Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №559/1241/26 — Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/1241/26

Провадження № 2/559/1337/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року місто Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі головуючої судді Жуковської О.Ю., з участю секретаря судового засідання Джигирей В.В.,

розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокатка Вишковська Валентина Іванівна, до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтування позовних вимог представниця позивачки посилається на те, що з позивачка перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 14.10.2011, від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 03.03.2023 шлюб між сторонами було розірвано, неповнолітнього сина залишено проживати з матір`ю. На даний час син сторін проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні. У 2026 році позивачка зареєструвала шлюб вдруге, у зв`язку з чим змінила прізвище на « ОСОБА_6 ». На протязі тривалого часу відповідач припинив будь-яку участь в утриманні сина, матеріальної допомоги добровільно не надає. Позивачці важко нести всі витрати по утриманню дитини самостійно, зважаючи на рівень цін, а також враховуючи стан здоров`я дитини, який постійно хворіє, навчається на інклюзивній формі навчання, має загальні розлади психічного розвитку, затримку психомовного розвитку, потребує постійних занять з логопедом, дефектологом, потребує постійного лікування та спостереження. Оскільки батьки мають рівні обов`язки по утриманню дитини, однак відповідач добровільно свого обов`язку по утриманню сина не виконує, позивачка змушена звернутися до суду із даним позовом. Просить стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі в розмірі 10 000 грн.

Представниця відповідача адвокат Лопухович А.О. подала до суду відзив на позовну заяву, згідно якого ОСОБА_5 позовні вимоги визнає частково. У відзиві вказує, що посилання позивача на те, що відповідач не приймає участі в утриманні сина та добровільно не надає кошти не відповідають дійсності. Як під час перебування у шлюбі, так і після його розірвання ОСОБА_2 добровільно надавав і надає кошти на утримання свого сина. Про це свідчать додані квитанції за 2023-2026 роки на суму 7488,00 євро та 13 000,00 гривень. Окрім грошових коштів, він придбав для ОСОБА_3 ноутбук вартістю 48 999 грн. На даний час, ОСОБА_2 не працевлаштований офіційно і його доходи є нестабільними. Матір`ю відповідача був подарований на ім`я неповнолітнього внука ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка на якій він розташований. Також, між ним та позивачкою була домовленість, що він подарує для сина і свій житловий будинок АДРЕСА_1 , де вони із сином проживають на даний час. Таким чином, житлом ОСОБА_1 і син забезпечені родиною самого ж відповідача. Відповідач погоджується із тим, що має сплачувати на сина аліменти, проте їх розмір має бути у сумі 3500,00 грн. щомісячно. Визначений і запропонований щомісячний розмір аліментів у 10 000 грн. позивачкою є для нього надто обтяжливим і нереальним, створить для нього скрутне матеріальне становище. Також зазначає, що витрати на стоматолога, лікування та реабілітації, по суті є додатковими фінансовими витратами, та стягуються з обох батьків окремо від стандартних аліментів і не можуть бути включені при призначені базових аліментів. Тому просить позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_5 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 3500 грн. щомісячно.

Представниця позивачка адвокат Вишковська В.І. подала відповідь на відзив, згідно якої позивачка не заперечує факт надходження на її картковий рахунок суми коштів 7 488,00 євро, щодо яких відповідачем надані квитанції. Однак ці кошти здебільшого призначалися на повернення боргових зобов`язань відповідача, які повертала позивачка. У квитанціях відсутнє призначення коштів, а тому вони не можуть вважатися такими, що призначалися на сплату аліментів, однак свідчать про наявність достатніх доходів відповідача. Більше того, наданням квитанцій на такі суми відповідач лише підтверджує той факт, що він дійсно працевлаштований за кордоном, отримує заробітну плату в Євро, і має змогу брати участь в утриманні дитини у заявленому розмірі. Щодо дарування матір`ю відповідача будинку для дитини, позивачка також не заперечує, але даний факт не має жодного відношення до обов`язку утримання батьком своєї дитини. Щодо домовленості між позивачкою та відповідачем про дарування будинку АДРЕСА_2 , вказує, що позивачка та дитина лише формально зареєстровані за цією адресою, фактично вони проживають за адресою: АДРЕСА_3 . Будинок є непридатним для проживання дитини, оскільки: відсутнє належне опалення; відсутнє водопостачання; відсутні належні санітарно-побутові умови; будинок використовується як складське приміщення; будівлі понад 100 років. Також зазначає, що переказ у грудні 2025 року в сумі 3 000 грн, на який посилається відповідач, не був допомогою на дитину, а стосувався перевипуску технічного паспорта на автомобіль, який перебуває у власності позивачки та який відповідач фактично утримує і не повертає їй. Щодо ноутбука, на який посилається відповідач, то він був дійсно подарований ним сину на день народження виключно з особистої ініціативи відповідача. Враховуючи вищевикладене, просить позов задовольнити у повному обсязі.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 06.04.2026 відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалу про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками отримала представниця відповідача адвокат Лопухович А.О. 06.05.2026, про що свідчить розписка. Наявний відзив, додаткових заяв та клопотань по суті позовних вимог до суду не надходило.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі та є батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом на про народження серії НОМЕР_1 (а.с.9).

Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 03.03.2023 шлюбі між сторонами розірвано, неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишено проживати з матір`ю ОСОБА_6 (а.с.12-14).

07.03.2026 ОСОБА_6 зареєструвала шлюб із ОСОБА_8 та після укладення шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_6 » (а.с.8).

Позивачка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . До складу її сім`ї входить син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.7,10,11).

ОСОБА_7 навчається у 7 класі Варковицького ліцею Варковицької сільської ради на інклюзивній формі навчання, що підтверджується довідкою №19/01-29 від 25.03.2026 (а.с.20).

Згідно консультаційного висновку спеціаліста КП «Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення» Рівненської обласної ради, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 навчання, встановлено діагноз: Затримка психомовного розвитку. Дисгрофія. Дислексія (а.с.15).

З Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого вбачається, що дитина має загальні розлади психічного розвитку, затримку психомовного розвитку, РАС порушення соціальної взаємодії. Проходить індивідуальну програму розвитку дитини (а.с.16-19).

На підтвердження своєї позиції, стороною відповідача було надано до суду квитанції про перерахування відповідачем позивачці ОСОБА_10 грошових коштів, зокрема:

- за 2023 рік: у березні 2023 року - 520 Євро, у травні 2023 року - 508 Євро, у серпні 2023 року - 1030 Євро та 1040 Євро, у вересні 2023 року - 210 Євро та 320 Євро, у жовтні 2023 року - 570 Євро, у листопаді 2023 року - 315 Євро, у грудні 2023 року - 315 Євро;

- за 2024 рік: у січні 2024 року - 115 Євро та 115 Євро, у лютому 2024 року - 255 Євро, у квітні 2024 року - 155 Євро та 155 Євро, у червні 2024 року - 155 Євро, 300 Євро, 50 Євро та 320 Євро, у липні 2024 року - 210 Євро, серпня 2024 року - 306 Євро, у жовтні 2024 року - 215 Євро, у грудні 2024 року - 115 Євро;

- за 2025 рік: у березні 2025 року - 124,49 Євро (а.с.39-64).

Також у матеріалах справи наявні квитанції про переказ ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 10 000 грн. 25.03.2026 та у розмірі 3000 грн. 20.11.2025. При цьому, найменування отримувача та призначення платежу у квитанції відсутні (а.с.70,71).

Згідно наданого відповідачем Договору кіпвлі-продажу20.09.2024, ОСОБА_11 (матір відповідача) подарувала малолітньому ОСОБА_7 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку (а.с.65-67).

Крім того, до матеріалів справи стороною відповідача долучено скріншот заявки щодо замовлення ноутбуку вартістю 48 999 грн. (а.с.69).

IV. Норми права, які застосував суд.

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним із головних конституційних обов`язків (ч. 2ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема ст. 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

За змістом вказаних норм закону обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

Згідно ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Статтею 182 СК України та п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

За ч.1, 2 ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Згідно ч.1 ст. 192 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

V. Мотивована оцінка і висновки суду.

При вирішенні спору щодо стягнення аліментів на дитину, суд враховує що незалежно від того, проживають батьки дітей разом чи окремо, незалежно від характеру їх взаємовідносин, але той з батьків, який проживає окремо від дітей, зобов`язаний допомагати утримувати їх і забезпечувати належні умови проживання та виховання, створювати обстановку для гармонійного розвитку. І той факт, що відповідач проживає окремо, не звільняє його від обов`язку утримувати неповнолітнього сина до досягнення ним повноліття. Вирішуючи питання про стягнення аліментів, суд керується загальним принципом забезпечення якнайкращих інтересів дитини.

Аналізуючи вимоги позивачки, суд вважає їх частково необґрунтованими через відсутність доказів регулярних витрат у розмірі 10 000 грн., що значно перевищує прожитковий мінімум для дитини відповідного віку. Позивачкою не надано належних, допустимих та достатніх доказів регулярних щомісячних витрат на утримання дитини у зазначеному розмірі. Щодо посилань позивачки на хворобу дитини, а також на необхідність оплати занять з логопедом та іншими спеціалістами, суд вважає їх безпідставними в межах розгляду даного спору. Відповідно до приписів ст. 185 СК України участь батьків у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо), є самостійним видом матеріального зобов`язання і не може включатися до складу щомісячних аліментів. При цьому, позивачка не позбавлена права звернутися до суду з окремим позовом про стягнення додаткових витрат на дитину.

Водночас суд відхиляє доводи відповідача про спроможність сплачувати аліменти лише у розмірі 3500 грн. щомісячно. Судом було досліджено надані відповідачем квитанції про перерахування коштів на ім`я позивачки в іноземній валюті (Євро) за період 2023, 2024 років та за 2025 рік. Факт систематичного перерахування відповідачем грошових коштів у твердій іноземній валюті свідчить про його добросовісну поведінку щодо виконання батьківського обов`язку у минулому. Разом з тим, зазначені докази в сукупності спростовують твердження відповідача про скрутне матеріальне становище та підтверджують наявність у нього стабільного доходу, достатнього для утримання дитини у більшому розмірі ніж той, який визначений законом як мінімальний прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років.

Також суд не приймає до уваги посилання відповідача на факт дарування його матір`ю (бабою дитини) житлового будинку на користь онука як на підставу для зменшення розміру аліментів. Згідно з нормами сімейного законодавства України, обов`язок батьків утримувати дитину є безумовним та передбачає щомісячне фінансове забезпечення її поточних життєвих потреб. Одноразовий акт дарування нерухомого майна третіми особами є виявом особистої волі дарувальника та не змінює обсягу імперативного обов`язку батька щодо матеріального утримання дитини.

Суд звертає увагу, що сам факт народження дитини покладає на батьків обов`язки, зокрема, щодо її утримання. У батьків немає і не може бути більшої цінності за дитину, а тому її утримання має домінувати над усіма іншими витратами.

З урахуванням встановленого, виходячи з принципу справедливості та розумності, та з урахуванням потреб неповнолітньої дитини, можливостей відповідача, суд вважає можливим задовольнити вимоги позивачки частково та стягнути з відповідача аліменти на утримання сина в розмірі 5000 грн. щомісячно. Цей розмір аліментів є достатньо вищим від встановленого мінімуму, на певному рівні забезпечить гармонійний розвиток дитини, виконання відповідачем гарантованого державою батьківського обов`язку і відповідає закріпленим у ч.9 ст.7 СК України засадами справедливості, добросовісності та розумності та не покладе надмірного фінансового тягаря на відповідача.

У підсумку суд задовольняє позовні вимоги частково.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів. За таких обставин позивач у справі про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору, що є підставою для стягнення із відповідача в порядку ст.141, 142 ЦПК України 1331,20 грн. судового збору в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 18, 76, 95, 133, 133, 137, 141, 258, 263-265 ЦПК України, ст.ст.76, 180, 182, 184, 192 СК України, ст.ст. 4, 5 ЗУ «Про судовий збір», суд,

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково: стягнути із ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень щомісячно, починаючи з 03 квітня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави (в особі Державної судової адміністрації України) судовий збір у розмірі 1331 (одна тисячі триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Рівненського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована адреса проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представниця позивачки: адвокат Вишковська Валентина Іванівна, адреса вул. Поповича, 30, м. Дубно, Рівненська область, РНОКПП НОМЕР_3 , електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Представниця відповідача: адвокат Лопухович Алла Олександрівна, адреса вул. Д.Галицького, 12, м. Дубно, Рівненської області, РНОКПП НОМЕР_5 , електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Суддя О.Ю. Жуковська