської мови. ОСОБА_1 підтримує постійний зв`язок зі школою та класоводом, завжди відвідує батьківські збори та шкільні заходи».

Із характеристики виданої 06.06.2024 року секретарем Яготинської міської ради вбачається, що « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає за адресом: АДРЕСА_5 . Розлучений, виховує неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ученицю Яготинського ліцею №. Працює майстром будівельних споруд ТОВ «Ерідон - Буд» м. Яготин. З сусідами стосунки підтримує доброзичливі, приймає активну участь в житті громади. Скарг і зауважень на поведінку гр. ОСОБА_1 до депутата Яготинської міської ради ОСОБА_24 не надходило.»

Як вбачається із висновку № 163 від 17.04.2025 року Виконавчого комітету Яготинської міської ради щодо розв`язання спору щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 :

«… Громадянка України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебувала в зареєстрованому шлюбі з громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У зв`язку з тим, що подружнє життя не склалося, громадяни припинили спільне проживання. Виконавчим листом Яготинського районного суду Київської області від 27 січня 2025 року із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 , на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Станом на квітень 2025 року ОСОБА_2 , не має заборгованості зі сплати аліментів. На цю дату встановлено:

1) За інформацією адвоката Хорошун Оксани Володимирівни відомо, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_7 . У ході розгляду питання щодо доцільності/недоцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, було враховано її письмову заяву, в якій вона повідомила, що не має наміру бути присутньою на засіданні Комісії з розгляду зазначеного питання, а також відмовляється подавати будь-які документи, що стосуються цього питання. ОСОБА_21 повідомила, що любить доньку, але немає можливості матеріально утримувати дитину та рідко спілкується з нею у зв`язку з тим, що має на вихованні дитину-інваліда ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_11 . ОСОБА_2 надала нотаріальну завірену заяву, в якій зазначила, що вихованням та матеріальним утриманням дочки не займалась, тривалий час не приймала жодної участі у житті дочки, не спілкувалась та не опікувалась нею, на цей час проживає окремо, не бере участі у її вихованні та утриманні, розгляд питання про позбавлення її батьківських прав судом та органом опіки та піклування просить здійснювати без її участі.

2) ОСОБА_1 разом з малолітньою дитиною ОСОБА_3 винаймають житло за адресою: АДРЕСА_5 , що підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов від 05 березня 2025 року складеним депутатом Яготинської міської ради восьмого скликання ОСОБА_25 та актом обстеження житлово-побутових умов від 27 лютого 2025 року складеним працівниками Служби. З документів вбачається, що в будинку створені належні умови для проживання та виховання доньки, є місце для сну і відпочинку, наявні всі комунікації, достатньо одягу, засобів гігієни, продуктів харчування для дитини відповідного віку. З наданих довідок Комунальним некомерційним підприємством Яготинської міської ради «Яготинська центральна міська лікарня» від 05 березня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 до лікаря нарколога не звертався, у лікаря психіатра на обліку не перебуває. На цей час працює на підприємстві «ЕРІДОН БУД» на посаді майстра будівельної дільниці. За місцем роботи громадянин характеризується добре.

3) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ученицею 3 класу Яготинського ліцею № 3 Яготинської міської ради. З документів навчального закладу вбачається, що вихованням доньки займається батько, який підтримує постійний зв`язок з вчителями. Мати дитини не відвідує навчальний заклад, в якому навчається її донька. ОСОБА_1 повідомив, що самостійно піклується про доньку. ОСОБА_10 тривалий час проживає з ним. Мати ОСОБА_2 повністю самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків стосовно виховання ОСОБА_22 . Матеріально дитині не допомагає, сплачувати аліменти на утримання доньки почала лише після звернення батька до Яготинського районного суду Київської області. Постійно займається лише вихованням сина від першого шлюбу, який має особливі потреби та є дитиною-інвалідом. Зі слів малолітньої дитини ОСОБА_3 відомо, що мати залучає доньку доглядати за старшим братом, який поводиться агресивно та ображає дівчинку, тому ОСОБА_10 відмовляється відвідувати сім`ю ОСОБА_2 .

Для об`єктивного складання висновку до суду про доцільність чи недоцільність позбавлення одного з батьків батьківських прав необхідні аргументовані докази ухилення батьків від виконання, нехтування своїми обов`язками ОСОБА_2 , не надала по суті справи аргументовані факти щодо недоцільності позбавлення її батьківських прав. В зазначених документах наявні докази, які свідчать про свідоме нехтування ОСОБА_23 своїми батьківськими обов`язками. ОСОБА_2 не бажає приймати участь у житті та розвитку дитини, спілкуватися з донькою, дбати про матеріальне забезпечення. Рішення про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 спрямоване на захист найкращих інтересів дитини. За результатами розгляду Комісії з метою захисту прав та інтересів дитини прийнято рішення підготувати висновок до суду про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 . На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 19, 150, 164, 165 Сімейного кодексу України вважаємо за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .»

Зі змісту копії заяви ОСОБА_2 , засвідченої приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області від 27.03.2025 року, долученої до висновку № 163 від 17.04.2025 року вбачається, що «Я, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є мамою малолітньої дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Цією заявою повідомляю, що вихованням та матеріальним утриманням дочки я не займалась, тривалий час я не приймала жодної участі у житті дочки, не спілкувалась та не опікувалась нею. На даний час проживаю окремо, не беру участі у її вихованні та утриманні. Враховуючи вищевказане та повністю розуміючи значення і правові наслідки своїх дій та без будь-якого тиску зі сторони, відповідно до власного волевиявлення, проти позбавлення мене батьківських прав щодо моєї малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заперечую. Розгляд питання про позбавлення мене батьківських прав судом та органом опіки та піклування прошу здійснювати без моєї участі. Цією заявою також надаю згоду на розгляд справи в суді та прийняття рішення судом без моєї присутності. Зміст статей 164-166 Сімейного кодексу України та правові наслідки позбавлення мене батьківських прав мені нотаріусом роз`яснено. Мені, ОСОБА_2 , нотаріусом роз`яснено, що відповідно до статті 78 закону України «Про нотаріат», нотаріус засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує факти, викладені в документі, а лише підтверджує, що підпис зроблено певною особою. Мені нотаріусом також роз`яснено про те, що зміст заяви не може бути змінений, підпис не може бути відкликаний.»

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про охорону дитинства" сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною 2 ст. 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Частиною 1 ст. 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч.1 ст.164 СК України. мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Тлумачення змісту частини першої статті 164 СК України дає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У частині першій статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до частини першої статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

Подібний висновок викладено у постанові від 06 травня 2020 року у справі №753/2025/19.

Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

Судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року).

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини (див. постанову Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц).

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Матеріалами справи підтверджено, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тривалий час проживає разом із батьком ОСОБА_1 , який самостійно забезпечує її виховання, матеріальне утримання, навчання, медичний догляд та розвиток.

З характеристик, актів оцінки потреб сім`ї, довідок медичного закладу, акту обстеження житлових та матеріально-побутових умов вбачається, що саме батько забезпечує належні умови проживання дитини, постійно цікавиться її навчанням, здоров`ям, розвитком, підтримує зв`язок із закладом освіти, забезпечує участь дитини у гуртках та позашкільному розвитку.

Водночас відповідачка ОСОБА_2 фактично самоусунулась від виконання батьківських обов`язків. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, вона не проживає разом із дитиною, не бере участі у її вихованні, не цікавиться станом здоров`я, навчанням, розвитком доньки, не відвідує навчальний заклад, не забезпечує дитину необхідними речами та продуктами харчування, не здійснює належного спілкування з дитиною.

Колегія суддів враховує, що відповідачка власноруч подала нотаріально посвідчені заяви від 29.05.2024 та від 27.03.2025, у яких підтвердила, що тривалий час не займається вихованням та матеріальним утриманням дитини, не бере участі у житті доньки, проживає окремо та не заперечує проти позбавлення її батьківських прав.

Крім того, висновком органу опіки та піклування № 163 від 17.04.2025 року встановлено доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини. У вказаному висновку зазначено про свідоме нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками, а також відсутність належної участі у житті та розвитку дитини, не бажання спілкування з донькою, дбати про матеріальне забезпечення.

В доводах апеляційної скарги заявлено клопотання про заслухання малолітньої ОСОБА_11 з приводу її спілкування, виховання, утримання матір`ю ОСОБА_4 .

Клопотання обґрунтоване тим, що суд першої інстанції самоусунувся від опитування дитини.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 березня 2026 року відповідне клопотання було задоволено. З урахуванням віку дитини та для уникнення травмування психіки дитини колегією було надано доручення Службі у справах дітей та сім?ї Яготинської міської радипідготувати та надати до Київського апеляційного суду письмовий висновок у справу щодо розв`язання спору між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім?ї Яготинської міської ради про позбавлення батьківських прав, а саме доручено Службі у справах дітей та сім?ї Яготинської міської ради, за участі спеціаліста заслухати малолітню дитину ОСОБА_3 з приводу її спілкування, виховання, утримання матір`ю ОСОБА_2 .

На виконання доручення суду Службою у справах дітей та сім?ї Яготинської міської ради 24 квітня 2026 року засобами електронного зв`язку, а саме через підсистему «Електронний суд» було подано: Рішення № 174 від 23 квітня 2026 року «Про затвердження висновку опіки та піклування Яготинської міської ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » в новій редакції; Висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в новій редакції; Акт проведення співбесіди від 24 березня 2026 року та чергова третя заява від 13 березня 2026 року матері щодо не заперечення позбавлення її батьківських прав.

Позбавлення батьківських прав необхідно розглядати як крайній захід сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, що не забезпечують належного виховання своїх дітей.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці, яка є частиною національного законодавства України, у рішенні по справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року зазначив, що позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і такі інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII, передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Пленум Верховного Суду України в п. п. 15, 16, 18 постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Відповідно до ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про передчасність позбавлення відповідачки батьківських прав.

Посилання суду першої інстанції на незначний проміжок часу після розірвання шлюбу не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки матеріалами справи підтверджено, що відповідачка самоусунулась від виконання батьківських обов`язків ще до офіційного розірвання шлюбу сторін. При цьому така поведінка відповідачки має тривалий та свідомий характер.

Колегія суддів також враховує, що сплата аліментів після ухвалення судового рішення про їх стягнення сама по собі не свідчить про належне виконання батьківських обов`язків та не спростовує факту тривалого ухилення від участі у вихованні дитини.

Висновки суду першої інстанції про можливість зміни відповідачкою свого ставлення до виконання батьківських обов`язків ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними належними доказами.

Сама відповідачка не подала відзиву на позов, не з`являлася в судові засідання, не заявляла про бажання брати участь у вихованні дитини чи відновити стосунки з донькою, а навпаки - письмово підтвердила відсутність заперечень щодо позбавлення її батьківських прав.

Той факт, що дитина підтримує телефонне спілкування з матір`ю, не свідчить про належне виконання останньою своїх батьківських обов`язків та не спростовує встановленого судом факту ухилення від виховання дитини.

Апеляційний суд враховує принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, передбачений Конвенцією про прав дитини, статтями 7, 8 СК України та практикою Європейського суду з прав людини.

Суд апеляційної інстанції доходить висновку, що у справі наявні достатні, належні та допустимі докази свідомого ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків щодо доньки, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Статтею 141 СК України передбачено, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (ч. 1 ст. 155 СК України).

Отже мати добровільно пішла з життя своєї дитини,тривалий час не спілкується з дитиною, не має з дитиною психоемоційного контакту, не виявляє інтересу до дитини та її внутрішнього світу, не брала участі в утриманні дитини, не вітала дитину з днем народження, святами. Таким чином самоусунулась від виховання дитини.

Даних про перешкоди з боку батька у спілкуванні з дитиною матеріали справи не містять.

Вказані обставини дають підстави для висновку про наявність підстав, передбачених статтею 164 СК України, для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, з огляду на її свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо виховання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Колегія суддів вважає, що дії відповідача свідчать про відсутність намірів та бажання брати участь у житті дитини та у її вихованні.

При цьому, наявність у справі трьох заяв відповідачки про позбавлення її батьківських прав свідчать про її свідоме небажання виконання батьківських обов`язків. Відповідні заяви не свідчать про її наміри щодо виправлення своєї поведінки. Відтак, така поведінка є свідомою та винною.

Позбавлення відповідача батьківських прав відповідатиме насамперед інтересам дитини, яка не отримує будь-якої допомоги виховання та участі від біологічної матері.

З огляду на висновок органу опіки та піклування та наявні в матеріалах справи докази, судова колегія вважає, що вказаних доказів достатньо для висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Висновок суду першої інстанції про недоведеність факту ухилення від виконання батьківських обов`язків, не відповідає фактичним обставинам справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Яготинського районного суду Київської області від 15 вересня 2025 року- задовольнити.

Заочне рішення Яготинського районного суду Київської області від 15 вересня 2025 року - скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім?ї Яготинської міської ради, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженку м. Яготин, Київської області, РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_8 ) батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Яготин, Київської області.

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий Т.О. Писана

Судді С.А. Голуб

С.О. Журба