Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №357/139/26 — Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 357/139/26

Провадження № 2/378/381/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Гуртовенко Р. В. ,

за участю секретаря: Горбаченко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду селища Ставище Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернулося ТОВ «ФК «Сіті Колект» до ОСОБА_1 , з посиланням на те, що 27.02.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено електронний договір №3492745 про надання споживчого кредиту. Сума кредиту (загальний розмір) складає 3000 грн., строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів. ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 3000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача. Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК Профіт», як фактором, 26.10.2023 року укладено договір факторингу № 26102023, відповідно якого до ТОВ «ФК «ФК Профіт» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором у розмірі 15539,99 грн.. Надалі ТОВ «ФК Профіт» відступило право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором до ТОВ «ФК «Сіті Колект» за умовами договору факторингу №ДО-20250909/001, укладеного 09.09.2025р., відповідно якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором у розмірі 15539,99 грн..

Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь вищевказану заборгованість, витрати по сплаті судового збору та на правничу допомогу.

Представник позивача в судове засідання не прибув, в позові зазначив про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не прибула, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином (а. с. 101). Заяв та клопотань до суду не подавала, відзив на позовну заяву від неї до суду не надходив.

Суд, розглянувши справу та дослідивши подані письмові докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 27.02.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір № 3492745 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (а.с. 46 зв. – 55).

Позичальник, після ознайомлення з пропозицією укласти електронний договір (офертою) у формі договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який містив усі істотні умови, висловила однозначну згоду з умовами договору шляхом натискання відповідної електронної кнопки в ІТС первісного кредитора. У свою чергу, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» 27.02.2023 року надіслало відповідачу через телекомунікаційну систему на номер телефону, зазначений позичальником у своїй анкеті (SMS на номер, що належить відповідачу), одноразовий ідентифікатор №Р905, який того ж дня о 08:47:48 був введений/відправлений відповідачем у відповідному розділі ІТС. Цими діями ОСОБА_1 прийняа (акцептувала) пропозицію укласти кредитний договір №3492745 на умовах, визначених офертою. Підписанням договору ОСОБА_1 підтвердила, що вона ознайомлена з усіма його істотними умовами та їй була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Згідно з розділом 1 кредитного договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується надати позичальнику грошові кошти (кредит) у сумі 3000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредит надається строком на 360 днів, стандартна процентна ставка 2,00% на день.

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» належним чином виконало свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику грошові кошти шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (цю картку позичальник зазначив при оформленні кредиту).

Згідно копії повідомлення ТОВ «УПР» 27.02.2023 року 3000 грн. зараховано на картку НОМЕР_1 . (а. с. 62).

Відповідач неналежним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконала.

26.10.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК ПРОФІТ» укладено договір факторингу № 26102023, за яким первісний кредитор відступив товариству «ФК ПРОФІТ» право вимоги згідно реєстру боржників (а.с. 65 зв. – 67).

Надалі ТОВ «ФК ПРОФІТ» відступило право вимоги за кредитним договором ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» (позивачу, новому кредитору) відповідно до договору факторингу № ДО-20250909/001 від 09.09.2025 року. За умовами цього договору ТОВ «ФК ПРОФІТ» відступає (передає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги кредитора за визначеними кредитними договорами, сплативши ТОВ «ФК ПРОФІТ» грошові кошти в розмірі ціни відступлення, у порядку та строки, встановлені договором (а.с. 67 зв. – 69).

Згідно з Реєстром боржників до договору факторингу № ДО-20250909/001 від 09.09.2025 р., заборгованість відповідача за кредитним договором № 3492745 становить 15539,99 грн (а. с. 70 зв. – 71).

Станом на дату подання цього позову заборгованість відповідача за кредитним договором № 3492745 від 27.02.2023р. становить 15539,99 грн., з яких тіло кредиту: 2999,99 грн.; нараховані відсотки: 12540 грн. (а.с. 58-61).

За змістом положень ч. 1, 2 ст.207, п. 2 ч. 1 ст.208 ЦК України передбачено, що правочини між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо, крім іншого, воля сторін виражена за допомогою електронного засобу зв`язку, та якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Однак важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, в зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Однак важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; 2) електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Договір в спрощеній формі шляхом обміну, наприклад, електронними листами та іншими засобами електронної комунікації, або договір, який укладається шляхом приєднання до нього можна підписати з використанням:

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: - припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; - зміна умов зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин 1, 3 та 4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із статтею 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно із частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

У позові позивач просило всі судові засідання у справі проводити за відсутності їхнього представника, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляли.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа 755/18920/18, провадження 61-17205ск19.

Крім того, заявляючи позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 3492745 від 27.02.2023 року, укладеним між нею та ТОВ «ЛІНЕУРА Україна», ТОВ «ФК «Сіті Колект» посилається на те, що за договором відступлення прав вимоги №26102023 від 26.10.2023 року ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» відступило ТОВ «ФК ПРОФІТ», яке в свою чергу за договором факторингу № ДО-20250909/001 від 09.09.2025 року право вимоги за даним договором відступило ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект».

Проте, суд з таким правонаступництвом погодитися не може, оскільки як вбачається із п. 1.1 копії договору відступлення прав вимоги №26102023 від 26.10.2023 року укладеного між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» відступило ТОВ «ФК ПРОФІТ», кредитор передає (відступає) новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості) (а.с. 65 зв. – 67). Згідно п. 2 вказаного договору відступлення прав вимоги, Реєстр Боржників – погоджений сторонами список з переліком особистих даних боржників (ім`я, прізвище, ідентифікаційний номер) і розмір грошових зобов`язань боржників із зазначенням суми заборгованості, а також інші дані про боржника у разі їх наявності у кредитора, разом з додатком у електронному вигляді бази даних. Форма реєстру наведена в додатку №1 до цього договору. Разом з тим, у матеріалах справи відсутній реєстр боржників, який підтверджує, що ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» відступило ТОВ «ФК ПРОФІТ» право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 3492745 від 27.02.2023 року.

Таким чином, суд вважає, що позивач не довів факту відступлення права грошової вимоги за вказаним кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» до ТОВ «ФК ПРОФІТ», отже відсутні належні докази переходу, тобто до позивача не перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором.

Керуючись ст. ст. 526, 530, 610, 611, 625, 626, 628, 638, 652, 1048, 1049, 1050 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» про стягнення заборгованості, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Р. В. Гуртовенко