Вирок від 04 червня 2026 р. у справі №355/992/26 — Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/992/26

Кримінальне провадження № 1-кп/355/126/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2026 р. селище Баришівка

Баришівський районний суд Київської області у складі

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

учасників кримінального провадження:

-прокурора ОСОБА_3

-обвинуваченого ОСОБА_4

-потерпілої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Баришівка кримінальне провадження № 12026111080000103, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 березня 2026 року, відносно:

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Києві, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , тимчасово не працює, з середньою спеціальною освітою, не одружений, військовозобов`язаний, не судимий,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 126-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Судом визнано доведеним, що 06.05.2025 приблизно о 08 год 00 хв ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_2 , маючи прямий умисел на заподіяння психологічного страждання, на ґрунті неприязних відносин, вчинив відносно своєї матері ОСОБА_5 насильство в сім`ї, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою, погрозах фізичною розправою, внаслідок чого завдав шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_5 , що призвело до її психологічних страждань та погіршило якість життя потерпілої. За вказані дії 26.06.2025 Баришівським районним судом Київської області, ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та застосовано щодо нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. 00 коп.

Крім того, 31.12.2025 приблизно о 13 год 20 хв, ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_2 , маючи прямий умисел на заподіяння психологічного страждання, на ґрунті неприязних відносин, вчинив відносно своєї матері ОСОБА_5 насильство в сім`ї, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою, погрозах фізичною розправою, внаслідок чого завдав шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_5 , що призвело до її психологічних страждань та погіршило якість життя потерпілої. За вказані дії 20.01.2026 Баришівським районним судом Київської області, ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та застосовано щодо нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 грн. 00 коп.

Крім того, 26.02.2026 приблизно о 18 год 00 хв ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_2 , маючи прямий умисел на заподіяння психологічного страждання, на ґрунті неприязних відносин, вчинив відносно своєї матері ОСОБА_5 насильство в сім`ї, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою, погрозах фізичною розправою, внаслідок чого завдав шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_5 , що призвело до її психологічних страждань та погіршило якість життя потерпілої.

Отже, вказаними діями ОСОБА_4 заподіяв наявність у своєї матері ОСОБА_5 негативних змін в психоемоційному стані (тривала напруга, підвищена тривожність, плаксивість, погіршений настрій, фіксованість на прикрих спогадах та негативних аспектах стосунків із сином, почуття приниженої гідності, беззахисності, безвиході, невпевненості в собі та власному майбутньому, страхи за власне життя та здоров`я), негативно впливає на її соціальне функціонування та погіршує якість її поточного життя.

2. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Суд дійшов висновку щодо доведеності обвинувачення, провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи докази відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України, зважаючи на таке.

Так, будучи допитаним у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 126-1 КК України визнав повністю, кваліфікацію своїх дій не оспорював, надав показання, а саме те, що дійсно, за місцем проживання за адресою АДРЕСА_2 , неодноразово, протягом року, після вживання спиртних напоїв, під час сварки з матір`ю ОСОБА_5 , виражався відносно неї нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою.

У судовому засіданні ОСОБА_4 зазначив, що за скоєні вчинки жалкує. В подальшому протиправної поведінки допускати не буде, буде турбуватися про матір, дав обіцянку в суді виправитись та не допускати в подальшому такої поведінки.

У вчиненому ОСОБА_4 щиро розкаюється та просить суд суворо не карати, виразив готовність понести покарання, призначене за вироком суду.

Потерпіла ОСОБА_5 просила призначити обвинуваченому покарання, не пов`язане із позбавленням волі, відповідно до закону.

Відтак, суд констатує, що обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення (злочину), які за змістом аналогічні обставинам, що зазначені в обвинувальному акті.

Також, крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального проступку, обвинувачений ОСОБА_4 просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення цього кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений повністю погоджується із встановленими обставинами.

Показання обвинуваченого, надані в судовому засіданні, є послідовними та логічними, а тому не викликають сумнівів у суду щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності погодження з ними та істинності позиції обвинуваченого.

Прокурор під час судового розгляду просив обмежитись допитом обвинуваченого, поясненнями потерпілої і дослідженням документів, що характеризують особу обвинуваченого, та відповідно до вимог статті 349 КПК України визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Відтак, за згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, з огляду на що суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, поясненнями потерпілої, дослідженням зібраних органом досудового розслідування матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

3.Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох визначальних обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кримінального кодексу України.

За таких обставин, відповідно до положень Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає доведеним пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення і кваліфікує його дії за ст. 126-1 КК України, як умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно із ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні по справі «Опуз проти Туреччини» (Opuz v. Turkey no. 33401/02 від 09.06.2009) Європейський Суд з прав людини дійшов висновку, що насильство в сім`ї не є приватною чи сімейною справою, але є проблемою, яка зачіпає суспільні інтереси, що в свою чергу вимагає ефективних дій з боку держави. Суд також зазначив, що недостатньо мати закони щодо протидії домашньому насильству, більш важливішим є наявність ефективних механізмів їхньої реалізації.

Підстав, відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено.

4. Обставини, які пом`якшують та/або обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, - вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку та вчинення вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебувала в стані алкогольного сп`яніння.

5. Мотиви призначення покарання.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який віднесено за ст. 126-1 КК України до кримінальних правопорушень (злочинів); особу ОСОБА_4 та його вік (44 роки); соціальне положення (у шлюбі не перебуває, має зареєстроване та постійне місце проживання, працездатний); стан здоров`я (особа осудна, на обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває відповідно до довідки КНП Березанська міська лікарня Березанської міської ради від 11.03.2026, згідно із довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.03.2026 №ВОМР/1/611 перебуває на військовому обліку, відповідно до вимоги УІАП ГУНП в Київській області від 11.03.2026 до кримінальної відповідальності притягується вперше, згідно із характеристикою за місцем проживання характеризується негативно, інвалідності чи тяжких захворювань не має); те, що ОСОБА_4 не судимий; поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, повне визнання ним вини у вчиненому правопорушенні, а також готовність нести за це відповідальність; наявність обставин, що пом`якшують покарання (щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального проступку) та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Крім того, згідно із ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При ухваленні вироку суд також враховує положення статті 8 Конституції України, згідно із якої в Україні діє принцип верховенства права, і як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 02 листопада 2004 року №15-рп/2004, покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю, обставинами скоєного і особою винного; адекватність покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

З врахуванням вище наведеного, суд доходить до переконання, що виправленню, перевихованню обвинуваченого ОСОБА_4 може сприяти покарання, не пов`язане з його ізоляцією від суспільства, на чому наголошували і учасники процесу. Зокрема прокурор просив призначити покарання за ст. 126-1 КК України у виді пробаційного нагляду з проходженням програми для кривдників.

Відтак, суд доходить висновку про можливість призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді пробаційного нагляду з проходженням програми для кривдників в межах, передбачених санкцією ст. 126-1 КК України, у взаємозв`язку із п. 5 ч. 1, ч. 3 ст. 91 КК України, оскільки вважає, що саме таке покарання є необхідним і достатнім та сприятиме попередженню вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень, формуватиме у нього звичку законослухняної поведінки у житті, громадських місцях.

6.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд:

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, у кримінальному провадженні не обирався та підстави для його визначення, на даному етапі, відсутні.

У кримінальному провадженні процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 100, 124, 349, 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки.

На підставі п. 1-3 ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Виконання покарання у вигляді пробаційного нагляду покласти на уповноважені органи з питань пробації за місцем проживання засудженого - Броварський районний відділ №1 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислюється з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 91-1 Кримінального кодексу України застосувати до ОСОБА_4 обмежувальний захід з покладенням обов`язку пройти програму для кривдників, передбачену Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» протягом трьох місяців, направивши до Березанської міської ради Броварського району Київської області.

Березанській міській раді Броварського району Київської області забезпечити виконання покладеного на ОСОБА_4 обмежувального заходу у виді проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» протягом трьох місяців.

Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Баришівський районний суд Київської області.

Вирок набирає законної сили з моменту закінчення строку апеляційного оскарження.

Обмеження права оскарження цього вироку визначені ч. 3 ст. 349 КПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченому, потерпілій, а також не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя

Баришівського районного суду

Київської області ОСОБА_6