Постанова від 24 травня 2026 р. у справі №382/672/26 — Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/672/26

Провадження № 3/382/430/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м. Яготин

Суддя Яготинського районного суду Київської області Нарольський М. М., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 2 Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 16.03.2026 року (серія ЕПР1 № 616815) 16.03.2026 року о 22 год. 45 хв. в м. Яготин, провулок Довженка водій керував транспортним засобом Рено Меган д.н.з. НОМЕР_2 , який не мав посвідчення водія на транспортний засіб відповідної категорії, чим порушив п. 2.1.а ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП. Адміністративні матеріали складені поліцейськими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Постановою від 15.04.2026 року адміністративні матеріали повернуто для належного оформлення, які повернулися по суду 30.04.2026 року.

ОСОБА_1 та його законний представник ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилися, повідомлені належним чином. Від них надійшли заяви про закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю з наступних підстав.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо. У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Суд звертає увагу, що диспозиція ч. 2 ст. 126 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягне за собою адміністративну відповідальність.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 616815 від 16.03.2026 року, ОСОБА_1 інкримінується керування транспортним засобом " Рено Меган д.н.з. НОМЕР_2 , який не мав посвідчення водія на транспортний засіб відповідної категорії.

Отже, в цьому випадку, виходячи із формулювання протоколу, визначальним для притягнення до адміністративної відповідальності особи за ч. 2 ст. 126 КУпАП, є керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, до суду надано виключно лише матеріали складені в односторонньому порядку безпосередньо органом поліції: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 616815 від 16.03.2026 року, акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 16.03.2026, рапорти працівників поліції, довідку про належність транспортного засобу, довідку про неотримання посвідчення водія на право керування транспортними засобами.

Суд враховує, що під керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі; експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Отже, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Всебічно дослідивши матеріали справи, письмові докази та відеодокази, за відсутності інших доказів, суд звертає увагу, що матеріали справи взагалі не містять докази факту керування ОСОБА_1 , що, за відсутності будь-яких доказів виконання ним функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, категоричного заперечення особою факту керування, відсутності відеодоказів зворотнього, показів свідків, інших об`єктивних доказів не дає підстав для висновку про доведення в цьому випадку факту керування. Об`єктивної фіксації такого керування, зокрема, за допомогою камер спостереження, відео реєстраторів, портативних засобів зв`язку, показів свідків тощо матеріали справи не містять.

Як вбачається із відеозапису «export-fyft0», долученого працівниками поліції, на відеозаписі під час розмови із законним представником особи, відносно якої складено протокол, працівники поліції зазначають їй, що "нада буде вам відеодоказ, що він їхав, запросите клопотання у судовому засіданні і вам все нададуть"; "єсть відеодоказ на камерах безпечне місце"; "ви подасте клопотання і вам нададуть відео в судовому засіданні"; "ви сюда визвані тільки для того шоб вам передать машину, а її не вилучать на штраф майданчик, докази в судовому засіданні, складений протокол і там будете затребувать по клопотанню докази і все остальне".

При цьому, суд звертає увагу, що постановою від 15.04.2026 року адміністративні матеріали повернуто для належного оформлення. В постанові зокрема зазначалося, що «В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що нього додається технічний засіб відеозапису 855578, на якому працівники поліції зазначають про те, що факт керування зафіксовано на відеокамеру спостереження, проте матеріали справи, незважаючи на озвучене працівником поліції, не містять такого відеозапису чи посилання на нього. Крім цього, на відеозаписі під час розмови із законним представником особи, відносно якої складено протокол, працівники поліції зазначають їй, що "...нада буде вам відеодоказ, що він їхав, запросите клопотання у судовому засіданні і вам все нададуть.."; "..єсть відеодоказ на камерах безпечне місце"; "ви сюда визвані тільки для того шоб вам передать машину, а її не вилучать на штраф майданчик, докази в судовому засіданні...". Проте матеріали справи містять посилання на відеозапис 855578 та не містять посилань на інший відеозапис ("..відеодоказ, що він їхав.."), незважаючи на відповідні ствердження працівників поліції, тож питання щодо наявності/відсутності озвученого працівником поліції відеозапису потребує з`ясування шляхом дооформлення. Також в матеріалах справи міститься "акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу" від 16.03.2026 року, який не містить конкретного посилання на підстави вказаної дії з огляду на відповідні норми Порядку тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1102, з огляду норми абзаци 1-4 п. 2-1 цього порядку; підстави для тимчасового затримання транспортного засобу, визначені статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення або статтею 36 Закону України "Про виконавче провадження", з огляду на ч. 3 ст. 265-4 цього Кодексу.»

На виконання постанови від 15.04.2026 року органом поліції надано картку обліку адміністративного правопорушення, рапорти старших сержантів поліції А. Тарасенка та О. Бойко, а також ДВД-диск.

На долученому диску міститься відеозапис та одне зображення. Проте із долученого відеозапису та зображення не можливо встановити факт керування 16.03.2026 транспортним засобом Рено Меган д.н.з. НОМЕР_2 саме ОСОБА_1 . Будь-яких показів свідків про факт керування ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Викладене фактично свідчить про те, що на відеозаписі працівник поліції стверджував про наявність відеодоказу факту керування, однак в подальшому такого доказу не надав, що не може свідчити про правдивість таких тверджень працівника поліції під час спілкування з особами.

Крім цього, суд звертає увагу на долучений "акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу" від 16.03.2026 року.

Так, відповідно до п. 1 розділу XIII Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, тимчасове затримання транспортного засобу проводиться поліцейським відповідно до Порядку тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1102, у разі наявності в нього підстав вважати, що водієм учинено порушення, передбачені частинами першою - четвертою, шостою і сьомою статті 121, статтею 121-3, частинами третьою, п`ятою, шостою та сьомою статті 122 (у частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, порушення правил зупинки чи стоянки на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома)), статтями 122-5, 124, 126, частинами першою - четвертою статті 130, статтями 132-1, 206-1 КУпАП.

Відповідно до Порядку тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання:

- тимчасове затримання транспортного засобу проводиться поліцейським у разі наявності в нього підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою - четвертою, шостою і сьомою статті 121, статтею 121-3, частинами третьою, п`ятою - сьомою статті 122 (у частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, порушення правил зупинки чи стоянки на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома), статтями 122-5, 124, 126, частинами першою - четвертою статті 130, статтями 132-1, 206-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

- тимчасове затримання транспортного засобу здійснюється також у разі виявлення транспортного засобу боржника, оголошеного в розшук відповідно до статті 36 Закону України “Про виконавче провадження”;

- поліцейським забороняється брати участь у тимчасовому затриманні транспортних засобів у випадках, не передбачених законом4

- за наявності правових підстав, передбачених пунктом 2 цього Порядку, тимчасове затримання транспортного засобу проводиться шляхом його блокування або доставлення для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку;

- тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставлення його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку проводиться виключно за умов, що розміщення такого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху чи створює загрозу безпеці руху, або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, або на місцях, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома);

- за відсутності умов, зазначених в абзаці другому цього пункту, тимчасове затримання транспортного засобу проводиться шляхом блокування за допомогою технічних пристроїв;

- випадки, коли розміщення транспортного засобу вважається таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, визначені частиною третьою статті 265-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Положеннями ст. 265-4 КУпАП передбачено, зокрема, що для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб:

1) поставлено на проїзній частині у два і більше рядів;

2) розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме:

а) на залізничних переїздах;

б) на трамвайних коліях;

в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, у тунелях;

г) на пішохідних переходах і ближче 10 метрів до них з обох боків, крім випадків зупинки для надання переваги в русі;

ґ) на перехрестях та ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на ній пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга;

д) на проїзній частині, де відстань між суцільною лінією розмітки чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 метрів;

е) ближче 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а за їх відсутності - ближче 30 метрів від дорожнього знака такої зупинки з обох боків;

є) ближче 10 метрів від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання;

ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний роз`їзд або об`їзд транспортного засобу, що зупинився;

з) ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду;

и) розташовано на позначених відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою місцях, призначених для паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома);

3) своїм розташуванням робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками;

4) розташовано на виділеній смузі для руху громадського маршрутного транспорту;

5) розташовано на позначеній відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою велодоріжці;

6) перешкоджає руху або роботі снігоприбирального та іншого технологічного комунального транспорту у разі запровадження надзвичайного стану або у разі оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації;

7) порушує схему паркування транспортних засобів таким чином, що він блокує проїзд по двох або більше смугах руху.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Даною нормою забезпечений захист від будь - якого прояву свавілля з боку держави.

Ці положення конституційної норми розповсюджуються і на діяльність органів поліції,

Натомість, подані матеріали справи взагалі не містять будь-яких посилань на розміщення транспортного засобу, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, як й на інші підстави, передбачені ст. 265-4 КУпАП.

Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 16.03.2026 року взагалі не містить конкретного посилання на підстави вказаної дії з огляду на відповідні норми Порядку тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1102, з огляду норми абзаци 1-4 п. 2-1 цього порядку; підстави для тимчасового затримання транспортного засобу, визначені статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення або статтею 36 Закону України "Про виконавче провадження", з огляду на ч. 3 ст. 265-4 цього Кодексу.

Крім цього, в якості підстави його складення, в акті "огляду та тимчасового затримання транспортного засобу" міститься безпідставне посилання на "статтю 40 Закону України "Про виконавче провадження", незрозуміло яким чином застосовану органом поліції щодо адміністративного правопорушення, яка натомість регулює відносини "Наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа".

При цьому, сама по собі форма акту, складеного поліцейським, взагалі не відповідає вимогам та формі відповідного Додатка до Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2023 р. № 855), який прямо передбачає зазначення конкретної підстави: "Огляд та тимчасове затримання транспортного засобу здійснено у зв`язку з ...... (зазначаються підстави для тимчасового затриманн транспортного засобу, визначені статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушеннабо статтею 36 Закону України “Про виконавче провадження (якщо стосується питання розшуку транспортного засобу боржника під час виконачого провадження).

Окремо суд наголошує на тому, що обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції (ч. 2 ст. 7 Закону України "Про Національну поліцію"). А відповідно до ст. 321 ЦК України: право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України вказав, що право на справедливий розгляд включає вимогу відсутності упередженості та свавілля з боку правоохоронних органів.

Суд, звертає увагу на те, що обов`язок збирання доказів у справах про адміністративні правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.

Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Матеріали справи не містять письмових пояснень особи, що притягується до адміністративної відповідальності, при цьому, протокол не підписаний, а свідки для підтвердження відповідних фактів не залучалися, у протоколі відомості про свідків відсутні, до матеріалів їх пояснення свідків не додано.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів об`єктивного характеру на підтвердження факту керування транспортним засобом (складової вчинення адміністративного правопорушення, що інкримінується), матеріали справи не містять. Таким чином, матеріали справи фактично містять лише документи (протокол, довідки тощо), які складені працівниками поліції в одностороньому порядку.

Факт керування особою транспортним засобом у зазначений день та час недоведений, жодні матеріали справи цього не підтверджують (відеодокази відсутні, свідки відсутні; при цьому ОСОБА_1 на відео заперечує цей факт, які в момент під`їзду працівників поліції до припаркованого автомобіля, що взагалі не рухається, із вимкнутим двигуном та фарами, так і під час складення протоколу).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази, які б засвідчили обставини щодо події і складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Згідно із ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.1998 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Склад правопорушення - наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

За таких обставин та враховуючи зазначені норми законодавства, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП необхідно закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 126, 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 126 КУпАП закрити у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Яготинський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Повний текст постанови підписано 04.06.2026.

Суддя М. М. Нарольський